Державне регулювання правовідносин у Сфері здійснення прав на сільськогосподарські землі, ЇХНЬОГО використання та охорони

Ефективність розвитку відносин у сфері здійснення прав, використання та охорони сільськогосподарських земель залежить від механізму правового забезпечення, складовою частиною якого є державне та самоврядне регулювання відносин у цій сфері.

Чинним законодавством України визначено систему органів та їхні повноваження щодо регулювання прав, використання та охорони сільськогосподарських земель, а також основні регулятивні функції, які мають бути реалізовані відповідними органами державної влади та місцевого самоврядування у цій сфері.

Державне регулювання земельних правовідносин у сфері здійснення суб'єктивних прав на сільськогосподарські земельні ділянки, використання та охорони цих земель здійснюють органи законодавчої, виконавчої влади, судової влади як органи загальної та спеціальної компетенції, а також органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією та іншими законами України.

Відповідно до ст. 102, 106 Конституції України Президент України як Глава Держави, що виступає від її імені та є гарантом додержання Конституції України на основі та на виконання Конституції й законів України, видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. Указами Президента України врегульовано відносини щодо організаційно-функціонального забезпечення використання, відтворення та охорони земель сільськогосподарського призначення, паювання та розпаювання земель сільськогосподарського призначення тощо.

КМ України у сфері ефективного використання, відтворення та охорони земель сільськогосподарського призначення здійснює такі повноваження: реалізацію державної політики в галузі використання та охорони земель, у тому числі земель сільськогосподарського призначення; розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель; координацію проведення земельної реформи; розпорядження землями держаної власності; викуп земельних ділянок для суспільних потреб; організацію ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель і здійснення землеустрою; установлення порядку проведення моніторингу земель тощо.

Відповідно до чинного законодавства України до компетенції КМ України належить, зокрема: вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллі, багаторічних насаджень для несільськогосподарських потреб (п. 9 ст. 149 ЗК України) і вилучення особливо цінних земель для розміщення об'єктів, що забезпечують суспільні потреби (п. 2 ст. 150 ЗК України); погодження місць розташування об'єктів, розмірів передбачуваних для вилучення (викупу) земельних ділянок та умов їхнього відведення (ст. 151 ЗК України). Із даних питань КМ України приймає спеціальні постанови.

У межах наданих повноважень обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері використання, відтворення та охорони сільськогосподарських земель здійснюють: розпорядження землями державної власності відповідно до закону; розробку та виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності; державний контроль на відповідній території за використанням та охороною земель, у тому числі земель сільськогосподарського призначення; підготовку висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок сільськогосподарського призначення; контроль за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок тощо.

До системи державних органів спеціальної компетенції належать: а) орган надвідомчого управління і контролю - Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його структурні підрозділи; б) орган спеціального поресурсного управління - Державний комітет України із земельних ресурсів та його структурні підрозділи; в) орган спеціалізованого галузевого управління - Міністерство аграрної політики України та його структурні підрозділи, зокрема Державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів та його територіальні органи, Державна служба з карантину рослин України та її структурні підрозділи тощо.

До повноважень Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в зазначеній сфері належать: участь у розробленні та реалізації загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель (у тому числі земель сільськогосподарського призначення); організація моніторингу земель; участь у розробці

нормативних документів у галузі охорони земель сільськогосподарського призначення та відтворення родючості ґрунтів; здійснення державної екологічної експертизи землекористування; обмеження чи зупинення (тимчасово) або припинення діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їхнього підпорядкування та форм власності відповідно до закону, якщо їхня експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону природи; участь у здійсненні природно- сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель; здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства України про охорону земель у частині: а) консервації деградованих і малопродуктивних земель; здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив; г) додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель сільськогосподарського призначення; д) додержання вимог екологічної безпеки при розробленні нової техніки і технологій для обробки ґрунтів тощо (ст. 14 ЗК України, ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 5, 7, 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст. 17 Закону України "Про охорону земель", "Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України", постанова КМ України № 1524 від 2 листопада 2006 р. тощо).

Правове становище Державного комітету із земельних ресурсів (із січня 2007 р. по лютий 2008 р. - Державного агентства земельних ресурсів) та його повноваження у сфері ефективного використання, відтворення й охорони земель сільськогосподарського призначення передбачені ст. 14 ЗК України, ст. 5, 7, 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст. 14 Закону України "Про землеустрій", ст. 16 Закону України "Про охорону земель", "Положенням про Державний комітет України із земельних ресурсів" від 19 березня 2008 р. тощо, згідно з якими Держкомзем України наділений організаційними, координаційними і контрольними функціями.

Серед контрольних функцій Держкомзему України щодо забезпечення ефективного використання, відтворення та охорони земель сільськогосподарського призначення можна назвати такі: додержання земельного законодавства (у тому числі встановленого порядку вилучення і надання земельних ділянок, режиму використання земельних ділянок відповідно до їхнього цільового призначення та умов надання) власниками земельних ділянок і землекористувачами; ведення державного обліку та реєстрації земель, достовірність інформації про земельні ділянки та їхнє використання, розміщення, проектування, будівництво і введення в дію об'єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель; виконання комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування, забруднення, засмічення тощо; дотримання термінів своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель; дотримання правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереження захисних насаджень і межових знаків; додержання установленого законодавством порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також цільове використанням коштів, що надходять відповідно до законодавства України в порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва.

Для реалізації зазначених вище функцій у складі Держкомзему України діє Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель, а на місцях відповідні органи, підпорядковані центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно з Положенням про Міністерство аграрної політики, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2006 р. до компетенції останнього в галузі використання, відтворення та охорони земель сільськогосподарського призначення належать: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення й участь у формуванні національного, регіонального та місцевих банків даних про стан земель і ґрунтів; проведення моніторингу родючості ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення, координація роботи з відновлення їхньої продуктивної цінності; розробка і сприяння впровадженню ґрунтозахисних технологій та відновлення родючості ґрунтів; розробка у встановленому законодавством порядку умов експлуатації внутрішньогосподарських мелі-

оративних систем підприємствами галузей агропромислового виробництва; підготовка рекомендацій щодо поліпшення екологічного стану земель і підвищення родючості ґрунтів згідно з даними їхньої агрохімічної паспортизації; здійснення у межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства про захист рослин, застосування агрохімікатів і регуляторів росту рослин; здійснення радіаційного контролю, участь у розробленні й реалізації заходів щодо організації сільськогосподарського виробництва на територіях, забруднених хімічними, радіоактивними та іншими шкідливими речовинами.

Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" Мінагрополітики України визнаний як спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, що здійснює моніторинг родючості ґрунтів.

Основними функціями державного регулювання у сфері здійснення прав, використання та охорони сільськогосподарських земель є: розподіл і перерозподіл сільськогосподарських земель між суб'єктами, які мають право набувати право власності та право користування зазначеними земельними ділянками; планування використання та охорони сільськогосподарських земель, у тому числі здійснення природ- но-сільськогосподарського та інших видів районування (зонування) земель; ведення державного земельного кадастру; здійснення землеустрою, у тому числі розробка проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін і впорядкування угідь; проведення моніторингу ґрунтів на сільськогосподарських землях, включаючи агрохімічне обстеження ґрунтів, агрохімічну паспортизацію земельних ділянок тощо; здійснення контролю за раціональним використанням та охороною сільськогосподарських земель; організація і проведення екологічної та землевпорядної експертизи щодо обґрунтування передачі на праві власності чи оренди земельних ділянок даної категорії; стандартизація і нормування; інформування населення через засоби масової інформації про можливі зміни стану навколишнього природного середовища внаслідок здійснення сільськогосподарської діяльності; вирішення земельних спорів у цій сфері.

Розподіл та перерозподіл сільськогосподарських земель здійснюється шляхом приватизації, продажу земельних ділянок, передачі на праві постійного користування або оренди, вилучення або викупу сільськогосподарських земель для задоволення суспільних потреб у порядку, передбаченому чинним земельним законодавством України.

Проведення природно-сільськогосподарського та інших видів районування (зонування) сільськогосподарських земель має здійснюватися відповідно до ст. 179 ЗК України, ст. 1. 16-18, 22, 26 Закону України "Про охорону земель", ст. 39 Закону України "Про землеустрій", постанови КМ України "Про затвердження порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель" № 681 від 26 травня 2004 р.

Природно-сільськогосподарське районування земель, що є основою для оцінки сільськогосподарських земель і розроблення землевпорядної документації щодо використання та охорони земель, - це поділ території з урахуванням природних умов і агробіологічних вимог сільськогосподарських культур. Використання та охорона сільськогосподарських угідь здійснюється відповідно до природно-сільськогосподарського районування.

За результатами робіт з природно-сільськогосподарського районування земель складаються відповідні схеми (карти), на яких відображаються такі дані: структура сільськогосподарських угідь, ґрунтовий покрив, його якісний стан, наявність особливо цінних, а також де- градованих і малопродуктивних ґрунтів, класифікаційні показники придатності земель для вирощування сільськогосподарських культур тощо. Замовником виконання зазначених робіт виступає центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Для потреб сільського господарства здійснюється також районування (зонування) земель за ступенем забезпечення ґрунтів поживними речовинами, мікроелементами та за придатністю для вирощування основних сільськогосподарських культур. Замовником зазначеного виду районування (зонування) сільськогосподарських земель виступає центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

Природно-сільськогосподарське та інші види районування (зонування) земель передбачається здійснити поетапно упродовж 2005-2010 рр.

Система моніторингу ґрунтів на сільськогосподарських землях є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля і являє собою систему спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про зміни показників якісного стану ґрунтів, їхньої родючості, розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо прийняття рішень про відвернення та ліквідацію наслідків негативних процесів.

Чинним земельним законодавством визначається суб'єктно-об'єктний склад правовідносин у сфері здійснення моніторингу ґрунтів на сільськогосподарських землях і порядок його здійснення.

Об'єктами моніторингу ґрунтів є землі сільськогосподарського призначення (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, перелоги, землі тимчасової консервації). До складу виконавців моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення відповідно до визначених завдань належать: Мінагрополітики України, Мінприроди України, Держкомзем України, Держводгосп України та УААН.

Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення здійснюється відповідно до Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, затвердженого Наказом Мінагрополітики України № 51 від 26 лютого 2004 р.

Особливості здійснення землеустрою на сільськогосподарських землях визначаються нормами ст. 183, 186 ЗК України, ст. 2, 51, 52 Закону України "Про землеустрій", ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", Інструкцією із внутрішньогосподарського землеустрою колгоспів, радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств Української РСР, затвердженою Міністерством сільського господарства УРСР 28 березня 1975 р. в частині, що не суперечить чинному законодавству України.

Проведення землеустрою на сільськогосподарських землях передбачає виконання комплексу робіт з розробки проектів внутрішньогосподарського землеустрою що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін і впорядкування земельних угідь, посівних площ, системи сівозміни сінокосів і пасовищезміни тощо сільськогосподарських підприємств, установ, організацій, особистих селянських, фермерських господарств та інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін і впорядкування угідь, розробляються з метою організації сільськогосподарського виробництва і впорядкування сільськогосподарських угідь у межах землеволодінь і землекористувань для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів.

Проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін і впорядкування угідь, визначають: а) розміщення виробничих будівель і споруд; б) організацію землеволодінь і землекористувань з виділенням сівозміни, виходячи з екологічних та економічних умов, формування інженерної та соціальної інфраструктури; в) визначення типів і видів сівозмін з урахуванням спеціалізації сільськогосподарського виробництва; г) складання схем чергування сільськогосподарських культур у сівозміні; проектування полів сівозміни;

ґ) розробку плану переходу до прийнятої сівозміни; д) перенесення в натуру (на місцевість) запроектованих полів сівозміни.

Проекти землеустрою сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, особистих селянських, фермерських господарств після погодження їх із сільськими, селищними, міськими радами або районними державними адміністраціями та проведення обов'язкової державної експертизи затверджуються власниками землі або землекористувачами.