Злочинна поведінка неповнолітніх та молоді має свої особливості, які виявляються у рівні, структурі, динаміці цієї злочинності, у причинах, умовах, мотивації злочинів. Ці особливості обумовлені певними рисами особи неповнолітніх і їх правовим статусом у суспільстві. Саме цим визначається і специфіка організації системи профілактики злочинної поведінки неповнолітніх та молоді. Організація надійної системи профілактики злочинних проявів неповнолітніх є одним з пріоритетних напрямків боротьби зі злочинністю практично у всіх країнах світу. Таке особливе ставлення до злочинної поведінки неповнолітніх з боку громадських організацій і державних служб обумовлено низкою обставин.
1. Йдеться про злочинну поведінку членів суспільства, які перебувають на стадії формування особистості, життє вої позиції, переходу від життя під опікою сім'ї і школи до самостійного життя, усвідомлення соціальних цінностей суспільства і виконання своїх особистих функцій у ньому.
2. Несформованість емоційної сфери і морально-пси хологічних настанов на різноманітні життєві ситуації обу мовлює неадекватну реакцію на'них.
3. Злочинність серед неповнолітніх є резервом дорос лої злочинності. Кримінологічні дослідження свідчать, що свій перший злочин рецидивісти вчиняють, як правило, у неповнолітньому віці.
4. Є певна специфіка у проявах злочинності непов нолітніх, особливостях дозлочинної поведінки, структурі, динаміці, причинах, умовах, мотивах, цілях злочинів і захо дах по їх попередженню.
5. Злочинні прояви неповнолітніх чутливіші до заходів протидії їм, тому неповнолітні злочинці більш піддаються профілактичному впливу, ніж дорослі злочинці.
6. Організація ефективної системи профілактики зло чинів серед неповнолітніх забезпечує зниження злочинності серед дорослих осіб у майбутньому і зміцнення правопоряд ку в суспільстві у цілому.
Перелічені обставини і обумовлюють підвищену увагу суспільства до злочинності серед неповнолітніх.
При проведенні кримінологічного аналізу злочинності неповнолітніх слід враховувати її особливості.
Необхідно мати на увазі юридичну умовність встановлених законодавством вікових меж, які включають чотири вікові групи неповнолітніх: 14-15 років, 15-16років, 16-17 і 17-18 років. Однак багато чинників, що впливають на злочинність неповнолітніх перелічених груп, мають місце і серед підлітків молодшого віку (10-13 років), а також у осіб молодіжного віку (18-21 та 22-25 років), що важливо враховувати при розробці профілактичних заходів. Законодавство деяких країн, наприклад Великої Британії, Індії, деяких штатів США, встановлює верхню межу неповнолітнього віку до 21 року. Є розбіжності і при визначенні нижньої межі.
Зазначене створює певні труднощі при аналізі процесів і обставин, що впливають на злочинну поведінку неповнолітніх, виявлення тенденцій і закономірностей цієї злочинності. Тому вивчення тенденцій у злочинності неповнолітніх, розробка заходів її профілактики повинні вестись з урахуванням даних про правопорушення серед дітей і підлітків (вікова група від 10 до 14 років) і осіб молодіжного віку (18-21 рік).
Специфічні труднощі аналізу злочинності неповнолітніх пов'язані також з. відносно високим рівнем латентності злочинів, які найбільше поширені у їх середовищі, та значною кількістю кримінальних справ, що припиняються у
процесі проведення дізнання чи попереднього слідства з різноманітних нереабілітуючих обставин. На практиці приблизно чотири з кожних п'яти вчинених підлітками злочинів не становлять значної суспільної небезпеки. Особливо це стосується крадіжок у друзів, в учбових закладах, відбирання невеликих грошових сум у молодших підлітків, хуліганських проявів, бійок між групами підлітків тощо.
І, нарешті, слід враховувати, що на стан, рівень, структуру, динаміку злочинності неповнолітніх специфічно впливають соціально-економічні, демографічні, психолого-побутові характеристики регіонів їх життєдіяльності (наприклад, кількість неповнолітніх у регіоні, кількість неповних і неблагополучних сімей, число дітей у сім'ї, умови проведення дозвілля тощо).
Характерною особливістю злочинності неповнолітніх в останні 25 років (1972-1998) є тенденція до її зростання при досить значному скороченні рівня народжуваності. В цілому процент приросту злочинності серед неповнолітніх в 3-4 рази перевищує процент приросту неповнолітнього населення України за цей період. Стійке зростання рівня злочинності неповнолітніх спостерігається не лише у великих містах, а й у цілому по країні. Так, якщо у 1972 році неповнолітніми та з їх участю було вчинено 10 066 злочинів, то у 1997 році кількість злочинів зросла до 40051, а у 1998 році склала 39076 злочинів. Кількість осіб неповнолітнього віку, що брали участь у злочинах, 1972 року склала 11 758 осіб, у 1997 році — 29 790, у 1998 — 28 270 осіб. Таким чином, за даними офіційної кримінальної статистики кількість лише зареєстрованих злочинів зросла за вказаний період у чотири рази, кількість неповнолітніх злочинців — майже у три рази.
Аналіз динаміки цієї злочинності показує неухильну тенденцію до зростання при незначному зменшенні в окремі роки. Це підтверджується не тільки абсолютними показниками, а й середніми, розрахованими по п'ятирічках. Темпи зростання злочинності неповнолітніх майже втричі перевищували темпи зростання загальної злочинності.
Можна виділити такі структурні характеристики злочинності неповнолітніх:
1) частка неповнолітніх у загальній злочинності від носно невелика і у більшості регіонів складає від 8 до 13 %, а у середньому по країні за вказаний період — 11 %;
2) злочинність неповнолітніх порівняно зі злочинністю дорослих відрізняється менш тяжким характером, однак загальна кількість злочинів неповнолітніх має тенденцію до зростання. Кожен п'ятий злочин, вчинений неповнолітніми, належить до категорії тяжких;
3) структура злочинності неповнолітніх по видах і гру пах злочинів мало чим відрізняється від структури всієї злочинності: крадіжки майна усіх форм власності, пограбу вання, розбої, угони автотранспорту, хуліганство, нанесен ня тілесних ушкоджень. Так, наприклад, за даними МВС України у загальній структурі злочинності 1996 року непов нолітніми було вчинено: крадіжок приватного майна — 20,0 %, крадіжок державного майна — 14,3 %, розбоїв і пограбувань — 22,8 %, злочинів проти особи — 7,0 %, хуліганств — 7,9 %, інших злочинів — 28 %. Таким чином, можна зробити висновок, що у структурі злочинності непов нолітніх переважають злочини корисливої і корисливо-на сильницької спрямованості, а коло цих діянь вужче, ніж у злочинності дорослих;
4) інтенсивність злочинності неповнолітніх у містах набагато більша, ніж у сільській місцевості, не лише за за гальною кількістю, а і за тяжкістю й складає відповідно 77 % і 23 %. Певні сезонні коливання пов'язані з процеса ми міграції у літній період;
5) за даними вибіркових досліджень близько 80 % зло чинів неповнолітніх вчинені за місцем проживання, навчан ня або роботи, більше половини — після 20 години;
6) злочини неповнолітніх мають переважно груповий характер. Якщо загальний статистичний показник групової злочинності дорівнює близько 25 %, то для неповнолітніх — більше 60 %. Однак ці групи невеликі за своїм складом (2-3 особи), не мають чіткої організаційної структури, не тривалим є і час їх існування (2-3 місяці);
7) рецидивна злочинність серед неповнолітніх складає 15-18 %, серед дорослих — 25-30 %. І хоча кількість непов-
нолітніх у загальній структурі злочинності є значно меншою, цей показник слід визнати досить високим;
8) серед неповнолітніх досить високий відсоток осіб, які вчинили злочин у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння. До 90 % насильницьких злочинів і до 70 % корис ливих злочинів, за даними вибіркових досліджень, було вчи нено у такому стані;
9) в останні роки відбулися суттєві зміни у мотивації злочинної поведінки неповнолітніх. Так, якщо раніше лише 25-30 % крадіжок вчинялося з корисливих мотивів, а в інших випадках це були мотиви солідарності з друзями, бажання самоствердження тощо, то зараз корислива мотивація є домінуючою фактично у всіх складах злочинів. Корислива мотивація виявляється в тому, що крадіжки, погра бування, розбійні напади вчиняються не для задоволення необхідних життєвих потреб, а для придбання престижних речей. Предметами посягання стають різноманітні цінні речі: хутряні, шкіряні вироби, аудіо-, відеотехніка, цінні папери і гроші, золото, зброя. Все частіше при цьому стала застосо вуватися вогнепальна та холодна зброя, наркотики, усипляючі речовини. Але відомі й випадки крадіжок з життєвої потре би. В минулі роки такі злочини були поодинокими;
10) для насильницької злочинності останнім часом характерні елементи жорстокості, знущання над жертвою, прояви цинізму, імпульсивність дій.
Злочинна активність серед різних вікових груп неповнолітніх значно відрізняється. Найбільшу питому вагу складають підлітки віком 16-17 років. Питома вага осіб чоловічої статі складає 90-95 %, жіночої — 5-10 %, причому кількість осіб чоловічої статі у структурі населення країни значно менша, ніж жіночої. Питома вага осіб жіночої статі у злочинності неповнолітніх у 3—4 рази менша від цього показника дорослої злочинності. Злочини дівчат мають більш прихований характер, менш небезпечні. У них й інша видова структура. Найбільш часто вони вчиняють крадіжки грошей, цінностей, одягу, інших речей. Однак в останні роки спостерігається і зростання пограбувань. За соціальною приналежністю, як і у дорослих, передує група тих, хто
не працює і не вчиться. Далі — група учнів ПТУ і різноманітних курсів, робітники, ті, хто навчається у технікумах, працює в агропромисловому комплексі. В останній час помітно зростання злочинності серед школярів, які можуть стати другою групою серед неповнолітніх злочинців. За сімейним станом серед неповнолітніх злочинців в 1,5-2 рази вищий рівень тих, хто виховувався у неповних або в неблагополучних сім'ях.
Для всіх або майже всіх неповнолітніх злочинців вибір такого варіанту поведінки був пов'язаний з глибокими особистими деформаціями. Аналіз культурно-освітнього рівня неповнолітніх злочинців показує їх стійке відставання від однолітків на 1-2 роки, серед них багато осіб, які покинули школу, втратили інтерес до навчання, зневажливо ставилися до вимог навчальних закладів.
Реальний культурно-освітній рівень більшості неповнолітніх злочинців досить низький порівняно з однолітками. Для них характерно: обмежене використання каналів культурної інформації та ставлення до неї лише як до одного із засобів заповнення вільного часу, а не як до джерела культурно значущої інформації. Причому найбільшу зацікавленість викликають низькосортні, порнографічні фільми, бойовики. Книжки читають не більше 10-20 % обстежених підлітків. Перевага віддається своїм каналам інформації, яка отримується при спілкуванні у групах з асоціальною спрямованістю.
Вивчення морально-психологічної і емоційно-вольової сфери неповнолітніх злочинців свідчить, що для них характерне послаблене почуття сорому, бездушне ставлення до почуттів інших осіб, нестриманість, грубість, брехливість, відсутність самокритичності та жалю. Виражене послаблення вольових якостей зафіксоване у 15-25 % випадків. Тому чинники їх асоціальної поведінки не у слабовіллі, а у негативній вольовій спрямованості особи.
Переважна частина неповнолітніх злочинців не має явно виражених фізичних або психічних дефектів. Однак порівняно з дорослою злочинністю осіб з психічними аномаліями серед неповнолітніх значно більше, ніж серед дорослих. Важливою є і та обставина, що психопатологічні
риси неповнолітніх злочинців у більшості випадків не пов'язані зі спадковістю. У 80-85 % випадків вони отримані внаслідок несприятливих умов життя і виховання.
Як соціальне обтяжуючі дефекти психофізіологічного та інтелектуального розвитку і стану неповнолітніх злочинців кримінологами зафіксовані: -
— різні порушення психофізіологічного розвитку, які відбулися у період внутрішньоутробного розвитку, пологів у ранньому дитячому віці (зловживання матір'ю спиртними напоями, наркотиками в період вагітності; черепно-мозкові травми у дитинстві; загальносоматичні та інфекційні захво рювання);
— явно виражені, починаючи з дитячого віку, нервово- патологічні риси характеру і патохарактерологічні реакції (крикливість, плаксивість, підвищена образливість, роз дратованість, афектність, імпульсивність тощо);
— рання алкогольна неврастенія;
— фізичний і соціальний інфантилізм;
— виражене відставання у фізичному розвитку, вклю чаючи дефекти зовнішнього вигляду, які компенсуються агресивною поведінкою;
— знижений рівень інтелектуального розвитку, що ус кладнює сприйняття соціальної інформації та створює труднощі у спілкуванні з однолітками.
Однак за вибірковими даними лише 4 % засуджених підлітків мали явно виражені психічні відхилення, що співпадає із поширенням подібних порушень не лише серед підлітків, а й серед дорослих осіб.
У переважній більшості випадків неповнолітні злочинці -— це особи з антисоціальною спрямованістю і схильністю до стійких стереотипів антисуспільної поведінки. Випадково вчиняють злочини лише одиниці з них.
Для більшості неповнолітніх злочинців характерні такі риси:
— демонстрація протягом тривалого періоду своєї зне ваги до морально-правових підвалин суспільства і до со- Ціально-позитивного оточення;
— прояви вандалізму до матеріальних і культурних цінностей суспільства (написи на пам'ятниках, їх руйнуван ня, пошкодження державного і колективного майна тощо);
— пристрасть до спиртних напоїв та наркотиків, азар тних ігор;
— пропуски занять у школі, втечі з дому, навчально- виховних закладів, бродяжництво, жебракування, а то й
вимагання;
— потяг до ранніх статевих зв'язків і виявлення стате вої деморалізації;
— прояв навіть у безконфліктних ситуаціях агресивної
поведінки;
— тероризування батьків та інших членів родини, про вокація конфліктних ситуацій і сварок у родині у разі обме ження їх антисуспільної поведінки;
— прояв агресії щодо законослухняних неповнолітніх, участь у бійках з іншими групами неповнолітніх за «воло діння» територією свого місцепроживання;
— потяг до задоволення матеріальних потреб шляхом вилучення матеріальних благ у більш слабких однолітків, які не здатні чинити належного опору.
Всі ці особливості дозлочинної поведінки неповнолітніх повинні бути досконало з'ясовані у процесі дізнання, попереднього розслідування і судового розгляду кримінальних справ про злочини неповнолітніх.
Аналіз особливостей особи неповнолітніх злочинців дозволяє констатувати, що криміногенні властивості особи розвинуті не у всіх неповнолітніх правопорушників однаково, і тут можна говорити про чотири основних типи неповнолітніх злочинців:
а) ті, що вчинили злочин внаслідок випадкового збігу обставин і наперекір загальній позитивній спрямованості особи, — так звані випадкові злочинці;
б) ті, що вчинили злочин, потрапивши у певну життєву ситуацію, яка викликала реалізацію нестійкої загальної спрямованості особи, — «ситуаційні злочинці»;
в) ті, що вчинили злочин внаслідок домінуючої негатив ної спрямованості особи, — ті, хто раніше вчиняв різного
роду правопорушення, перебував на обліку в органах і службах у справах неповнолітніх;
г) ті, що вчинили злочин внаслідок сформованої стійкої антисуспільної спрямованості особи, яка обумовлює всю систему поведінки підлітка і є виявом його ставлення до соціальних цінностей.
Така типологія дозволяє виділити не лише основні варіанти поведінки і спрямованості особи неповнолітніх злочинців, але і вирішувати питання їх покарання і проведення індивідуальної профілактичної роботи з урахуванням особистих характеристик.
У цій класифікації можна виділити й інші категорії неповнолітніх правопорушників залежно від найрізноманітніших критеріїв, але головним критерієм з позицій кримінології та кримінальної юрисдикції є ступінь суспільної небезпеки особи.
