Під попередженням правопорушень неповнолітніх слід розуміти діяльність органів і служб у справах неповнолітніх, спеціальних закладів для неповнолітніх, спрямовану на виявлення і усунення причин і умов, що сприяють вчиненню неповнолітніми правопорушень, а також позитивний вплив на негативну поведінку окремих неповнолітніх.
Зниження ефективності боротьби зі.злочинністю неповнолітніх в останні роки пов'язане із передчасною відмовою від старих форм попереджувальної роботи до створення нових.
Система профілактики злочинності і злочинів неповнолітніх у сучасних умовах повинна враховувати позитивний досвід і разом з тим нові вимоги суспільства. Вона має характеризуватися:
— поєднанням державних і суспільних начал, сил і ресурсів у цій діяльності;
— поєднанням п'яти завдань: вплив на особу, середо вище, діяльність суб'єктів виховання і профілактики, сус пільну думку;
— розподіленням функцій між окремими учасниками профілактичної діяльності з тим, щоб протидіяти дублюван ню, спробам робити «все за всіх»;
— визначенням сфери застосування заходів виховання, забезпечення нормальних життєвих умов, соціальної допо моги і власне профілактики, включаючи правові її форми;
— переходом у разі необхідності від переважно загаль- новиховних до правових заходів впливу, забезпечення дос татності і своєчасності цього впливу. В основі системи профілактики повинні лежати законність, справедливість, демократизм (у тому числі контроль суспільства за про філактичною діяльністю правоохоронних органів, а не лише допомога у ній).
Загальносоціальний рівень попередження злочинності і злочинів неповнолітніх можна визначити як комплекс таких великомасштабних заходів, що покращують можливості сімейного, шкільного, трудового виховання неповнолітніх, їх дозвілля (у тому числі у рамках визначеного контингенту, території тощо), метою яких є орієнтація на пом'якшення, нейтралізацію, усунення тих недоліків і прогалин у загальній системі соціального виховання, умовах життя неповнолітніх, які найбільш часто продукують злочини у середовищі підростаючого покоління або сприяють їм. Такі заходи є базовими для спеціальної профілактики, розширюючи її можливості.
Учасниками (суб'єктами) попередження злочинності і злочинів нецовнолітніх є:
-— Комітет у справах неповнолітніх Кабінету Міністрів України, служби у справах неповнолітніх уряду Автономної Республіки Крим, виконавчих комітетів обласних, міських, районних у містах, районних Рад народних депутатів;
— загальноосвітні школи і професійні училища со ціальної реабілітації органів освіти;
— центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх органів охорони здоров'я;
— притулки для неповнолітніх при службах у справах неповнолітніх;
— суди;
— кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;
— прийомники-розподілювачі для неповнолітніх орга нів внутрішніх справ;,
— виховно-трудові колонії Міністерства внутрішніх справ України.
У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх беруть участь у межах своєї компетенції інші державні органи, органи місцевого і регіонального самоврядування, підприємства, заклади і організації незалежно від форм власності, окремі громадяни.
Основним найважливішим етапом є рання профілактика. Далі йдуть етапи: 1) безпосередньої профілактики; 2) профілактики на момент передзлочинної поведінки, і, нарешті, 3) профілактики рецидиву. Ці етапи профілактики спрямовані на те, щоб, відповідно:
1) оздоровити середовище і надати допомогу неповно літнім, які опинилися у несприятливих умовах життя і ви ховання ще до того, як негативний вплив цих умов суттєво виявиться у поведінці цих осіб (етап ранньої профілактики);
2) не допустити переходу на злочинний шлях і забезпе чити виправлення осіб із значним уже ступенем дезаптації, які вчиняють правопорушення незлочинного характеру (етап безпосередньої профілактики);
3) не допустити переходу на злочинний шлях і створити умови для виправлення осіб, які систематично вчиняють такі правопорушення, характер і інтенсивність яких свідчать про вірогідність вчинення злочину у найближчому майбутньому (етап профілактики на час передзлочинної поведінки);
4) попередити рецидив підлітків, які раніше вчинили злочини (профілактика рецидиву).
Заходи раннього попередження мають своїм змістом:
— попередження і усунення суттєвих порушень нор мальних умов життя і виховання неповнолітніх шляхом на гляду і контролю за додержанням правових норм, що регу люють ці умови, надання соціальної допомоги у різно манітних формах для своєчасного їх поновлення;
— усунення джерел негативного впливу на умови жит тя і виховання неповнолітніх (у тому числі компенсації «тіньових сторін» деяких соціальних явищ і процесів);
— цілеспрямоване коригування відхилень у розвитку особи на початковій стадії, а також нормалізацію умов і оз-
доровлення середовища життя і виховання конкретних підлітків або їх певних груп (контингентів).
Заходи безпосередньої профілактики необхідні, якщо на попередньому етапі не було відвернуто формування у неповнолітнього схильності до правопорушення і він почав їх вчиняти. На цьому етапі також здійснюються заходи щодо нормалізації умов життя і виховання, оздоровлення середовища.
Заходи щодо самих неповнолітніх, яких помічено у правопорушеннях незлочинного характеру, включають:
— взяття на облік в органах, що здійснюють профі лактику злочинів неповнолітніх, виховну роботу і контроль, які продовжуються (у тому числі через громадських вихо вателів);
— громадський вплив;
— влаштування до студентських будівельних загонів, що відроджуються, до спортивно-трудових таборів і клубів. Зокрема, досвід взаємодії шкіл із спеціалізованими район ними клубами і спортивно-трудовими таборами показав, що є можливість протягом літа подолати відставання навіть тих учнів, які не встигають з двох-трьох предметів, і тим самим усунути їх відчуження від школи;
— впливати через органи, що розглядають адміністра тивні правопорушення неповнолітніх (попередження, покла дення обов'язків відшкодувати завдані збитки, передача під нагляд, влаштування до спеціальних виховних закладів);
— цивільно-правові заходи (відшкодування збитків). Заходи попередження рецидиву включають:
а) діяльність спеціалізованих інспекторів карного роз шуку, слідчих, прокурорів, судців по виявленню і усуненню причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів непов нолітніми (наприклад, внесення подань, окремих ухвал); використання виховно-профілактичного впливу самого су дочинства;
б) своєчасне вилучення зброї і знарядь злочинів у рані ше засуджених підлітків;
в) правову і моральну підготовку до життя на свободі засуджених, які підлягають звільненню; трудове і побутове влаштування неповнолітніх, які звільнені з місць позбавлен-
ня волі або засуджені до мір покарання, не пов'язаних з позбавленням волі, і контроль за їх поведінкою. Така робота ведеться співробітниками місць позбавлення волі, громадськими вихователями, органами соціального захисту і допомоги родині та неповнолітнім і контролюється прокуратурою.
