110. У рубці під дією мікроорганізмів утворюються:
1. Молочна кислота;
2. Хлоридна кислота;
ЛЖК (КЖК);
4. Лимонна кислота.
111. рН вмісту рубця у корів в нормі становить:
1. 6,6 – 7,2
2. 6,0 – 6,4;
3. 7,3 – 8,0;
4. 5,5 – 6,0.
112. Частота скорочень рубця у ВРХ в нормі за 5 хвилин становить:
1. 3 –5;
2. 5 – 8;
3. 8 – 12;
4. 12 –16.
113. Назвіть один із найбільш постійних симптомів хвороб системи травлення у великої рогатої худоби?
1. Тимпанічний звук у ділянці рубця;
2. Розлади відрижки;
3. Пригнічення загального стану;
Розлади жуйки.
114. Які румінаторні препарати застосовують для лікування гіпотонії рубця?
1. Атропіну сульфат;
2. Настойку кореневища білої чемериці;
3. Аміридину гідрохлорид;
4. Но-шпу.
115. Причини ацидозу вмісту рубця:
1. Згодовування великої кількості бобових концентратів;
2. Згодовування великої кількості злакових концентратів;
3. Згодовування карбаміду;
4. Згодовування кукурудзи в стадії молочно-воскової стиглості.
116. Причини алкалозу вмісту рубця:
1. Згодовування великої кількості бобових концентратів;
2. Згодовування великої кількості злакових концентратів;
3. Згодовування карбаміду;
4. Згодовування кукурудзи в стадії молочно-воскової стиглості.
117. Причини травматичного ретикуліту:
1. Травми сітки зі сторони грудної клітки;
2. Попадання гострих металевих предметів у сітку;
3. Згодовування грубих, жорстких кормів;
4. Згодовування мучнистих кормів.
118. Основним сприяючим фактором розвитку травматичного ретикуліту є:
1. Гіподинамія;
2. Гіпотонія передшлунків;
Спотворення смаку;
4. Тривале голодування.
119. Для визначення болісності сітки використовують:
1. Надавлювання у ділянці мечоподібного хряща;
2. Перкусію в ділянці 8–10 міжреберних проміжків;
3. Натискання долонями на шкіру заднього схилу холки;
4. Проводку тварини.
120. Який буває гастрит за характером ексудату?
1. Гіперацидний;
Катаральний;
3. Гіпоацидний;
Серозний.
121. Основний патогенетичний механізм гіперацидного гастриту:
1. Зниження активності пепсиногену;
2. Посилення перистальтики кишечнику;
3. Пілороспазм;
4. Збільшення кількості вільної хлоридної кислоти.
122. Причини первинної тимпанії:
1. Згодовування легкобродильних соковитих кормів, особливо бобових;
2. Закупорення стравоходу;
3. Напування тварин холодною водою після годівлі кормами, що легко зброджуються;
4. Гіпотонія передшлунків.
123. За характером газоутворення тимпанія буває:
Простою (газовою);
2. Пінявою;
3. Комбінованою;
4. Вуглекислою.
124. Причиною загибелі тварин за тимпанії є:
1. Серцева недостатність;
2. Асфіксія;
3 Розрив діафрагми;
4. Перитоніт.
125. Які протибродильні препарати застосовують за тимпанії?
1. Іхтіол;
2. Свіже молоко;
Тимпанол;
4. Натрію сульфат.
126. До хвороб з синдромом колік з явищами перитоніту відносять:
1. Розширення шлунка;
2. Інвагінацію кишечнику;
3. Катаральну ентералгію;
4. Тромбоемболічні коліки.
127. До хвороб з синдромом колік без явищ перитоніту відносять:
Метеоризм кишечнику;
2. Заворот кишечнику;
3. Хімостаз;
4. Інвагінацію кишечнику.
128. У коня втрачений апетит, швидко наростають симптоми колік при зондуванні виділяються гази, перистальтика тонкого кишечнику відсутня, жовтушність кон’юнктиви. Діагноз?
1. Копростаз;
2. Заворот товстих кишок;
3. Хімостаз;
4. Катаральна ентералгія.
129. Копростаз характеризується:
1. Застоєм вмісту у товстому кишечнику;
2. Застоєм вмісту у тонкому кишечнику;
3. Закупоркою брижових артерій;
4. Перекручуванням товстого кишечнику.
130. Причинами первинного метеоризму кишечнику є:
1. Згодовування легкобродильних соковитих кормів, особливо бобових;
2. Поїдання отруйних рослин;
3. Напування тварин холодною водою після годівлі зернофуражем або кормами, що легко зброджуються;
4. Хімостаз 12-палої кишки.
131. Які лікарські препарати є першочерговими для усунення спазму кишечнику за катаральної ентералгії:
1. Глауберова сіль;
2. Атропіну сульфат;
3. Гексаметилентетрамін;
Но-шпа.
132. Основним у патогенезі первинного розширення шлунка є:
1. Зменшення виділення хлоридної кислоти;
2. Пілороспазм;
3. Посилене газоутворення;
4. Серцева недостатність.
133. Для лікування розширення шлунка застосовують:
Зондування;
2. Ферментні препарати;
3. Спазмолітики;
4. Очисні клізми.
134. Для лікування катаральної ентералгії застосовують:
1. Анальгін;
2. Атропіну сульфат;
3. Зондування;
4. Молочну кислоту.
135. Які із синдромів є характерними для патології печінки?
Жовтяниця;
2. Анемія;
Холестаз;
4. Лейкоцитопенія.
136. Які з перерахованих лікарських препаратів мають ліпотропну дію?
1. Ліпомід;
2. Холіну-хлорид;
3. Метіонін;
4. Гексаметилентетрамін.
137. Яке захворювання печінки може ускладнюватись розвитком асциту?
1. Гіпертрофічний цироз;
2. Атрофічний цироз;
3. Гепатодистрофія;
4. Гепатит
138. Які з перерахованих препаратів мають жовчогінну дію?
1. Бікогепар;
Алохол;
3. глюкоза 40% розчин;
4. атропіну сульфат.
139. Які препарати застосовують, як гепатопротектори при патології печінки?
1. Папаверин;
2. Есенціале;
3. Вітогепат;
4. Піпольфен.
140. Які захворювання печінки перебігають з підвищеною температурою тіла?
1. Цироз печінки;
2. Гепатодистрофія;
3. Гострий паренхіматозний гепатит;
4. Амілоїдоз печінки.
141. За механічної жовтяниці в крові збільшується вміст:
1. Непроведеного через печінку білірубіну;
2. Проведеного і непроведеного через печінку білірубіну;
3. Проведеного через печінку білірубіну;
4. Вміст білірубіну не змінюється.
142. За гемолітичної жовтяниці в крові збільшується вміст:
1. Непроведеного через печінку білірубіну;
2. Проведеного і не проведеного через печінку білірубіну;
3. Проведеного через печінку білірубіну;
4. Вміст білірубіну не змінюється.
143. За паренхіматозної жовтяниці в крові збільшується вміст:
1. Непроведеного через печінку білірубіну;
2. Проведеного і не проведеного через печінку білірубіну;
3. Проведеного через печінку білірубіну;
4. Вміст білірубіну не змінюється.
144. Причинами паренхіматозного гепатиту є:
1. Гострі інфекційні хвороби;
2. Хронічні інтоксикації;
3. Анемії;
4. Отруєння.
145. Причиною жирової гепатодистрофії у корів є:
1. Висококонцентратний тип годівлі;
2. Дефіцит у раціоні крохмалю і цукру;
3. Отруєння пестицидами;
4. Гострі інфекційні захворювання.
146. Порушення білкового обміну за хвороб печінки характеризуються:
1. Гіперальбумінемією;
2. Диспротеїнемією;
3. Гіпоальбумінемією;
4. Збільшенням у крові вмісту сечовини.
147. До індикаторних для патології печінки ферментів відносять:
1. Аспарагінову амінотрансферазу;
2. Альфа-амілазу;
3. Каталазу;
4. Аланінову амінотрансферазу.
148. Гломерулонефрит це:
1. Запалення паренхіми нирки і ниркової миски;
2. Запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського-Боумена;
3. Запалення міжканальцевої сполучної тканини;
4. Запалення капсули нирок.
149. Пієлонефрит це:
1. Запалення паренхіми нирки і ниркової миски;
2. Запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського- Боумена;
3. Запалення міжканальцевої сполучної тканини;
4. Запалення капсули нирок.
150. Нефроз це:
1. Запалення паренхіми нирки і ниркової миски;
2. Запалення мальпігієвих клубочків і капсули Шумлянського-Боумена;
3. Запалення міжканальцевої сполучної тканини;
4. Захворювання, яке характеризується дистрофічними змінами у
Ниркових канальцях.
151.Синдром холестазу характеризується:
1. Брадикардією;
2. Тахікардією,
3. Збільшенням у крові кон’югованого білірубіну,
4. Збільшенням у крові некон’югованого білірубіну.
152. Причиною протеїнурії за гломерулонефриту є:
1. Порушення мікрофільтрації сечі;
2. Гіперпротеїнемія;
3. Ураження базальної мембрани і ендотелію клубочків;
4. Дистрофія канальців.
153. Причиною протеїнурії за нефрозу є:
1. Порушення процесів реабсорбції білка у ниркових канальцях;
2. Гіперпротеїнемія;
3. Ураження базальної мембрани і ендотелію клубочків;
4. Дистрофія канальців.
154. Артеріальний кров’яний тиск підвищується за:
1. Нефрозу;
Гломерулонефриту;
3. Пієлонефриту;
4. Уроциститу.
155. Продукти гідролізу протеїну кормів ферментами мікроорганізмів:
1. Аміак;
2. Молочна кислота;
3. Амінокислоти;
4. Коротколанцюгові жирні кислоти (КЖК).
156. Зонди, які використовують для профілактики травматичного ретикулоперитоніту:
1. Зонд магнітний ветеринарний;
2. Зонд Телятнікова;
3. Зонд двопетлевидний Хохлова;
4. Зонд з мандреном і оливою.
157. Причиною розвитку набряків за хвороб нирок є:
1. Протеїнурія;
2. Гіпоальбумінемія;
3. Підвищена секреція адреналіну;
4. Гіперальбумінемія.
158. В якій порції сечі знаходять кров за уроциститу?
1. Початковій;
2. Кінцевій;
3. Будь-якій;
4. Кров відсутня.
159. Уроцистит – це:
1. Запалення сечовидільного каналу;
2. Запалення сечового міхура;
3. Запалення сечоводів;
4. Запалення ниркової миски.
160. Гостра ниркова недостатність за нефрозу характеризується:
1. Олігурією, підвищенням рівня сечовини і креатиніну в крові;
2. Наявністю в сечі еритроцитів, лейкоцитів і циліндрів;
3. Наявністю в сечі білірубіну, уробіліну, глюкози;
4. Наявністю в сечі білка (1–5%), гіпопротеїнемією.
161. З якою метою за уроциститу застосовують гексаметилентетрамін та
фенілсаліцилат:
1. Для зняття больового синдрому;
2. Для зняття набрякового і нефротичного синдрому;
3. Для посилення діурезу;
4. Для зняття запального процесу та дезінфекції сечовивідних шляхів;
162. Бронхіт від катаральної бронхопневмонії відрізняється:
1. Відсутністю ділянок притуплення перкусійного звуку;
2. Віком хворих тварин;
3. Температурою тіла;
4. Характером задишки.
163. Кількість білка в раціоні за хвороб нирок знижують:
1. За розвитку уремії;
2. За збереженої азотовидільної функції нирок;
3. За збільшення вмісту сечовини і креатиніну в крові;
4. За зниження вмісту сечовини і креатиніну в крові.
164. Причини уролітіазу:
1. Нестача питної води;
2. Надмірне фізичне навантаження;
3. Порушення обміну речовин;
4. Використання ”жорсткої” води.
165. Які амінокислоти беруть участь в утворенні сечових каменів:
1. Метіонін;
2. Аргінін;
3. Лізин;
Цистин.
166. Причини хронічної гематурії ВРХ:
1. Інфекційні хвороби;
2. Підвищений радіаційний фон;
3. Згодовування папороті-орляка;
4. Карцинома сечового міхура.
167. За хронічної гематурії ВРХ розвивається анемія:
1. Аліментарно-дефіцитна;
2. Мієлотоксична;
3. Постгеморагічна;
4. Гемолітична.
168. Для якого захворювання характерна піурія?
1. Гідронефроз;
2. Нефрит;
3. Пієлонефрит;
4. Нефроз.
169. Ускладнення пієлонефриту:
Абсцес нирки;
2. Гідронефроз;
3. Нефроз;
4. Піонефроз.
170. До діуретиків відносять:
1. Нітроксолін;
Верошпирон;
3. Фуросемід;
4. Уробесал.
171. Який орган імунної системи визначає імунокомпетентність Т-лімфоцитів у ссавців?
Тимус;
2. селезінка;
3. лімфатичні вузли;
4. кістковий мозок.
172. Який основний симптом геморагічних діатезів?
1. анемія;
2. лейкоцитоз;
3. кровоточивість;
4. Іктеричність слизових оболонок.
173. Яку із перерахованих нижче анемій, згідно класифікації, виділяють в групу залежно від насиченості еритроцитів гемоглобіном?
Нормохромну;
2. постгеморагічну;
3. нормоцитарну;
4. регенераторну.
174. Чим може бути викликаний аміачний запах сечі за уроциститу:
1. появою кетонових тіл;
2. застоєм і зброджуванням сечі у сечовому міхурі;
3. появою індикану;
4. появою білірубіну і глюкози.
175. Захворювання, за якого відмічають дистрофічні зміни ниркових
канальців і базальної мембрани клубочків називають:
1. нефросклероз;
Нефроз;
3. Гломерулонефрит;
4. пієлонефрит.
176. Набряки за хвороб нирок:
1. Обмежені;
2. Дифузні;
3. Водянистої консистенції;
4. Тістоподібної консистенції.
177. Які хвороби необхідно диференціювати за недостатності цинку:
Пелагру;
Саркоптоз;
3. Гіперкератоз;
4. Паракератоз.
178. Менінгоенцефаліт це:
1 Запалення речовини головного мозку;
2. Запалення оболонок головного мозку;
3. Запалення речовини і оболонок головного мозку;
4. Запалення речовини і оболонок спинного мозку.
179. Етіологія менінгоенцефаліту:
1. Стрес;
2. Гострі інфекційні хвороби;
Травми черепа;
4. Гострі отруєння.
180. Основний ланцюг патогенезу теплового перегрівання:
1. Підвищення збудливості ЦНС;
2. Збільшення теплоутворення і зменшення тепловіддачі;
3. Зниження збудливості ЦНС;
4. Нагромадження токсичних продуктів в організмі.
181. Для лікування за паракератозу поросят застосовують:
1. Вітамін А;
Цинку сульфат;
3. У корм добавляють кормову крейду;
4. У корм добавляють трикальційфосфат.
182. За розвитку стресу порушується функція:
Надниркових залоз;
2. Підшлункової залози;
3. Щитоподібної залози;
4. Гіпофіза.
183. Основні симптоми за еклампсії:
1. Рефлекси збережені;
2. Рефлекси втрачені;
3. Судоми тонічні;
4. Судоми клонічні.
184. Захворювання, що характеризується періодично виникаючими нападами судом на фоні втраченої свідомості (рефлексів) називають:
1. Неврозом;
2. Активною гіперемією головного мозку;
3. Епілепсією;
4. Еклампсією.
185. В основі розвитку справжньої епілепсії лежать:
1. Дистрофічні зміни в головному мозку;
2. Зміни співвідношення між процесами збудження і гальмування в головному мозку;
3. Запалення кори головного мозку;
4. Запалення оболонок головного мозку.
186. За якими показниками диференціюють післяродовий парез і післяродове залежування у корів?
1. Температурою тіла;
2. Больовою чутливістю шкіри;
3. Гіпотонією рубця;
Коматозним станом.
187. За плевриту в ділянці легень вислуховують:
1. Патологічне бронхіальне дихання;
Шуми тертя;
3. Хрипи;
Шуми хлюпання.
188. До румінаторних препаратів відносять:
1. Натрію сульфат;
2. Аміридину гідрохлорид;
3. Суміш за С.І. Смирновим;
4. Настойку кореневища білої чемериці.
189. Етіологія еклампсії:
1. Патологія нирок;
2. Патологія печінки;
3. Гіпокальціємія;
4. Стрес.
190. Для лікування післяродової гіпофосфатемії застосовують:
Фосфосан;
2. Броваглюкін;
Кальфосет;
4. Глюкозу.
191. Для лікування еклампсії застосовують:
1. Серцеві препарати;
2. Солі кальцію;
3. Протисудомні препарати;
4. Етиловий спирт.
192. Основні симптоми за післяродової гіпофосфатемії:
1. температура тіла знижена;
2. температура тіла підвищена;
Залежування;
4. Втрата чутливості.
193. Назвіть основні симптоми за гострого перебігу гострої тимпанії рубця?
1. болючість у ділянці холки;
2. припинення відрижки;
3. переважно черевний тип дихання;
4. збільшення об’єму живота.
194. Крупозна пневмонія характеризується:
1. Катаральним запаленням;
2. Стадійністю перебігу;
3. Фібрінозним запаленням;
4. Лобулярним поширенням.
195. Основні симптоми за клінічно вираженої післяродової гіпокальціємії:
1. температура тіла знижена;
2. температура тіла підвищена;
Залежування;
4. Втрата чутливості.
196. Ґрунти і водні джерела якої геохімічної зони характеризуються найбільшою недостатністю засвоюваних форм життєво необхідних мікроелементів?
1. західна;
2. північно-східна;
3. центральна;
4. південна.
197. Для регуляції обміну кальцію і фосфору та процесу остеосинтезу в організмі найбільш необхідний вітамін:
1. А;
2. В1;
D;
4. Е.
198. До водорозчинних вітамінів відносять:
1. ретинол;
2. токоферол;
3. ергокальциферол;
4. рибофлавін.
199. До жиророзчинних вітамінів відносять:
1. аскорбінову кислоту;
2. фолієву кислоту;
Токоферол;
4. тіамін.
200. Препарати, які застосовують для лікування корів за післяродової гіпокальціємії:
Глюкозу;
2. кальцію хлорид;
3. фосфосан;
Кальфосет.
201. Основні симптоми за гострого перебігу кетозу:
1. Запах ацетону видихуваного повітря;
2. кетонурія;
3. пригнічення;
4. брадикардія.
202. Для профілактики післяродової гіпокальціємії необхідно в
раціоні:
1. збільшити кількість кальцію;
2. зменшити кількість кальцію;
3. збільшити кількість калію;
4. зменшити кількість магнію.
203. Основні симптоми за підгострого і хронічного перебігу кетозу:
1. Видихуване повітря має запах ацетону;
2. збільшення і болючість печінки;
3. Вторинна остеодистрофія;
4. хронічна гіпотонія рубця і алотріофагія.
204. Кетоз у тварин виникає із-за:
1. Недостатності білків;
2. Недостатності ліпідів;
3. порушення співвідношення між легкоферментованими
вуглеводами і протеїном;
4. Дефіциту енергії в раціоні.
205. Геморагічний діатез виникає за нестачі в організмі вітамінів:
1. В12;
К;
3. В5;
4. D.
206. Типові симптоми післяродової гіпофосфатемії:
1. Гіпотермія;
2. Анорексія;
3. Кома;
Ступор.
207. Показники, яку враховують за діагностування кетозу у корів:
1. Продуктивність корів;
2. Вік корів;
3. Структуру раціону;
4. Період розвитку хвороби.
208. Причини та фактори, що спричиняють розвиток кетозу в корів:
1. Нестача протеїну в раціоні;
2. Надмірна кількість протеїну в раціоні;
3. Ожиріння;
4. Особливості енергетичного обміну у ранній післяотельний період.
209. Назвіть кетогенні кислоти, що знаходяться в кормах:
1. Молочна кислота;
2. Оцтова кислота;
Масляна кислота;
4. Нікотинова кислота.
210. Назвіть основну причину виникнення кетозу в корів:
1. Надлишок енергії в раціоні;
2. Дефіцит енергії в раціоні;
3. Знижений рівень білка в раціоні;
4. Ожиріння.
211. Назвіть типові біохімічні зміни за гострого перебігу кетозу в
корів:
1. гіперглікемія;
2. кетонолактія;
3. Гіпоглікемія;
4. Глюкозурія.
212. Назвіть причини пасовищної тетанії у корів:
1. Нестача калію в ґрунтах і рослинах;
2. Нестача кальцію в кормах;
3. Нестача магнію в раціоні;
4. Надмірна кількість калію в ґрунтах і кормах.
213. Назвіть причину виникнення міоглобінурії у коней:
1. Недостатність в раціоні протеїну;
2. Недостатність в раціоні вуглеводів;
3. Недостатність в раціоні жирів;
4. Тривала перерва в роботі з наступним фізичним навантаженням.
214. Назвіть симптоми гіпокобальтозу в тварин:
1. Алотріофагія;
Виснаження;
3. Анемічність кон’юнктиви;
4. Брадикардія.
215. Назвіть зміни крові за гіпокобальтозу:
1. Олігоцитемія;
2. Гіперхромія;
3. Поліцитемія;
4. Гіпохромія.
216. Причини аліментарної остеодистрофії у тварин:
1. Незбалансована фосфорно-кальцієва годівля;
2. Нестача вітаміну D в раціоні;
3. Надмірне протеїнове живлення тварин;
4. Надмірна кількість вітаміну D в раціоні.
217. Недостатність якого мікроелемента викликає у тварин
білом’язову хворобу?
1. недостатність цинку;
2. недостатність марганцю;
3. недостатність селену;
4. недостатність йоду.
218. Нестача в організмі тварин кобальту сприяє виникненню гіповітамінозу:
1. В1;
2. В12;
3. В5;
4. Вс.
219. Причини вторинної остеодистрофії у корів:
1. Патологія печінки і нирок;
2. Гіпофункція щитоподібної залози;
3. Нестача кальцію і фосфору в раціоні;
4. Гіперфункція прищитоподібних залоз.
220. Остеопороз – це характерна ознака нестачі вітаміну:
1. Е;
D;
3. А;
4. К.
221. За дефіциту якого мікроелемента у ягнят розвивається ензоотична атаксія?
1. кобальту;
2. Мангану;
3. цинку;
Купруму.
222. За нестачі якого мікроелемента розвивається паракератоз?
1. Мангану;
2. Купруму;
3. селену;
Цинку.
223. За нестачі яких мікроелементів у тварин виявляють функціо-нальні і морфологічні зміни щитоподібної залози?
1. Феруму;
2. Кобальту;
Йоду;
4. Купруму.
224. Симптоми, за якими диференціюють аліментарну диспепсію і колібактеріоз:
1. Зневоднення;
2. Анорексія;
3. Зміни температури тіла;
4. Діарея.
225. Чи проходять імуноглобуліни плацентарний бар’єр у корів, овець, свиней і коней?
1. так;
2. ні;
3. проходять лише у коней;
4. проходять лише у свиней.
226. Основні критерії високої якості молозива:
1. наявність трипсину;
2. наявність лізоциму;
3. висока кислотність;
4. кількість імуноглобулінів.
227. Тварини, у яких визначають вміст каротину в сироватці крові з метою діагностики А-гіповітамінозу:
1. Свиноматки;
2. Вівцематки;
Корови;
4. Новонароджені телята.
228. Перерахувати шлунково-кишкові хвороби новонароджених телят:
1. Аліментарна диспепсія;
2. Сальмонельоз;
3. Колібактеріоз;
4. Казеїно-безоарна хвороба.
229. За якої кількості імуноглобулінів (г/л) у сироватці крові
діагностують імунодефіцитний стан у новонароджених телят:
Менше 10;
Менше 15;
Менше 18;
4. Менше 20–22.
230. Через який час після випоювання молозива з’являються імуноглобуліни в сироватці крові новонароджених телят?
Год;
2. 6–12 год;
3. 12–24 год;
4. Після першої доби.
231. Які фактори сприяють засвоєнню імуноглобулінів у кишечнику телят:
1. відсутність у шлунковому вмісті вільної (хлоридної) кислоти;
2. відсутність пепсину;
3. відсутність у молозиві інгібіторів і блокаторів трипсину;
4. Висока активність трипсину.
232. Основні симптоми В1-гіповітамінозу в телят і овець:
1. Лихоманка;
2. Атаксія;
Судоми;
4. Гастроентерит.
233. Назвіть гормони, що утворюються в підшлунковій залозі:
1. Інсулін;
Глюкагон;
3. Альдостерон;
4. Кортизол.
234. Назвіть ендокринні органи, в яких утворюється гормон
кальцитонін:
1. Прищитоподібні залози;
2. Гіпофіз;
3. Гіпоталамус;
4. Щитоподібна залоза.
235. Назвіть основні ендокринні органи, за патології яких розвивається цукровий діабет:
1. Наднирникові залози;
2. Підшлункова залоза;
3. Щитоподібна залоза;
4. Прищитоподібні залози.
236. Причини вторинної остеодистрофії в корів:
1. Нестача кальцію, фосфору і вітаміну D в раціоні;
2. Відсутністьультрафіолетового опромінення;
Кетоз;
4. Нестача цинку, кобальту і купруму в раціоні.
237. Які тварини частіше хворіють на цукровий діабет?
1. Велика рогата худоба;
2. Кози;
3. Коні;
Собаки.
238. Типові симптоми у тварин, хворих на цукровий діабет:
1. Глюкозурія;
2. Полакіурія;
3. Поліурія;
Спрага.
239. Назвіть основні симптоми для діагностики гіпотиреозу у тварин:
1. Брадикардія;
2. Тахікардія;
Енофтальм;
4. Екзофтальм.
240. Назвіть основні причини, що зумовлюють виникнення
первинного гіпотиреозу у сільськогосподарських тварин:
1. йодна недостатність;
2. недостатність мангану в раціоні;
3. Недостатність кобальту;
4. Недостатність фтору.
241. Назвіть основні симптоми ендемічного зобу у тварин:
1. Тахікардія;
2. Брадикардія;
3. Екзофтальм;
4. Мікседема.
242. Назвіть основні гормони, які беруть участь у регуляції фосфорно-кальцієвого обміну:
1. Кортизол;
2. Кальцитонін;
3. Тироксин;
Партгормон.
243. Гіпоглікемія поросят виникає за:
Переохолодження;
2. Перегрівання;
3. Глюкозурії;
4. Гіпогалактії свиноматок.
244. Гіпоглікемія поросят характеризується:
1. Гіпотермією;
2. Гіпертермією;
Судомами;
4. Тахікардією.
245. Рахіт – це:
1. розлад D-вітамінного і фосфорно-кальцієвого обміну;
2. розлад А-вітамінного обміну;
3. розлад В-вітамінного і фосфорно-кальцієвого обміну;
4. розлад обміну мангану, цинку, феруму.
246. Які вітаміни не беруть участі у формуванні кістяка?
1. А;
2. В1;
3. D;
4. Е.
247. У шкірі яких тварин вітамін D3 не синтезується під впливом ультрафіолетових променів?
1. лошат;
2. телят;
3. поросят;
Цуценят.
248. Молодняк якого виду тварин частіше хворіє на гіпопластичну
анемію?
1. лошата;
2. телята;
Поросята-сисуни;
4. ягнята.
249. Яка основна причина гіпопластичної анемії у поросят раннього
віку?
1. нестача вітамінів В2, В12, ВС;
Нестача феруму;
3. нестача купруму;
4. нестача кобальту.
250. Який із мікроелементів не враховують при складанні повноцінних
раціонів для молодняку з метою профілактики гіпопластичної анемії?
1. вміст феруму;
2. Вміст кобальту;
3. вміст купруму;
4. вміст селену.
251. Найважливіше значення в діагностиці хвороб підшлункової
залози має визначення в крові:
1. аспартатамінотрансферази;
2. Аланінамінотрансферази;
3. α-амілази;
4. γ-глутамілтранспептидази.
252. Основні правила регідратаційної терапії за діареї
новонародженого молодняку:
1. Застосовувати ізотонічні розчини електролітів;
2. Застосовувати гіпертонічні розчини електролітів;
3. Враховувати ступінь зневоднення;
4. Використовувати лише за тяжкого перебігу хвороби.
253. Фактори, що сприяють розвитку паракератозу в поросят:
1. Дефіцит кальцію в раціоні;
2. Надмірна кількість кальцію в раціоні;
3. Дефіцит вітаміну А в раціоні;
4. Дефіцит купруму в раціоні.
254. Основні причини рахіту в молодняку:
1. Генетично зумовлені;
2. Нестача в раціоні кальциферолу;
3. порушення фосфорно-кальцієвого живлення;
4. Нестача в раціоні цинку, купруму, мангану.
255. Для профілактики гіпопластичної анемії найбільш важливо:
1. проводити заходи щодо запобігання травматизму;
2. збалансувати раціон за вітамінами Вс, В12, В2, В6;
3. підбирати для парування сумісні батьківські пари;
4. включати до раціону премікси, до складу яких входять ферум,
Кобальт, купрум.
256. Для профілактики постгеморагічної анемії найбільш важливо:
1. проводити заходи щодо запобігання травматизму;
2. збалансувати раціон за мікроелементами (кобальт, купрум, ферум);
3. підбирати для парування сумісні батьківські пари;
4. Профілактувати виразковий гастрит, хронічну гематурію, уролітіаз.
257. Травматичний перикардит від ретикулоперитоніту відрізняється:
1. Гіпотонією рубця;
Частотою пульсу;
3. Наявністю шумів тертя або хлюпання;
4. Відсутністю лейкоцитозу.
258. До якої з перерахованих нижче анемій може привести виразкова
хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки?
1. Гіпопластичної;
2. гемолітичної;
3. постгеморагічної;
4. аутоімунної.
259. Основні зміни за гемолітичної анемії:
1. Білірубінурія;
2. Білірубінемія;
3. Олігоцитемія;
4. Іктеричність кон’юнктиви.
260. Гемолітична хвороба новонароджених поросят зумовлена:
1. утворенням антитіл проти еритроцитарних антигенів, одержаних по батьківській лінії, які викликають гемоліз еритроцитів;
2. Несумісністю батьківських пар за еритроцитарними антигенами;
3. дефіцитом вітаміну Е, що скорочує тривалість життя і осмотичну
резистентність еритроцитів;
4. дефіцитом фосфору в крові, що знижує гліколіз і активність АТФ в
еритроцитах, а це спричиняє порушення їх структури і гемоліз.
261. Малокрів’я, що виникає внаслідок крововтрати називається:
1. гемолітична анемія;
2. постгеморагічна анемія;
3. токсична анемія;
4. гіпопластична анемія.
262. Назвіть основний гуморальний фактор, що знаходиться в
молозиві:
1. імуноглобуліни;
2. лізоцим;
3. комплемент;
4. інтерферон.
263. Основні симптоми за А-гіповітамінозу молодняку:
1. Паракератоз;
2. Гіперкератоз;
3. Ксерофтальмія;
4. Енофтальм.
264. Симптоми за гострого перебігу постгеморагічної анемії:
1. Анемічність видимих слизових оболонок;
2. Тахікардія;
3. Збільшення максимального артеріального тиску;
4. Гіпертермія.
265. Мінеральні підкормки, які використовують за лікування
D-гіповітамінозу поросят:
Кормову крейду;
2. мононатрійфосфат;
3. Трикальційфосфат;
4. Динатрійфосфат.
266. Для профілактики рахіту в птиці необхідні:
1. Вітамін D2;
2. Вітамін D3;
3. Оптимальне кальціє-фосфорне співвідношення у кормах;
4. Ультрафіолетове опромінення.
267. За якими показниками визначають ступінь дегідратації організму новонароджених телят за діареї?
Западання очних яблук;
2. Температурою тіла;
3. Швидкістю розправляння складки шкіри;
Гематокритною величиною.
268. За якого способу випойки телят краще засвоюються
імуноглобуліни:
1. Примусової через зонд;
2. Підсисного;
3. З відра;
4. З поїлки.
269. Е-гіповітаміноз у птиці перебігає у формах:
1. Ексудативного діатезу;
2. Диспепсії;
3. Енцефаломаляції;
4. м’язової дистрофії.
270. Сприяючими факторами виникнення Е-гіповітамінозу у птиці є:
1. Згодовування жирів з високим перекисним числом;
2. Надлишок протеїну у раціоні;
3. Нестача селену у раціоні;
4. Нестача кальцію у раціоні.
271. Оптимальне кальціє-фосфорне співвідношення у раціонах курей-несучок:
1. 1,0 – 1,5;
2. 1,5 –2,0;
3. 2,5 – 3,0;
4. 3,5 – 4,0.
272. Причини паракератозу поросят:
1. Дефіцит кальцію в раціоні;
2. Надмірна кількість кальцію в раціоні;
3. Дефіцит цинку в раціоні;
4. Дефіцит купруму в раціоні.
273. Симптоми D-гіповітамінозу в птиці:
1. Нервові розлади;
2. Викривлення і м’якість кісток;
3. Знесення яєць без шкаралупи;
4. Анемічність слизових оболонок.
274. Для діагностики D-гіповітамінозу птиці застосовують:
1. Визначення загального кальцію і неорганічного фосфору в сироватці крові;
2. Визначення вмісту метаболітів вітаміну D в сироватці крові;
3. Визначення активності лужної фосфатази в сироватці крові;
4. Визначення вмісту вітаміну D в жовтку.
275. Причини А-гіповітамінозу у добового молодняку птиці:
1. Нестача каротину і вітаміну А в кормах;
2. Нестача вітаміну А і каротиноїдів в жовтку яєць;
3. Підвищений вміст нітратів у кормах;
4. Порушення температурного режиму при інкубації.
276. За яким тестом оцінюють добовий молодняк курчат на забезпеченість вітаміном А?
1. Дослідження вмісту каротину в плазмі крові;
2. Дослідження вмісту вітаміну А в печінці;
3. Визначення каротиноїдів у жовтку;
4. Дослідження вмісту вітаміну А в плазмі крові.
277. Сальпінгоперитоніт це:
1. Запалення яйцепроводу;
2. Запалення яєчників і яйцепроводу;
3. Запалення яйцепроводу, яєчника і очеревини;
4. Запалення яйцепроводу, яєчника, очеревини і клоаки.
278. Причини сечокислого діатезу:
1. Надлишкова протеїнова годівля;
2. Патологія печінки;
3. Патологія нирок;
4. Нестача у раціоні кормів тваринного походження.
279. Основний ланцюг патогенезу сечокислого діатезу:
1. Надлишкове утворення в організмі уратів;
2. Патологія печінки;
3. Дистрофічні зміни внутрішніх органів;
4. Патологія нирок.
280. Форми подагри у птиці:
Локальна;
2. Серцево-судинна;
Суглобова;
4. Шкірна.
281. Форми сечокислого діатезу у птиці:
1. Вісцеральна;
Локальна;
3. Змішана;
4. Печінкова.
282. Для діагностики сечокислого діатезу використовують:
1. Визначення вмісту загального білка в сироватці крові;
2. Визначення вмісту креатиніну в сироватці крові;
3. Визначення вмісту сечової кислоти в сироватці крові;
4. Визначення вмісту сечовини в сироватці крові.
283. Для профілактики сечокислого діатезу використовують:
1. Зниження вмісту протеїну в раціоні;
2. Вітамін А;
3. Вітаміни групи В;
4. Сечогінні препарати.
284. У поросят якого віку діагностують гіпоглікемію?
1. 1–5 діб;
2. 1–10 діб;
3. 11–15 діб;
4. 16–20 діб.
285. За надлишку яких мікроелементів розвивається остеопороз?
1. Мангану;
Фтору;
3. Селену;
4. Цинку.
286. за нестачі якого мікроелементу настає ураження зубів:
1. Кобальту;
2. Мангану;
Фтору;
4. Нікелю.
287. Основні симптоми за нестачі купруму:
1. Анемічність слизових оболонок;
2. Депігментація волосяного покриву;
3. Гіперкератоз шкіри;
4. Ксерофтальмія.
288. Найбільш інформативні методи діагностики А-гіповітамінозу в свиноматок:
1. Визначення каротину в сироватці крові;
2. Визначення вітаміну А в сироватці крові;
3. Визначення каротину і вітаміну А в сироватці крові;
4. Визначення каротину і вітаміну А в молозиві.
289. Основні препарати, які застосовують для лікування остеодистрофії корів:
1. Вітамін D;
2. Кальцимаг;
3. Кальцію хлорид;
4. Кальцію карбонат.
290. Основні методи діагностики А-гіповітамінозу у телят місячного віку:
1. Визначення вмісту каротину в сироватці крові;
2. Визначення вмісту вітаміну А в сироватці крові;
3. Визначення вмісту каротину і вітаміну А в сироватці крові;
4. Визначення вмісту каротину і вітаміну А в печінці.
291. Основні напрями лікування телят за аліментарної диспепсії:
1. Регідратаційна терапія;
2. Кофеїну натрію бензоат;
3. Дієтотерапія;
4. Антибіотикотерапія.
292. Методи лабораторної діагностики рахіту в телят:
1. Визначення вмісту вітаміну D в сироватці крові;
2. Визначення загального кальцію в сироватці крові;
3. Визначення активності кислої фосфатази в сироватці крові;
4. Визначення активності лужної фосфатази в сироватці крові.
293. Методи діагностики білом’язової хвороби у молодняку:
1. Визначення вмісту купруму в сироватці крові;
2. Визначення вмісту токоферолу в сироватці крові;
3. Визначення вмісту селену в сироватці крові;
4. Визначення вмісту міоглобіну в сечі.
294. Препарати, що застосовуються для лікування паракератозу поросят:
1. Вітамін А;
2. Кальцію глюконат;
Цинку сульфат;
4. Купруму сульфат.
295. Препарати, що застосовуються для лікування білом’язової хвороби:
Е-селен;
Евтесол;
3. Кальцію глюконат;
4. Ретинолу ацетат.
296. Препарати, що застосовуються для лікування кортикоцеребраль-ного некрозу:
1. Тіаміну хлорид;
2. Нікотинамід;
3. Рибофлавін;
4. Кальцію пантотенат.
297. Препарати, що застосовуються для лікування молодняку, хворого на пелагру:
1. Вітамін А;
2. Нікотинову кислоту;
3. Цинку сульфат;
4. Піридоксину гідрохлорид.
298. Перерахувати основні патогенетичні механізми за диспепсії новонародженого молодняку:
1. Порушення серцево-судинної системи;
2. Порушення водно-електролітного обміну;
3. Ендогенний дисбактеріоз;
4. Порушення функції сечової системи.
299. за якими ознаками диференціюють гемолітичну хворобу і аліментарно-дефіцитну анемію:
1. Вік захворілих поросят;
2. Колір кон’юнктиви;
3. Вміст гемоглобіну;
4. Кількість еритроцитів.
300. Які антидоти застосовують при отруєнні свиней натрію хлоридом:
1. Атропіну сульфат;
2. Кальцію глюконат;
3. Натрію тіосульфат;
4. Унітіол.
ХІРУРГІЯ
1. Симптоми, що можуть проявлятися в еректильній стадії шоку:
збудження тварини
зниження температури тіла
зниження артеріального кров’яного тиску
втрата свідомості
2. Симптоми, що можуть проявлятися в торпідній стадії шоку:
збудження тварини
підвищення температури тіла
підвищення артеріального тиску
виражене пригнічення загального стану, зниження температури тіла
3. Шок, це:
зміни морфологічного складу крові у разі потрапляння в кров
мікроорганізмів
реакцію імунної системи на чужорідний білок
розлад роботи нервової системи
неспецифічний синдром, зумовлений зниженням перфузії тканин кров’ю
4. Основним заходом під час лікування шоку є:
інфузійна терапія
застосування інгаляційного наркозу
коротка новокаїнова блокада
застосування діуретиків
5. Запалення, це:
реакція тканин на втрату крові
судинно-мезенхімальна реакція організму у відповідь на пошкодження
реакція імунної системи на чужорідний білок
реакція тканин на зневоднення
6. Асептичне гнійне запалення може розвиватися у разі:
виражених захисних властивостях організму
внутрішньом’язевого чи підшкірного введення скипідару
внутрішньом’язевого чи підшкірного введення антибіотиків
внутрушньом’язового введення кальцію глюконату
7. Залежно від інтенсивності запалення може бути:
гіпотонічне
гіпертонічне
атонічне
нормергічне
8. Серозна ексудація виражена у:
коней
свиней
великої рогатої худоби
овець
9. До фізіотерапевтичних засобів лікування запальних процесів відносять:
дію УВЧ-поля
тканинну терапію
новокаїнові блокади
протизапальні засоби
10. До неспецифічної стимулювальної терапії відносять:
гемотерапію
новокаїнові блокади
парафінотерапія
вапоризацію
11. До гідротерапії відносять:
використання з лікувальною метою холодної води
використання інфузій гіпертонічних сольових розчинів
використання з лікувальною метою синтетичних кровозамінників
використання гідрофільних мазей
12. Стадії розвитку шоку:
еректильна
інфекційно-токсична
запальна
гідратації
13. Рідина, яку не можна використовувати для внутрішньовенних інфузій під час лікування шоку:
гіпертонічні сольові розчини
гіпотонічні сольові розчини
синтетичні кровозамінники
сольові кровозамінники
14. Гострим вважається запальний процес тривалістю до:
5–7 днів
4–6 тижнів
3–4 місяців
4–6 місяців
15. Фібринозна ексудація виражена у:
коней
великої рогатої худоби
собак
котів
16. Застосовують для проведення блокад із патогенетичною метою розчин новокаїну концентрації:
10%
3%
2%
0,5%
17. До кортикостероїдних препаратів відносять:
бутадіон
аналгін
преднізолон
кисоту ацетилсаліцилову
18. До імуностимулювальних препаратів не відносять:
вірутрицид
анальгін
тимоген
левамізол
19. За характером ексудату запалення може бути:
серозно-фібринозне
асептичне
гіперергічне
анергічне
20. Очищають зону пошкодження від мікробів та продуктів розпаду клітини:
Нейтрофіли
Езонофіли
Еритроцити
Тромбоцити
21. До засобів ферментотерапії у разі запалення відносять:
трипсин
імзауф
преднізолон
тіотриазолін
22. Через одну годину після отримання ушибу для лікування тварини застосовують:
тиснучу пов'язку у поєднанні з холодом
теплові процедури
масаж
гіпсову пов’язку
23. Гематома, це:
крововилив у пухку клітковину з утворенням порожнини
множинні крапкові крововиливи в пухку клітковину
крововилив у серцеву сорочку
крововилив у черевну порожнину
24. Пульсуюча гематома утворюється:
артерією
яремною веною
будь-якою підшкірною веною
капілярною сіткою
25. Порожнина гематоми збільшується:
до зниження артеріального тиску
до вирівнення тиску в порожнині гематоми з тиском у пошкодженій судині
до зсідання крові
до ретракції згустка
26. На початку утворення гематоми:
накладають помірно тиснучу пов’язку і застосовують холод
застосовують зігрівальний спирт-скипидарний компрес
розтинають і лікують як рану, що загоюється за вторинним натягом
проводять коротку новокаїнову блокаду
27. У разі утворення дифузної гематоми:
застосовують зігрівальний спирт-скипидарний компрес
розтинають порожнину гематоми та лікують пошкоджені судини
застосовують УВЧ-терапію
проводять коротку новокаїнову блокаду
28. У разі виникнення інфікованих гематом:
накладають помірно тиснучу пов’язку і застосовують холод
застосовують зігрівальний спирт-скипидарний компрес
розтинають і лікують як рану, що загоюється за вторинним натягом
проводять коротку новокаїнову блокаду
29. Лімфоекстравазати найчастіше виникають у ділянках:
де шкіра розташована на щільній основі
молочної залози
внутрішньої поверхні стегна
копита
30. Під час лікування лімфоекстравазатів показано:
марлевий дренаж із гідрофільною маззю
марлевий дренаж із протизапальними препаратами
марлевий дренаж із 1-2% (5%) спиртовим розчином йоду
марлевий дренаж із гіпертонічним сольовим розчином
31. Рани, що не загоюються за первинним натягом:
асептичні операційні
забруднені після відповідної хірургічної обробки
гнійні після повного висікання
гнійні рани
32. Низьку чутливість до болю мають тварини:
велика рогата худоба
коні
собаки
коти
33. Для загоювання ран за первинним натягом потрібні такі умови:
асептичність рани
кровотеча
відсутність коаптації країв
наявність мертвих тканин
34. За первинним натягом загоюються рани:
асептичні операційні
гнійні рани
із значним дефектом тканин
з омозолілими грануляціями
35. Після аспірації лімфи з порожнини лімфоекстравазату в неї вводять:
1-2% спиртовий розчин йоду
1% спиртовий розчин бриліантового зеленого
фурацилін
хлоргексидин
36. У динаміці перебігу ранового процесу виділяють фазу:
самоочищення
еректильну
деградації
торпідну
37. Для нормалізації перебігу ранового процесу в фазу самоочищення необхідно:
недопустити розвиток інфекції
стимулювати переподразнення нервової системи
пригнічувати реакцію імунної системи
запобігати відтоку ранового ексудату
38. Під струпом схильні загоюватися рани у:
птиці
собак
коней
котів
39. Гнійно-ферментативне очищення ран притаманне для:
птиці
гризунів
коней
великої рогатої худоби
40. Гнійно-секвестраційне очищення ран притаманне для:
свиней
собак
коней
котів
41. Секвестраційне очищення ран притаманне для:
-птиці
-собак
-коней
-котів
42. Часткове висікання рани передбачає:
Видалення з порожнини рани нежиттєздатних тканин
висікання у межах неушкоджених тканин, відступивши на кілька міліметрів від ранового краю
видалення всіх грануляцій
видалення гнійного ексудату
43. Влітку накладають джгут для тимчасової зупинки кровотечі
на термін:
не більше 2-х годин
не більше 6-7-ми годин
не більше 16-17-ми годин
до однієї доби
44. Накладати джгут на тазовій кінцівці краще в ділянці:
гомілки
заплюсни
плюсни
стегна
45. Для зупинки кровотечі застосовують препарати:
адреналіну гідрохлорид
ацетилсаліцилову кислоту
тромбін
аналгін
46. Для рани, або виразки що погано загоюється застосовують метод хірургічного оброблення:
повне висікання
часткове висікання
розсікання рани
дренування порожнини рани
47. Гідрофільну основу має мазь:
нітацид
лінімент Вишневського
стрептоцидова емульсія
лінімент синтоміцину
48. Складові, що обумовлюють гідрофільні властивості мазей:
ПЕГ-400, ПЕГ-1500
вазелінове масло
ланолін
тваринні жири
49. Масові захворювання великої рогатої худоби на травматичний ретикулоперикардит віднос
