- Метрит, вульвіт, вагініт.
291. Неплідність на ґрунті функціональних розладів яєчників:
+ Гіпофункція, персистентне жовте тіло, кіста яєчників.
- Атрофія матки, ендометріоз, гідрометра.
- Гіпотонія, атонія матки, метрорагія.
292. Неплідність на ґрунті інфекційних та інвазійних захворювань:
+ Лептоспіроз, трихоманоз, хламідіоз, ІРТ.
- Метрит, мастит, цервіцит.
- ендометріоз, гідрометра, метрорагія.
293. Самка великої рогатої худоби вважається неплідною за відсутності запліднення:
+ На 31 добу після родів.
- На 60 добупісля родів.
- Якщо не отримали протягом року теля.
- Через 90 діб після родів.
294. Економічна категорія, яка показує відсоток самок у стаді, що не дали приплоду протягом календарного року – це:
+ Яловість.
- Неплідність.
- Перегули.
- Кількість отриманого молока від корови.
295. Інфантилізм, фримартинізм, гермафродитизм характерні для:
- Симптоматичної неплідності.
+ Вродженої неплідності.
- Штучно-набутої неплідності.
296. Тимчасова чи постійна нездатність тварини репродуктивного віку давати нащадків – це:
- Яловість.
+ Неплідність.
- Малоплідність.
- Гермафродитизм.
297. Класифікація неплідності сільськогосподарських тварин була запропонована:
- В.С. Шипіловим.
+А.П. Студенцовим.
- Б.А. Башкіровим.
- М.Ф.Іванов.
298. Стареча неплідність наступає (вказати правильну відповідь):
+ У свині після 7 років.
- У кролиці у 8-10 років.
- У кішки у 4-5 років.
+ У верблюдиці у 20-25 років.
299. Стареча неплідність наступає (вказати правильну відповідь):
- У корів 15-20 років.
- У кобил у 6-8 років.
- У вівці, кози у 17-27 років.
+ У собаки у 10-11 років.
300. Класифікація неплідності за А.П.Студенцовим:
+ Вроджена, стареча, експлуатаційна.
- Тимчасова і постійна.
- Придбана, перехідна.
+ Аліментарна, симптоматична, штучна.
Тести:Внутрішні незаразні хвороби.
1. Етіотропна терапія спрямована:
1. На усунення причини хвороби;
2. На механізм розвитку хвороби;
3. На підвищення неспецифічної резистентності;
4. На поповнення нестачі життєво необхідних речовин в організмі.
2. Патогенетична терапія спрямована:
1. На поповнення нестачі життєво необхідних речовин в організмі.
2. На механізм розвитку хвороби;
3. На усунення причини хвороби;
4. На нормалізацію функцій нервової системи.
3. Замінна терапія спрямована:
1. На поповнення нестачі життєво необхідних речовин в організмі.
2. На механізм розвитку хвороби;
3. На усунення причини хвороби;
4. На нормалізацію функцій нервової системи.
4. До етіотропної терапії відносять:
1. Новокаїнові блокади;
2. Протимікробну терапію;
3. Пробіотикотерапію;
4. Протеїнотерапію.
5. До патогенетичної терапії відносять:
1. Імуностимулювальну терапію;
2. Інтерферонотерапію;
3. Новокаїнові блокади;
4. Жарознижувальні препарати.
6. До замінної терапії відносять:
1. Гемотрансфузію;
2. Протеїнотерапію;
3. Вітамінотерапію;
4. Пробіотикотерапію.
7. Протеїнотерапія включає:
1. Гемотерапію;
2. Тканинну терапію;
3. Органотерапію;
4. Серотерапію.
8. До протеїнотерапії відноситься:
1. Лізатотерапія;
2. Органотерапія;
3. Лактотерапія;
4. Серотерапія.
9. Парентерально введені білкові препарати проявляють свою дію:
Загально;
2. Комплексно;
Локально;
4. Вибірково.
10. Терапевтична фаза під час застосування протеїнотерапії характеризується:
1. зниженням кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну;
2. підвищенням температури тіла;
3. гіпотонією передшлунків;
4. збільшенням кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну.
11. Протеїнотерапія протипоказана за:
1. пневмонії;
2. артриту;
3. Інфекційних захворювань з гострим перебігом;
4. гіпопластичної анемії
12. До гемотерапії відносять:
1. Гемотрансфузію;
2. Аутогемотерапію;
3. Ізогемотерапію;
4. Гетерогемотерапію
13. Суть аутогемотерапії:
1. Введення тварині її власної крові;
2. Введення крові різних тварин в межах одного виду;
3. Введення крові тварин різних видів;
4. Гемотрансфузія.
14. Суть ізогемо- (гомогемо-) терапії:
1. Введення тварині її власної крові;
2. Введення крові різних тварин у межах одного виду;
3. Введення крові тварин різних видів;
4. Гемотрансфузія.
15. Суть гетерогемотерапії:
1. Введення тварині її власної крові;
2. Введення крові різних тварин у межах одного виду;
3. Введення крові тварин різних видів;
4. Гемотрансфузія.
16. Механізм дії тканинних препаратів полягає:
1. В утворенні біогенних стимуляторів;
2. Дії на біологічно активні точки;
3. В утворенні гістаміноподібних речовин;
4. Нормалізації функцій нервової системи.
17. До тканинних препаратів відносять
Екстракт алое;
2. Катозал;
3. алохол;
Екстракт плаценти.
18. До ферментотерапії відносять застосування:
Фесталу;
Панкреатину;
3. Т-активіну;
4. Тималіну.
19. Основний метод дослідження книжки:
1. Пальпація;
2. Перкусія у 6–9 міжреберних проміжках;
3. Аускультація від 7 до 10 ребра;
4. Аускультація у 4–5 міжреберних проміжках.
20. Механізм дії новокаїнових блокад полягає:
1. У перериванні больового імпульсу від патологічної ділянки до
нервової системи;
2. Стимуляції процесів збудження у ЦНС;
3. Стимуляції процесів гальмування у ЦНС;
4. Знеболювальному ефекті.
21. В яких випадках протипоказано застосування новокаїнової терапії:
1. плеврит;
2. бронхопневмонія;
3. Серозний, катаральний і гнійний мастит;
4. Серцево-судинній недостатності.
22. За гострого перебігу бронхопневмонії краще застосовувати:
1. Препарати бактеріостатичної дії;
2. Препарати бактерицидної дії;
3. Препарати пролонгованої дії;
4. Важкорозчинні препарати.
23. Методи діагностики зміщення сичуга:
1. Аускультація з правої сторони за реберною дугою;
2. Аускультація з лівої сторони за реберною дугою;
3. Аускультація в поєднанні з безпосередньою перкусією;
4. Аускультація в поєднанні з поштовховою пальпацією.
24. Які новокаїнові блокади застосовують при лікуванні хвороб
органів дихання?
1. Надплевральну;
2. Зірчастого вузла;
3. Паранефральну;
Інтраплевральну.
25. Суть пробіотикотерапії:
1. Застосування протимікробних препаратів;
2. Застосування штамів симбіонтних мікроорганізмів, які попереджують розвиток дисбактеріозу;
3. Застосування імуностимуляторів – продуктів життєдіяльності мікроорганізмів;
4. Застосування препаратів, які стимулюють ріст ендогенних корисних мікроорганізмів.
26. Які штами мікроорганізмів використовують для виготовлення пробіотиків?
1. Лактобактерії;
2. Сальмонели;
3. Біфідумбактерії;
4. Ешерихії.
27. Солями яких мікроелементів збагачують корми за хвороб крово-творної системи (вкажіть найбільш повну відповідь):
1. Кобальту, купруму, феруму;
2. Фосфору, феруму, фтору;
3. Натрію, магнію, феруму;
4. Цинку, натрію, купруму.
28. Дієтотерапія – це:
1. Метод лікування за допомогою спеціального набору вітамінів;
2. Лікування за допомогою спеціально організованої годівлі хворих тварин;
3. Штучне харчування;
4. Метод лікування за допомогою дієтичного режиму.
29. Фізіотерапія відноситься до:
1. Симптоматичної терапії;
2. Патогенетичної терапії;
3. Терапії, яка регулює нервово-трофічні функції;
4. Рефлексотерапії.
30. Якісно приготовлений сінаж містить кислоти:
Молочну;
2. Пропіонову;
3. Масляну;
Оцтову.
31. Джерелами ультрафіолетового опромінення є:
1. Лампи інфраруж;
2. Лампа Мініна;
3. Ртутно-кварцеві лампи;
4. Лампи солюкс.
32. Найбільш виражена біологічна дія ультрафіолетових променів:
1. Довгохвильових;
2. Короткохвильових;
Середньохвильових;
4. Змішаних.
33. Ультрафіолетове опромінення протипоказане за:
1. D-гіповітамінозу;
2. Екземі;
3. Бронхітів;
4. Кахексії.
34. Дія інфрачервоних променів ґрунтується на:
1. Тепловому ефекті;
2. Стимуляції синтезу вітаміну D;
3. Бактерицидному ефекті;
4. Стимуляції еритроцитопоезу.
35. До фізіологічних дихальних шумів відносять:
1. Крепітацію;
2. Бронхіальне дихання;
Везикулярне (альвеолярне) дихання;
4. Дрібноміхурцеві хрипи.
36. Під дією ультрафіолетового опромінення у шкірі утворюється:
1. Ергокальциферол;
2. 25 (ОН) D3;
Холекальциферол;
4. 1,25 (ОН)2 D3.
37. Діастолічний шум за пороків серця вислуховується у разі:
1. Звуження отвору аорти;
2. Недостатності двостулкового клапана;
3. Звуження лівого атріовентрикулярного отвору;
4. Недостатності клапанів аорти.
38. Етапи диспансеризації:
1. Діагностичний;
2. Проведення протиепізоотичних заходів;
3. Профілактичний;
4. Проведення лабораторних досліджень крові.
39. Періодичність проведення диспансеризації на племінних молочних фермах:
1. Щомісячно;
2. Один раз у 6 місяців;
Щоквартально;
4. За необхідністю.
40. Показниками енергетичної поживності раціонів є:
1. Забезпеченість цукром;
2. Забезпеченість енергетичними кормовими одиницями;
3. Забезпеченість обмінною енергією, вираженою у мДж;
4. Забезпеченість жиром.
41. Структура раціону це:
1. Співвідношення окремих груп кормів за протеїновою поживністю;
2. Співвідношення окремих груп кормів за вуглеводною поживністю;
3. Співвідношення окремих груп кормів за ліпідною поживністю;
4. Співвідношення окремих груп кормів за енергетичною поживністю.
42. рН якісного силосу має бути:
1. 3,8 – 4,2;
2. 3,5 – 3,7;
3. 4,5 – 4,7;
4. 4,3 – 4,5.
43. Індикатором гниття силосу є:
1. Оцтова кислота;
2. Молочна кислота;
Масляна кислота;
4. Валеріанова кислота.
44. Міокардит це:
1. Запалення папілярних м’язів, хорд та клапанного апарату серця;
2. Запалення серцевого м’яза;
3. Запалення серцевої сумки;
4. Дистрофічні зміни міокарда.
45. Етіологія міокардиту:
1. інфекційні та інвазійні хвороби;
2. отруєння, стрес, емоційно-фізичні перенавантаження;
3. алергічні, аутоімунні ураження;
4. всі перераховані фактори.
46. У першу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:
1. Не змінюється;
2. Підвищується;
3. Знижується;
4. Розвивається екстрасистолія.
47. У другу стадію міокардиту збудливість серцевого м’яза:
1. Не змінюється;
2. Підвищується;
3. Знижується;
4. Порушується провідність серця.
48. За міокардиту у першу стадію АКТ:
1. Підвищується систолічний;
2. Підвищується систолічний і діастолічний;
3. Знижується систолічний;
4. Підвищується діастолічний.
49. Тони серця за міокардиту в першу стадію:
Посилюються;
2. Не змінюються;
3. Акцентується перший тон;
4. Акцентується другий тон.
50. частота пульсу за міокардиту в першу стадію у коней становить (уд/хв):
1. 24 – 40;
2. 40 – 60;
3. 60 – 90;
4. 20 – 30.
51. За гострого перебігу міокардиту застосування серцевих глікозидів:
Протипоказане;
2. Показане разом з антибіотиками та заспокійливими засобами;
3. Бажано разом з кортикостероїдами;
4. Небажане.
52. До основних лікарських засобів при лікуванні міокардиту відносять:
1. Препарати етіотропної дії;
2. заспокійливі засоби;
