В умовах інтенсивного ведення вівчарства методом чистопородного розведення ведеться робота по створенню внутрішньопородних високопродуктивних типів овець, пристосованих до умов промислової технології. Залежно від мети селекційно-племінної роботи застосовують різні види схрещування овець. Методом вбирного схрещування вели перетворення грубововних порід у тонкорунні та напівтонкорунні. З метою виведення нової породної групи застосовують відтворне схрещування грубововних карпатських овець з вівцями цигайської породи. Для поліпшення окремих селекційних ознак без зміни основних якостей, характерних для тієї чи іншої породи, використовують ввідне схрещування з іншими породами.
З метою використання явища гетерозису у вівчарстві застосовують також перемінне схрещування порід. При цьому вівцематок користувального стада послідовно схрещують з баранами однієї або кількох порід того ж напряму продуктивності. Основними елементами племінної роботи є відбір і підбір. При відборі овець враховують виробничий напрям вівчарства. У вовновому вівчарстві провідними селекційними ознаками є величина настригу та якість вовни, м'ясному — вираженість м'ясних форм та скороспілість, смушковому — якість смушків. При відборі маток, особливо в м'ясо-вовновому вівчарстві, виділяють поряд з вовновою продуктивністю та вираженістю м'ясних форм ознаки плодючості і молочності. Ефективність відбору залежить від показників мінливості, спадковості, кількості ознак, за якими проводиться відбір, їх взаємозв'язку, а також від умов годівлі та утримання овець. Попередньо відбирають тварин у провідні групи при відлученні молодняка, потім у віці 8—9 місяців перед стійловим періодом і остаточно — за даними бонітування. Овець бонітують один раз — перед стриженням. Тонкорунних та напівтонкорунних бонітують у 12 місяців весною. Овець, яких виділяють у клас еліта, бонітують ще один раз у 2-річному віці. Овець напівгрубововних та грубововних бонітують у віці 7—8 місяців восени. Ягнят смушкових порід — у віці 1—3 дні.
Бонітування буває класним та індивідуальним. Класному бонітуванню підлягає все поголів'я товарних ферм. Овець племінних ферм, а також молодняк баранів, яких оцінюють за якістю потомства, бонітують індивідуально. Результати бонітування кожної тварини записують у спеціальний журнал за допомогою ключа. При цьому враховують екстер'єрно-конституційні особливості, показники продуктивності: товщину, густоту, довжину, вирів-няність вовни, оброслість.
Овець за результатами бонітування відносять до класів: еліта, І, II, III і IV.
Оцінку овець за фенотипом доповнюють даними оцінки їх за якістю потомства. Враховуючи, що при широкому застосуванні штучного осіменіння овець роль плідників в якісному поліпшенні стад зростає, необхідно виявляти і максимально використовувати поліпшувачів.
У вівчарстві, як і в інших галузях тваринництва, застосовують індивідуальний та груповий підбір. Індивідуальний підбір баранів-плідників і вівцематок застосовують у племінних, груповий або класний — у товарних господарствах. При груповому підборі враховують найхарактерніші особливості кожної групи овець.
Краще поголів'я породи зосереджено у племінних заводах, племінних радгоспах та на племінних фермах, де застосовують чистопородне розведення. З елітних та кращих маток І класу формують селекційне стадо для одержання ремонтного молодняка. У племінних заводах найкращих маток селекційного стада виділяють у групу селекційної еліти. До вівцематок цієї групи, а також до кращих маток селекційних стад індивідуально підбирають високоцінних баранів-плідників. У племінних заводах застосовують розведення по лініях (не менше 4— 6 ліній в кожному господарстві), при виведенні яких застосовують споріднене розведення та міжлінійні кроси. У товарних господарствах застосовують чистопородне розведення, а також промислове схрещування. Важливо, щоб вівці товарних ферм були достатньо вирівняні за типом та рівнем продуктивності і відповідали вимогам комплексів. Маточні отари товарних ферм комплектують з врахуванням породності, класності та віку овець. У цих господарствах застосовують поотарний (класний) підбір баранів-плідників, яких вирощують у племінних господарствах. Оптимальна структура порід, основні шляхи їх удосконалення, раціональне використання племінних ресурсів передбачається планами селекційно-племінної роботи з кожною породою.
Основні породи овець.
1. Українська гірськокарпатська порода.
2. Асканійський тип багатоплідних каракульських овець.
3. Сокільська порода овець.
4. Романовська порода.
5. Асканійська.
