Сільськогосподарській птиці притаманні високі продуктивність, інтенсивність росту, плодючість та скоро спілість.
Від курки-несучки за рік одержують 200-300 шт. яєць і більше загальною масою 12 – 18 кг;
Качки – 100- 150 каченят (200 – 250 кг м’яса);
Індички – 70 – 80 індиченят (до 400 кг);
Гуси – 40 – 50 гусенят (180 – 225 кг м’яса).
Відкладати яйця кури починають у 5-6-місячному;
Качки й індички – 6-7-місячному;
Гуси – в 9-10-місячному віці.
За продуктивністю породи курей поділяють на:
- яєчні;
- м’ясні;
- м’ясо-яєчні.
Основною господарсько корисною ознакою яєчних курей є висока несучість і невелика маса тіла. Кури цих порід характеризуються ранньою статевою зрілістю й здатністю до тривалої безперервної продуктивності.
До яєчних порід курей відносяться:
- леггорн;
- російська біла.
Леггорн —порода яйцевого напряму продуктивності. Виведена у США схрещуванням завезених з Італії курей з місцевими та іншими породами. Метою виведення було одержання найбільш несучої породи. Поширена у більшості країн світу.
Жива маса у річному віці півнів — 2—2,7, курок – 1,8-2 кг. Несучість — 220—240, а окремих ліній — 280г кращі несучки дають до 300 яєць на рік. Маса яйця 57—60 г. Леггорни скороспілі, починають нестись в 4— 5-місячному віці.
В Україні селекційна робота з леггорнами спрямована на виведення птиці невеликої маси і підвищення несучості.
Російська біла — порода яйцевого напряму продуктивності з добрими м’ясними якостями. Виведена схрещуванням місцевих курей з породою леггорн з наступним розведенням «у собі».
Жива маса півнів — 2,9—3,2, курок — 2,2—2,4 кг. Несучість — до 200 яєць і більше. Маса яйця 60—65 г. Кури починають нестися з 5-місячного віку.
Кури цієї породи добре пристосовуються до різних природно-кліматичних умов, швидко відгодовуються, відзначаються високою життєздатністю, запліднюваністю яєць.
Птахофабрики яєчного напряму продуктивності зараз працюють в основному з кросами: Білорусь-9, Зоря-17, Ломан Браун та ін.
Кроси курок яйцевого напряму продуктивності «Білорусь-9» – трилінійний крос. Батьківська форма проста, представлена лінією 4 сірої каліфорнійської породи. Материнською формою є прості дволінійні гібриди, одержані схрещуванням півнів лінії 5 з курками лінії 6. Обидві лінії курок — материнської форми породи леггорн. Несучість гібридних курок— понад 270 яєць, жива маса — 2 кг, маса яйця — 61г.
До м’ясо-яєчних порід відносять: полтавських глинястих, первомайських, нью-гемпшир, суссекс, московські чорн, род-айланд.
Залежно від породи жива маса півнів становить 2,5 – 3,8, курок – 2,1- 3,5 кг; несучість – 150 – 200 яєць. Птиця наведених порід придатна для одержання яєчних і м’ясних гібридів.
М’ясні породи – корніш, кохінхіни. Маса півнів 4-5 кг і більше. Середньорічна несучість 110-150 яєць.
Для виробництва бройлерів використовують кроси порід корніш і плімутрок,наприклад, „Бройлер-6”, Смєна, Гібро-6, „Балтика – 4”, які в 2 місячному віці мають живу масу 1,5-1,8 кг.
За напрямом продуктивності породи качок розділяють на три типи:
- М’ясні (пекінські, українські, чорні білогруді, московські білі);
- М’ясо-яєчні (дзеркальні, хакі-кемпбел);
- Яєчні (індійські бігуни).
Пекінська — найкраща порода м’ясних качок, що походить з Китаю Качки скороспілі, витривалі і невибагливі до умов годівлі і утримання. Жива маса качурів — 3,5—4, качок — З—3,5 кг. Несучість—100—140 яєць на рік. Маса яйця—80—100 г.
Каченята в 50-денному віці досягають живої маси 2—3 кг, і їх можна забивати на м’ясо. Забійний вихід— 88—90%. Витрати корму на 1 кг приросту — 3—4 кг.
Крос «Медео». До його складу входять дві заводські лінії: пекінської породи М1 – батьківська, має високу інтенсивність росту, М2- материнська, має високу плодючість. Несучість качки за 40 тижнів становить 175 яєць. Качки батьківської лінії у віці 44 днів мають живу масу 3,1 кг при витратах корму 3 кг на 1 кг приросту.
Для виробництва м’яса індиків використовуються такі породи:
- біла широкогруда;
- бронзова широкогруда;
- північнокавказька біла;
- московська бронзова;
- московська біла.
Московська біла виведена в Московській області відтворювальним схрещуванням місцевих білих порід із самцями голландської і белтовільської дрібної білої породи. Одержані помісі розводили «в собі». Жива маса дорослих індиків—12—15, індичок_6—7 кг. Несучість —до 90—100 яєць на рік. Індики цієї породи скороспілі, мають добрі м’ясні якості, пристосовані до пасовищного утримання.
Бронзова. Батьківщина цієї породи — США. Жива маса самців— 12—16, самок —9 кг. Колір пір’я чорний з мідно-бронзовим полиском. Несучість — 80—90 яєць. Кращі несучки дають більш як 100 яєць за рік Маса яйця — 80 г.
Північнокавказька. Виведена в Ставропольському краї схрещуванням місцевих порід індиків з бронзовими широкогрудими. Помісі розводили «в собі», добираючи за живою масою, несучістю і кольором оперення.
Забарвлення пір’я темно-коричневе з білими плямами і бронзовим полиском, а також біле. Жива маса дорослих індиків— 10—12, індичок — 6—8 кг Середня несучість — 80, а окремих — 100—110 яєць на рік.
Для одержання м’яса використовують такі породи:
- велика сіра;
- горьківська;
- італійська біла;
- кубанська;
- угорська біла;
- тулузька;
Велика сіра. Створена в дослідному господарстві Інституту птахівництва схрещуванням роменських гусок з тулузькими. Пір’я сіре, на животі світліше, ноги оранжево-червоні. Жива маса гусаків — 7—8, гусок — 6 кг. Гусенята у 2-місячному віці мають живу масу в середньому 4 кг. Несучість — 30- 35 яєць.
Яйцева продуктивність.
Високопродуктивні курки несучих порід несуть яйця щодня протягом тривалого часу (іноді бувають паузи на кілька днів). За періодом яйцекладки настає велика пауза, яка співпадає з осінньо-зимовим сезоном і повним линянням птиці.
В яйцекладці курок спостерігаються цикли, які ритмічно відбуваються один за одним. Цикл триває кілька днів. Перерви між циклами називаються інтервалами. Чим довші цикли і коротші інтервали, тим вища яйцева продуктивність птиці. Відомий випадок, коли курка породи леггорн несла яйця щодня без перерви протягом 235 днів.
Загальна несучість птиці зв’язана з віком початку яйцекладки. Вона залежить також від виду, віку, породи та індивідуальних особливостей птиці. Найбільша несучість у курок, потім у качок, індичок та гусок, максимальна — у курок, качок та індичок у перший рік яйцекладки. У наступні роки вона зменшується на 10—15 % і більше. У гусок найвища несучість на другому і третьому роках яйцекладки.
Для точного визначення продуктивності птиці, особливо племінної, проводять індивідуальний облік її несучості.
При оцінці птиці за несучістю враховують не тільки кількість знесених яєць, а й масу їх, міцність шкаралупи.
М’ясна продуктивність. За інтенсивністю росту перше місце належить бройлерам, які мають добрі м’ясні якості й ефективно використовують корми. За 60 днів вирощування жива маса їх збільшується в 40 разів порівняно з масою при виведенні. Висока інтенсивність росту у качок, індиків і гусок. Швидкість росту залежить від спадкових особливостей птиці, умов годівлі та утримання. Жива маса дорослої птиці залежить від виду і породи. Маса дорослої птиці менше впливає на загальне виробництво м’яса, ніж інтенсивність росту і маса молодняка.
М’ясну продуктивність визначають за масою тушок, вгодованістю, співвідношенням їстівних і неїстівних частин (за забійним виходом).
Біле м’ясо курей та індиків вважають дієтичним продуктом. Качине і гусяче м’ясо має високу енергетичну цінність. Вміст жиру у м’ясі залежить від вгодованості і віку птиці.
