Особливості динаміки формування міжнародного права зумовлені відповідними чинниками у міжнародних відносинах стародавнього періоду. Процес формування цього права проходить дві стадії: додержавного періоду та періоду взаємодії стародавніх держав, які надають цьому праву новий поштовх.
Генезис міжнародного права можна віднести до періоду існування ще додержавних політичних об'єднань (“додержавних” міжнародних відносин). Першими (ще в первісні часи) з'являлись зародки тих інститутів міжнародного права, які були покликані забезпечити поточний обмін між різними суспільними групами в умовах їх майже цілковитого взаємного невизнання і які є ключовими, необхідними для правового регулювання міжнародних відносин. Міжнародне право за своїм походженням є тією системою, що пов'язує такі групи і уможливлює мирні відносини між ними. Відносини між утвореннями додержавного типу були достатньо розвиненими і охоплювали собою практично всі напрями і особливості функціонування міжнародних відносин наступних епох та вимагали вже у той час виникнення відповідних норм та принципів правового характеру для їх врегулювання. Міжнародні відносини в їх класичному розумінні мають свої витоки і передумови формування у відносинах первісних племен, родинних кланів, груп. В додержавний період формування міжнародного права можна говорити частково про правові, а частково про протоправові регулятори міжнародних відносин. Вже на рівні племінних відносин торгівля і обмін не лише відігравали роль зближення народів, а й в їх структурі зароджувались основні елементи майбутнього міжнародно-правового регулювання (обмін).
Про появу міжнародних відносин, чи їх прототипу (як і прототипу міжнародного права) мова може йти з появою надобщинних політичних структур: протодержав (вождеств) і ранніх держав. Основні генетичні наробки міжнародних відносин і міжнародного права створювались ще в міжгруповому, міжобщинному спілкуванні.
Динаміку становлення інститутів міжнародного права можна простежити з розвитку інституту династичних шлюбів. Вже на етапі існування локальних груп між ними існувало правило обміну жінками, сприяло появі одного з перших елементів норми “я тобі – ти мені” (прототипу принципу взаємності, правової еквівалентності). Інститут династичних шлюбів відігравав велику роль в додержавний період у відносинах між стародавніми народами, коли він тісно увійшов зокрема до процедури укладання міжнародних договорів.
Інститут еквівалентного дарунку сприяв розвитку торгівельних звичаїв, що зумовлюють з часом становлення різних неузгоджених інститутів міжнародного права: гостинності, сплати данини, розвитку торгівельного права, як сфери зовнішньої діяльності спільноти. Взагалі інститут дарунків чи обміну подарунками є одним з ключових для розуміння механізму становлення міжнародних контактів. Даний інститут виникає ще на етапі міжобщинних відносин.
На етапі локальних груп в їх взаємних відносинах з’являються зародки майбутніх інститутів міжнародного права, таких як посередництво в конфлікті, ієрархія санкцій за порушення відносин з іншою группою, гостинність, проксенія, статус іноземців, статус території, кордонів та ін. Вже в цей період проявляється становлення у першу чергу самих необхідних, нагальних міжнародно-правових норм і інститутів.
В “додержавний період” формування відносин між існуючими стародавніми утвореннями та вироблення ними в процесі взаємодії відповідних норм для її регулювання стали ефективною основою міжнародного права та відносини подальших (“державних”) періодів та створили собою передумову характерних рис та особливостей норм і принципів міжнародного права наступних історичних періодів.
Зародження держав не могло якісно не вплинути на сутність цих відносин. В міжнародних відносинах виділяється центральна ланка – міждержавні зносини, які стають головним фактором формування міжнародного права, а нормам останнього надається санкціонована державою обов’язковість. Разом з тим, вказані відносини по суті і по формі дуже тісно пов’язані з їх попередниками (відносинами додержавних структур, які в свою чергу "взяли" всі основні протоправові наробки первісного, племінного періоду).
Відносини між першими ранніми державами обмежені тими ж регіонами, що й "їх попередники" – відносини, наприклад між вождествами.
Процес державотворення а за ним і міжнародного правотворення сприяє на завершальних стадіях існування ранніх держав сформуванню інституту суб'єктів міжнародного права як специфічної сукупності норм, незалежних від волі окремої держави.
З появою ранніх держав продовжує розвиватись принцип еквівалентності та ін. ключові принципи взаємовідносин, нароблені у додержавний період. Зокрема залишився і зміцнів принцип престижного дарообміну.
