Особливістю стародавніх міжнародних відносин було те, що в них держави взаємодіяли з іншими суб’єктами: недержавними об’єднаннями, локальними групами, племенами, сімейними групами, етнічними спільностями, родинними кланами, субкланами, громадами тощо. Норми права і суб’єкти права, почнуть з’являтися лише на етапі взаємин надобщинних політичних структур, протодержав (вождеств), ранніх держав. Паралельно з процесом формування міжнародного права відбувається ускладнення структури й характеру його суб’єктів: локальна група (община) — плем’я — вождество — місто (поліс) — переддержава — рання держава — стародавня держава. При цьому норми міжнародного права формуються на етапі вождества.
Керуючись якісними відмінностями певних етапів і підетапів їх суспільного розвитку, вождества поділяють на мінімальні, типові, максимальні, прості і вищі, прості і консолідовані, прості, складні і надскладні і т.п. Певної деталізації зазнав і етап становлення держави, де розрізняють ранню державу, переддержаву, протодержаву. Політично-владні відносини здійснюються новими надобщинними структурами, в стабілізації яких важливу роль грають:
· екологічні фактори (в районі стародавнього Єгипту і Месопотамії це створення іригаційної інфраструктури);
· виробничі відносини (серед них для теми цього дослідження особливе значення має фактор обміну продуктами між відповідними надобщинними політичними структурами); демографічний фактор;
· процес політичної інтеграції.
Відбувається інституалізація влади і легітимація політичного лідера, який перебирає на себе права зносин з іншими централізованими (чи іншими) політичними утвореннями. Вже з цього періоду він починає являти собою прообраз правителя – суб'єкта міжнародного права, що стане класичним у стародавній період.
Вождества прагнули бути в центрі міжнародних торгівельних шляхів, заволоділи ключовими пунктами такої торгівлі, для чого при необхідності навіть вдавалися до воєнних дій.
Відбувається поділ міжнародних відносин на офіційні (їх здійснюють лише чітко визначені суб’єкти політичної влади) і неофіційні (проявляються в стосунках окремих осіб з представниками сусідніх вождеств, інших надобщинних структур).
Серед тих, хто має право здійснювати зовнішні зносини, чітко встановлюються старшинство, ранги, посади, розміри морального і матеріального заохочення, повага і авторитет.
В зовнішніх зносинах цього періоду виділяються адміністративні, торгівельні, воєнні, обрядові, протокольні, релігійні та інші
Явище нейтралітету стає стабільним фактором міжнародних відносин.
На етапі існування протодержав (вождеств) завершується формування міжнародних відносин майже у всіх напрямах зовнішньополітичної діяльності надобщинних структур. Зовнішні зносини вождества, які спрямовувались переважно на забезпечення життєво важливих потреб цих суспільних утворень (задоволення нагальних економічних потреб, забезпечення певної міри політичної стабільності та зовнішньої безпеки тощо), серед іншого ставали каталізатором їх розвитку і перетворення врешті решт на більш складні політичні утворення – держави.
В правовому плані цей розвиток державних утворень шляхом його суспільно – політичного ускладнення сприяв становленню інституту міжнародної правосуб'єктності.
16. Перелічіть характерні особливості міжнародного права стародавнього періоду
Особливості стародавніх міжнародних відносин зумовили і характерні риси міжнародного права того періоду: регіоналізм (що в процесі подальшого розвитку міжнародного права вплине на становлення його регіональних підсистем – китайсько – конфуціанської, буддистської, західно – європейської та ін.), тісний зв'язок з релігійними віруваннями стародавніх народів, переважання міжнародного звичаю як міжнародно – правового джерела, складна процедура укладання міжнародних договорів, відсутність системи міжнародного права, неоднаковий міжнародний статус суб'єктів, колективний характер міжнародно – правової відповідальності та ін.
Основними особливостями права стародавніх часів можна виокремити такі риси:
1. Регіональний характер міжнародного права.
Це пояснюється тим, що міжнародні відносини формувались на окремих територіях,
в окремих регіонах і правила, що регулювали дані відносини відбивали цей характер.
Міжнародне право виникає у міжнародному середовищі суспільних утворень, які
вступають у міжнародні відносини між собою, що зумовлено геоекономічними факторами
і об’єктивними потребами вступу в міжнародні відносини. В залежності від
геоекономічного фактору можна виокремити таку особливість міжнародного права: в
регіоні, де території з кращими природними умовами займає держава-гегемон,
переважають відносини залежності, а у регіоні з рівномірним розташуванням природних
багатств переважають рівноправні відносини.
Міжнародному праву стародавнього Близького Сходу була властива організація
міжнародно-правового регулювання у вигляді сімейних відносин. Рисою китайського та індійського регіонів була переважаюча роль правосвідомості та правової доктрини у становленні міжнародного права, норм моралі й етики, а також ритуалів як правового джерела. Міжнародне право регіону античної Греції пов’язано із його геополітичними
особливостями і утворилось на базі співіснування низки полісів, кожен з яких ревно
оберігав свою політичну незалежність.
2. Тісний зв’язок з релігійним віруванням стародавніх народів.
Перші норми міжплемінного спілкування, що стосувались гостинності та відносин з
іноземцями, розглядались як необхідна умова порядку і завжди тісно були пов’язані з
релігією. Всі відносини були підпорядковані богам.
У процесі спілкування вплив релігії на міжнародне право систематизується.
Певний вплив на релігійні вірування мало і саме міжнародне право. Різні народи
починали визнавати релігію і богів один одного. а обіцянки дані богам вважались
непорушними. Визнання однією стороною богів другої означало, що ця сторона визнавала
контрагента як рівноправного суб’єкта міжнародного права.
Інша функція релігії - встановлення принципу міжнародної ввічливості. Прикладом
може бути процедура прийому послів, правило обміну подарунками, ведення переговорів
та укладання договорів
