Під технологією пасажирських перевезень розуміють сукупність методів транспортного обслуговування, організації і здійснення процесу перевезення, форму використання рухомого складу і лінійних споруд.
Методи транспортного обслуговування поділяються:
1. індивідуальне обслуговування дозволяє здійснити доставку пасажирів «від дверей до дверей» і реалізуються за допомогою легкових автомобілей- таксі.
2. групове обслуговування враховує спів падання інтересів різних пасажирів по напрямках і часу руху і застосовують у формі разової або маршрутної технології обслуговування.
Разова технологія обслуговування на організації окремих рейсів по разових маршрутах.
В основі даної форми групового обслуговування лежить запит обособленої групи пасажирів, у яких співпадають інтереси за напрямком і часом руху, в даному випадку разове обслуговування співпадає з індивідуальним.
Маршрутна технологія транспортного обслуговування застосовується при стійких пасажиропотоках, тобто при організації маршрутних перевезень враховуються спільність інтересів достатньо великої групи пасажирів за напрямками переміщень впродовж достатньо великого відрізку часу.
Територіальна характеристика переміщень враховується при виборі траси маршрута, а часова – при складанні розкладу руху. Сутність маршрутної технології перевезення пасажирів – це організація руху рухомого складу по незмінному шляху руху (маршруту) у вигляді послідовних циклів транспортування, що повторюється, -рейсів.
Маршрут – це встановлений і облаштований в процесі організації перевезень шлях руху пасажирського транспортного засобу між початковими і кінцевими пунктами.
Рейс (нім. Reise- подорож) – це закінчений комплекс ЛО, які необхідні для доставки пасажирів по маршруту в один кінець.
Траса маршруту прокладається по вулицям і дорогам,технічний стан яких відповідає встановленим вимогам.
Основні принципи маршрутної технології:
1. Визначеність маршруту і стабільність його траси
2. Регулярність руху транспортних засобів по маршруту і переважна організація руху за розкладом
3. Співпадання інтересів пасажирів, що користуються маршрутом, яке виражається у відповідності пасажирських кореспонденцій і траси маршруту
4. Попередньо до початку руху оформлення маршрутної документації і облаштування маршруту
5. Контроль за роботою транспортних засобів на маршруті і здійснення диспетчерського управління
Маршрути розбиваються на ділянки в залежності від розташування пасажироутворюючих пунктів і пунктів, де пасажиропотоки зникають. Відстань між суміжними пунктами зупинки називаються перегоном. На міських маршрутах довжина перегону встановлюється від 300…500 м і більше,на приміських більше ніж 800 м.
Маршрути руху пасажирського транспорту поділяються за ознакою території, що обслуговується: міські, приміські, міжміські, міжнародні.
Міські пасажирські маршрути класифікують за ознаками:
1. Період дії: постійні (працюють у продовж року), тимчасові (працюють у визначені періоди часу: сезонам,будням, вихідним дням тощо).
2. Призначення: основні;такі, що підвозять до маршрутів інших видів транспорту.
3. Характер траєкторії руху: маятникові (мають траєкторію руху рухомого складу в прямому і зворотньому напрямках на одній і тій же трасі); кільцеві маршрути, у яких траєкторія руху утворює замкнутий контур, а початкові і кінцеві пункти співпадають.
4. Характер розташування на території міста: діаметральний, радіальний, тангенціальний, кільцевий, периферійний, таки, що виходить за межі населеного пункту (рис.7.4).
1.діаметральний
2.радіальний
3.тангенціальний
4.кільцевий
5.такий, що виходить за межі населеного пункту
6.периферійний
Рис.7.4 Розташування маршрутів на території населеного пункту.
5. Умови використання пунктів зупинки:
5.1 звичайні маршрути, на яких зупинка здійснюється на всіх проміжних пунктах в обов’язковому порядку
5.2 скорочені маршрути, організовуються лише на визначених ділянках звичайного маршруту де є найбільш інтенсивний пасажиропотік. Скорочені маршрути бувають постійними і тимчасовими (в час «пік»)
5.3 експресні маршрути, передбачають рух автобусів прямим сполучення без проміжних зупинок під час руху, вони бувають постійними і тимчасовими
5.4 швидкісні (напівекспресні) маршрути, передбачають зупинку транспортного засобу лише на деяких проміжних пунктах зупинки
На маршруті організуються пункти:
1. пункти для зупинки – основний елемент маршруту. Це місце на маршруті, що призначене і об лаштоване для зупинки транспортного засобу для посадки і висадки пасажирів. Розрізняють пункти для зупинки:
1.1 початковий – це відправна точка руху транспортного засобу по маршруту
1.2 проміжні – слугують для зупинки рухомого складу для висадки і посадки пасажирів на маршруті
1.2.1 постійний (впродовж всього року)
1.2.2 тимчасові (де пасажирообмін на маршруті виникає у визначені періоди року або доби – театри, стадіони та інше)
1.2.3 за вимогою (встановлюються в місцях з малим, але періодсно виникаючим пасажирообміном)
1.3 спільні – такий, о використовується декількома видами транспорту
1.4 кінцеві – завершують маршрут, на яких відбувається висадка всіх пасажирів.
Після проходження кінцевого пункту транспортний засіб міняє напрям свого руху на зворотній. Більшість кінцевих пунктів облаштовується місцями для міжрейсового відстою рухомого складу і відпочинку (зміни) водіїв, диспетчерськими станціями, пунктами харчування та іншими інфраструктурними спорудами.
Пункти для зупинки характеризуються параметрами:
А) числом одиниць рухомого складу, що одночасно обслуговується
Б) подовжній нахил площадки для посадки (не більше ніж 40 %)
В) габарити (довжина пункту для зупинки повинна = довжині транспортного засобу +5 м), під час одночасного обслуговування двох транспортних засобів,що працюють на суміжних маршрутах довжина площадки для посадки повинна дорівнювати подвійній довжині транспортного засобу + 8 м, а при розташовані площадки на схилі + 10м;ширина площадки приймають не менше ніж 1,5 м; площадка повинна бути піднята над проїзною частиною на висоту не менше ніж в 20 см і огороджена бардюрним камінням.
Г) наявність павільйону для розміщення пасажирів, пішоходних доріжок для підходу до зупинка, освітлення, вказівник з номерами маршруту і найменування зупинки
2. Пункти для контролю, повинні утворюватись на постійних маршрутах, на яких проводиться перевірка виконання розкладу руху.
3. Технічні пункти (лінійні споруди пасажирського транспорту).
3.1 Автомобільні вокзали – це облаштована територія, на якій є будинок капітального типу, перон для посадки і висадки пасажирів, площадка для стоянки автобусів, пункт технічного огляду транспортних засобів, а також розташовану поруч з автовокзалом привокзальну площу за розташованими на ній пунктами для зупинки міського пасажирського транспорту, стоянками таксі. В приміщенні автовокзалу облаштовуються пасажирські приміщення, камери схову, каси для продажу квитків, довідкові бюро, пост поліції і різні службові приміщенні (диспетчерські служи, адміністрація автовокзалу). До пасажирських приміщень відносяться зали для очікування, кімната матери і дитини, зали для пасажирів спец категорій, туалети, буфети, кафе, пункт медичної.
3.2 пасажирські автомобільні станції, що призначаються для обслуговування пасажирів приміських і рідше міжнародних маршрутів з незначним пасажиропотоком. На пасажирських автостанціях облаштовується перон, квиткові каси і, в залежності від обсягу перевезень, зал очікування або навіс для пасажирів, туалет, камера схову.
3.3 автопавільйони, їх будують на пунктах зупинки міських та приміських маршрутів безпосередньо біля проїзної частини доріг загального користування, як правило «в кишенях», для заїзду пасажирського транспорту. Вони будуються у вигляді навісу.
Вказівники маршруту встановлюються з переду, збоку, ззаду на кузові. Передній вказівник містить інформацію: номер маршруту і його кінцевих пунктів, розміщують його в спеціальній ніші у верхній частині лобового скла, а при направлені транспортного засобу на інший маршрут під час роботи на лінії – за лобовим склом з права знизу. На боковому вказівнику наносять номер маршруту, кінцеві пункти зупинки. Розміщують його біля задніх дверей транспортні сполучені засоби (автобус, тролейбус) і двох вагонний трамвай мають два бокових вказівників біля задніх дверей в кожній із секцій кузова (вагона). Задній вказівник позначає тільки номер маршруту і розташовується за заднім склом спеціальному утримувачі.
Схему маршруту з усіма пунктами зупинки розміщують в салоні транспортного засобу у місці, що забезпечує її видимість більшістю пасажирів.
Інформаційні таблички (написи) містять наступні дані: вказівники «вхід» і «вихід» в середині і зовні салону у відповідних дверей інвентарний номер машини, найменування перевізника і його телефон, прізвище водія, вказівники місць для проїзду пасажирів з дітьми та інвалідів (у перших шести сидінь з ліва по ходу руху); вказівники місць розташування вогнегасника; вказівники аварійних виходів і порядку користування ними; позначення кнопки аварійного сигналу та екстреної зупинки; текст правил обслуговування пасажирів.
До засобів екіпірування автомобіля-таксі відносяться:
1. ліхтар зі світофільтром зеленого кольору, що встановлюється правому верхньому кутку лобового скла автомобіля і зблокований з пристроями ввімкнення таксометра.
2. Ліхтар-транспорант «таксі» на даху автомобіля.
3. Табличка з вказівкою адреси і телефону перевізника, прізвищем водія і номером свідоцтва про державну реєстрацію платника податку.
4. Засобу для видачі пасажиру документа, що засвідчує сплату проїзду.
5. Правила надання послуг (знаходиться у водія і видається на вимогу пасажира).
6. Книга відгуків і зауважень (знаходиться у водія і видається на вимогу пасажира разом з ручкою).
Органи місцевого самоврядування можуть встановлювати вимоги щодо забарвлення муніципальних автомобілів-таксі.
Автовокзали на фасаді повинні мати крупну вивіску «автовокзал» і його найменування. Пасажирська автостанція на фасаді повинна мати вивіску «автостанцію» з вказівкою її найменування. Якщо автовокзал або автостанція працює не цілодобово то зовні приміщення розміщують інформацію про режим роботу, розклад руху і схеми маршрутів.
В залах очікування вивішують розклад руху, таблиці вартості проїзду і провозу багажу, схему приміщень автовокзалу або автостанції, виписки із правил користування автобусами приміського, міжміського сполучення, тобто з вказівкою рейсів які відправляються, прибувають та затримуються, вказівник виходу на перон. В касових залах вказують номери кас і їх призначення, черговість обслуговування пасажирів, години роботи, напрямки, що обслуговуються, прізвище касира. Біля кас попереднього продажу квитків розміщують календарі.
Довідкове бюро позначається відповідним написом, табличкою з вказівкою годин роботи, прізвище чергового інформатора.
Камери схову позначаються відповідною вивіскою. На вході розміщується інформація про правила користування камерами схову, черговість сплати і тарифах за зберігання багажу, режим роботи, прізвище комірника.
Перони облаштовуються вказівниками номерів платформ для посадки і прибуття автобусів, найменування маршрутів і рейсів.
Для передачі пасажирам аудіо інформації переміщення автовокзалів і автостанцій, крім службових, облаштовують гучномовцями.
