Виробництво товарів народного споживання представлене галузями легкої та харчової промисловості. Легка промисловість спеціалізується на виробництві непродовольчих товарів, а харчова - продуктів харчування.
Комплекс галузей, що спеціалізуються на виробництві непродовольчих товарів, охоплює легку промисловість, а також групу підгалузей машинобудування: радіоелектронну, годинникову, виробництво телевізорів, відеомагнітофонів, мікропроцесорних засобів, легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів і велосипедів, в'язальних, пральних та швейних машин, холодильників, фотоапаратів, пилососів, товарів побутової хімії тощо. Сюди ж належить виробництво меблів, музичних інструментів з дерева, а також засобів захисту рослин, плодових дерев.
Легка промисловість
У структурі виробництва непродовольчих товарів народного споживання одне з провідних місць посідає легка промисловість. В умовах соціальної переорієнтації економіки галузі легкої промисловості відіграють провідну роль у підвищенні життєвого рівня населення, оскільки вони виробляють, переважно, товари народного споживання і низку виробів промислового призначення. Зокрема, сюди належні підприємства первинної обробки льону-довгунця та інших луб'яних культур, конопледжутове, сітков'язальне, трикотажне, швейне, валяльно-повстяне, шовкомотальне, лляне, вовняне, шовкове виробництва. Галузь охоплює виробництво взуття, випуск нетканих матеріалів, натуральних і штучних шкір, штучного хутра, хутрових виробів. Виробництво продукції легкої промисловості щонайбільше залежить від забезпеченості України такими видами сировини, як льоноволокно, вовна, шкіра, та потреб ринку (внутрішнього і зовнішнього).
Кризові явища в економіці України, що розпочалися після 1990 р., призвели до різкого спаду обсягів виробництва в легкій промисловості. Порівняно з 1990-м р., у 2001 р. обсяг виробництва в галузі становив 29 %, зокрема бавовняних тканин - 7,2 %, вовняних - 8,5 %, лляних - 5,6 %, шовкових -2,0 %, панчішно-шкарпеткових виробів - 8,2 %. За цей час виробництво білизняного трикотажу становило 4,5 %, а взуття - 7,4 % рівня 1990 р.
Причинами такого становища галузі є, насамперед, порушення зв'язків з країнами СНД і невирішення питань, пов'язаних із закупівлею сировини; відсутність державної протекціоністської політики щодо захисту національного товаровиробника, що спричинило незахищеність внутрішнього споживчого ринку від напливу імпортних дешевих і неякісних товарів, а також товарів тіньового виробництва; низька купівельна спроможність населення України; слабке інвестування підприємств державою та несприятливі умови для іноземних інвестицій; відсутність повноцінної митної статистики, яка б відповідала фактичному стану справ на внутрішньому ринку; неконкурентоздатність деяких вітчизняних товарів, зумовило заповнення ринку України на 80-90 % імпортними й тіньовими виробами.
Однією з головних підгалузей легкої промисловості є текстильна. На неї припадає майже третина всієї кількості промислово-виробничого персоналу і більше половини вартості основних виробничих фондів. Провідне місце у текстильному виробництві належить бавовняній промисловості, яка випускає половину всіх тканин, що виробляється. У структурі бавовняної промисловості представлені такі виробництва: прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове, фарбувально-обробне. Головна сировина для більшості видів тканин - бавовна з домішкою синтетичних і штучних волокон. Працюють два великих бавовняних комбінати (у Херсоні й Тернополі), бавовнопрядильний комбінат у Донецьку, бавовняна фабрика у Нововолинську, прядильна фабрика у Полтаві, ватно-ткацька фабрика у Києві, ткацькі фабрики у Чернівцях, Івано-Франківську, Коломиї, Коростишеві, Радомишлі та ниткова фабрика у Нікополі.
Традиційною галуззю текстильної промисловості є вовняна, яка здійснює первинну обробку вовни, виготовляє пряжу та вироби з неї. У технології виробництва вовняних тканин використовують бавовняні, хімічні та синтетичні волокна. Фабрики цієї галузі розміщені у Харкові, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька області), Одесі, Богуславі, Кременчузі, Донецьку, Лубнах, Луганську. Камвольно-суконний комбінат працює у Чернігові, а вовнопрядильна фабрика - у Кривому Розі.
Досить значного поширення набуло виробництво килимів і килимових виробів з вовни та синтетичних волокон. Підприємства розміщені у Києві, Богуславі, Черкасах та в певних міських поселення Прикарпаття (Косів, Криворівня, Коломия) і Закарпаття.
Розвинена шовкова промисловість. Вона виробляє натуральний шовк, шовкові тканини (крепдешин, креп-жоржет) і зосереджена у Києві. Тканини зі штучного й синтетичного шовку випускаються у Києві та Черкасах; меланжеві шовкові тканини - у Луганську; шовкові тканини технічного призначення - у Києві й Лисичанську.
Важливого значення для України набула лляна промисловість. Вона має достатню сировинну базу в поліських областях, зокрема, в деяких областях культивують льон і здійснюють його первинну переробку на льонозаводах. Виробництво лляних тканин зосереджено на Житомирському і Рівненському льонокомбінатах, а також на Коростенській та Марчихіно-Будській фабриках у межах Житомирської області. З лляною галуззю тісно пов'язана конопляно-джгутова промисловість, яка використовує волокно конопель, льону, бавовняну пряжу, хімічні волокна. Виробництво зосереджене на Одеській джутовій фабриці й Харківському канатному заводі.
Одне з найбільш популярних виробництв легкої промисловості -трикотажне. В Україні переважає виробництво білизняного трикотажу і панчішно-шкарпеткових виробів. З виробництва трикотажних виробів виокремлюються Донецька, Київська, Полтавська, Луганська, Запорізька області (понад 50 % від загального виробництва в Україні). Головні центри панчішно-шкарпеткових виробів розміщені у Львівській, Житомирській, Чернівецькій, Харківській областях та Автономній Республіці Крим.
Друге місце в структурі легкої промисловості посідає швейна промисловість. Розміщується ця галузь у районах споживання, здебільшого, у великих містах. До найбільших підприємств галузі належать фабрики у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Дніпропетровську, Запоріжжі, Донецьку, Миколаєві та в інших містах. Чимало підприємств швейної промисловості функціонують як виробничі об'єднання і фірми з основним виробництвом і філіалами.
Третє місце належить шкіряно-взуттєвій і хутряній галузям. Сировиною для них слугує природна шкіра свійських, диких і морських тварин, хутро натуральне й штучне. Якнайширше використовуються нові синтетичні матеріали, зокрема штучна шкіра, парусина, гума. Підприємства шкіряної промисловості розміщені у Києві та Василькові (Київська область), Харкові, Львові, Бердичеві, Миколаєві. Всі вони використовують натуральну тваринну сировину. Значна кількість продукції виготовляється зі штучної сировини (шкірозамінники), її виробляють на підприємствах Києва, Запоріжжя, Тернополя, Луцька, Одеси.
Із шкіряною галуззю тісно пов'язана взуттєва промисловість. Усього в Україні діє 16 шкіряних і 33 взуттєвих виробничих об'єднань і підприємств. Найбільші об'єднання взуттєвої промисловості містяться у Луганську, Львові, Харкові, Києві, Хмельницькому.
Основні центри розвитку хутряної промисловості - Харків, Красно-град (Харківська область), Тисмениця (Івано-Франківська область), Львів, Жмеринка, Одеса, Балта (Одеська область).
Легка промисловість належить до найбільш мобільних галузей господарства, яка в найкоротший термін може при невеликих капіталовкладеннях розширити виробництво, повернути інвестиційні кошти і надати поштовх розвитку іншим важливим галузям. Тому розвиток галузі у перспективі має базуватися на впровадженні цілеспрямованої протекціоністської державної політики, спрямованої на інвестування виробництва, розвиток чинних та створення середніх і малих підприємств усіх форм власності.
