Усі операції з приймання і сортування хутрової сировини необхідно використовувати відповідно до стандартів. Введення стандартів забезпечує єдину систему приймання і сортування шкурок, що є обов'язковим для усіх ланок заготівельних і експортуючих організацій, а також для переробних підприємств. Це сприяє найбільш раціональній заготівлі сировини, стимулює підвищення її якості шляхом встановлення нижчої оцінки шкурок з дефектами, які випускають при недбалій первинній обробці, та спрямовує селекційну роботу звірогосподарств, кролівників та інших господарств на встановлення диференційованої оцінки шкурок тварин різних порід, забарвлення і якості волосяного покриву.
Стандарти введено на окремий вид сировини або на групу видів. Кожний стандарт складається в основному з таких розділів: технічні вимоги, методи випробовування, маркування, упакування, транспортування. Після цих розділів наведено таблиці оцінки якості шкурок залежно від сорту, групи дефектів, розмірів. Наприкінці більшості стандартів подано характеристику специфічних дефектів, притаманних даному виду.За розмірами поділяються шкурки тих видів, площа яких різко відрізняється залежно від віку і статі (видра, горностай, колонок та ін.).
На сорти поділяються усі види тварин за винятком окремих видів.
Сорт- це сукупність товарних властивостей, притаманних шкуркам даного виду, добутих у певну пору року і які мають, у зв'язку з цим, приблизно однаковий ступінь зрілості (розвиток) волосяного покриву.
У стандартах наводяться дані про кількість сортів кожного виду, а також дається характеристика стану волосяного покриву і шкірної тканини шкурок кожного сорту. За наявністю дефектів волосяного покриву і шкірної тканини шкурки поділяють на групи дефектностізалежно від розміру і кількості дефектів.
До дефектів відносяться пошкодження волосяного покриву і шкірної тканини шкурок або недоліки їх первинної обробки.Залежно від ступеня впливу на товарну цінність шкурок розрізняють дефекти, що враховуються під час оцінювання властивостей шкурки і дефекти, що не враховуються, тобто які майже не впливають на цінність шкурок (допуски). До того ж у різних видів сировини одні й ті ж дефекти, залежно від їх впливу на якість шкурок можуть враховуватися або не враховуватися.Залежно від обставин і часу утворення дефекти поділяють на прижиттєві та посмертні. Прижиттєві дефекти виникають в результаті линяння тварин, поганого годування і утримання, захворювань, механічних і хімічних пошкоджень. Посмертні виникають під час вполювання, а також при забої, первинній обробці, при упакуванні, зберіганні й транспортуванні шкурок.
Основні дефекти, що трапляються на сировині, такі:
Короста - пошкодження шкірного і волосяного покривів внаслідок ураження шкури хворобою.
Болячки - пошкодження шкірного покриву в результаті захворювань або механічних травм.
Залисини- виникають не тільки внаслідок шкірних захворювань, а й в результаті прижиттєвих механічних пошкоджень.
Закуси- пошкодження шкірного і волосяного покривів у результаті укусів тварин.
Реп'ях - засмічення вовни овець насінням реп'яха, навколо якого повстяніє волосяний покрив.
Небажаний відтінок волосяного покриву- буруваті або ледь бруватні відтінки.
Діри- наскрізні отвори в шкірній тканині.
Підрізи - лінійні підрізи з боку дерми глибиною більше 1/3 товщини шкірної тканини.
Порізи- лінійні розрізи шкірної тканини, що утворилися під час знімання або знежирювання шкурки.
Прирізи- шматки м'яса, жиру, сухожиль, залишених на шкурках під час знімання.
Прілість і теклість волоса - пошкодження ділянок шкурки мікробами з боку волосяного покриву шкірної тканини в результаті недбало проведеного консервування.
Біглість - втрата вологи шкури при витримуванні її на морозі. У виморожених шкурок шкірна тканина пухка, білувата.
Ороговіння- жорстка шкірна тканина на окремих ділянках або по усій площі в результаті сушіння на сонці.
