Історія та основні мотиви української вишивки. У далекій давнині основні мотиви вишивки відображали елементи символіки різних стародавніх культів

У далекій давнині основні мотиви вишивки відображали елементи символіки різних стародавніх культів. Протягом багатьох століть безпосередній конкретний зміст символів на вишивках губився, але традиції їхнього використання не зникли. За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи: геометричні (абстрактні), рослинні, зооморфні (тварини).

Геометричні (абстрактні) орнаменти властиві всієї слов'янський міфології. Вони дуже прості: кружечки, трикутники, ромби, зигзаги, лінії, хрести (прості і подвійні). Важко судити, який зміст вкладався в ці символи раніше.

Сьогодні на їх основі в народній вишивці широко використовуються такі мотиви, як "баранячі роги", "кучері", "кудрявці", "гребінчики" та ін. В орнаменті вишивок зустрічається мотив "кривульки", або "безконечника", відомого ще з часів трипільської культури, тобто він з'явився значно раніше, ніж славнозвісний грецький меандр. Відомий візерунок "рожи" (зірочки, розетки) являє собою перехід від геометричного до рослинного орнаменту. Іноді він нагадує зображення сонця і сонячних променів.

В основі рослинного орнаменту лежить прагнення принести у вишивку красу природи. Навіть гранично умовні візерунки виникли в результаті спостереження реально існуючих у природі форм. В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як "виноград", "хміль", "дубове листя", "барвінок" та ін. Деякі з них несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу. Так, мотив "барвінок" є символом нев'янучого життя, візерунок "яблучне коло", розділений на чотири сектори, з вишиванням протилежних частин в одному кольорі - символом любові. У сучасній вишивці зустрічається і древній символ "дерево життя", зображений переважно стилізовано у формі листів і гілок.

У вишивках зооморфних (тварин) орнаментів зображався: кінь, заєць, риба, жаби; з птахів - півень, сова, голуб, зозуля; з комах - муха, метелик, павук, летючі жуки. У багатьох випадках зооморфні орнаменти є своєрідними, властивими даній вишивальниці, зображеннями, у яких відбивається її індивідуальне бачення візерунка. У подібних орнаментах виступають у різноманітних, часто химерних сплетіннях (однак зі збереженням традиційних вимог до композиції) заячі та вовчі зуби, воляче око, луска коропа, баранячі роги та ін.

Для Чернігівської області характерні білі вишивки. Геометричний або рослинний орнамент вишивається білими нитками або ж із вкрапленням червоного і чорного. Виконується дуже дрібними стібками, що нагадують бісерні вишивки, характерні для чернігівських сорочок.

Сорочки на Полтавщині вишиваються головним чином білими нитками, дуже рідко червоними або сірими. Манишка білих сорочок у старих зразках прикрашалася білим візерунком, виконаним гладдю. Візерунок обводився чорними або кольоровими смугами. Техніка вишивання - шов "вперед голкою "," хрестик ", шов" позаду голки ".

Техніка вишивання Харківської області має дуже багато спільного з формами вишивки, сталими в центральних областях України, але їй властиві і зовсім своєрідні поліхромні орнаменти, створювані напівхрестиком або хрестиком. Ці орнаменти вишивають переважно грубою ниткою, унаслідок чого візерунки створюють враження рельєфних.

Вишивки Полісся - прості й чіткі за композицією. Ромбообразна лінія геометричного візерунка повторюється кілька разів. Вишивка червоною ниткою по біло-сірому фону лляного полотна - графічно чітка.

Своєрідною вишивкою здавна славилася Волинь. Візерунки геометричні, чіткі і прості по композиції. Чіткість ритму посилюється однобарвністю вишивок, виконаних червоною ниткою на біло-сірому полотні. Вишивки північної Волині вражають своєю вишуканою простотою. У південних районах області переважають рослинні мотиви.

У південних областях України техніка вишивки має багато спільного з усталеними формами центральних районів, однак їй властиві і цілком своєрідні поліхромні орнаменти, що виконуються напівхрестиком або хрестиком.

Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометризований орнамент зі стилізованими гронами винограду, кольором хмелю, восьмипелюстковими розетками, ромбами, квадратами. Основні кольори вишивок Київщини - білий, коралово-червоний, відтінений чорний.

Для подільських сорочок характерні барвистість і різноманітність швів. Типовим є мережений "павучками", яким примережують вставки на рукави, клинці. Використовується і кольорова мережка - "шабак". В орнаментах подільських вишивок переважає один колір - чорний з більшим чи меншим вкрапленням червоного, синього, жовтого або зеленого. Найбільш поширені одноколірні (червоні і чорні) вишиванки, рідше - двох-і триколірні.

На півдні Тернопільської області типовою є вишивка бавовняними нитками зі згущеними стежками: окремі елементи обводяться кольоровими нитками, що забезпечує високий рельєф та кольоровий ефект. Такі вишивки розміщують вздовж усього рукава поздовжніми або скошеними смугами від полички до краю рукава.

Велике багатство технік вишивання характерно для Вінницької області: низь, хрестик, вишивка розписом, настилання, верхошов (верхоплут), зерновий висновок, вирізування; різноманітні види чорних, білих і кольорових мережок. Поряд з основними швами застосовуються і допоміжні - вишивка розписом, шов "уперед голкою", контурні шви, якими обрамляють і з'єднують окремі елементи композиції.

Характерною рисою етнографічного району Карпат і Прикарпаття є велика кількість окремих частин регіону зі своїм колоритом. Кожне село відрізняється від інших своєрідністю вишивки, багатством орнаменту і неповторністю квітів.

У народній вишивці Львівської області використовуються різноманітні типи візерунків. У південних районах орнамент вишивок геометричний, білий фон не заповнюється, що додає візерункам прозорість і легкість.

На Буковині крім рослинних і геометричних мотивів використовуються зооморфні, гаптовані гладдю (білою), дрібним хрестиком, штаповкою, крученим швом. Вишивальний матеріал - бісер, шовк, вовна, срібні і золоті нитки, металеві блискітки.

Гуцульські вишивки характеризуються різноманітністю геометричних та рослинних візерунків, безліччю композицій, багатством сполучень квітів, головним чином червоного з жовтим та зеленим, причому домінує червоний колір. Два або три відтінки жовтого кольору прояснюють вишивку і додають їй золотавий відблиск.

Для вишивок Закарпаття характерним є мотив зигзаг ("карлючка") у різних техніках виконання. Кольорова гама вишивок досить широка: червоний сполучається з чорним (при цьому виділяється один колір - чорний або червоний), застосовуються як білі, так і багатоколірні орнаменти.

В Україні вишивкою прикрашали рушники, фіранки, жіночий і чоловічий одяг. Особлива увага приділялася рушникам - стародавнім талісманам дому, сім'ї. У давнину рушник, вишитий відповідними візерунками-символами, був невід'ємним атрибутом багатьох обрядів: з рушником приходили до породіллі вітати появу на світ нової людини, зустрічали і проводжали дорогих гостей, справляли шлюбні обряди, проводжали в останній путь, прикрашали ікони і накривали хліб на столі. Рушники були своєрідним освяченням початку справи і його закінчення.

Орнаментальні мотиви українських вишивок йдуть своїм корінням у місцеву флору та фауну, в історичну традицію. У глибоку давнину основні орнаментальні мотиви відображали елементи символіки різних стародавніх культів.

Протягом багатовікової історії мистецтва вишивки безпосередній зміст символічних зображень поступово стирався. Незважаючи на те, що орнаментальні форми дійшли до нас декілька трансформованими, можливо, більш абстрактними, символіка їх в основному збереглася завдяки традиції.

Національний костюм, його колорит і вишивки і зараз змушують нас захоплюватися. Вони заражають нас оптимізмом, настроєм святковості і веселощів. Народні майстри вміють перетворювати утилітарну річ у витвір мистецтва. При цьому вони домагалися найбільшого різноманіття, грунтуючись на простому конструктивному ладі.

Аналізуючи історію народного костюму і розглядаючи сучасний костюм, можна зробити висновок, що в будь-якому сучасному костюмі повинні проявлятися риси народного, національного, традиційного, що робить його органічніше, рідніше, ближче, дорожче. Так давайте ж не будемо забувати свою культуру і докладемо максимум зусиль щоб зберегти і примножити.