У процесі відтворення різні частини суспільного продукт (ССП) виконують різні функції й тому витупають у різних формах.
Та частина суспільного продукту, за рахунок якої відновлюються спожиті засоби виробництва, виступає як фонд заміщення(ФЗ. Після реалізації вона повинна бути знову повернена у виробництво, щоб забезпечити початок нового виробничого циклу.
Частина суспільного продукту, яка надходить у споживання у вигляді оплати праці, доходів підприємців, різноманітних соціальних виплат, складає фонд споживання (ФС).
Частина, яка йде на нагромадження (розширення виробництва), — це фонд нагромадження (ФН).
Отже, функціональна структура суспільного продукту може бути представлена як сукупність трьох його функціональних форм:
ССП = ФЗ +ФС+ФН
Суспільний продукт виступає як у вартісний, так і в натурально-речових формах.
Вартісна структура суспільного продукту (W) — це сума вартості постійного капіталу (C), змінного капіталу (V) й додаткової вартості (m). W=C+V+m
Частина сукупного продукту(стара вартість), в міру його реалізації, в грошовій формі повертається знову у виробництво для того, щоб замістити спожиті засоби виробництва й мати можливість продовжувати виробництво (ФЗ). За рахунок іншої частини (нова вартість), по-перше, формуються грошові доходи різних верств населення (ФС), по-друге, здійснюється нагромадження (ФН). Результатом такого використання суспільного продукту є формування двох видів сукупного попиту на засоби виробництва й попиту на предмети споживання.
А своєю натуральною формою, тобто як споживні вартості, весь сукупний продукт поділяється на дві великі частини: 1) засоби виробництва; 2) предмети споживання. Засоби виробництва (сировина, допоміжні матеріали, паливо машини, інструменти і т.д.) передбачають їх виробниче споживання. Вони знову повертаються в процес виробництва як необхідний елемент його відтворення й подальшого розширення. Предмети споживання призначені для остаточного використання, тому вони більше в процесі виробництва участі не беруть. Відповідно до вказаного економічного призначення двох частин суспільного продукту все суспільне виробництво поділяється на підрозділи: І підрозділ — виробництво засобів виробництва, ІІ підрозділ — виробництво предметів споживання. Такий поділ суспільного виробництва для макроекономічного аналізу був запропонований К. Марксом.
В суспільному масштабі господарство повинно саме забезпечувати себе необхідними як предметами споживання, так і засобами виробництва. Тут відбувається не лише відшкодування вартості, але й натуральної форми продукту, тому має суттєве значення як його вартість. При розгляді процесу відтворення на макрорівні необхідно чітко розмежувати виробництво засобів виробництва й виробництво предметів споживання.
По-друге, ефективне функціонування суспільного виробництва передбачає, що між різними частинами суспільного продукту (функціональними, вартісними, натуральними) повинні бути чіткі співвідношення (пропорції). Тобто, маса вироблених засобів виробництва повинна відповідати сукупному попиту, який формується в процесі реалізації суспільного продукту; кількість вироблених засобів виробництва повинна забезпечити відшкодування використаних у попередньому виробничому циклі засобів виробництва, також забезпечити розширення виробництва; виробництво предметів споживання повинно забезпечити зростаючі потреби населення і т.д. Лише при наявності узгодженості названих пропорцій на макрорівні реалізація суспільного продукту можлива, а отже, можливий нормальний хід відтворення суспільного виробництва. Чи є такі можливості в реальному житті? Над з’ясуванням цього питання людство б’ється вже не одне століття.
