Суб’єктами мікроекономіки є домашні господарства,підприємства, держава.
Домогосподарства – це економічна одиниця, що складається з одного або більше чоловік, які ведуть спільне господарство, забезпечують економіку ресурсами і отримують за це кошти для задоволення своїх потреб. Прикладом домогосподарства є сім’я, окремий індивід, який самостійно формує та використовує свої доходи.
Підприємство – це господарська одиниця, що займається виробничою діяльністю, забезпечує пропозицію економічних благ на ринку з метою отримання прибутку.
Держава – сукупність органів влади, які здійснюють роль координатора та регулятора економічного життя.
Якщо зазначити конкретніше, то суб’єктами мікроекономічного
аналізу є люди – споживачі, працівники, вкладники капіталу, землевласники, підприємці тощо. Це наука про людей, які вирішують свої проблеми, тобто це суспільна наука.
Роль домогосподарств і підприємств у мікроекономічній системі двояка. З одного боку, вони виступають на стороні попиту як покупці, а з іншого боку, на стороні пропозиції, як продавці. Отже, на ринку товарів і послуг домогосподарства виступають у якості покупців і формують попит, а підприємства є продавцями, вони формують пропозицію на ринку. На ринку ресурсів домогосподарства перетворюються на продавців, формують пропозицію, а підприємства перетворюються на покупців і формують попит на ринку.
В основі поведінки мікросуб’єктів лежить прагнення до раціоналістичних рішень, тобто вибір таких варіантів, які дають максимум результату при мінімальних витратах. Це зумовлено, як відомо, тим, що потреби людей безмежні, а ресурси (можливості) для їх задоволення обмежені. У цих умовах економічний суб’єкт переслідує мету оптимізувати свій добробут, співставляючи витрати і отриманні результати, відкидати збиткові варіанти і відбирати вигідні.
Так, споживачі визначають, як найкращим способом витратити свій дохід, щоб отримати максимальне задоволення. Підприємці намагаються вибрати найкращу комбінацію ресурсів, які маються в їхньому розпорядженні, щоб при даних цінах виробити таку кількість продукції (надати послуги), яка принесе їм максимальний прибуток. Раціональність означає доцільну діяльність людей, спрямовану на досягнення мети, виходячи з обмежень і наявних можливостей. Поняття «раціональність» чітко пов’язане з проблемою вибору
Домогосподарства – це економічна одиниця, що складається з одного або більше чоловік, які ведуть спільне господарство, забезпечують економіку ресурсами і отримують за це кошти для задоволення своїх потреб. Прикладом домогосподарства є сім’я, окремий індивід, який самостійно формує та використовує свої доходи. Підприємство – це господарська одиниця, що займається виробничою діяльністю, забезпечує пропозицію економічних благ на ринку з метою отримання прибутку. Держава – сукупність органів влади, які здійснюють роль координатора та регулятора економічного життя.
Суб’єкти мікроекономіки найкращого способу використання обмежених ресурсів з метою більшповного задоволення своїх потреб.Припущення про раціональність має першочергове значення длямікроекономіки. Мікроекономіка займається проблемою вибору і тимяк ведуть себе в різних ситуаціях економічні суб’єкти; які самеваріанти поведінки вони вибирають в тих чи інших умовах.Отже, мікроекономіка вивчає поведінку окремих суб’єктівгосподарювання в процесі здійснення ними економічного вибору імеханізм прийняття ними раціональних рішень.
Об’єктами, з приводу яких виникають економічні відносини
зазначених вище суб’єктів у реальній економіці на мікрорівні, є
ресурси та продукти економічної діяльності.
Продуктами економічної діяльності можуть бути як засоби
виробництва (капітал), так і предмети споживання (у формі речей та
послуг). Вони характеризуються як кількісно, так і за вартістю.
Для отримання економічних благ застосовують економічні ресурси.
Економічні ресурси (фактори виробництва) – ресурси, які
використовують для виробництва економічних благ. У
мікроекономіці до економічних ресурсів відносять:
праця – доцільна діяльність людини, спрямована на
видозміну предметів природи для задоволення своїх потреб;
капітал: реальний – засоби виробництва, створені
людиною у попередніх виробничих процесах; грошовий – кошти,
спрямовані на придбання інвестиційних ресурсів (позиковий
капітал, акціонерний капітал);
природні ресурси – ті групи предметів, що раніше не
піддавалися обробці, або сили природи, які використовують у
виробничому процесі;
Об’єкти мікроекономіки
Економічні ресурси
Продукти економічної діяльності
підприємницькі здібності – особливі здібності окремих
людей свідомо йти на ризик, мобілізацію, організацію і творче
використання ресурсів заради отримання прибутку.
Особливо значення для розуміння поведінки економічних суб’єктів
має врахування властивостей ресурсів, таких як:
– обмеженість. Ресурси, як правило, відносно обмежені, тобто
неможливо одночасно задовольнити всі потреби в ресурсах, як
наслідок – необхідність їх ефективного і раціонального використання;
– взаємозамінюваність (субституційність). До певної міри одні
види ресурсів модно замінити іншими. Наприклад, людську працю
завжди можна замінити капіталом (машинами), але витіснити людину,
як продуктивну силу взагалі з процесу виробництва неможливо.
Найчастіше в мікроекономіці розглядається заміщення двох видів
ресурсів: капіталу та праці.
– взаємодоповнюваність (компліментарність). Ефективне
використання кожного ресурсу можливе за певного співвідношення з
іншими. Наприклад, кількість працівників і відповідна кількість
верстатів, які вони можуть ефективно обслуговувати. Хоча ресурси й
здатні до взаємозамінюваності, але така здатність обмежена: повністю
замінити працю капіталом чи навпаки неможливо.
З приводу вищеперерахованих об’єктів між мікроекономічними
суб’єктами виникають економічні відносини, які виявляються в
певних поведінкових функціях. З’ясуємо модель основних
економічних взаємозв’язків у ринковій економіці. Ця модель дає
загальне уявлення про те, як домогосподарства, фірми та держава
взаємодіють на різних ринках, обмінюючись товарами і послугами,
виробничими ресурсами і грошима. Механізмом координації усіх
економічних рішень домогосподарств та фірм виступає система
ринків. Двома основними видами ринків є ринок ресурсів та ринок
продуктів (товарів і послуг).
Взаємодію суб’єктів мікроекономічної системи та рух ресурсів і
продукту демонструє модель кругообігу.
Ця проста модель економічного кругообігу ідеалізує реальну
дійсність. По-перше, вона не враховує нагромадження як економічних
благ, так і грошових ресурсів. По-друге, схема абстрагується від ролі
держави. По-третє, модель кругообігу може бути уточнена шляхом за-
лучення до неї міжнародної торгівлі.
