Субєкти та обєкти мікроекономіки

Суб’єктами мікроекономіки є домашні господарства,підприємства, держава.

Домогосподарства – це економічна одиниця, що складається з одного або більше чоловік, які ведуть спільне господарство, забезпечують економіку ресурсами і отримують за це кошти для задоволення своїх потреб. Прикладом домогосподарства є сім’я, окремий індивід, який самостійно формує та використовує свої доходи.

Підприємство – це господарська одиниця, що займається виробничою діяльністю, забезпечує пропозицію економічних благ на ринку з метою отримання прибутку.

Держава – сукупність органів влади, які здійснюють роль координатора та регулятора економічного життя.

Якщо зазначити конкретніше, то суб’єктами мікроекономічного

аналізу є люди – споживачі, працівники, вкладники капіталу, землевласники, підприємці тощо. Це наука про людей, які вирішують свої проблеми, тобто це суспільна наука.

Роль домогосподарств і підприємств у мікроекономічній системі двояка. З одного боку, вони виступають на стороні попиту як покупці, а з іншого боку, на стороні пропозиції, як продавці. Отже, на ринку товарів і послуг домогосподарства виступають у якості покупців і формують попит, а підприємства є продавцями, вони формують пропозицію на ринку. На ринку ресурсів домогосподарства перетворюються на продавців, формують пропозицію, а підприємства перетворюються на покупців і формують попит на ринку.

В основі поведінки мікросуб’єктів лежить прагнення до раціоналістичних рішень, тобто вибір таких варіантів, які дають максимум результату при мінімальних витратах. Це зумовлено, як відомо, тим, що потреби людей безмежні, а ресурси (можливості) для їх задоволення обмежені. У цих умовах економічний суб’єкт переслідує мету оптимізувати свій добробут, співставляючи витрати і отриманні результати, відкидати збиткові варіанти і відбирати вигідні.

Так, споживачі визначають, як найкращим способом витратити свій дохід, щоб отримати максимальне задоволення. Підприємці намагаються вибрати найкращу комбінацію ресурсів, які маються в їхньому розпорядженні, щоб при даних цінах виробити таку кількість продукції (надати послуги), яка принесе їм максимальний прибуток. Раціональність означає доцільну діяльність людей, спрямовану на досягнення мети, виходячи з обмежень і наявних можливостей. Поняття «раціональність» чітко пов’язане з проблемою вибору

Домогосподарства – це економічна одиниця, що складається з одного або більше чоловік, які ведуть спільне господарство, забезпечують економіку ресурсами і отримують за це кошти для задоволення своїх потреб. Прикладом домогосподарства є сім’я, окремий індивід, який самостійно формує та використовує свої доходи. Підприємство – це господарська одиниця, що займається виробничою діяльністю, забезпечує пропозицію економічних благ на ринку з метою отримання прибутку. Держава – сукупність органів влади, які здійснюють роль координатора та регулятора економічного життя.

Суб’єкти мікроекономіки найкращого способу використання обмежених ресурсів з метою більшповного задоволення своїх потреб.Припущення про раціональність має першочергове значення длямікроекономіки. Мікроекономіка займається проблемою вибору і тимяк ведуть себе в різних ситуаціях економічні суб’єкти; які самеваріанти поведінки вони вибирають в тих чи інших умовах.Отже, мікроекономіка вивчає поведінку окремих суб’єктівгосподарювання в процесі здійснення ними економічного вибору імеханізм прийняття ними раціональних рішень.

Об’єктами, з приводу яких виникають економічні відносини

зазначених вище суб’єктів у реальній економіці на мікрорівні, є

ресурси та продукти економічної діяльності.

Продуктами економічної діяльності можуть бути як засоби

виробництва (капітал), так і предмети споживання (у формі речей та

послуг). Вони характеризуються як кількісно, так і за вартістю.

Для отримання економічних благ застосовують економічні ресурси.

Економічні ресурси (фактори виробництва) – ресурси, які

використовують для виробництва економічних благ. У

мікроекономіці до економічних ресурсів відносять:

 праця – доцільна діяльність людини, спрямована на

видозміну предметів природи для задоволення своїх потреб;

 капітал: реальний – засоби виробництва, створені

людиною у попередніх виробничих процесах; грошовий – кошти,

спрямовані на придбання інвестиційних ресурсів (позиковий

капітал, акціонерний капітал);

 природні ресурси – ті групи предметів, що раніше не

піддавалися обробці, або сили природи, які використовують у

виробничому процесі;

Об’єкти мікроекономіки

Економічні ресурси

Продукти економічної діяльності

 

 підприємницькі здібності – особливі здібності окремих

людей свідомо йти на ризик, мобілізацію, організацію і творче

використання ресурсів заради отримання прибутку.

Особливо значення для розуміння поведінки економічних суб’єктів

має врахування властивостей ресурсів, таких як:

– обмеженість. Ресурси, як правило, відносно обмежені, тобто

неможливо одночасно задовольнити всі потреби в ресурсах, як

наслідок – необхідність їх ефективного і раціонального використання;

– взаємозамінюваність (субституційність). До певної міри одні

види ресурсів модно замінити іншими. Наприклад, людську працю

завжди можна замінити капіталом (машинами), але витіснити людину,

як продуктивну силу взагалі з процесу виробництва неможливо.

Найчастіше в мікроекономіці розглядається заміщення двох видів

ресурсів: капіталу та праці.

– взаємодоповнюваність (компліментарність). Ефективне

використання кожного ресурсу можливе за певного співвідношення з

іншими. Наприклад, кількість працівників і відповідна кількість

верстатів, які вони можуть ефективно обслуговувати. Хоча ресурси й

здатні до взаємозамінюваності, але така здатність обмежена: повністю

замінити працю капіталом чи навпаки неможливо.

З приводу вищеперерахованих об’єктів між мікроекономічними

суб’єктами виникають економічні відносини, які виявляються в

певних поведінкових функціях. З’ясуємо модель основних

економічних взаємозв’язків у ринковій економіці. Ця модель дає

загальне уявлення про те, як домогосподарства, фірми та держава

взаємодіють на різних ринках, обмінюючись товарами і послугами,

виробничими ресурсами і грошима. Механізмом координації усіх

економічних рішень домогосподарств та фірм виступає система

ринків. Двома основними видами ринків є ринок ресурсів та ринок

продуктів (товарів і послуг).

Взаємодію суб’єктів мікроекономічної системи та рух ресурсів і

продукту демонструє модель кругообігу.

Ця проста модель економічного кругообігу ідеалізує реальну

дійсність. По-перше, вона не враховує нагромадження як економічних

благ, так і грошових ресурсів. По-друге, схема абстрагується від ролі

держави. По-третє, модель кругообігу може бути уточнена шляхом за-

лучення до неї міжнародної торгівлі.