Тема 1
Мікроекономіка поряд з макроекономікою є двома складовими
економічної теорії (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Мікроекономіка як складова економічній теорії
Економічна теорія – це суспільна наука про використання
обмежених ресурсів для максимального задоволення необмежених
матеріальних потреб суспільства. Як частина економічної теорії
мікроекономіка являє собою систему поглядів, ідей, уявлень про
сутність і закономірності розвитку економічного життя суспільства на
рівні первинних господарюючих суб’єктів, тобто на мікрорівні.
Мікроекономіка – це складова частина економічної теорії, яка
вивчає діяльність окремих господарюючих суб’єктів.
Поділ економічної теорії на макроекономіку та мікроекономіку є
доволі умовним. Обидві складові економічної теорії вивчають попит,
пропозицію, ціни, рівновагу, але роблять це на різних рівнях аналізу.
Як економічна наука мікроекономіка шукає відповіді на основні
питання, що постають перед будь-якою економічною системою. Це
насамперед питання:
Що виробляти?(блок потреб).
Як виробляти? (блок ресурсів і технологій).
Для кого виробляти?(блоки продуктів і їх використання).
Стосовно першого питання «що виробляти», вирішальне значення
має вибір споживача. У виробника є завжди альтернатива
виробництва. Для здійснення вибору потрібно знати потреби
споживача, задоволення яких є кінцевою метою виробництва.
Друге питання, на яке намагається відповісти мікроекономіка – «як
виробляти». Виробник вирішує, які ресурси та в якій кількості
залучати до виробничого процесу. В умовах конкуренції підприємці
можуть вистояти і максимізувати свої прибутки тільки тоді, коли вони
утримують витрати виробництва на максимально низькому рівні.
Наступне питання – «для кого виробляти» визначається
співвідношенням попиту і пропозиції. Величина і рівень доходів
різних споживачів визначають обсяг і структуру попиту. У свою чергу
попит не може не враховувати реальних можливостей пропозиції.
Отже, із вищевикладеного, можна зробити висновок, що головною
проблемою, якою займається мікроекономіка є проблема
економічного вибору. Економічний вибір – вибір найкращого серед
альтернативних варіантів, який дозволяє досягти максимального
задоволення потреб за мінімальних витрат.
Будь-який економічний вибір пов’язаний з оцінкою
альтернативних витрат. Альтернативні витрати це кількість одного
товару, яким необхідно пожертвувати для збільшення виробництва
іншого товару.
Проблему економічного вибору відображає крива виробничих
можливостей.
Крива виробничих можливостей
Крива виробничих можливостей – це множина точок, координати
яких вказують на різні кількісні сполучення двох продуктів, які можна
отримати внаслідок альтернативного використання наявних ресурсів.
На горизонтальній осі позначатимемо кількість предметів
споживання (х), а на вертикальній – засобів виробництва (у).
При будові даної кривої необхідно враховувати такі припущення:
наявні фактори виробництва постійні як кількісно, так і якісно;
технологія виробництва не змінюється (const).
Кожна точка на кривій виробничих можливостей (А, В, С, D)
характеризує максимальний обсяг виробництва двох товарів
одночасно, що свідчить про ефективність використання наявних
ресурсів.
Точки В і С на кривій відповідають різним комбінаціям засобів
виробництва та предметів споживання, які можуть бути вироблені при
повному й ефективному використанні ресурсів. Пересуваючись
уздовж кривої з точки В у точку С, слід відмовитися від виробництва
певної кількості одиниць засобів виробництва заради певної кількості
одиниць предметів споживання. Це свідчить про дію закону
альтернативних витрат, суть якого полягає в наступному: для того
щоб отримати більшу кількість одного товару у даний період часу,
економіка повинна відмовитись від виробництва певної кількості
іншого товару.
Якщо економіка країни перебуває в стані, якому відповідає точка F
чи будь-яка інша точка, нижча за криву виробничих можливостей, то в
економіці або є недовикористані ресурси, або вони використовуються
неефективно. Навпаки, точка Е характеризує такий випуск продукції,
який недосяжний за повного використання наявних ресурсів та
існуючої технології.
Отже, крива виробничих можливостей показує, що економіка
завжди альтернативна, тобто суспільство має вибирати між
виробництвом різних товарів шляхом перерозподілу ресурсів.
Виходячи із головної проблеми мікроекономіки, предметом цієї
науки є економічні відносини між мікроекономічними суб’єктами, які
пов’язані з ефективним використанням обмежених економічних
ресурсів, а також прийняття ними рішень в умовах економічного
вибору.
Таким чином мікроекономіка – це складова частина економічної
теорії, яка вивчає поведінку окремих суб’єктів господарювання у
процесі здійснення ними економічного вибору.
