Ефект доходу і заміщення має важливе значення для розуміння закономірностей ціноутворення в умовах ринкової економіки і дозволяє визначити зміни попиту у разі зростання чи зниження цін на товари та послуги.
Для нормальних товарів ефект доходу і ефект заміщення (субституції) плюсуються, то для низькоякісних товарів вони віднімаються. Тому в тих випадках, коли ефект заміщення діє сильніше, ніж ефект доходу, крива попиту на низькоякісний товар все-таки матиме негативний нахил.
Товар Гіффена (Giffen good) – це товар, що посідає значне місце в бюджеті малозабезпечених споживачів і попит на який за інших рівних умов змінюється у тому ж напрямі, що й ціна, оскільки ефект доходу перевищує ефект заміщення.
Умови, необхідні для того, щоб крива попиту отримала позитивний нахил (низькоякісний товар, на який припадає значна частина бюджету споживача), дуже специфічні. Проте ніщо у суворій логіці раціонального вибору не спростовує можливість виникнення такої ситуації у деяких цілком конкретних ринкових умовах.
Закон попиту, а також концепції ефекту доходу і ефекту заміщення можуть знайти безліч застосувань (крім тих ситуацій, про які йшлося). Практично ці концепції застосовуються для будь-якого випадку, пов’язаного з аналізом споживчого вибору. Ця теорія фактично може застосовуватися в ситуації, де споживач орієнтований на максимізацію корисності, навіть якщо альтернативні вартості і обмеження, властиві наявним варіантам вибору, не можна оцінити грошима.
18.Рівновага споживача і максимізація корисності благ
Рівновага споживача відповідає такій комбінації товарів, яка максимізує корисність за даних бюджетних обмежень. Така рівновага передбачає, що як тільки споживач отримає цей набір товарів, у нього зникає стимул змінювати його на інший.
Рухаючись уздовж лінії бюджетного обмеження, споживач може знайти точку, яка відповідатиме максимальному задоволенню його потреб, тобто найбільшій корисності. Така точка належить найвищій кривій байдужості, яка може бути досягнута в межах цього бюджету.
На такою точкою буде точка D – точка дотику кривої байдужості U2 з бюджетною лінією I. Крива байдужості U3 є кривою, яка відповідає вищому рівню задоволення потреб (вищому рівню корисності), ніж крива байдужості U2, але не може бути досягнута, бо виходить за межі бюджету.
Точка дотику найвищої кривої байдужості і лінії бюджетного обмеження відповідає стану споживчої рівноваги.
19.Корисність. Закон спадної граничної корисності. Криві байдужості.
Корисність - це властивість товару чи послуги задовольняти особисті потреби; це певний ступінь задоволення, який одержує особа при використанні чи споживанні товару.
Гранична корисність (ГК) - це додаткове задоволення, яке одержує людина від споживання кожної додаткової, останньої, одиниці блага. Гранична корисність, на думку теоретиків австрійської школи, визначається цінністю блага, яка залежить від співвідношення "запасу" (кількості) цього блага і потреби в ньому. При збільшенні "запасу" і певній незмінній потребі в ньому гранична корисність зменшується, оскільки зменшується цінність кожної наступної одиниці блага. Це пояснюється тим, що потреба в конкретному продукті поступово задовольняється і споживач оцінюватиме кожну наступну його одиницю корисністю, яка буде зменшуватися. Ця закономірність одержала назву закону спадної граничної корисності (першого закону Госсена). Сукупна корисність (СК) є сумою граничних корисностей придбаних одиниць товарів:
Із зростанням кількості блага сукупна його корисність збільшується, але збільшується сповільнено, оскільки гранична корисність кожної наступної її одиниці зменшується. Якщо прийняти до уваги можливість від'ємного значення граничної корисності певної одиниці блага, то сукупна корисність може навіть зменшуватись.
Дію закону спадної граничної корисності можна проілюструвати графічно (графік 5-1).
Так, як покатує графік 5-1, гранична корисність є дода-тньою, коли сукупна корисність зростає у міру збільшення кількості одиниць певного блага. Однак, ріст сукупної корисності із збільшенням кількості блага є все меншим, оскільки гранична корисність зменшується. Крива граничної корисності є спадною, а сукупної корисності - висхідною, однак вона стає все більш иолого-ю. Коли гранична корисність дорівнює 0, то сукупна корисність є максимальною (для 5 од. блага). Наступні додаткові одиниці блага не приносять задоволення. Для них гранична корисність набуває від'ємного значення, а сукупна корисність зменшується (крива сукупної корисності стає нисхідною).
20.Основні поняття, припущення та обмеження теорії вибору споживача
Теорія поведінки споживача розглядає вибір благ споживачем з метою найбільшого задоволення його потреб в умовах обмеженості ресурсів, виходячи із заданих варіантів можливого вибору і альтернативних вартостей. Економічна модель споживчого вибору базується на кількох основних припущеннях щодо індивідуальних переваг товарів і послуг. Ці припущення включають:
1. Здатність ранжирувати альтернативи. Наприклад, коли перед людиною стоять дві альтернативи, вона здатна вказати на те, що надає перевагу першому набору благ, а не другому, або не бачить між ними відмінності.
2. Транзитивність переваг. Тобто коли споживач надає перевагу набору А перед B, а набору В перед С, це також означає, що він надає перевагу набору А перед С.
3. Велика кількість товару має більше переваг, ніж менша кількість. Передбачається, що люди завжди надають перевагу більшій кількості товару чи послуг (якщо товари якісні). Це означає, що потреби в товарах та послугах не мають насичення. Проте грошовий дохід споживачів має обмежену величину, і люди повинні узгоджувати бажання із бюджетом. Бюджет залежить від доходу і від цін на товари і послуги. Споживачі повинні визначитися, як найкращим чином задовольнити свої уподобання, не витрачаючи більше, ніж дозволяє бюджет.
21.Попит, пропозиція i рівновага на конкурентних ринках факторів виробництва
