Якщо ринкова ціна настільки низька, що виключає можливість одержання прибутку, то фірма повинна звести до мінімуму збитки. Падіння ринкової ціни до 300 доларів тотожнє зсуненню вниз кривої попиту на продукцію, якщо попит на неї абсолютно еластичний. У такому разі фірмі доведеться реагувати на зміну ситуації тільки зміненням обсягу випуску, тому що на ринку досконалої конкуренції фірма не впливає на ціну. Логіка продовження виробничих операцій з метою мінімізації збитків застосовується тільки в короткостроковому періоді, коли фірма повинна компенсувати постійні витрати незалежно від того, випускає вона продукцію, чи ні.
Графік кривих витрат дозволяє розглянути процес мінімізації збитків з погляду «граничного» підходу.
|
Процес мінімізації збитків на ринку досконалої конкуренції
Крива граничних витрат перетинає криву граничного доходу в точці, яка знаходиться вище кривої середніх змінних витрат, але нижче кривої повних середніх витрат. Оскільки крива попиту проходить нижче, ніж крива повних середніх витрат, фірма несе збитки від кожної проданої одиниці продукції. Проте крива попиту лежить вище, ніж крива середніх перемінних витрат, а це означає, що дохід від кожної проданої одиниці продукції більший, ніж потрібно для покриття змінних витрат, але водночас недостатній для покриття повних витрат. Однак, виробляючи продукцію на рівні обсягу випуску, за якого P = MC (14 одиниць щодня), менеджери можуть мінімізувати ці втрати, тому що постійні витрати все одно повинні беззупинно покриватися, навіть за умови падіння випуску до нуля. Вибираючи тимчасове припинення виробництва, фірма несе збитки, що дорівнюють постійним витратам.
7.Характеристика факторів виробництва. Виробнича функція. Ізокванта. Заміщення факторів виробництва
Першим кроком на шляху максимізації прибутку є відношення праці і капіталу. Цю задачу вирішує виробнича функція: Q = f (L, K, M).
Виробнича функція будується для конкретної технології. Нові технології, що збільшують максимальний обсяг випуску за будь-якої комбінації факторів, описуються новою виробничою функцією.
Виробнича фнкція показує залежність обсягу випуску від кількості факторів виробництва. Графічним відображенням виробничої функції є ізокванта.
Ізокванта відображає різні комбінації витрат факторів виробництва (L, K), які можуть бути використані для випуску певного обсягу продукції.
Ізокванта показує, що існує безліч варіантів для виробництва даного обсягу продукції.
Характеристика ізоквант:
1.Має відємний нахил (кожна має свій обсяг виробництва,який не збігається ніколи)
2.Ніколи не перетинаються
3.Як найдалі від початку координат,тим більший обсяг виробництва вонавідображає
4. Увігнутість ізокванти означає, що уздовж її скорочення людино-годин праці вимагає збільшення машино-годин устаткування.
5. Кут нахилу ізокванти виражає граничну норму технологічного заміщення (MRTS).
6. Відображають альтернативні варіанти споживчого вибору благ, що забезпечують певний рівень корисності, ізокванта відображає альтернативні варіанти комбінацій витрат факторів для виробництва певного обсягу продукції.
7. Ізокванти можуть мати різну конфігурацію: лінійну, жорсткої доповнюваності, повної заміщуваності.
Лінійна ізокванта виражає досконалу заміщуваність факторів виробництва (MRTSLK = const) (рис. 37А). У реальному житті повна заміщуваність факторів виробництва неможлива. Цю ситуацію можна розглядати як теоретичну абстракцію.
Жорстка ізокванта виражає доповнюваність факторів виробництва і представляє таку ситуацію, за якої праця і капітал поєднуються в єдино можливому взаємному співвідношенні (MRTSLK = 0) (рис. 37Б). Такі ізокванти характерні для співвідношення комп'ютерів і операторів. Якщо кількість годин роботи комп'ютера протягом робочого дня фіксована, то збільшення кількості операторів не призведе до збільшення обсягів виконаної роботи.
Карта ізоквант – це сукупність ізоквант однієї виробничої функції, кожна з яких відповідає певному обсягу випуску продукції (рис. 37В). Карта ізоквант може бути використана для того, щоб показати можливості вибору серед варіантів організації виробництва в короткостроковому періоді, якщо капітал є постійним фактором, а праця змінним.
