На норму прибутку впливає економія на масштабах виробництва. Досвід показує, що в багатьох галузях велике виробництво має переваги перед дрібним. Особливо це стосується автомобільної та інших галузей машинобудівної промисловості. Переваги досягаються за рахунок поточного виробництва, поглиблення поділу праці, застосування продуктивнішого устаткування та інших чинників.
Економія на масштабах виробництва потенційно може привести до скорочення витрат і зниження цін, і відповідно до стійкого економічного розвитку. економія на масштабах виробництва компанії стимулює зростання ТНК, зокрема і завдяки розгортання широкої межстрановой мережі філій. Усе є найяскравішим відбитком зростаючій інтернаціоналізації (у певних напрямах інтеграції) світового хазяйства.
Нині економія на масштабах виробництва стала власне найважливішим чинником якого конкурентоспроможності крупних фірм на світовому ринку, особливо у наукомістких галузях. Ця конкурентоспроможність виявляється органічно залежною тільки від частки світового фінансового ринку, яка виявилася під медичним наглядом тій чи іншій ТНК, а й від можливостей подальшого швидкого, іноді " вибухового " розширення цієї частки (наприклад, у разі над ринком нової високотехнологічної продукции).
Що стосується теорії оптимального розміру підприємства вирішальним джерелом економії на масштабі виробництва служить можливість у умовах великих і найбільших підприємств організувати масове виробництво стандартизованной дешевої продукції (при паралельному перекладанні мелкосерийного і унікального виробництва на менші підприємства).
13.Поняття ринкової структури. Характеристика типів ринкових структур
Метою функціонування будь-якої фірми є прибуток як результат її діяльності. Розмір отримуваного фірмою прибутку залежить від якості внутрішнього менеджменту, а також від ступеня конкуренції і від ступеня впливу фірми на ціну продукції.
Умови взаємодії фірм і ціноутворення на ринках залежать від типу ринкової структури, який визначається такими характеристиками:
1) часткою фірми в ринковому обсязі попиту і пропозиції;
2) ступенем однорідності продукції на ринку;
3) можливістю входження нових фірм на ринок и виходу з нього;
4) умовами взаємодії продавців і покупців на ринку, можливістю змови учасників;
5) доступом до інформації, необхідної для визначення поведінки на ринку.
Існує декілька типів ринкових структур: досконала конкуренція, монополія, олігополія і монополістична конкуренція. Досконала конкуренція – такий тип ринкової структури, для якого характерні:
1) велика кількість дрібних фірм, частка кожної з яких у загальному обсязі попиту і пропозиції незначна;
2) абсолютна однорідність продукції фірми;
3) можливість вільно входити на ринок і залишати його;
4) відсутність взаємодії постачальників і споживачів між собою, поведінка учасників на ринку не є стратегічною;
5) повна поінформованість всіх учасників ринку.
Монополія – це такий тип ринкової продукції, де:
1) весь галузевий випуск постачає одна фірма, а частка кожного споживача в загальному ринковому обсязі незначна;
2) наявні бар'єри для входження на ринок нових фірм;
3) споживачі не взаємодіють між собою;
4) продукція фірми унікальна, не має близьких замінників;
5) немає доступу до інформації.
Типи монополій:
1.Закрита монополія – монополія, захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень, патентів, інституту авторського права.
2.Природна монополія – галузь, у якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму лише тоді, коли одна фірма обслуговує повністю весь ринок. 3. Відкрита монополія – фірма на певний час стає єдиним постачальником якого-небудь товару, не володіючи спеціальним захистом від конкуренції. У ситуації відкритої монополії часто опиняються фірми, які першими вийшли на ринок з новою продукцією.
Олігополія – ринок, на якому кілька великих конкуруючих фірм монополізують виробництво і збут основної маси продукції в галузі.
Олігополія – це тип ринкової структури, де:
1) на ринку функціонує від 2 до 10 продавців;
2) продукція фірм може бути як однорідною, так і диференційованою;
3) існують певні бар'єри, що ускладнюють вхід нових фірм на ринок;
4) виробники повинні враховувати поведінку конкурентів, тобто діяти стратегічно;
5) існують певні перепони на шляху отримання інформації.
Головна риса, притаманна олігополії, – це стратегічна поведінка виробників: фірма-олігополіст повинна обирати стратегію своїх дій на ринку з урахуванням потенційних зустрічних дій конкурентів.
Розрізняють олігополію І виду, коли кілька фірм виробляють майже ідентичні товари, і олігополію ІІ виду, коли кілька великих фірм виробляють диференційовані товари.
Монополістична конкуренція – тип ринкової структури, де:
1) на ринку функціонує багато продавців і покупців, частка кожного з яких в обсягах ринкових продажів незначна;
2) продукція виробників неоднорідна, диференційована;
3) вільний вхід і вихід на ринок;
4) виробники не взаємодіють між собою;
5) існує повна поінформованість з приводу ринкових цін, обсягів, попиту.
14.Економічна i бухгалтерська вартість. Підприємницька діяльність i прибуток
Наявність витрат зумовлена тим, що ресурси є обмеженими та можуть використовуватися за різним призначенням. Застосування певних ресурсів для виробництва одного блага означає, що їх уже не можна вживати для виробництва іншого блага. Іншими словами, витрати передбачають відмову від можливості виробництва альтернативних товарів і послуг. Економічні витрати, або альтернативна вартість, будь-якого ресурсу у виробництві певного блага є вартістю його найкращого альтернативного застосування.
Економічні витрати — це платежі, які має робити фірма для отримання і використання всіх ресурсів. Вони складаються з двох частин: явних і неявних витрат.
Явні витрати називають ще бухгалтерськими, або розрахунковими. Це — платежі за ресурси, які фірма купує на ринках ресурсів, бо сам виробник не володіє цими ресурсами. До них належать платежі за електроенергію, паливо, сировину, працю тощо. Вони є прямими грошовими виплатами фірми власникам ресурсів. Тому явні витрати нерідко називають грошовими ні витрати нерідко називають грошовими витратами.
Неявні (імпліцитні) витрати – альтернативні витрати використання ресурсів, які належать власникам фірм (чи є у власності фірми як юридичної особи). Ці витрати не передбачено контрактами, обов’язковими для явних платежів, і вони залишаються недоотриманими (у грошовій формі). Так, якщо власник дрібної фірми працює поряд із найманими працівниками цієї фірми, не отримуючи при цьому зарплати, то він, очевидно, тим самим відмовляється від можливості отримувати зарплату, працюючи де-небудь в іншому місці (альтернатива).
Бухгалтерські витрати відрізняються від економічних тим, що вони не включають вартість факторів виробництва, які є власністю власників фірм. Бухгалтерські витрати менші від економічних на величину неявного заробітку підприємця, неявної земельної ренти і неявного відсотка на власний капітал власника фірми. Інакше кажучи, бухгалтерські витрати дорівнюють економічним, мінус всі неявні витрати. Варіанти класифікації витрат виробництва різноманітні. Визначимо відмінності між явними і неявними витратами.
Бухгалтерські витрати групують за економічними елементами із калькуляційними статтями.Відповідно до економічного змісту, бухгалтерські витрати класифікують таким чином: 1) матеріальні витрати; 2) витрати на оплату праці; 3)амортизація основних засобів; 4) відрахування на соціальні заходи; 5) інші витрати.Бухгалтерські витрати дорівнюють економічним, мінус всі неявні витрати.
