Основні інструменти державного регулювання

Перш за все важливо розрізняти дві основні форми: пряме втручання через розширення державної власності на матеріальні ресурси,законотворчість і керування виробничими підприємствами і непряме втручання за допомогою різних заходів економічної політики.

Пряме втручання держави - це прийняття законодавчих актів,покликаних впорядкувати та розвивати відносини між елементами ринкової системи. Прикладом державного регулювання економіки шляхом видання законодавчих актів може служити положення про кооперацію у Франції.

Непряме втручання. У залежності від мети втручання, заходи економічної політики можуть бути спрямовані на:стимулювання капіталовкладень;забезпечення повної зайнятості;стимулювання експорту та імпорту товарів, капіталів та робочої сили;вплив на загальний рівень цін з метою його стабілізації;підтримку сталого економічного зростання;перерозподіл доходів.

Для проведення цих різноманітних заходів держава вдається головним чином до фіскальної і кредитно-грошової політики. Фіскальна політика --це бюджетна політика. Її можна визначити як політику, що проводиться шляхом маніпулювання державними доходами і витратами. Кредитно-грошова політика - це політика, що проводиться шляхом регулювання грошової маси в обігу і вдосконалення кредитної сфери. Обидва ці напрями державної політики тісно пов'язані одна з одною. Однак цей зв'язок у ринкової та централізованої економіки істотно відрізняється.

19.) Дайте загальну характеристику ринку досконалої конкуренції, поведінки його суб’єктів, формування попиту на продукт та доходу окремої фірми.

Досконала або чиста конкуренція - це ринкова ситуація яка характеризується такими ознаками: велика кількість незначних ринкових агентів (як продавців, так і покупців); випуск однорідного продукту; повне знання ринкових цін і обсягів випуску продукції; висока мобільність ресурсів. Проаналізуємо ці ознаки.

Велика кількість ринкових агентів. За досконалої конкуренції існує так багато виробників, постачальників і продавців, що кожен з них знає, що він сам не може помітно вплинути на ринкову ціну шляхом змін у кількості виробленої продукції. Кожен виробник чи продавець постачає такий незначний обсяг продукції порівняно з її загальною кількістю, що зміни в обсязі виробництва окремого виробника не впливають на ринкову ціну. Іншими словами, окремий виробник не може перемістити ринкову криву пропозиції і, як наслідок, змінити рівень рівноважної ціни.

Ніхто з виробників не може сам вплинути на ринкову ціну. Змінюючи кількість виробленої продукції, кожен з них вважає, що існує певна задана ціна, яка встановлюється на ринку завдяки ринковому попиту і ринковій пропозиції;

Аналогічно до цього, покупці є не настільки великими, щоб мати змогу купити щось за меншою ціною, ніж будь-який інший покупець, користуючись оптовими знижками тощо.

Звичайно, якщо всі виробники будуть діяти разом, зміни у випуску продукції вплинуть на ціну. Однак виробник, який діє сам, не зможе цього зробити. Виробників так багато, що немає можливості для таємної домовленості фірм щодо обмеження випуску продукції і фіксацію цін.

Випуск однорідного продукту. За досконалої конкуренції продукція однієї фірми не відрізняється від виробленої іншими фірмами. Це важлива умова, яка забезпечує індиферентність покупця щодо продавця, поки залишається однакова ціна. Але слід пам'ятати, що продукт може бути визначений не лише за своїми фізичними товарними характеристиками. Наприклад, різні пивбари продають однакове пиво, але їхній продукт може бути різним внаслідок іншого оформлення залу, цікавішого товариства, кращого місця розташування тощо.

Повне знання ринкових цін і кількостей продукції. За досконалої конкуренції необхідно, щоб споживачі, фірми - виробники і власники ресурсів мали повне уявлення про відповідні екологічні і технологічні умови. Споживачі повинні мати всю цінову інформацію. Фірми - виробники також повинні володіти доступом до будь-якої цінової чи технологічної інформації. Власники ресурсів повинні знати все про можливість своїх ресурсів. Отже, всі мають рівні можливості брати участь у процесі купівлі - продажу, виробництва і збуту.

Висока мобільність ресурсів. Досконала конкуренція вимагає того, щоб усі ресурси були повністю мобільними. Іншими словами, кожна ресурсна одиниця може вільно входити в ринок чи виходити з нього, швидко переключаючись з одного способу використання на інший. Це означає, що:

·трудові ресурси можуть вільно і легко переміщуватись з регіону в регіон, Із одного виду діяльності в інший;

·сировинні джерела не монополізовані;

·нова фірма може легко увійти і вийти з галузі, бо немає економічних, правових, технологічних, патентних, фінансових бар'єрів для входження фірми у ринок і виходу з нього.