Мистецтво Давнього Єгипту — архітектура, образотворче
Скульптура і настінне малювання, поєднані з архітектурою, складали єдине ціле. Синтетичне рішення диктувалося канонами. Гробниця фараона вважалася місцем божественного духу — покровителя країни. Це надало культу померлих царів загальнодержавного значення, зумовило грандіозне будівництво. Образотворче мистецтво у Давньому Єгипті живилося релігійними уявленнями й мало умовний характер.
Мистецтво Єгипту. Монументальні єгипетські споруди, статуї, стінописи й рельєфні написи привертали увагу ще за античності. Біля підніжжя пірамід складали поезії середньовічні арабські поети. Майже триста років тому єдину документальну зарисовку ієрогліфів привіз до Європи відомий мандрівник та письменник, киянин Василь Григорович-Барський. Значна заслуга у вивченні давньоєгипетських старожитностей належить французам.
В історичній періодизації виділяють:
1. Додинастичний період;
2. Давнє царство;
3. Середнє;
4. Нове;
5. Пізній період.
Мистецтво Давнього Єгипту
Архітектура відзначалася грандіозністю;
споруди і сьогодні належать до найбільших на Землі.
Держава була могутньою, із необмеженою владою фараона і величезною армією чиновників. Релігія пронизувала життя суспільства, і через свою міфологію, через її образи й алегорії єгиптяни піднімалися до глибокого, узагальненого розуміння світобудови. За їхніми уявленнями, тимчасове життя на землі завершувалося у вічності. За допомогою створення пам’яток, будівель та скульптур єгиптяни намагалися проникнути у цей таємничий світ. Для царських поховань спочатку будували мастаби — прямокутні у плані наземні гробниці. Одним із семи див світу називали грандіозні піраміди у Гізі, зведені за фараонів IV династії — по-грецьки їх ймення звучать Хеопс, Хефрен, Мікерін (давньоєгипетською мовою — Хуфу, Хафра, Менкаур).
Мистецтво Давнього Єгипту. Піраміда Хеопса і сьогодні найбільша серед кам'яних споруд планети. Висота її 146 м, довжина основи 233 м. Складається із 2,3 млн блоків вапняку, вагою 2,5–30 тонн кожен. Будівничим став брат Хеопса — Хеміун. Висота сусідньої піраміди Хефрена 143 м, основа 215 м. Третя, найменша пірамідальна споруда належала Мікеріну. Висота 62 м, основа 108 м. До пірамід йшла пряма дорога від долини Нілу. На межі між родючими територіями і пустелею височіє колосальний сфінкс, лев із обличчям Хефрена. Великий сфінкс є найдавнішою збереженою монументальною скульптурою на планеті (фото).
Мистецтво архітектури Єгипту. Давнє царство дало ансамбль у Гізі, Нове — храми Карнаку і Луксору. За фіванських правителів Стародавній Єгипет знову став величезною державою. Були прилучені Передня Азія (Сирія, Палестина), на півдні — Куш. Столицею стали Фіви, в яких велося колосальне будівництво. Храми присвячувалися культу бога Амона. Створювались гігантські храмові комплекси у Карнаку і Луксорі. Вони складалися зі святилища, колонного (гіпостильного) залу і закритого подвір’я, оточеного колонадою й двома масивними пілонами із одним входом посередині. Біля пілонів стояли скульптурні колоси, а від них до ріки вела довга пряма дорога — алея сфінксів.
Мистецтво Стародавнього Єгипту
Образотворчість чітка, умовна й графічна,
в стінописах локальні площини і плями.
Характерний традиційний прийом умовного розгортання фігури на площині: голова у профіль, плечі у фас, ноги у профіль. Фараона зображували пропорційно завеликим, вельмож — значно меншими, звичайних людей — мізерними. Рельєфи й стінописи повинні були прославляти силу правителів, оповідати про їх діяльність.
Мистецтво Стародавнього Єгипту. Єгипетські художники добре відчували і передали об'ємну форму. Рельєфи та мальовила диктувалися будівничими об'ємами. Вживали низький рельєф із вибраним тлом і врізане рельєфне зображення. Видатна додинастична пам'ятка — плита Нармера. У шиферній плиті (палетці) фараона Нармера композиція розділена смугами на окремі фризи, послідовно розгортається "запис" про історичну подію — об'єднання долини Хапі (Нілу) в єдину державу. Невелика вапнякова скульптура переписувача Каї досягає лише 53 см, проте справляє враження цілком монументальної. Цьому сприяє композиція сидячої постаті, що ніби вписана у пірамідальне окреслення. У мастабі будівничого Хесіра знайдено дерев'яний рельєф із його портретом. Він стоїть гордо випроставшись, вираз обличчя незворушний, у руках атрибути його діяльності — прилад для письма, посох і жезл. Хесіра не лише переписувач і будівничий, а й знавець ремесла.
Образотворче мистецтво Єгипту. За правління Аменхотепа IV (Ехнатона) збудовано нову столицю Ахетатон. Єдиним божеством оголошено саме сонце Атон, старі божества заборонені, храми закриті. Оскільки давньоєгипетська столиця знаходиться поблизу сучасного населеного пункту Тель-ель-Амарна, то це дало назву епосі — амарнський період. Кращі твори цієї доби позначені людяністю образів, проникливістю у їх душевний світ, наповнені чарівністю. Скульптури майстерень Ахетатона являють собою найвище досягнення пластики Нового царства. Портрети цариці Нефертіті, дружини Ехнатона (див. фото скульптури), їхніх дочок дуже відрізняються від офіційних статуй і навіть рельєфів, розрахованих на широкий огляд населення. Голова цариці Нефертіті у високому головному уборі — це шедевр, що стоїть поруч Афродити Мілоської та Джоконди пензля великого Леонардо.
В єгипетських рельєфах і стінописах все чітко, умовно, графічно, з дотриманням локальних фарбових площин і плям. Стінописи виконувалися мінеральними фарбами — переважно золотистими, оранжево-червоними, зеленими, синіми і бірюзовими. Вони наносилися на суху стінну поверхню. Велике значення мав колір, рельєфи обов'язково розфарбовували. Стіни царських гробниць були ніби розгорнутими сувоями папірусів. Інколи вони навіть зафарбовувалися жовтою фарбою під колір папірусного сувою. На них чітким "уставним" письмом наносилися стовпці "Сонячних похвал" або інших священних текстів. В амарнські часи зустрічаються перші графічні твори — ілюстрації, виконані на папірусі.
Єгипетське мистецтво
Декоративно-ужиткова мова свого
найвищого піднесення сягає в майстернях Ахетатону.
Ремесло позитивно позначилося на художньому поступу. Обробка ряду матеріалів уперше освоювалася саме на ремісничих виробах, показуючи широкі можливості їх декоративного використання. Скажімо, краса полірованої поверхні каменю й кольорового фаянсу спочатку знайшла застосування саме у ремеслі, а вже потім в скульптурі й будівельних роботах. За фіванських правителів у образотворчому й декоративно-ужитковому мистецтві Стародавнього Єгипту відчутне прагнення до пластичної свободи, декоративності. Стрункі й витончені вироби виходили з рук талановитих ремісників Ахетатону.
Єгипетське мистецтво. Ужитковий розвиток Стародавнього Єгипту представлений перш за все гончарством, виробами з кольорового скла і статуетками з фаянсу. Гончарі використовували ручний гончарний круг. Виготовлення скла налічує 5 тисячоліть. Фаянс (намисто й підвіски, амулети й інкрустовані пластини) вкривався склоподібною поливою. Вважається, що фаянс винайшли саме у Стародавньому Єгипті. Мистецтво виготовлення єгипетського фаянсу, вкритого непрозорими поливами (часто блакитно-синіх відтінків) започатковане ще до появи династій.
