Для українського ділового мовлення важливим є правильне вживання прийменників, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську. Найчастіше трапляються помилки у перекладах з російської мови конструкцій з прийменником по. В окремих значеннях цей прийменник має в українській мові різні відповідники, і може перекладатись цілим рядом прийменникових або безприйменникових конструкцій:
1. по – за: по приказу – за наказом, по собственному желанию – за власним бажанням, по схеме – за схемою, по указанию – за вказівкою;
2. по – з: по случаю – з нагоди, по уважительной причине – з поважної причини, исследования по маркетингу – дослідження з маркетингу, лекции по праву – лекції з права;
3. по – на: по заказу – на замовлення, по требованию – на вимогу, по просьбе – на прохання, по предложению – на пропозицію;
4. по – у(в): инспекция по делам несовершеннолетних – інспекція у справах неповнолітніх, прийти по делу – прийти у справі, по выходным – у вихідні, по наследству – у спадок;
5. по – для (значення мети): меры по улучшению условий труда – заходи для поліпшення умов праці; курсы по изучению английского языка – курси для вивчення англійської мови, комиссия по расследованию – комісія для розслідування, секция по изучению – секція для вивчення;
6. по – після (значення часу): по прибытии – після прибуття, по получении – після отримання, по истечении срока – після закінчення терміну;
7. по – з (із, зі): по вине – із вини, конспект по математике – конспект з математики, по собственной воле – із власної волі, комиссия по спорту – комісія зі спорту;
8. по – через: по ошибке – через помилку (помилково), по техническим причинам – через технічні причини, по болезни – через хворобу;
9. по – щодо: инструкция по использованию – інструкція щодо використання, предложения по улучшению – пропозиції щодо поліпшення;
10. по – від: действовать по обстоятельствам – діяти залежно від обставин;
11. по – під: задание не по силам – завдання не під силу;
12. по – безприйменникова конструкція: по телефону – телефоном (по телефону), младший по званию – молодший званням, послать по почте – послати поштою (по пошті);
13. по – по: по 5 литров – по 5 літрів, дежурный по району – черговий по району, по возможности – по можливості, трансляция по телевидению – трансляція по телебаченню, коллеги по работе – колеги по роботі, приказ по институту – наказ по інституту.
Прийменник по в українській мові може поєднуватись з іменниками (по батькові, по суті), прикметниками (по-господарськи, по-українськи), займенниками (по-нашому, по-своєму), числівниками (по троє, по-перше).
Труднощі можуть виникнути при перекладі конструкцій і з іншими прийменниками. Наприклад, російське словосполучення з прийменником в українською мовою перекладаються за допомогою прийменників на, до, з, за, про, при, як, о та ін. або ж безприйменниковими конструкціями: в защиту – на захист, в знак уважения – на знак поваги, в рассрочку – на виплат, поставить в известность – довести до відома, вошли в состав – увійшли до складу, в пяти шагах – за п’ять кроків, в порядке исключения – як виняток, в семь часов – о сьомій годині, в сущности – по суті, в трех километрах – за три кілометри, сказать в двух словах – сказати двома словами, в случае неуплаты – при несплаті, в течение выборов – упродовж виборів, в полной мере – цілком, у власти – при владі, у входа – біля входу.
Порушення синтаксичної норми також виникає через невмотивоване вживання прийменника при, який часто вживається за російським зразком. В українській мові він може мати такі відповідники: у (у нещасті), коли (коли взяли), під час (під час польоту), за (за обставин). Прийменник за з іменником у родовому відмінку дуже поширений в українській мові, визначає час, що на нього припадає дія. У російській мові цим зворотам здебільшого відповідають конструкції: во время, при… тощо. Під їх впливом в українській мові вживаються словосполучення типу при демократії, при Кравчуку.
Значно ширший обсяг прийменника при в російській мові спричиняє автоматичне помилкове перенесення його до подібних українських конструкцій. Цього не слід робити, оскільки в українській мові є різноманітні можливості, не змінюючи значення, передати зміст за допомогою інших прийменників, словосполучень, дієприслівникового звороту чи шляхом розгорнутих конструкцій, наприклад: при исполнении служебных обязанностей – під час виконання службових обов’язків, при жизни – за життя, при этих условиях – за цих умов, при вашей помощи – за вашою допомогою або з вашою допомогою, завдяки вашій допомозі, при анализе событий – аналізуючи події, при обработке данных – коли опрацьовувалися дані, при опасности – у разі небезпеки, при наличии – за наявності.
Лише з прийменником при можливі конструкції:
а) на передавання значення приналежності, певних стосунків до кого-небудь, чого-небудь: при університеті функціонує рада; працює при адміністрації Президента України;
б) на зазначення чого-небудь у будь-кого, будь-чого або присутність когось будь-де: був при повній свідомості; всі залишилися при своїх поглядах;
в) на вказування певних обставин або супутніх умов, за яких щось відбувається: при нульовій температурі; при раптовій появі болю; при швидкості 20 км/год.
Правопис прийменників
1. Разом пишуться:
а) Складні прийменники, утворені сполученням одного або двох (іноді трьох) прийменників із будь-якою частиною мови: внаслідок (унаслідок), впродовж (упродовж), замість, навколо, напередодні, наприкінці, щодо.
б) Складні прийменники, утворені з двох простих прийменників: задля, заради, навпроти, окрім, поза, поміж, понад, поперед, посеред, проміж.
2. Через дефіс пишуться складні прийменники з початковими з-, із -: з-за, (із-за), з-над, з-перед, з-під (із-під), з-поза, з-поміж, з-понад, з-посеред, з-попід, з-проміж.
3. Окремо пишуться прийменникові сполуки у(в) разі, під кінець, під час, що ж до.
Сполучник як частина мови
Сполучник (рос. союз) – це службова частина мови, що поєднує члени речення і частини складного речення.
За будовою сполучники поділяються на три групи: прості (і, ні, але, бо, та), складні (проте, щоб, якби, якщо, якже), складені (тому що, через те що, внаслідок того що).
За значенням сполучники поділяються на сурядні й підрядні:
а) сурядні – поєднують рівноправні члени речення або частини складного речення. Вони поділяються на єднальні (і, й, також, ні…ні, не тільки…, а й), протиставні (але, а, зате, проте, однак), розділові (або, чи, або…або, чи…чи, то…то).
б) підрядні – сполучають підрядну частину речення з головною. Поділяються на порівняльні, часові, причинові, мети, умовні, допустові, наслідкові: як, немовби, ніби; бо, тому що; після того як, як тільки; щоб, для того щоб; якщо, якби; незважаючи на те що, нехай; так що.
