Складні випадки керування у ділових паперах

Керування (рос. управление) – один зі способів поєднання слів, при якому стрижневе слово вимагає від залежного конкретної відмінкової форми, тобто керує формою іншого слова: оплачувати (що?) проїзд (а не оплачуйте за проїзд), платити за (що?) проїзд, символ (чого?) правосуддя, запустити (що?) супутник, близький (до чого?) до моря, п’ять (чого?) років, зустрів (кого?) ректора, розмовляв (з ким?) з деканом.

Ділові документи вимагають максимальної стислості й точності передачі інформації. Будь-які відступи від правил викладу змісту спричиняють серйозні помилки. В українській мові найпоширенішим є дієслівне керування. Особливо уважним слід бути до дієслів, що можуть керувати різними відмінками.

Найчастіше помиляються в тих випадках, коли при дієсловах, які керують різними відмінками, вживається спільний додаток різної форми. Наприклад: Повідомляти новини сесії Верховної Ради України; Інформувати про новини сесії Верховної Ради України.

Поширеними є помилки у стійких словосполученнях, викликані змінами окремих слів. Наприклад: Довести для відома всіх громадян (замість: Довести до відома всіх громадян).

Особливої уваги вимагають близькі за значенням (синонімічні) слова, що потребують різних відмінкових форм. Наприклад: повідомити (кому?) директору – інформувати (кого?) директора; оснований (на чому?) на матеріалах – заснований (ким?) трудовим колективом; властивий (кому?) людині – характерний (для кого?) для суспільства.

Слова-пароніми мають не тільки різне значення, а й різне керування: оснований (на чому?) на правилах – заснований (ким?) науковцем; постати (перед чим?) – повстати (проти чого?).

Неоднакових відмінкових форм вимагають одні й ті ж самі дієслова у російській та українській мовах, що є результатом нерозрізнення засобів цих мов. Те саме (за значенням) дієслово може вимагати в обох мовах від додатків неоднакових відмінкових форм, наприклад:

Те саме за змістом дієслово в обох мовах може мати різні прийменники (за наявності прийменникового типу керування), наприклад:

Іменники, утворені від дієслів, також можуть вимагати певних відмінків (іменне керування): опанування (чого?) курсу, оволодіння (чим?) знаннями, освоєння (чого?) спеціальності, запобігання (чому?) злочинним замахам, попередження (чого?) незаконних дій, завідувач (чого?) відділу, завідуючий (чим?) відділом. Багатозначність слова впливає на керування. Залежно від значення мають різне керування деякі іменники та дієслова, наприклад: Керівництво дипломними роботами (О. в.) було доручено досвідченому викладачу. – Керівництво факультету (Р. в.) прийняло рішення скликати позачергову вчену раду.

В українській мові прикметники також керують формою іншого слова (прикметникове керування): багатий на ідеї, високий на зріст, притаманний автору, властивий професії, свідомий свого значення, характерний для законодавства.

Конкретної форми слова вимагають також прийменники прислівникового походження – всупереч, завдяки, які вимагають давального відмінка: всупереч прогнозам, завдяки клопотанню, завдяки сумлінній праці, всупереч домовленості. (Детальніше див. у розділі «Прийменник у офіційно-діловому стилі»)

Семантична близькість прийменників в і на викликає появу помилок різного характеру. Треба пам’ятати, що прийменник в уживається з іменниками, що позначають назви сіл, селищ, міст, районів, областей, республік, держав, навчальних закладів (в школі, в інституті). Винятками є слова типу Львівщина, Сумщина, Київщина, а також слово Україна, що може вживатися з прийменником на.

Прийменник на вживається з іменниками, що позначають вулиці, проспекти, площі, курси, факультети, засоби пересування (на поїзді, на трамваї, на автобусі, на човні – можна використати і безприйменникову конструкцію). Вживання прийменника в з назвами засобів пересування підкреслює знаходження в середині предмета: спав у машині, поїзді і т.п.

З іменниками, що позначають назви гірських місцевостей і видовищ, можуть використовувати обидва ці синонімічні прийменники. Наприклад: на Кавказі, на Уралі, але в Карпатах, в Криму; в театрі, але на концерті.

Слово завідувач вимагає після себе додатка у родовому відмінку однини: завідувач кафедри (завідувач складу), а слово завідуючий вимагає після себе орудного відмінка однини: завідуючий кафедрою (завідуючий складом).

Деякі мовознавці зазначають, що оскільки в українській мові є іменники завідувач, командувач та ін., то використовувати іменники прикметникового та дієприкметникового походження (завідуючий, командуючий), утворені за словотвірною моделлю російської мови, небажано.