Промова при привітанні гостей 1 страница

САГАЧ ГАЛИНА МИХАЙЛІВНА

Доктор педагогічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академік Академії наук вищої школи України, академік 2-х Міжнародних академій, перший в демократичній Україні професор-ритор, засновниця школи українського красномовства, лауреат премії Т. Г. Шевченка по лінії КНУ імені Тараса Шевченка (1994 p.), премії Тараса Шевченка Всеукраїнського благодійного культурно-наукового фонду Тараса Шевченка (1998 p.), лауреат премії «Малиновий дзвін душі», відома громадська діячка, краща освітянка року (1999).

Г. М. Сагач — переможниця конкурсів ораторського мистецтва в колишньому СРСР, в Україні; стажувалася в Англії, Польщі, де її називають українським Златоустом. Вона автор 10 одноосібних книжок, 15 колективних видань, має понад 150 публікацій з проблем риторики, педагогіки, педагогічної риторики на християнських засадах.

Творче кредо Г. М. Сагач найкраще ілюструють слова Тараса Шевченка:

Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б'ється — ожива, Як їх почує! Знать, од Бога І голос той, і ті слова Ідуть між люди!..

Рецензенти:

доктор філософських наук, професор, академік АПН України

І. А. Зязюн;

доктор педагогічних наук, професор, академік АН ВШ України

В. К. Майборода.

ББК 83.7я7

ISBN 966-7752-22-4

Зміст

Вступне слово автора, або похвала Слову............,.................................................. 11

Передмова................................................................................................................................................ 16

Частина І. ЗОЛОТОУСТ

Глава І. Історія риторики і красномовства..................................................................................... 22

1.1. Історичні традиції. Герої й боги красномовства..................................................... 22

1.2. Деякі етапи історії розвитку риторики........................................................................ 28

1.3. Народний золотослів....................................................................................................... 46

Глава II. Теоретичні засади риторики............................................................................................. 59

2.1. Статус сучасної риторики та її зв'язки з іншими науками.................................... 59

2.2. Специфіка публічного мовлення у риторичному аспектi...................................... 73

2.3. Закони риторики............................................................................................................... 79

2.4. Основні жанри (роди й види) ораторського мистецтва....................................... 1І7

2.5. Похвальне красномовство: традиції та сучасність............................................. 128

2.5.1. Похвала особам.................................................................................................. 141

2.5.2. Похвала речам.................................................................................................... 142

2.5.3. Офіційні промови, або промови з певної нагоди........................................ 143

2.5.3.1. Промова до дня народження............................................................ 143

2ЛчЗ,2, Євхаристична промова — промова

при складанні подяки......................................................................... 146

2.5.3.3. Промова при привітанні гостей....................................................... 147

2.5.3.4. Промова при прощанні...................................................................... 148

2.5.3.5. Похоронна промова........................................................................... 145

2.5.3.6. Надмогильні написи (епітафії)......................................................... 15С

2.6. риторика любові й риторика влади у логосфері сучасної культури. 151

Глава III. Педагогічна риторика............................. 165

3.1. Імідж вчителя крізь призму риторики...................................................................... 168

3.2. формування риторичної культури особистості в школі нового типу. 174 3.3. формування риторичної культури особистості

б умовах вищої освіти................................................................................................... 185

3.4. Красне слово Т. Г. Шевченка і відродження національної

ніколи красномовства................................................................................................... 195

3.5. Б- О. Сухомлинський про мистецтво слова педагога.......................................... 20І

Глава IV. Формування духовної культури особистості на порозі XXI ст.. 210

4.1. Проблеми духовності людини.................................................................................... 210

4.2. Слово животворяще, або про духовну природу................................................... 225

4.3. Формування духовної культури особистості засобами благодатного слова 233

4.4. Іоанн Златоуст — світильник гомілетичного мистецтва.................................... 238

4.5. Формування духовної культури особистості засобами гомілетики

у творчій спадщині Івана Огієнка (митрополита Іларіона)........ 245

Частина II. ХРЕСТОМАТІЯ

I. Золотоуст.......................................................................................................................................... 252

Молитви.................................................................................................................................... 253

Т. Г. Шевченко............................................................:................................................... 254

Г. С Сковорода........................................................................................................................ 259

Леся Українка........................................................................................................................ 263

II. Діамант............................................................................................................................................ 264

Давньослов'янські легенди про роль слова.............................................................. 265

Українські прислів'я та приказки про думку і мову....................................................... 269

Українські прислів'я та приказки про силу й красу слова........................................... 270

Українські прислів'я та приказки про правила риторичної комунікації.. 270

Скоромовки.............................................................................................................................. 276

Дитячі заклички, примовки, заклинання........................................................................... 277

Веснянки, пастуші ладканки, русальні пісні.......................................................... 279

Колядки, щедрівки........................................................................................................... 280

Дитячі віршики......................................................................................................................... 281

Небилиці............................................................................................................................. 283

Звуконаслідування........................................................................................................ 284

III. Добротословіє............................................................................................................................... 286

Іоанн Златоуст. Слово п'яте................................................................................................ 288

Іларіон. Исповедание веры.................................................................................................. 295

Преподобний Нестор. Чтение о жизни и о погублений блаженных

страстотерпцев Бориса и Глеба......................................................................................... 296

Володимир Мономах. Поучение........................................................................................ 296

Кирило Туровський. Притча про людську душу й тіло............................................... 297

Іоанн Екзарх. Опис людського тіла................................................................................... 298

Пресвітер Козьма. Слово про користь книг..................................................................... 299

IV. Златоструй..................................................................................................................................... 300

Горгій. Похвала Олені........................................................................................................... 301

Арістотель. Риторика............................................................................................................. 301

Марк Туллій Цицерон. Три трактати про ораторське мистецтво................... 307

Плутарх. Про Демосфена і Цицерона............................................................................... 314

Платон. Діалог «Горгій»................................................................................................ 319

V. Маргарит......................................................................................................................................... 406

Сказання про сім вільних мудрощів.................................................................................. 408

Риторика.................................................................................................................................... 409

Києво-Печерський патерик........................................................................................... 411

Феофан Прокопович.............................................................................................................. 414

VI. Ізмарагд......................................................................................................................................... 424

Михайло Ломоносов. Коротке керівництво до красномовства (1748 р.). 425

Михайло Сперанський. Правила вищого красномовства................................. 429

Про вигляд оратора.............................................................. 431

Олексій Мерзляков. Коротка риторика................................................................... 433

Констянтин Зеленецький. Дослідження про риторику в її

наукоподібному змісті та у відносинах, які має вона

до загальної теорії слова та до логіки..................................................... 435

А. П. Чехов. Хороша новина......................................................................................... 436

А. В. Луначарський. Промова, виголошена при відкритті

Інституту Живого Слова в Петрограді

15 листопада 1918 року............................................................. 438

VII. Афористичний золотослів.................................................................................................... 447

Про якості оратора................................................................................................................... 448

Сила й краса красномовства........................................................................................ 452

Про ораторське слово. Гармонія думки й слова, етосу й пафосу.

Переваги живого слова............................................................................................... 455

Про побудову промови. Композиція виступу.................................................................. 464

Оратор і аудиторія. Контакт оратора з аудиторією........................................... 468

Пpo голос, жести, міміку, рухи тіла оратора...................................................................... 474

Про емоційність, ясність, стислість, простоту мовлення.................................... 476

Слово і музика. Музика слова............................................................................................. 480

Крилаті латинські вислови про слово............................................................................... 484

VIII. Хвалоспів........................................................................................................................... 491

Похвала богам

Гомер. Гімн «До Афродіти».................................................................................................. 492

Орфей. Гімн «Музам»............................................................................................................. 493

Іоанн Златоуст. Похвала Богу............................................................................................ 493

Григорій Назіанзін. Про народження Христа.......................................................... 494

Іларіон. Слово про закон і благодать............................................................................... 494

Кирило Транквіліон-Ставровецький. Похвала Премудрості.............................. 495

Молитва до Бога......................................... 496

Похвала особам

Сократ про природу людини....................................................................................... 498

Феофан Прокопович. Коротеньке слово про Великого Помпея

на основі «Промови на захист Мілона».............................. 498

Похвала Златоустові............................................................. 500

Марк Туллій Цицерон. Похвала Куріону з отримання посади трибуна.. 500 Анонімний автор. Вітальна промова, складена мною благородному пану Томашу Замойському, коли він, завершивши війну проти татарів, повернувся додому після першої битви

за свій маєток у Шаргороді..................................................... 501

Климентій Зіновіїв. Із книги «Вірші. Приповісті посполиті».............................. 503

Лукіан. Похвала мусі............................................................................................................. 512

Священноінок Єпіфаній. Слово похвальне преподобному отцю нашому

Сергію Радонезькому.................................................. 514

Похвала речам

Лукіан. Похвала Батьківщині.............................................................................................. 515

К. Паустовський. Золота троянда............................................................................. 516

Феофан Прокопович. Про похвалу красномовству і, передусім,

про його переваги............................................................ 517

Похвала Дніпру.................................................................. 522

Георгій Кониський. Похвала логіці................................................................................... 523

Павло Русин. Похвала поезії............................................................................................... 524

Марк Туллій Цицерон. Похвала філософії............................................................... 528

Анонімний автор. Похвала мудрості................................................................................. 529

Еразм Роттердамський. Похвала глупоті............................................................... 530

Промови при одруженні

Касіян Сакович. Дякування по шлюбі.............................................................................. 534

Слово нареченого про подружнє життя....................................... 536

Євхаристичні промови

Кирило Транквіліон-Ставровецький. Передмова до читача (присвята)

до книги «Зеркало богословія».......................................... 537

Прощальні, надмогильні промови, плачі

Мелетій Смотрицький. Тренос..................................................................................... 538

Анонімний автор. Прощальне слово, складене шляхетному панову Томашу Замойському, коли він на другу битву

відходив із Шаргорода.................................................................... 545

Іоанн Златоуст. Прощальне слово до блаженного Філогенія................................... 546

Касіян Сакович. Промова молодого чоловіка на похороні шляхтича... 547

Протоієрей Павловський. Надмогильна промова, виголошена ним при прощанні з тілом К. Д. Ушинського по дорозі

з Одеси до Києва..................................................................................... 548

Надмогильні написи (епітафії), виражені словами священних книг

Мелетій Смотрицький. Епітафіон....................................................................................... 549

Приклади епітафій (елогій)........................................................................................... 550

IX. Золотий гомін............................................................................................................................... 551

А. Прянішніков. Рекомендації щодо техніки мовлення вголос............................ 552

Умови правильного дихання оратора....................................................................... 553

Вправи на оволодіння технікою мовлення...................................................................... 554

Вправи з дикції........................................................................................................................ 555

Адаптація і розвиток професійного дихання................................................................... 557

Вправи для розвитку дихання...................................................................................... 557

Скоромовки........................................................................................................................ 558

Післямова.............................................................................................................................................. 561

Література...................................................................................................................................... 562

2000-літтю Різдва Христового присвячується.

Автор

ВСТУПНЕ СЛОВО АВТОРА, Або ПОХВАЛА СЛОВУ

...ДАР ПЕРЕКОНЛИВОГО МОВЛЕННЯ Є ТОЙ САМИЙ, ЩО І Дар Лікування,

бо ЛІКуВАННЯ ДОПОМОГАЄ ТІЛОВІ, А ПЕРЕКОНЛИВА МОВА ЛІКуЄ ДУШІ,

В НЕЩАСТІ Є ЗАХИСТОМ, у ЩАСТІ - Найбільшою ПрИфАСОЮ.

Фєофлн Прокопович

еред чудес світу, якими надихається людина, є таке, яке з повним правом можна назвати «божественним даром» — СЛОВО! Йому присвячували похвалу серця прославлені поети й мислителі всіх часів і народів. Духовний велет українського народу Тарас Григорович Шевченко писав про слово як «кадило істини».

Поет палко вірив у духовно-інтелектуальну силу й красу рідного народу, який своїм милозвучним, мудрим, одухотвореним словом правди і любові увійшов до світової скарбниці духу: «Возвеличу малих отих рабів німих. Я на сторожі коло їх поставлю слово».

Людська душа за своєю природою здатна чутливо відгукуватися на високе, благородне, величне. Високе — відгук величі душі. А сприяє цьому органічному зв'язку душі з високим шляхетне красномовство, яке має давні корені у світовій культурі.

У давніх філософських, етичних, риторичних трактатах знаходимо цікаві й корисні роздуми про роль величної думки, животворящего, медоточивого, солодкого слова, які пробуджують і вивищують душу людини, творять дивосвіт добра й краси, незнищенних цінностей людства. Платон у діалозі «Горгій» наводить слова Сократа про «божественно велику силу красномовства»¹.

У давньому трактаті Псевдо-Лонгіна «Про величне» йдеться про те, що велична думка завдяки своїй глибині й художній виразності проникає в серце людини, подібно до звуків музики. Але слово має більшу силу, оскільки,

¹ Див.: Платон. Собр. соч. в 4 т.— М., 1990.— С. 488.

виражаючи великі людські думки, воно крім емоційного впливу, властивого музиці, пробуджує душу¹.

Суспільство незалежної, демократичної України живе й оновлюється, яскраво підтверджуючи світлоносні слова геніальної Лесі Українки: «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає...».

Цілісність гармонійної людини характеризується поступовим духовно-інтелектуальним зростанням в ім'я величної ідеї розбудови державності, національного відродження, інтеграції у світову цивілізацію. Зростає культурно-просвітницька активність, риторична творчість українського народу, актуалізуються проблеми духовно-інтелектуального потенціалу творчої особистості, яка прагне до органічної соціалізації в складних соціально-економічних умовах, до реалізації своїх потенцій на благо суспільства, в ім'я торжества «людського в людині». «Красне слово — золотий ключ»,— так говорить український народ, даючи найвищу оцінку дару володіння словом.

Давня гуманітарна наука риторика ще з античних часів служила високим ідеалам добра. У «Риториці» 1620 року вона визначалася як така, що навчає «шляху праведного й життя корисного добрими словами». Професор риторики Києво-Могилянської академії Феофан Прокопович на початку XVIII ст. визначав риторику як «царицю душ», «княгиню мистецтв», а невідомий автор давньої книги «Сказання про сім вільних мудрощів» визначав риторику як «чесну й велику», «вільну мудрість», «джерело красномовства», «світлу славу й розумну силу», яка «молодих навчає й старих умудряє».

Ораторське мистецтво в античному світі вважали «божественним», а на людину, яка володіла даром красномовства, дивилися як на Бога. Великий Цицерон вважав, що істинний оратор своїм мудрим словом і впливом на людей не лише собі пошукує почет, а й багатьом громадянам та й усій державі загалом приносить щастя й добробут.

У трактаті Горгія «Похвала Олені» автор стверджує: «Славою служить місту сміливість, тілу — краса, духу — розумність, мовленню наведеному — правдивість; все протилежне цьому — лише безславність».

Слово — найвеличніший володар: видом мале й непомітне, а справи творить чудові — може страх припинити і печаль відвернути, викликати радість, посилити жалість².

Феофан Прокопович у роботі «Про ораторське мистецтво» стверджував, що силами красномовства ми допомагаємо друзям, засуджуємо нечесних,

¹ Див.: О возвышенном.— М.— Л., 1966.— С. 105.

² Див.: Ораторы Греции.— М., 1985.— С. 27—28.

викриваємо засідки, перешкоджаємо розрухам безпутників, відвертаємо шкоди і небезпеки. Потім цим шляхом зав'язуємо і зберігаємо дружбу, ним же потішаємо гноблених у нещасті, даємо розраду в дуже важких становищах, викорчовуємо ненависть, здобуваємо прихильність, втихомирюємо сварки і незгоди. Він вважав, що дар переконливого мовлення є такий самий, що і дар лікування, адже лікування допомагає тілові, а переконливе мовлення лікує душі¹.

Отже, риторика — це наука й мистецтво усної переконуючої комунікації, що становить фундамент професіоналізму вчителя, політика, юриста, менеджера та багатьох інших фахівців. Нині вона відроджується з попелу, як птах Фенікс, оскільки є духовним дітищем демократії. І. В. Пешков пише: «Потрібна нова система риторичного виховання..., де слово є «одиницею вчинка», де «слово — кільце у безкінечному і безперервному ланцюгу, який сягає одним кінцем у минуле, а другим — у майбутнє...»².

Не застаріли вступні слова похвальної лекції з риторики професора Києво-Могилянської академії Феофана Прокоповича, який у 1706 р. так звернувся до студентів, які прийшли на першу зустріч з «княгинею мистецтв» — риторикою: «Молоді оратори! Поступивши до школи красномовства, знайте, що ви прагнете до такої почесної справи, яка сама по собі справді настільки корисна, що її належить викладати не лише для вашого добра, а й на благо релігії і Батьківщини. Вважаю, що при цьому не менш треба мені думати про мою галузь навчання, ніж вам про ваші здобутки. Бо це є та цариця душ, княгиня мистецтв, яку всі обирають з уваги на достоїнство, численні бажають з огляду на користь, а лише деякі осягають, як внаслідок нерівних сил таланту, так і через обсяг самого предмета, а про власні похвали цього останнього поговоримо ширше в самій праці.

Про навчання, завдяки якому хтось може оволодіти риторичним мистецтвом, я тверджу: потрібно, щоб ми намагалися вкласти працю і зусилля, рівні тому подиву, котрий кожний має перед красномовством. А цього ми слушно не можемо дозволити і довірити талантові. Якщо його не вдосконалювати, вправляючись наполегливо у наслідуванні (кращих зразків), то талантові нічим не допоможе щастя. Але ви, кандидати красномовства, подаєте мені міцну надію, бо ви так своєчасно зійшлися тут такою громадою, що здається, наче ви не зійшлися, а злетілися. А це, гадаю, треба приписувати ¹ Див.: Феофан Прокопович. Філософські твори.— Т. І.— К., 1979.

Див.: Бахтина М. Риторика поступка: Серия «Наука убеждать: риторика».— М.: Знание, 1991, № 9.— С. 35—40.

не якимось веслам чи вітрилам, не прудкості та швидкості коней, а палкому вашому бажанню.

Я вітаю себе з таким початком, з якого можна зробити висновок, що я привітав вас і себе з добрим успіхом.

Отже, якщо ви почали, старайтеся з кожним днем бути наполегливішими: а щоб вам кінець був кращий, ніж початок, то до цих перших зусиль ви додавайте ще більші, принаймні, рівні (з попередніми).

Адже ясно, що кожний має віддаватися такій справі з великою ретельністю. Вас закликає на громадські наради Батьківщина, що так часто зазнавала спустошень; церква, яка не раз вела боротьбу з єрессю, благає вас узяти участь у полемічних дискусіях; сама слава кличе кожного з вас передати своє ім'я нащадкам, а цього успіху можна добитися тільки за допомогою красномовства.

Я теж докладу всіх зусиль, щоб стати вам провідником на цьому прекрасному шляху, або, принаймні, постараюсь бути побратимом і товаришем у праці»¹.

Отже, дорогі шанувальники красномовства, ми вирушаємо у путь з метою доторкнутися серцем, душею до таїнств однієї із семи «вільних мудрощів» — риторики, яка може «краще рослинних квіток і благовонних ароматів здивувати ваш розум своїм ученням». А тому ми даруємо Вам на пам'ять чудовий фрагмент із давнього трактату «Сказання про сім вільних мудрощів», який присвячений РИТОРИЦІ:

«Бачать мене багато хто, та не слухають мене, але я, як благий і мудрий друг, усіх з добротою люблю і всіх у красу бажання мого закликаю. Але ви мене, чесної науки, віддаляєтесь і звикнути не бажаєте...

Всюди й завжди, коли пишете або говорите, то все це мною здійснюєте й прикрашаєте...

...Коли що у письменах або у віршах чи в посланнях, або в якихось бесідах і розмовах без моєї риторичної пристрасті створюється, тоді ви і самі не можете зрозуміти сказаного, оскільки зневажаєте мене, свою мудрість — риторику, яка може вас краще єлею умастити й краще червлениці прикрасити, і краще рослинних квіток і благовонних ароматів здивувати ваш розум моїм ученням. Адже мною Демостен, давньогрецький чесний філософ, прославився, оскільки перший мене знайшов і здобув, а після нього — й інші ритори, які з'явилися людям чудовим розумом і були, главами «хитромовленню» (красномовству), — вони ж мене риторикою і назвали, оскільки «ри

¹ Феофан Прокопович. Філософські твори.— Т. L— К., 1979.— С 103.

си» — значить мовлення, або говоріння, а той, хто у мені вправляється, називається ритор.

...Бо я є чесна і велика вільна мудрість, риторикою прозиваюсь, тобто джерело красномовства. А тому прийміть мене з любовним бажанням. Я ж дамся вам із швидким світомовленням, бо я — мудрість солодкомовного говоріння, я — велемовність, яка не обтяжує слух, я — від людей ворогування темне відгоню і замість нього світлу любов у них вселю. Я гнів відганяю й лайку відкидаю, благостиню ж ввожу й пораду складаю, я нещирі слова відсікаю й неправду викриваю; лестощі відсікаю, а чесноту стверджую. Я — світла слава й розумна сила.

Хто шукає мене, не стомиться, а хто знайшов, скоро без печалі буде. Адже я молодих навчаю й старих умудряю... оскільки в усі думки порядок слова виливаю, щоб знали й уміли у всіх практичних і духовних справах і на судах — за звичаями й законами держави, де хто народився, ясно розповідати й до всякої промови світлості словесної додавати, наповнити промову солодощами й здивувати всіх слухачів жвавістю суджень...»¹.