Про докази що стосуються дорадчого роду промови і, передусім, про почесне і ганебне

1. Тут насамперед треба зробити зауваження, що як і в судовому, так і в дорадчому роді майже завжди трапляються протилежні за змістом промови: у першому — звинувачувати \376\ та захищати, у другому — дораджувати та відраджувати, заохочувати та відмовляти. Різниця між цими родами промов полягає в тому, що в першому йдеться про захист, коли заперечуєш або спростовуєш те, що сказав звинувач, хоч не вводиться суперечність, як у дорадчій промові, в якій не досить виявити неправильність доказів порадника, коли щось відраджуєш комусь, а й треба знайти, що справа виглядає зовсім інакше. /163зв./

2. Докази переконання діляться приблизно на такі види: почесне, корисне, необхідне, легке, приємне. Якщо це, чи все, чи тільки дещо, виявляється в якійсь речі, то його радять добиватися. Докази відраджування протилежні попереднім. Вони такі: ганебне, шкідливе, важке, прикре. Це все можна взяти з тих місць, що безпосередньо стосуються справи, бо почесне належить до того роду і виду, до якого, очевидно, і вчинок: чи його слід зарахувати до чеснот, чи до вад і які до чеснот, а які до вад. Користі треба дошукуватися з дії речі, а необхідності, легкості та приємності — з другорядних моментів. Так само й про протилежне. Розгляньмо спочатку питання про почесне і ганебне.

3. Почесним уважається те, що притягає д"о себе своєю силою, не захоплюючи нас якоюсь користю, а тільки своїм достоїнством (Ціцерон, Про підбір матеріалу, кн. II [157]). Почесне все, що входить у поняття чесноти, науки та правди.

4. Ганебне ж навпаки: воно хоч не приносить, як адається, шкоди, однак своєю огидністю відвертає від себе всіх, як, наприклад, вада, злочин, глупота, нечесність.

5. Тому що чеснота є родовим поняттям, то науки — її види. Основні з них чотири: перша — мудрість, яка є знанням добрих або поганих речей, добре, коли хтось знає і тих і других, чого дотримуватись, а чого уникати [Ціцерон, Про підбір матеріалу, II, 160]. Друга — справедливість, яка, оберігаючи загальне добро, віддає кожному належне. Їх частини такі: релігійне ставлення до бога, любов до батьків, свояків і всіх тих, хто, очевидно, виконує обов’язки батьків; вдячність — це бажання зберегти дружбу; помста, яка відвертає від правопорушень або карає; пошана, завдяки якій вважаємо гідними поваги і честі тих громадян, які перевищують інших якимось достоїнством [Ціцерон, Про підбір матеріалу, II, 161]. Третя — хоробрість, під якою розуміємо свідоме взяття на себе небезпеки і перенесення труднощів. Під нею, справді, треба розуміти великодушність, що є задумом та здійсненням великих справ з небувалим проявом духу. Впевненість, що дає віру в свої сили в досягненні почесних справ. Терпеливість, коли задля почесної та корисної справи переносимо добровільно труднощі. Наполегли \377\ вість, що полягає в стійкому та незмінному обстоюванні чогось при добре обдуманому намірі [Ціцерон, Про підбір матеріалу, II, 164]. Четверта — поміркованість, яка вважається невідступним та свідомим пануванням розуму над пристрастями й іншими недобрими поривами. Її частини — це стриманість, що ламає жадобу; ласкавість, яка перемагає несправедливий чи й справедливий гнів, але тільки задля честі, і, нарешті, скромність, що гасить жадобу неналежних і несправедливих почестей і породжує приємну соромливість [Ціцерон, Про підбір матеріалу, II, 164].

Ганебним вважаються їх протилежності.

Крім того, все це є у понятті честі, що розцінюється як щось гідне похвал усіх або багатьох учених і мудрих людей, а тим більше, коли щось признається божим провидінням.

Розділ шостий

ПРО КОРИСНЕ ТА ШКІДЛИВЕ

1. Користь має дві сторони: безпечність і щастя. Під безпечністю розуміється /164/ все вільне, незалежне, збережене або звільнене від зла, небезпек і бід, а під щастям — все те, що дає втіху та допомагає людському життю.

2. Щастя, яке Ціцерон називає могутністю, є, як він сам відзначає [Про підбір матеріалу, II, 168], двох родів: адже ж інше стосується самої особи, а ще інше — зовнішнє, тобто таке, що міститься поза особою, але допомагає її здоров’ю. Особі належать: здоров’я, сила, краса, досконалість тіла і, крім того, їжа, яка хоч безпосередньо не стосується особи, однак без неї не може бути життя. А під тим, що поза особою, треба розуміти багатство, почесті, посади тощо, без чого, справді, можемо жити, але не так щасливо.

3. Подібно до цього поділу можна визначити користі не лише людської істоти, а й якої-небудь речі, як держави, фортеці, війська, засобів і т. п. Так, Ціцерон [Про підбір матеріалу, II, 168] твердить, що до матеріальної сторони держави належать: поля, порти, гроші, флот, матроси, солдати, союзники та інше; а до того, що безпосередньо не входить до поняття держави, належить усе, що стосується обсягу менш необхідних речей. Сюди він відносить прикраси міста, кількість грошей, велике число союзників тощо.

4. Відтак легко можна уявити протилежне, яке називається шкідливим. Отже, протилежність до безпечності — шкода, \378\ до щастя — горе, до здоров’я — кволість, до багатства — злидні і т. д.

5. Усе це ти зрозумієш, однак, з точки зору кожної сторони, якщо обдумаєш побудову речі так, як я перед тим указав.

Розділ сьомий