1.ПРО ЛИСТИ-ПОВІДОМЛЕННЯ
До цього типу листів належать: сповіщальні, поздоровчі, листи-подяки, веселі й жартівливі, з яких тут скажемо тільки про сповіщальні та дещо про жартівливі; про інші ж довідаєтеся з 8 кн., де йтиметься про похвали, вітання та подяки. \362\
2. ПРО ЛИСТИ СПОВІЩАЛЬНІ
Можуть розглядатися два види справ, про які годиться повідомляти у листах, а саме: веселі та сумні справи. Якщо сповіщаєш про щось сумне, то на початку скажи, що ти хочеш часто повідомляти, але тому що... і т. д., або що це заслуги товариша щодо тебе, що ти вважаєш, що тобі треба бути особливо передбачливим, щоб ти якимсь вчинком чи словом не спричинив йому горя, що ти про цю справу не мав наміру повідомляти, хіба що ця ж сама любов, змушена необхідністю, довела до цього тощо.
Якщо треба повідомити про щось веселе, то тут годитимуться які завгодно правила для вступу, бо не потрібно добиватись ласкавості там, де сама річ приносить задоволення. Після короткого вступу подай виклад чи розповідь про подію, яка має бути історичного характеру, навіть, якщо йдеться про незначний факт, який матиме меншу потребу в історичній обробці. А в кінці, якщо повідомлення веселе, вітай, якщо сумне, потішай, або сам вислови свій біль. Добрим прикладом на це є 10-й лист IV кн.. «До близьких», у якому Сервій Сульпіцій повідомляє про загибель Марцелла («Хоч я знаю, що подаю вам якнайнеприємніше повідомлення...»). У відповіді, якщо звістка веселого характеру, спочатку подякуй і вислови велику радість, що огорнула тебе з листів друга, тоді для підтвердження радісного настрою ти зможеш передати йому з цього приводу вітання, або якщо це радість для обох однакова, то ти це саме повідомиш йому, неначе роблячи послугу за послугу.
На закінчення можна висловити побажання, щоб бог завжди був до нього так ласкавим. Якщо повідомлено про щось сумне, то скажи, що ти з листа товариша відчув великий біль, але, що тобі подобалася його вірність обов’язкові. /157зв./ Потім оплакуватимеш нещастя, посилюючи його або відходячи дещо від нього, тоді проситимеш бога, щоб в майбутньому давав краще тощо. Приклад такого листа є в кн. «До Брута», лист 4-й, в котрому Брут відповідає Ціцеронові на його звістку про перемогу над Антонієм 60.
3. ПРО ЛИСТИ ЖАРТІВЛИВІ
Друзі, звичайно, жартують і в листах, як і під час бенкету. Жартівливі листи можуть складатися так: на початку якось треба завоювати прихильність, а тоді вже жартувати, використовуючи методи з розділу «Про жарти» V книжки. Після того закінчиш лист чи то проханням вибачити за те, що насмілився пожартувати, чи жарти закінчиш жартом. \363\ Ти спитаєш, що може послужити матеріалом і приводом до жартів? Відповідаю: майже у всіх видах листів, якщо дозволяє час, це допустимо, бо ми можемо і кого-небудь вмовляти жартами, і жартома обвинувачувати чи оправдувати. Та найкраще жартувати тоді, коли повідомляємо про те, що буде корисно робити. Однак треба уважно роздивитись, чи місце, особа, час або інший збіг обставин допускають жарт. Найдоречніше жартувати, коли справа сама по собі мала, пуста або смішна, а особа, до якої пишеш, рівна тобі та близька, і час — веселий. Але є таке найбільш безпечне правило жартування: жартома дещо принижувати себе у власній похвалі, а докоряючи другові, хвалити його. Крім того, нікого не ображай. Прикладом жартівливого листа є 20-й лист IX книжки «До близьких», у якому Ціцерон пише до Папірія Пета, що він став епікурейцем 61 і що тепер не задовольняється скромними обідами, а насолоджується розкішними і вишуканими, і, таким чином, намовляє його, щоб той, маючи прийняти голодного і розманіженого гостя, добре організував кухню.
Щоб в нікого не було сумніву і тривоги, чи цей тип листів годиться і для християнина (бо здається, що то просте базікання, і, як кажуть, даремне лиття багатьох слів), я подам тут листи святого Григорія, в яких той жартує, звертаючись до святого Амфілоха з просьбою прислати йому в достатній кількості городину.
1. ЛИСТ СВ. ГРИГОРІЯ БОГОСЛОВА ДО АМФІЛОХА
«Ми не просили в тебе хліба, ані води у тих, що живуть на глинистій і кам’янистій землі, але, якщо попросимо городину, а у вас є її вдосталь, а у нас дуже мало, то не буде тут нічого дивного, чи незвичайного. Пришли, будь-ласка, якнайбільше городини і якомога кращої, або — скільки можна; навіть дрібнички для бідних мають велике значення. Бож ми будемо частувати Василія Великого. Адже ти аж ніяк не бажав би, щоб той, про якого ти, у всякому разі, переконався, що він є великим філософом, залишався голодним і невдоволеним».
2. ЛИСТ ТОГО Ж ДО ТОГО САМОГО І ПРО ЦЕ САМЕ (XXVI)
«Як мало поступає нам від городини, дійсно менше, ніж велить закон кухні, хоч ви маєте ціле багатство, огороди, річки, ліси і сади, і земля ваша родить вам городину так, \364\ немов би ви випасали іншим ниву і лугову траву. Однак ця прекрасна казкова /158/ земля є для вас харчем і хлібом, який справедливо називається ангельським хлібом. І ти бачиш, не можна відібрати його від вас, ні ви не піддаєтесь жодним умовлянням. Або щедріше нам постачайте городину, або ми не будемо нічим іншим погрожувати, тільки затримаємо хліб і переконаємось, чи справді цикади живляться однією росою».
Сюди можна віднести листи наукового та повчального характеру, які, на думку деяких, належать до дорадчого роду, і в яких обговорюються і вирішуються одне яке-небудь чи багато питань; приміром, -про бога, ангелів, про догми віри, про думки філософів, про право й справедливість, чи то про перестороги й настанови, як добре влаштувати життя, про звичаї, недоліки та про все інше в цьому роді. Такі особливі питання можуть ставитися на початку чи в кінці, але вони повинні або утворюватися з минулих положень, або вважатися спільними. Про це ще буде йтися. Прикладів такого роду листів дуже мало в Ціцерона, більше в Сенеки, Василія, Григорія Богослова, Кипріяна, Ієроніма та уся книга листів пр. Ізидора Пелусіота 62, майже всі листи якого мають повчальний зміст про досконалість життя та про вади. Твір сповнений чудесних знань, але не позбавлений надмірної та вишуканої стислості.
Розділ дванадцятий
