Критерії та показники еколого-економічної ефективності природоохороних заходів

Розглянемо типову ситуацію, коли підприємство-забруднювач виплачує певні суми збору за забруднення навколишнього середовища.

При виробництві одиниці продукції підприємство платить q гривень, відносячи ці платежі на собівартість, якщо обсяг продукції, що випускається не перевищив N одиниць. У той же час при виробництві кожної одиниці продукції понад N одиниць підприємство повинно проводити відповідний платіж q гривень з прибутку.

Перед підприємством стає задача проаналізувати доцільність капітальних вкладень в обладнання, що дозволяє виключити вказані вище платежі.

Нехай величина одиноразової інвестиції складає К гривень. Крім того, експлуатація очисного обладнання приводить до v грн. змінних витрат на одиницю продукції і F грн. постійних витрат за рік.

Задача полягає в оцінці доцільності капітальних вкладень по фінансовому критерію, що відображає інтереси підприємства, передусім його власників. Істотним при постановці і подальшому рішенні задачі є питання про джерело фінансування. Найбільш прийнятним (навіть з урахуванням погіршення ситуації з видачею нових кредитів банками) можна вважати кредитне фінансування, оскільки власні джерела (прибуток, зокрема), підприємства, що розвиваються, намагаються використовувати при фінансуванні більш економічно вигідних проектів.

Аналіз ефективності інвестицій виконаний на основі методів, які базуються на концепції зміни вартості грошей залежно від часу.

Капітальні вкладення признаються ефективними, якщо грошовий потік, що генерується ними (CF₁, CF₂,..., CF_n), достатній для повернення початкової суми капітальних вкладень і забезпечення необхідної віддачі на вкладений капітал.

Використаємо найбільш поширені показники ефективності інвестицій: чиста теперішня вартість інвестиційного проекту (NPV)і внутрішня норма прибутковості (IRR).

Суть NPV-методу полягає в наступному. Сучасне чисте значення вхідного грошового потоку порівнюється з сучасним значенням вихідного потоку, зумовленого початковими інвестиціями. Різниця між першим і другим є чисте сучасне значення, величина якого визначає правило прийняття рішення:

· якщо для окремо взятого проекту - NPV не менше нуля, то проект приймається;

· для декількох альтернативних проектів приймається той проект, який має більше значення NPV, якщо тільки воно позитивне.

Метод внутрішньої норми прибутковості (IRR-метод) базується на порівнянні значення IRR з вартістю капіталу, залученого для проекту.

Нехай підприємство має можливість отримати довгостроковий кредит під d процентів річних на весь термін життя проекту Т років. Аналіз доцільності проекту можна оцінити прямим зіставленням річної економії, пов'язаної з виключенням платежів за забруднення навколишнього середовища, з річними платежами кредитору. Загалом проводиться порівняння двох варіантів: “з проектом" і “без проекту". Обидва варіанти абсолютно ідентичні за економічними показниками. У варіанті “з проектом" підприємство не платить за забруднення навколишнього середовища і ця економія класифікується як позитивний грошовий потік. У той же час підприємство несе додаткові витрати в зв'язку з експлуатацією впровадженого згідно з проектом обладнання і обслуговує борг, виплачуючи проценти і основну частину боргу.

Висновок про доцільність впровадження проекту робиться на основі аналізу результуючого грошового потоку. При розрахунку величини грошового потоку необхідно розрізнювати два вигляду витрат:

· витрати, що включаються в собівартість;

· витрати, які підприємство виплачує з прибутку.

Для приведення цих двох типів витрат до одного рівня для подальшого зіставлення будемо використовувати корегуючий множник (1-s), де s - ставка податку на прибуток. Таким чином, якщо Х - величина витрат, що включаються в собівартість, а Y - величина виплат з прибутку, то величина результуючих виплат дорівнює X(1-s)+Y.

Нехай R – виручка підприємства за період, що розглядається, С - собівартість (без урахування амортизації), D - амортизація основних фондів, EBT - прибуток до виплати податків, NI - чистий прибуток.

Величина грошового потоку CF оцінюється таким чином:

 

(3.11)

 

У разі додаткових інвестицій в розглянутій схемі з”являються додаткові вартісні показники: додаткова виручка , додаткові витрати та додаткова амортизація . В подальшому ми маємо можливість визначити додатковий грошовий потік від кожної з цих змін.

При введенні додаткового обладнання з'являється додаткова амортизація. У цьому випадку новий грошовий потік визначається таким чином:

Результуюча зміна грошового потоку буде мати вигляд:

 

(3.12)

Позитивним грошовим потоком будемо вважати економію підприємства в зв'язку з тим, що воно не платить за забруднення навколишнього середовища. Цю економію будемо означати Q.

Ці платежі включаються в собівартість, якщо обсяг випуску продукції не перевищує граничного значення N одиниць продукції. Виплата за виробництво кожної додаткової одиниці продукції здійснюється з тим же тарифом q, але проводиться з прибутку. Додатковий грошовий потік з'являється за рахунок амортизаційних відрахувань очисних споруд (річний обсяг амортизації D).

Таким чином, для розрахунку економії ми можемо використати наступну формулу:

 

, (3.13)

або

(3.14)

 

Негативний грошовий потік складається з двох частин:

· додаткові витрати, пов'язані з експлуатацією очисного обладнання, які включаються в собівартість;

· виплати кредитору, згідно з прийнятою схемою обслуговування боргу, з яких процентні платежі включаються в собівартість, а основна частина боргу виплачується з прибутку.

Для додаткових експлуатаційних витрат С справедливо співвідношення

 

, (3.15)

 

причому, оскільки ці витрати включаються в собівартість, вони повинні враховуватися в загальній сумі грошових потоків з множником (1-s).

Виплати при обслуговуванні боргу включають в себе проценти I і погашення основної частини боргу Р із загальним підсумком

 

(3.16)

 

Беручи до уваги співвідношення (3.9) - (3.12), величина річного грошового потоку обчислюється за допомогою формули:

(3.17)

 

У загальному випадку величина грошового потоку не постійна по роках, що залежить від змінності обсягу реалізації і платежів по кредиту. Очевидним доказом доцільності впровадження проекту природоохоронних заходів є позитивність грошових потоків. Це відповідає ситуації, коли підприємство має можливості розрахуватися з банком за наданий кредит тільки за рахунок економії, що отримується. Однак на практиці цей випадок є рідким. Швидше усього підприємство буде зазнавати труднощів (негативні результуючі грошові потоки) в деякі, приблизно початкові періоди, а в більш пізні періоди буде спостерігатися надлишок грошових коштів, який можливо покриє первинний дефіцит. Для прийняття остаточного рішення про доцільність проекту потрібно скористатися чистим дисконтованим грошовим потоком протягом всього часу проекту, тобто обчислити NPVпроекту, і якщо цей показник ненегативний, то ухвалити рішення на користь проекту.

 

(3.18)

 

Як показник дисконту (d) в даному випадку рекомендується використати прибутковість інвестицій, які може мати в своєму розпорядженні підприємство, наприклад прибутковість вкладення грошей в державні цінні папери.

 

 

Тренінг-модуль