Найпоширенішим способом оцінки впливу на навколишнє середовище є зіставлення фактичного вмісту забруднюючої речовини з його гранично допустимими концентраціями (ГДК). Звичайно в атмосфері і гідросфері знаходяться декілька домішок і їх сумісна дія часто призводить до утворення нових, іноді більш шкідливих речовин. Тому, таким чином, можна лише односторонньо оцінювати зміну якості навколишнього середовища. В Україні таким показником екологічної небезпеки є норматив, запропонований в "Рекомендаціях по розподілу підприємств по категорії небезпеки залежно від маси і видового складу забруднюючих речовин, що викидаються до атмосфери". Всі підприємства поділені на чотири категорії по коефіцієнту небезпеки підприємства (КНП):
(2.30)
де Мi – маса викиду i-ї речовини, т/рік;
ГДКi – гранично допустима концентрація i-ї речовини, мг/м3;
n – кількість забруднюючих речовин, що викидаються підприємством;
аi – коефіцієнт, що дозволяє співвіднести ступінь шкідливості i-ї речовини з шкідливістю сірчистого газу.
Оскільки всі речовини поділені на 4 класа небезпеки по їх токсичності, то значення аi визначаються згідно даними таблиці 2.11.
Таблиця 2.11
Константа аi для речовин різних класів небезпеки
| Константа | Клас небезпеки речовини | |||
| аi | 1,7 | 1,3 | 1,0 | 0,9 |
Значення КНП є тільки індексом для ранжирування джерел забруднення, але не визначає реальної екологічної небезпеки. Тому для підприємств їх категорія небезпеки визначається деякими граничними значеннями КНП (таблиця 2.12):
Таблиця 2.12
Значення КНП по категоріях небезпеки
| Категорія небезпеки | КНП |
| КНП > 106 | |
| 106 > КНП ≥ 104 | |
| 104 > КНП ≥ 103 | |
| КНП < 103 |
Визначення КНП є основою для встановлення не тільки категорії небезпеки металургійного підприємства, але і базою для визначення базового значення розмірів санітарно-захисної зони.
Для оцінки екологічної небезпеки підприємства в частині забруднення атмосферного повітря застосовується індекс забруднення атмосфери (ІЗА):
(2.31)
де qi – середня концентрація за рік i-ї речовини, мг/м3;
ГДКi – гранично допустима середньодобова концентрація i-ї речовини, мг/м3;
m – коефіцієнт, що приймається рівним 0,85, 1,0, 1,3 і 1,5, відповідно, для речовин 4, 3, 2 і 1 класів небезпеки.
Ранжирування екологічної небезпеки виробництва по ІЗА проводиться таким чином:
· ІЗА < 5; рівень забруднення атмосфери незначний і не представляє небезпеки для здоров'я населення;
· 5 < ІЗА < 8; рівень певного ризику для здоров'я людей;
· 8 < ІЗА < 15; кризовий рівень забруднення атмосфери, небезпечний для здоров'я людини;
· ІЗА > 15; катастрофічний рівень забруднення атмосфери.
Аналогічно визначається екологічна небезпека забруднення водних об'єктів за індексом забруднення води (ІЗВ):
(2.32)
де n – число контрольованих інгредієнтів домішок у водному об'єкті;
Сi – концентрація i-го інгредієнта у воді, мг/дм3;
ГДКi – гранично допустима концентрація i-го сполучення у водному об'єкті, мг/дм3.
Для водотоків за величиною ІЗВ загальноприйнятою є їх класифікація екологічної небезпеки з системою бальних оцінок (таблиця 2.13).
Таблиця 2.13
Критерії оцінки забруднення водних об'єктів
| Клас якості води | Оцінка в балах | Якість води | Величина ІЗВ |
| дуже чиста | ІЗВ < 0,3 | ||
| чиста | 0,3 ≤ ІЗВ < 1,0 | ||
| помірно забруднена | 1,0 ≤ ІЗВ ≤ 2,5 | ||
| забруднена | 2,5 ≤ ІЗВ < 4,0 | ||
| брудна | 4,0 ≤ ІЗВ < 6,0 | ||
| дуже брудна | 6,0 ≤ ІЗВ < 10,0 | ||
| надзвичайно брудна | ІЗВ > 10,0 |
Забруднення грунту від підприємств металургії переважно пов'язано з металами, металоїдами і їх сполуками. В цьому випадку використовують комплексний оціночний показник хімічного забруднення грунту (ПХЗГ):
; (2.33)
(2.34)
де Сi – концентрація i-ї забруднюючої речовини в грунтах, мг/м3;
- вміст i-ї забруднюючої речовини у фонових грунтах, мг/м3;
n – число елементів в грунті, що визначаються.
Бальна оцінка за величиною ПХЗГ може бути наступною:
· ПХЗГ < 16, задовільна ситуація, 1 бал;
· 16 ≤ ПХЗГ < 32, ризик для населення, 2 бала;
· 32 ≤ ПХЗГ < 128, надзвичайна ситуація для населення, 3 бала;
· ПХЗГ ≥ 128, екологічне лихо, 4 бала.
