Плата за природні ресурси являє собою витрати підприємства, пов'язані з використанням природних ресурсів і що розраховуються відповідно до методики витрат.
Всі природні ресурси, що використовуються поділяються на три групи:
·що закупаються у будь-кого;
·що вилучаються у природи;
·що є власністю даного підприємства.
Вартість (ціна) природних ресурсів першої групи визначається за такою формулою
(2.51)
де (Сп + Прп) - оптова ціна виробника природних ресурсів, що складається з витрат на виробництво (видобування і підготовку ресурсів) Сп і прибутків Прп виробника;
(Стр + Пртр) - послуги транспортних організацій;
З - витрати (видатки) споживача ресурсів на їхнє розвантаження, підготовку до використання, внутрішньозаводське переміщення.
За використання ресурсів другої групи з підприємства, яке проводить розробку родовища, стягуються платежі рентного характеру за використання потенціалу території для розміщення відходів і штрафи за понадлімітне забруднення навколишнього середовища або за невиконання вимог екологічного характеру і податки (збори) за фактичний обсяг забруднення навколишнього середовища.
Крім цього, за вилучення у природи ресурсів підприємство зобов'язано виплачувати додаткові платежі, які встановлюються у відсотках від вартості товарної продукції. Ці платежі включають:
· платежі на відтворювання мінерально-сировинної бази, які дорівнюють при видобутку залізної руди - 3,7 %; палива - 5 %; руд кольорових металів - 8,2 %;
· платежі за право використання надрами, які складають при видобутку нафти, вугілля, газу - 8 %; мінеральних корисних викопних - 1,5 %;
· акцизний збір за окремими видами мінеральної сировини, що видобувається з родовищ з найкращими характеристиками. Для нафтовидобувної промисловості, наприклад, сума збору в цьому випадку коливається від 5 до 30 %.
З підприємства будь-якої форми власності в цей час щорічно стягуються плата за землю. Величина цієї плати (податку) визначається за формулою
(2.52)
де n - ставка земельного податку;
S - площа земельної ділянки;
k - коефіцієнт, що враховує цінність земель.
Під природоохоронною розуміється така діяльність підприємства, в ході якої повинно здійснити комплекс заходів, спрямованих на запобігання, зменшення або ліквідацію наслідків шкідливого впливу на навколишнє середовище.
Існує два напрями природоохоронної діяльності підприємства:
· очищення шкідливих речовин, що утворюються.
· усунення самих причин забруднення.
Очищення шкідливих речовин є малоефективним напрямом, оскільки, з одного боку, не завжди вдається повністю "нейтралізувати" вплив забруднюючих речовин на довкілля. З іншого боку, в ряді випадків, невідомо, як "поведуть" себе ті або інші забруднюючі речовини при утворенні хімічних або механічних сполук з іншими інгредієнтами, які вже знаходяться в навколишньому середовищі.
Усунення причин забруднення на мікро- і макрорівнях переслідує різні цілі.
Усунення причин забруднення на мікрорівні повинно полягати в реалізації заходів щодо впровадження мало- і безвідходних виробництв, технологій, а також широкомасштабного використання відходів.
На макрорівні у цьому напрямі повинні бути передбачені дії з ліквідації наслідків стихійного лиха і визначення припустимих меж впливу суспільства на природу.
Аналіз природоохоронної діяльності підприємства дозволяє:
· здійснювати серйозний і обгрунтований облік і аналіз реалізації природоохоронних заходів, а також підвищувати відповідальність за їх своєчасне і якісне проведення;
· об'єктивно оцінювати результати природоохоронної діяльності, виявляти конкретних винуватців тих або інших порушень;
· оцінювати дієвість і результативність нових методів оцінки і стимулювання заходів, що захищають довкілля.
Аналіз природоохоронної діяльності підприємства здійснюється у двох напрямах:
· виявлення масштабів, елементів і результатів природоохоронної діяльності;
· визначення впливу цієї діяльності на формування і оцінку кінцевих показників роботи підприємства.
У загальному вигляді аналіз природоохоронної діяльності підприємства можна представити такою схемою (рис. 2.6).
Кожен з цих напрямів природоохоронної діяльності підприємства має свої задачі.
Задачами аналізу за першим напрямом є:
· загальна характеристика впливу діяльності підприємства на навколишнє середовище;
· виявлення наявності і технічного стану природоохоронної споруд;
· аналіз і оцінка заходів, в ході реалізації яких підвищується організаційно-технічний рівень, який дозволяє поліпшити екологічні результати;
· визначення і оцінка ступеня використання природних ресурсів;
· аналіз поточних і капітальних витрат на природоохоронну діяльність;
· аналіз результатів діяльності з поліпшення використання природних ресурсів і якості навколишнього середовища.
Задачами аналізу за другим напрямом є:
· виявлення всіх джерел забруднення і їх забезпеченість очисними спорудами;
· вивчення і оцінка структури, складу і технічного стану основних фондів;
· визначення відповідності типу і пропускної спроможності очисних споруд номенклатурі і обсягу основного виробництва;
Рис. 2.6. Структура природоохоронної діяльності підприємства
· оцінка прогресивності методів очищення, що застосовуються;
· визначення і оцінка рівня організації праці і управління виробництва в процесі природоохоронної діяльності;
· виявлення чинників, що впливають на ті або інші показники організаційно-технічного рівня природоохоронної діяльності.
У процесі розв'язання цих задач, нарівні з іншими, можуть бути використані такі показники:
§ коефіцієнт максимальної зв’язаності потужностей очисного і основного технологічного обладнання, який визначається за формулою
(2.53)
де Wі - потужність очисних споруд з переробки і-го виду забруднюючої речовини;
Wj - потужність основного технологічного обладнання з виробництва j-го виду основної продукції;
Yj - питомий обсяг відходів (стічних вод, газів, твердих відходів), що утворюються при виробництві одиниці j-го виду основної продукції;
§ коефіцієнт корисної дії природоохоронних споруд і технологій, що визначається як
(2.54)
де 
- кількість забруднюючих речовин, що вловлюються в очисному обладнанні;
- кількість забруднюючих речовин, що утворюються.
Найбільший ступінь очищення буде мати місце у тому випадку, коли ККД ® 1.
Аналіз виробничих ресурсів підприємства призначений для виявлення відповідності природоохоронного обладнання основному технологічному. Задачами аналізу в цьому випадку є:
· визначення обсягу і структури природоохоронних фондів, що є на підприємстві;
· аналіз використання цих фондів;
· оцінка відповідності кваліфікаційного рівня працівників, зайнятих природоохоронною діяльністю, реальним потребам;
Для розв'язання цих задач може бути використаний коефіцієнт фактичної зв’язаності за окремими видами забруднень або за типами очисного обладнання
(2.55)
де 
- коефіцієнт використання потужностей очисного обладнання;
- коефіцієнт використання виробничих потужностей в основному виробництві.
, (2.56)
, (2.57)
де 
- фактичний обсяг відходів, що очищаються (стічних вод або газів);
- фактичний обсяг випуску i-ї продукції;
- фактичний обсяг споживаних природних ресурсів.
Найбільш узагальнюючим показником у цьому випадку є показник фондовіддачі - рівень використання основних природоохоронних фондів, який визначається як відношення результату природоохоронної діяльності до вартості природоохоронних фондів. Такий результат природоохоронної діяльності може виражатися у вартісних і натуральних показниках.
Доповненням до механізму нормативних розрахунків є ринковий механізм продажу прав на зміну навколишнього середовища. Ці права можуть продаватися державними органами підприємствам або одним підприємством іншому. Система "торгівлі правами" може бути ефективно використана при видачі дозволів на розміщення нових підприємств на території з напруженою екологічною обстановкою.
Екологічна ліцензія є документом, що закріплює за собою діставання права на здійснення змін навколишнього середовища. У сфері екологічної діяльності застосовують ліцензії на право викидів до довкілля і на право розробки родовища природних ресурсів.
Екологічна ліцензія на викиди (скиди) - цінний папір, що дає право на викиди (скиди) конкретної забруднюючої речовини за конкретний проміжок часу.
Загальна кількість забруднюючих речовин, яка "лімітована" екологічною ліцензією, повинна відповідати фактичному рівню сукупних викидів або скидів підприємства. На одну забруднюючу речовину ціна екологічної ліцензії може змінюватися в залежності від сезону, часу доби і ситуації в регіоні (нормальна, екстремальна).
Основними складовими механізму екологічної ліцензії є: політика "хмари", політика компенсацій, випуск банківських зобов'язань.
Політика "хмари" дозволяє екологічним органам оцінювати екологічний вплив фірми тільки загалом. Всередині себе фірма вільно розподіляє викиди (скиди) між джерелами, а розрахунковий перерозподіл здійснюється за кожним із забруднюючих речовин окремо.
Політика компенсацій визначає правила економічного зростання в регіонах. Нова фірма, яка бажає відкрити нові підприємства, повинна викупити право на емісію кожного з забруднюючих речовин у інших фірм даного регіону, причому продавці зобов'язані скоротити свою кількість викидів або скидів.
Банківські зобов'язання передбачають можливість накопичення ліцензій на викиди (скиди). Якщо фірма зменшила кількість забруднюючих речовин нижче рівня, що передбачений стандартом, то на різницю вона отримує акредитив, який можна покласти в спеціальний банк. Це полегшує пошук продавців потенційним покупцям ліцензій.
Торгівля квотами на забруднення є найбільш гнучким з всіх відомих методів економічного регулювання якості природного середовища. Вона дозволяє поєднувати екологічні вимоги з прагненням до економічного зростання, ділової активності, впровадження досягнень НТП. Підприємство - джерело забруднюючих речовин - має різні мотиви для здійснення екологічної оборудки. Воно може провести політику зменшення платежів за незабезпечені дозволами викиди (скиди), щоб створити запас дозволів на викиди або скиди, чекаючи підвищення цін, і забезпечити свій передбачуваний розвиток.
Підприємства - продавці і покупці екологічної ліцензії переслідують при здійсненні такої оборудки різні цілі: продавець прагне до того, щоб зменшити платежі за недозволені викиди, підприємства - покупці, придбаваючи екологічну ліцензію, в свою чергу, виходять з екологічної припустимості і екологічної можливості цієї операції.
Екологічна припустимість придбання ліцензії описується нерівністю
(2.58)
де аij і аoj - внесок i-го і базового (що купує ліцензію) підприємства в забруднення j-тієї точки навколишнього середовища, що контролюється;
- кількість викидів, забезпечених ліцензією на i-тому і базовому підприємстві;
хi і хo - кількість викидів не забезпечених екологічною ліцензією;
Sj - показник ГДК для окремої речовини, або групи речовин.
Економічна вигода від придбання екологічної ліцензії, в свою чергу, описується рівнянням
(2.59)
де dI(хi) - функція витрат підприємства i на зниження викидів в масі хі, що встановлюється експертами або шляхом опитів передбачуваних партнерів по операції;
D(хo) - ціна ліцензії.
Доповненням до екологічної ліцензії є страхування екологічної невизначеності. Грошова сума страхувальника умовно депонується на рахунку страхової фірми. Якщо компанія протягом обумовленого терміну не завдала збитків довкіллю, то її платежі повертаються з виплатою відсотків. У іншому випадку ліквідація наслідків збитків відбувається за рахунок страхової фірми. У фірми в цьому випадку з'являється додатковий стимул до використання більш надійних технічних систем і запобігання випадковим викидам.
Ліцензія на родовище - цінний папір, що дає право на видобуток і продаж корисних копалин. Вартісна оцінка такої ліцензії складається з п'яти складових:
· платежі за право використання надрами (пошук, розвідка родовищ і видобуток корисних копалин), які стягуються у вигляді разових або регулярних платежів протягом терміну реалізації права експлуатації родовища;
· відрахування на відтворювання мінерально-сировинної бази, що зазнала руйнування через видобуток корисних копалин, які поступають у позабюджетний фонд відтворювання мінерально-сировинної бази;
· збір за видачу ліцензії - витрати на експертизу заявок, організаційні витрати;
· платежі за користування акваторій і ділянками морського дна для розвідки, видобутки корисних копалин і використання дна і надр в інших цілях, які залежать від площі і конфігурації акваторій, потужності водної товщі, мети використання надр;
· акцизний збір, що встановлюється в спеціальних випадках за окремими видами мінеральної сировини, яка добувається з кращих родовищ, при отриманні користувачем надр наднормативного прибутку.
Екологічний паспорт підприємства являє собою комплексний документ, що містить характеристику взаємовідносин підприємства і навколишнього середовища. Екологічний паспорт містить загальні відомості про підприємство, що використовує сировину, опис технологічних схем виробництва основних видів продукції, схем очищення стічних вод і викидів, їх характеристики після очищення, дані про тверді і інші відходи, а також зведення про наявність в світі технологій, що забезпечують досягнення найкращих питомих показників з охорони природи. Друга частина паспорта містить перелік запланованих, які спрямовані на зниження навантаження на довкілля, із зазначенням термінів, обсягів витрат, питомих і загальних обсягів викидів шкідливих речовин до і після здійснення кожного заходу.
Екологічний паспорт відбиває такі принципові моменти:
· перехід від вивчення наслідків (стану навколишнього середовища) до детального диференційованого аналізу причин (ситуація по кожному нарізно і групам родинних підприємств);
· перехід від розгляду загального обсягу викидів до питомих показників на одиницю продукції, що виробляється, які зіставляються з найкращими показниками, досягнутими в світі.
Екологічна характеристика підприємства передбачає оцінку прогресивності технології, повноти використання сировини і палива, схем очищення стічних вод і викидів до атмосфери, що застосовуються, характеристику потоків води і газу, що відходять, відчужуваної території, загальну економічну оцінку збитків, що завдаються підприємством довкіллю і деталізація цієї оцінки за видами продукції і технологічними переділами.
Програма заходів щодо зниження навантаження на навколишнє середовище повинна передбачати перспективну стратегію і найближчий план із зазначенням термінів реалізації, обсягів необхідних витрат, знижень викидів і їх концентрації, що досягаються, зменшення збитків навколишньому середовищу.
У багатьох випадках необхідні технологічні рішення вже відомі і реалізовані в світовій практиці, або на передових вітчизняних підприємствах. Тому проблема їх впровадження вже не є науковою, а носить організаційний і економічний характер.
Показниками впливу підприємства на стан навколишнього середовища є:
1. Екологічність продукції, що випускається -
· частка продукції з поліпшеними екологічними покупцями;
· випуск екологічно чистої продукції.
2. Вплив на водні ресурси -
· обсяги води, що забираються з різних джерел;
· використання води на виробничі цілі;
· обсяги води, переданої іншим підприємствам і організаціям;
· скинуті стічні води;
· частка забруднених стічних вод;
· концентрація шкідливих речовин в забруднених стічних водах;
· ступінь очищення стічних вод;
· зміна обсягів і якості стічних вод.
3. Вплив на повітряні ресурси -
· обсяг атмосферного повітря, що використовується;
· кількість шкідливих речовин за видами і джерелами, що відходять;
· кількість шкідливих речовин, що поступають на очисні споруди;
· частка шкідливих речовин, що знешкоджуються або вловлюються, від загальної кількості шкідливих речовин, що відходять;
· кількість шкідливих речовин за видами, що поступають до атмосфери після очищення;
· зміна обсягів і якості викидів шкідливих речовин в атмосферу в порівнянні з попереднім періодом.
4. Вплив на матеріальні ресурси і відходи виробництва -
· обсяг шкідливих речовин, витягнутих з стічних вод, які утилізуються;
· обсяг шкідливих речовин, витягнутих з газів, що відходять, які утилізуються;
· кількість твердих відходів, що утворюються;
· кількість утилізованих твердих відходів;
· кількість твердих відходів, що підлягають похованню;
· ступінь витягання основних компонентів з мінеральної сировини.
5. Вплив на земельні ресурси -
· коефіцієнт забудови, що являє собою відношення площі, зайнятої під будівлі і споруди, до загальної площі підприємства;
· обсяг продукції підприємства, що випускається з 1 га землі;
· співвідношення основних, допоміжних і обслуговуючих площ;
· величина виробничої площі на 1 робочого, одиницю обладнання, агрегату;
· загальна площа або протяжність комунікацій, під'їзних шляхів, водопостачання, каналізації, енергопостачання;
· площа земель, що відводяться під культурно-побутове і житлове будівництво;
· частка площі, зайнятої під відходи виробництва;
· частка площі, зайнятої санітарно-захисною зоною;
· площа земельних ділянок, що рекультивуються.
Як показники організаційно-технічного рівня природоохоронної діяльності підприємства можна виділити:
1. Оснащеність джерел забруднення очисними пристроями -
· кількість джерел шкідливих викидів;
· кількість неорганізованих джерел шкідливих викидів.
2. Пропускну спроможність очисних споруд -
· кількість і потужність основного технологічного обладнання, функціонування якого супроводиться виділенням певних видів забруднень;
· частка певного виду забруднень, що утворюються при виробництві одиниці основної продукції;
· кількість і потужність природоохоронного обладнання, призначеного для очищення певних видів забруднень.
3. Прогресивність очисного обладнання -
· ККД очисного обладнання, що застосовується;
· частка очисного обладнання з високим ККД;
· частка шкідливих викидів, очищених на обладнанні з високим ККД.
4. Контроль за функціонуванням очисного обладнання -
· рівень забезпеченості очисного обладнання контрольно-вимірювальною апаратурою;
· коефіцієнт фактичного використання контрольно-вимірювальної апаратури;
· частка прогресивних приладів в загальній кількості контрольно-вимірювальних приладів, що застосовуються;
· частка очисних споруд, які функціонують під контролем прогресивних приладів;
· частка очисного обладнання, яке функціонує під централізованим контролем над викидами, в загальній кількості обладнання, яке функціонує під контролем.
5. Раціональність існуючої організаційної структури природоохоронної діяльності -
· наявність природоохоронних служб і відділів;
· рівень централізації управління природоохоронною діяльністю;
· оперативність керівництва природоохоронних служб і відділів при прийнятті рішень;
· оснащеність природоохоронної служб і відділів обчислювальною технікою;
· інформаційна забезпеченість;
· ступінь економічної самостійності.
6. Інші показники -
· відношення результату природоохоронної діяльності до вартості основних виробничих фондів;
· відношення результату природоохоронної діяльності до вартості очисного обладнання;
· відношення результату природоохоронної діяльності до вартості матеріалів, що використовуються в ході основної діяльності;
· відношення результату природоохоронної діяльності до загальної чисельності працівників і до чисельності працівників, зайнятих природоохоронної діяльністю.
Для аналізу витрат на природоохоронну діяльність виділяють загальні і окремі показники. Як загальні показники використовується відношення економічного ефекту від застосування природоохоронної заходів до загальної величини витрат на їх проведення.
Як окремі показники можуть застосовуватися:
· частка капітальних вкладень на природоохоронної заходи у загальному обсязі капітальних вкладень підприємства;
· частка поточних витрат на природоохоронної діяльність у загальному обсязі поточних витрат підприємства;
· частка витрат на охорону повітряного басейну у загальному обсязі витрат на природоохоронної діяльність;
· частка витрат на охорону і раціональне використання водних ресурсів у загальному обсязі витрат на природоохоронної діяльність;
· частка витрат на знищення і знешкодження твердих і рідких відходів у загальному обсязі витрат на природоохоронної діяльність;
· частка витрат на розробку і впровадження прогресивних технологій (маловідходних, безвідходних, безстокових тощо) у загальному обсязі витрат на науково-дослідницькі і дослідно-конструкторські роботи;
· частка витрат на оплату послуг сторонніх організацій з природоохоронної діяльності у загальному обсязі цих витрат підприємства.
Необхідність проведення екологічної експертизи зумовлена тим, що до початку спорудження природоохоронної установки підприємству - замовнику необхідно визначитися з наслідками зміни технологічного навантаження на довкілля.
Сутність екологічної експертизи полягає в забезпеченні економічної безпеки розвитку суспільства, його продуктивних сил, а також навколишнього середовища.
Метою екологічної експертизи є визначення екологічної обгрунтованості рішень прийнятих або таких, що намічаються, реалізація яких може призвести до негативних наслідків для навколишнього середовища і людини.
Об'єктами екологічної експертизи є проекти і техніко-економічні обгрунтування будівництва і експлуатації господарських споруд, а також діючі підприємства і комплекси.
Суб'єктами експертизи є законодавчі і виконавчі органи державної влади, судова влада, а також різні урядові і неурядові організації.
Проведення екологічної експертизи повинно задовольняти таким принципам:
· експертиза повинна носити імперативний характер;
· пріоритет повинен віддаватися медико-екологічній безпеці;
· обговорення проектів або роботи діючих об'єктів в процесі експертизи повинно відбуватися гласно;
· експертизи повинна носити незалежний характер;
· експертиза повинна носити комплексний, науково-обгрунтований характер.
