Одержаний підприємством прибуток є об’єктом розподілу між державою, підприємством і його власниками. Держава отримує частину прибутку у формі податків. Частину прибутку виплачують власникам у формі дивідендів. Решта – лишається у розпорядженні підприємства та формує його власні джерела фінансування. Частина прибутку, що лишається у розпорядженні підприємства може бути використаний на створення резервів, збільшення статутного капіталу.
Основним джерелом аналізу є форма № 4 „Звіт про власний капітал”, а також форма № 2 „Звіт про фінансові результати” та Баланс.
Аналіз розподілу чи використання прибутку підприємства полягає у:
- порівнянні фактичних даних за звітний період з плановими значеннями або даними попереднього періоду;
- вивчення динаміки пропорцій розподілу;
- встановленні причин відхилення від плану за кожним напрямом використання прибутку.
Для факторного аналізу використання прибутку застосовують модель:
РЧПі = ЧП · ПВрчпі,
де РЧПі - розподіл чистого прибутку за відповідним напрямом; ЧП – чистий прибуток; ПВрчпі – частка відрахувань з чистого прибутку.
На наступному етапі аналізу вивчають пропорції розподілу прибутку на частину, що капіталізується і частину, що скеровується на виплату дивідендів. Перша визначає можливості реалізації інвестиційних проектів, друга інвестиційну привабливість суб’єктів господарювання.
Важливий напрям аналізу розподілу і використання прибутку в акціонерних товариствах є аналіз ефективності дивідендної політики, у процесі якого вивчають рівень і динаміку дивідендних виплат на одну акцію, чистого прибутку на одну акцію, курсів акцій, проводять факторний аналіз зміни їх величини.
VІ. Аналіз рентабельності діяльності підприємства.
Як кожен абсолютний показник розмір прибутку не завжди характеризує ефективність діяльності підприємства. Тому, одержаний прибуток необхідно співвідносити зі здійсненими витратами — поточними (собівартість продукції) і авансованими (активи або частини їх). Співвідношення прибутку із зазначеними витратами являє собою рентабельність.
Рентабельність є відносним показником прибутковості.
Рентабельність визначається як відношення певного виду прибутку до показника, рентабельність якого розраховується.
Рентабельність оцінюється у відсотках,
Показники рентабельності можна об'єднати в кілька груп:
1) показники, що характеризують рентабельність (окупність) витрат виробництва й інвестиційних проектів;
2) показники, що характеризують рентабельність продажів;
3) показники, що характеризують прибутковість капіталу і його складових.
Рентабельність можна розраховувати на основі валового прибутку, прибутку від операційної діяльності, прибутку від звичайної діяльності до оподатковування й чистого прибутку. Вибір використовуваних показників рентабельності, визначається цілями діагностики.
Основні показники рентабельності
Таблиця 5.1.
| Показник | Формула |
| Рентабельність продажу, % |  · 100
|
| Рентабельність власного капіталу, % |  · 100
|
| Рентабельність виробничих активів, % |  · 100
|
| Валова рентабельність продукції, % |  · 100
|
| Операційна рентабельність продукції, % |  · 100
|
| Чиста операційна рентабельність продукції, % |  · 100
|
Умовні позначення: ЧП – чистий прибуток, ЧД – чистий дохід від реалізації,  – середньорічна величина власного капіталу,  – середньорічна вартість основних засобів,  – середньорічна вартість матеріальної частини оборотних активів, ВП – валовий прибуток, ОП – прибуток від операційної діяльності, ППо – податок на прибуток від операційної діяльності.
|
