Відносні величини в аналізі господарської діяльності.
Відносними називають величини, що виражають кількісні відношення між соціально-економічними явищами. Їх отримують діленням однієї величини на іншу. Величина, з якою порівнюють називається базисною (знаменник дробу). За допомогою відносних величин виражають: відсоток виконання плану, темпи зростання та приросту показників, показники структури.
За економічною сутністю відносні показники поділяються на такі види: виконання плану, динаміки, структури, координації, інтенсивності, ефективності.
Відносна величина виконання плану – це співвідношення між фактичним та плановим рівнем показника, як правило виражається в відсотках.
Для характеристики зміни показників за певний проміжок часу використовують відносні величини динаміки. Їх визначають діленням значення показника за поточний період на відповідне значення за минулий період (темпи росту, темпи приросту).
Показник структури – це питома вага частини в цілому, яка виражається в відсотках або коефіцієнтах (наприклад питома вага робітників в загальній кількості працівників).
Відносні величини координації – це співвідношення частин цілого, наприклад активної і пасивної частини основних виробничих засобів, коефіцієнт придатності та зносу основних засобів.
Відносними величинами інтенсивності називають показники, що характеризують міру поширення, розвитку якогось явища у відповідному середовищі, наприклад відсоток робітників вищої кваліфікації.
Відносні величини ефективності – це співвідношення ефекту з ресурсами або витратами, наприклад рентабельність, витрати на 1 грн товарної продукції.
Середні величини використовуються в аналізі для узагальнюючої характеристики масових однорідних показників. Обов’язковою умовою для використання способу середніх величин є якісна однорідність сукупності явищ та фактів, що вивчаються.
В економічному аналізі використовують наступні середні величини:
1. Середня арифметична (наприклад, середня ціна матеріалів):
= 
, де х – ціна матеріалів певної партії, n – обсяг матеріалів.
Однак така середня не дає дійсного значення середньої ціни закуплених матеріалів, оскільки в ній не враховано розміри партії матеріалів. Точніше уявлення про середню ціну дає зважена середня арифметична:
= 
, де Q – обсяг партії матеріалів.
1. Середня гармонічна:
гарм. = 
Розраховується, коли невідомі абсолютні значення досліджуваних ознак.
2. Середня хронологічна:
хрон. = 
Характеризує середній рівень рядів динаміки, обчислюється для однакових проміжків часу (наприклад, середній залишок оборотних коштів).
3. Середня геометрична:
геом. = 
Використовується для обчислення середніх темпів росту під час аналізу динамічних рядів.
Метод порівняння в аналізі господарської діяльності. Порівняння як спосіб дослідження здійснюється через зіставлення одного показника з іншим з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними.
Основними базами порівняння можуть бути:
- нормативні показники;
- дані попередніх періодів;
- середні галузеві показники;
- планові показники;
- показники найкращих підприємств або міжнародні стандарти.
Існують наступні умови співставності показників:
- дотримання якісної однорідності порівнюваних показників;
- спільність методики розрахунку показників;
- застосування єдиних вимірників;
- однакові географічні умови аналізу (розташування підприємств відносно постачальників і ринків збуту);
- рівна кількість робочих днів в порівнюваних періодах
Методи групування. Економічні явища та процеси характеризуються великою кількістю первинних даних. Щоб використовувати ці дані в аналітичних розрахунках, необхідна відповідна їх систематизація.
Групуванням називають розподіл багатьох одиниць об’єкта спостереження на якісно однорідні групи за певними суттєвими для них ознаками.
Виділяють наступні види групування:
а) Типологічні групування використовуються для поділу сукупності об’єктів на якісно однорідні групи або соціально-економічні типи. Наприклад, групування підприємств за формою власності для визначення рівня їх рентабельності.
| Підприємства | Кількість підприємств у групі | Середній рівень рентабельності |
| Акціонерні товариства | 10% | |
| Державні підприємства | 6% | |
| Приватні підприємтсва | 12% |
б) Структурні групування мають на меті вивчення складу і структури сукупності об’єктів за певною варіаційною ознакою. Наприклад, групування устаткування за віком (часом експлуатації).
| Вид устаткування | Всього, % | В тому числі в експлуатації | ||
| до 5 років | від 5 до 10 років | більше 10 років | ||
| А | 20% | 60% | 20% | |
| Б | 5% | 75% | 20% |
в) Аналітичні групування дозволяють вивчити взаємозв’язок варіаційних ознак в межах однорідної сукупності об’єктів. Наприклад, вивчення впливу на собівартість продуктивності праці за допомогою групування підприємств за рівнем продуктивності праці.
| Середньорічний виробіток 1 робітника | Кількість підприємств у групі | Собівартість одиниці продукції |
| до 4000 | ||
| 4000-6000 | ||
| 6000-8000 | ||
| більше 8000 |
Графічні методи в економічному аналізі.
Графіки – це масштабне відображення певних показників за допомогою геометричних знаків або умовно-художніх фігур. Відмінною рисою графічного способу є його наочність, що значно спрощує процес доведення результатів аналізу до широкого кола зацікавлених осіб.
Графіки, які використовуються в економічному аналізі можна розділити на дві групи:
- ілюстративні;
- розрахункові (аналітичні).
Ілюстративні графіки використовуються для порівняння результатів аналізу, які одержують за допомогою інших аналітичних прийомів.
Основною формою ілюстративних графіків є діаграми. Діаграми за формою бувають стовпчикові, смугові, кругові, квадратні, лінійні, фігурні. За змістом розрізняють діаграми порівняння, структурні (дають змогу визначення складу досліджуваних показників), динамічні (відображають зміну явища за певні проміжки часу), графіки зв’язку (використовуються для вивчення зв’язків між показниками), графіки контролю (використовуються для вивчення зведень про хід виконання плану чи дотримання нормативів).
Розрахункові або аналітичні графіки виконують подвійну функцію: використовуються для полегшення аналітичних розрахунків і як ілюстративні графіки. Прикладом такого графіку може бути графік розрахунку точки беззбитковості (порогу рентабельності).
