Основні поняття соціології етнічних відносин

Вивчення етнічних структур необхідно для розуміння специфіки сучасного сус­пільного розвитку. Національна проблематика знаходить своє місце й в економіці, демографії, політології, етнографії й інших гуманітарних науках.

Соціологія націй, національних відносин вивчає соціально-економічні, соціаль­но-політичні, культурні, освітні процеси, питання асиміляції, консолідації й інтег­рації націй і народностей.

Специфіка досліджень національних проблем у нашій країні за радянських часів полягала в тому, Ідо ними займалися в основному вчені із союзних республік, і часто результати нагадували заздоровниці на честь старшого брата, дружби народів, інтерна­ціоналізму. На всі складні і суперечливі питання міжнаціональних відносин було на­кладено табу.

Для аналізу соціально-етнічних відносин слід уточнити деякі поняття. Насампе­ред, слід позначити поняття рас — це групи людей із загальними для них біологічни­ми ознаками (колір шкіри, розріз очей, колір і текстура волосся). В етнографії виді­ляються чорна, жовта і біла, у західній соціології — кавказька раса.

В етнічному розвитку людство пройшло кілька ступенів: рід, плем'я, народність, нарешті, нація. При всій спірності трактування поняття «нація» більшість соціологів сходиться на тому, що нація —«велика соціальна група людей, то склалася на визна­ченій території, що має загальну літературну мову, спільність історичного минулого, культури і деякі особливості психічного складу».

Важливо уточнити, що більшість націй склалося в умовах капіталізму. Прагнен­ня буржуазії забезпечити можливість для свого вільного розвитку сприяло об'єднан­ню розрізнених феодальних утворень, вимагало державної єдності території, на якій проживало населення, що говорить на одній мові. Слід також зазначити, що процес утворення націй триває дотепер, але відбувається він в інших соціальних і політич­них умовах, і його рушійними мотивами виступають інші фактори.

Етнічні групи — групи людей, що розрізняються за своєю культурною спадщи­ною, мовою, історією, духовною культурою. Наприклад, євреї, цигани в Україні. В західній соціології (М. Хегтер) «етнічна група існує на базі почуттів, що зв'язують осо­бистості в солідарну групу на основі деякої культурної основи». Наприклад, іудаїзм для євреїв. Важливість вивчення соціально-етнічних відносин незаперечна.

2. Проблема самовизначення націй у соціології

Найважливішими проблемами соціології націй, національно-етнічних відносин є соціальна, професійна і національна структури регіону, країни. Соціологи, вивча­ючи динаміку цих процесів, можуть вчасно попередити суспільство, що престижні професії, владні структури перетворюються в привілей осіб тієї чи іншої національ­ності. Не тільки наш досвід, але і практика інших країн засвідчує, що в основі міжна­ціональних конфліктів лежить перевага осіб окремої національності в професійній сфері, що має високий статус, високі доходи. У цьому випадку практично скрізь ви­никає однакова реакція, принаймні, неприязне ставлення або підозра, що представники цієї етнічної групи отримують несправедливі доходи. У США - це японці, в Україні — євреї, в Індонезії — китайці тощо.

Націоналістичні стереотипи в повсякденній життєдіяльності досить поширені. Так, за даними соціологічних опитувань, на запитання: «Чи є такі нації, до представ­ників яких ви відчуваєте ворожість?», - ствердно відповіли в різних регіонах від 10 до 33 відсотків опитуваних.

Найбільш складною для соціології національно-етнічних відносин є проблема національного самовизначення. Чи обов'язково кожен народ, навіть найменший, повинний мати свою державність? Зараз на планеті біля п'яти тисяч національних мов, за кожною з яких стоїть народ, етнічна група. Але держав — членів ООН при­близно 200. Відомі деякі малі держави Європи: князівство Монако, Ватикан. Вони зайняли свою особливу нішу, і більше не треба центра ігорного бізнесу чи резиденції папи римського.

Як же бути з правом націй на самовизначення? Самовизначення означає дер­жавний устрій на історично сформованій національній території, вільний розвиток своєї національної мови і національної культури, створення національних політичних і громадських організацій.

На сучасному етапі розвитку людства, що характеризується усе більш складним поділом праці, на перший план виходить необхідність загальнолюдської спільності і високого ступеня однорідності всього людства, окремих континентів, незважаючи на національні кордони. Існують точки зору, що економічні форми інтеграції призве­дуть узагалі до відмирання націй як форм об'єднання людей.

Загальний хід соціальних процесів, що призведе до відмирання націй, не може слугувати виправданням для придушення процесів національного відродження чи зневаги правом націй на самовизначення.

3. Соціологічні питання соціального і культурного життя націй

У соціології особливе місце займають питання вивчення рівня соціального і куль­турного розвитку націй, їх консолідації, асиміляції, інтеграції, міжнаціональних шлюбів, двомовності, розвитку національної самосвідомості, націоналізму, шовініз­му тощо.

Розвиток цивілізації характеризується дуже складними процесами. В історії були народи, від яких тремтіли імперії і які відійшли у вічність, - гуни, скіфи, ацтеки, готи. Звичайно, вони не зникли, а просто злилися з іншими, асимілювалися. У радянсь­кий час утворилася казахська нація з кількох джусів, таджицька — з кількох родинних племен. Процеси етнічної консолідації йдуть у народів Північного Кавказу. Наприк­лад, у Дагестані, де проживає близько ЗО етнічних груп — аварці, даргинці, кумики, лезгини, лакці, табасаранці, чеченці, ногайці, агули, тати, цахури. У кожної гори -свій народ, зі своєю мовою, своєю культурою. Як усе це зберегти?

Звичайно, у нашій історії є і приклади примусової асиміляції, коли в Узбекистані таджиків записували узбеками, чи в Азербайджані курдів — азербайджанцями.

Національна асиміляція

Зрозуміло, як і в усьому світі з його інтенсивними зв'язками, в Україні йдуть про­цеси національної асиміляції. Але це природна асиміляція, коли невеликі національні групи переймають добровільно мову, культуру, побутові звичаї великої нації, в ото­ченні якої вони живуть. Скажімо, асиміляція євреїв, карелів, мордви тощо. Напевно, ці процеси прогресивні.

У західній соціології для характеристики міжнаціональних процесів використову­ються такі підходи. Асиміляція —добровільна чи насильницька. У США вона йшла на основі англоконформізму. Хоча це завжди взаємний процес збагачення культури.

Плюралізм — самостійне співіснування етнічних груп. Найбільш яскравий при­клад — Швейцарія, де три чверті населення — німці, але італійці і французи не втра­тили ні мови, ні свого способу життя. Для України це теж типова картина. Правовий захист етнічних меншостей, наприклад, малих народів Півночі в Канаді, США і Ук­раїни.

Міжнаціональні шлюби

Для соціології має дуже важливе значення вивчення міжнаціональних шлюбів. Національно-змішані шлюби є важливим каналом зміни Етнодемографічної структури українського суспільства. Самі по собі такі шлюби не змінюють чисельного співвідно­шення контактуючих національностей, однак діти з таких сімей, обираючи собі націо­нальну приналежність одного з батьків, тим самим обривають етнічну лінію іншого. Статистичні дані свідчать про те, що в загальноукраїнському масштабі при визначенні національності дітей в етнічно змішаних сім'ях перевага надається українській націо­нальності, хоча тут є значні регіональні варіації. У плані генетичного здоров'я людства такі шлюби сприятливі, як правило, а діти, народжені в них, відрізняються здоров'ям, здібностями. Можна говорити як про окремі приклади, так і про етнічні групи, наприк­лад, козацтво, яке формувалося на кордонах етнічних груп.

Але з погляду національної самосвідомості у такому варіанті якась нація програє, адже діти змушені вибирати одну з двох національностей, а іноді зовсім іншу-третю. Дитина від українки і білоруса, що виросла в українському середовищі, українській культурі, що володіє українською мовою, хто вона за національністю? Найчастіше діти обирають національність того з батьків, хто має більш високий соціальний, куль­турний і етнічний статус. Вирішальне значення має переважне етнічне середовище. Зокрема, діти від шлюбів українських жінок з чоловіками інших національностей у межах України, і особливо в містах, де переважає українське населення, найчастіше зараховують себе до українців. Тут слід пам'ятати, що націй на 100 відсотків чистих в етнічному плані просто не існує. Справа не в крові батьків, а в умовах формування особистості. Для великих народів ці процеси не мають принципового значення, а для малих вони дуже хворобливі.

Деякі соціологи стверджують, що міжнаціональні шлюби менш стійкі. Але дані переписів населення, соціологічних опитувань свідчать, що міжнаціональні шлюби навіть більш стійкі, ніж однорідні. Міжнаціональні шлюби частіше зустрічаються се­ред міського населення, у районах нового освоєння. Видно, це пов'язано з міграцією молодого населення й ослабленням впливу старших, котрі майже завжди в цих пи­таннях консервативні.

Духовне життя націй

Найважливішим напрямом соціології націй є коло процесів і явищ у духовному житті націй, тобто освіта, культура, мова, традиції тощо. Якщо економіка і соціальне життя в основному інтернаціоналізуються, то духовне життя виступає в ролі свого роду сховища національного духу, традицій, національної самобутності. Саме мова, культура, традиції найбільшою мірою зберігають національне, особливе.

Тут, напевно, найголовнішою є проблема мови. Зараз проблеми мови, мабуть, найгостріші в суверенних республіках СНД. Національна мова стає державною мо­вою. І це правильно. Але треба враховувати інтереси інших національних груп, тобто право на володіння своєю мовою при спілкуванні. Державі слід забезпечити законне право учити дітей і учитися на своїй рідній мові всім громадянам республіки.

Вирішуючи мовні проблеми деяких малих народів, можна йти шляхом створен­ня культурних громад, вводити викладання мов цих народів у школах. Для цього по­трібно проводити соціологічні опитування населення, реалізувати національну по­літику з урахуванням думок і побажань більшості населення.

Необхідно пам'ятати, що в кризових ситуаціях питання мови, національної куль­тури найчастіше виявляються в епіцентрі політичного життя, необережні кроки мо­жуть призвести до серйозної соціальної напруги.

Таким чином, соціологія націй має специфічні підходи до вивчення національ­но-етнічних питань. У неї велике майбутнє. У сучасній ситуації при вирішенні національних питань соціологічна інформація особливо важлива, якщо ми хочемо дійти згоди.