Це, головним чином, похідні фенолу та формальдегіду, які діють на мікробну клітину, не дисоціюючи на іони, і добре, розчиняючись у ліпідах, нагромаджуються у бактеріальній клітині, викликаючи її загибель. З білками ці речовини утворюють нерозчинні альбумінати, порушуючи колоїдний стан клітини. Оскільки речовини групи фенолу мають велику молекулу і вона не здатна проникати через дрібні пори в оболонці спори, то спороцидної дії вони не проявляють.
Фенол – (С6Н5ОН). Це – безбарвні кристали з різким специфічним запахом. Під дією світла й повітря кристали рожевіють, а потім стають червоними (гідрат фенолу). При температурі 65°С розчиняється у воді в будь-яких співвідношеннях. Розчин має кислу реакцію, тому і називається карболова кислота. Фенол є досить отруйним – обпалює шкіру, спричинюючи водянки та виразки, коагулює білки. З підвищенням концентрації зростає інтенсивність зсідання білка. Незважаючи на значну бактерицидну дію, фенол не використовують для дезінфекції у корівниках і передзабійних приміщеннях, тому що молоко й м'ясо набувають запаху фенолу і стають непридатними для споживання.
До його недоліків належить низька спороцидна дія, отруйність, швидке всмоктування у шкіру, стійкий неприємний запах після дезінфекції.
Використання: ефективний стосовно майже усіх неспорових інфекцій у вигляді 2-5%-х розчинів. У 5%-й концентрації – для протирання чобіт, збруї, намордників.
Техніка безпеки. При використанні у великих кількостях працювати обережно. Препарат, отруйний і леткий, тому працювати потрібно в комбінезонах, протигазах, окулярах, гумових чоботях і рукавицях.
Крезоли (С6Н5СН3). Одержують із кам'яновугільного, сланцевого або торф'яного дьогтю й толуолу. Суміш - мета-, пара- і отокрезолу. Порівняно з фенолом має менш виражену припікаючу властивість та вищу дезінфекційну здатність. На виробництві використовують сирий крезол (неочищена карболова кислота) або чорна неочищена карболка – густа темно-бура рідина неприємного запаху. У воді розчиняється погано, утворює каламутну рідину нейтральної або слабокислої реакції, тому для дезінфекції використовують сірчано-крезолову або мильно-крезолову суміші.
Сірчано-крезолова суміш (три вагові частини 100%-го неочищеного крезолу й одна частина технічної сірчаної кислоти). Суміш готують на холоді і приливають кислоту до крезолу, а не навпаки, відстоюють 1-5 діб. Добре розчиняється у воді, використовується для дезінфекції у вигляді 3-5%-х розчинів.
Спори сибірки гинуть протягом 60 хв. при температурі 40°С, а при температурі 75°С у 1%-му розчині – за 20 хв. Збудник туберкульозу стійкий проти сірчано-крезолової суміші. Використовують 5%-й розчин сірчано-крезолової суміші при неспорових формах для дезінфекції ґрунту, підлоги, стічних жолобів, місць завантаження й розвантаження тварин, 10%-й розчин – для дезінфекції при сибірці та інших спорових інфекціях у будь-яку пору року. Взимку до неї додають 5-10% солі.
Працюють із сумішшю у спецодязі (гумові чоботи, рукавиці, захисні окуляри, халат).
Мильно-крезолова суміш. Містить 5% зеленого мила і 3% крезолу. Приготування: 500 г зеленого мила змішують із невеликою кількістю гарячої води, додають ще 10 л води і 300 г неочищеного крезолу. Суміш використовують свіжо приготовлену, гарячу, для знезараження жирних предметів і поверхонь при неспоровій інфекції.
Лізол. Одержують на заводі з технічного крезолу (50%) і калійного мила (50%). Це прозора чорно-бура масляниста рідина, добре розчинна у воді та спирті з утворенням піни. Розчини нейтральної або слаболужної реакції із запахом крезолів. Має добрі інсектицидні, бактерицидні та мийні властивості. Лізол не псує предмети під час дезінфекції, ефективний при вегетативній мікрофлорі. Його використовують для дезінфекції рук та інструментів у 1-5%-х розчинах, білизни – 3%-х, виділень хворих – 5-10%-х. Зберігають у темній скляній тарі, що закрита пробкою.
В останні роки надійшов препарат – лізол санітарний, марки «Дезонол», до складу якого входять поверхнево активні речовини, емульгатор та інші корисні добавки, які значно підвищують активність основної діючої речовини. Препарат являє собою темно-коричневу рідину зі специфічним запахом. При змішуванні з водою утворює стійку емульсію білого кольору. Розчини дезонолу не викликають корозії металів, не забруднюють і не змінюють колір поверхні.
Препарат у два рази активніший від лізолу. Перевагою дезонолу, на відміну від інших дезінфекційних засобів, є те, що він діє у присутності органічних речовин.
Креолін. Колоїдна система, що складається з кам'яно-вугільних, торф'яних і дерев'яних масел, емульгованих господарським або технічним милом, каніфоллю або асидолом. Це масляниста рідина, темно-коричневого кольору, із запахом дьогтю й креоліну. Дезінфікуючі властивості залежать від вмісту фенол-креоліну. При змішуванні з водою (1:10) утворюється стійка емульсія молочного кольору, лужної реакції.
Креолін буває:
а) безфенольний, кам'яновугільний (купочний);
б) фенольний -10, кам'яновугільний (фенолу 10-11%);
в) торф'яний (25-30% фенолу);
г) деревносмольний.
2-5%-ну водну емульсію з температурою 60-70°С використовують при неспорових інфекціях для дезінфекції забруднених предметів. Перед дезінфекцією тварин виганяють, а після неї приміщення добре провітрюють і просушують, інакше можливе отруєння тварин парами фенолу.
Нафтолізол – розчин крезолу в нафтеновому милі. Це однорідна, олієподібна густа рідина темно-бурого кольору, із сильним запахом крезолу, розчинна у воді й спирті, має бактерицидні властивості. Знезаражуюча здатність нижча ніж у лізолу. Розчини забруднюють предмети при дезінфекції.
Використання: 3-10%-ні гарячі (60-70°С) розчини для дезінфекції при вегетативних формах мікробів.
Ксилонафт-5 – масляниста рідина темно-коричневого кольору, складається із суміші ксиленолів (диметилфенолів 43%), омилених асидолмилонафтом (50%). Це активніший дешевий замінник дезінфекційного креоліну, із водою утворює стійку емульсію сірувато-молочного кольору. Має високу бактерицидну здатність. Придатний для дезінфекції приміщень у вигляді 4-5%-х розчинів. Купати тварин забороняється.
Дьоготь одержують при сухій перегонці вугілля, дерева, торфу. Містить 8-12% фенолів (крезол, гваякол та ін.). Для дезінфекції частіше використовують сосновий дьоготь, який нерозчинний у воді, тяжчий від неї, застосовують у суміші з кислотою чи лугом.
Чистий дьоготь застосовують для протирання (дезінфекції) шкіряних виробів (збруя, попони) і копит.
Для приготування кислотного розчину дьогтю спочатку готують маточний розчин (до 100 частин дьогтю додають 15 частин соляної кислоти), із якого перед застосуванням готують 10%-й розчин на воді, який за своїми дезінфекційними властивостями не поступається 5%-му розчину сірчано-крезолової суміші.
Лужний розчин дьогтю готують аналогічно, тобто спочатку – маточний розчин (до п'яти частин NаОН додають 70 частин води, перемішують і після цього додають ще 25 частин соснового дьогтю, таким чином маточний розчин містить 5% NаОН і 25% дьогтю), а з маточного – робочий, і застосовують 20%-м.
Мильно-лужний дьоготь: маточний розчин складається із трьох частин дьогтю, однієї частини зеленого мила і чотирьох частин 15%-го розчину NаОН. Робочі розчини – 5-10%-і.
Керол і гудронол – побічні продукти нафтопереробної промисловості. До їх складу входять сульфокислоти та сірчана кислота, які зумовлюють їх мийну й дезінфікуючу здатність. Після їх застосування запах швидко зникає. Водні розчини піняться.
Застосовують для дезінфекції поверхневого шару ґрунту на глибину до 3 см біля тваринницьких приміщень. При туберкульозі – 10%-і водні розчини – 10 л/м2 з експозицією 10 діб, при дезінфекції ґрунту, інфікованого збудниками ящуру, бруцельозу, лістеріозу, бешихи свиней – експозиція дві доби.
Феносмолін – суміш фенольної смоли (побічний продукт фенолацетонового виробництва) і 20%-го водного розчину натру їдкого 1: 1. Це пастоподібна маса темно-коричневого кольору з приємним ароматичним запахом. З водою утворює стійку емульсію. Препарат, малотоксичний для теплокровних. Ефективний при вегетативній і споровій формах інфекції, а також гельмінтозах.
Застосовують 3%-ну (за АДР) емульсію для дезінфекції при неспоровій мікрофлорі, 5%-ну емульсію – для дезінвазії, дезакаризації, 12-18%-ну емульсію – при споровій мікрофлорі. Витрати – 1 л/м2 приміщення і 10 л/м2 ґрунту, експозиція 2 год.
Контрольні запитання за темою
1. Які дезінфектанти належать до групи окислювачів?
2. Як визначити процентний вміст активного хлору у хлорному вапні та його розчинах?
3. Охарактеризуйте основні дезінфектанти, що діють на основі хлору.
4. Перерахуйте дезінфектанти з групи окислювачів.
5. Як проводиться зберігання дезінфікуючих засобів?
6. Техніка безпеки при роботі з хімічними засобами дезінфекції.
