Окислювачі і хлормісткі дезінфектанти. Визначення вмісту хлору у хлорному вапні та його розчинах

Мета заняття. Познайомити студентів із хлормісткими дезінфектантами й окислювачами, їх властивостями; засвоїти методику приготування й титрування робочих розчинів.

Місце проведення заняття. Лабораторія кафедри епізоотології.

Матеріали та обладнання. Набір хлормістких дезінфектантів і окислювачів, посуд для приготування розчинів, реактиви й устаткування для визначення концентрації активних речовин, таблиці, методики.

Окислювачі

До цієї групи дезінфектантів належать хімічні сполуки, що у вологому середовищі виділяють атомарний кисень або галогени (хлор, йод, бром), які власне й окислюють органічні компоненти мікробної клітини. Усі речовини цієї групи є універсальними деззасобами, але більшість із них має високу корозійну здатність, що обмежує їх застосування.

Окислювачі діють за рахунок активного кисню, що пов'язаний з агрегацією (злипанням) тонких фібрил ДНК, желатинізацією і набряком цитоплазми за рахунок вільного проникненням кисню у клітину, надлишок якого блокує фермент дегідрогеназу, порушуючи основну функцію цитоплазматичної мембрани – дихання.

Перекис водню (Н₂О₂). Препарат, активний відносно всіх видів збудників хвороб, у тому числі збудника туберкульозу та спорових інфекцій. Активність препарату знижується при наявності білка та жиру. У присутності синергістів (молочна кислота) дія посилюється у два рази за рахунок Н⁺ катіонів, які діють на статичний заряд мікробної клітини. Зона терапевтичної дії вузька і при передозуванні може викликати газову емболію й загибель тварини. В організмі розпадається на кисень і воду. Негативно діє на ряд ферментних систем, тому застосовувати потрібно обережно.

Використовують перекис водню 3%-м для аерозольної дезінфекції.

Надоцтова кислота (СНзСООН). Одержують за допомогою реакції оцтового ангідриду з перекисом водню. При розпаді надоцтової кислоти утворюються кисень і оцтова кислота. Проміжний продукт – атомарний кисень, який є сильним окислювачем. Спороцидна дія надоцтової кислоти в 10 разів сильніша водню перекису.

Для дезінфекції готують, як правило, маточний 3-3,5% за АДР розчин у закритому скляному або поліетиленовому посуді. Розчин зберігається 7-10 діб. Для використання готують робочий розчин, тобто 0,01%-й за АДР, який застосовують у присутності тварин, птиці. Для спорофунгіцидної дії застосовують 1-2%-ні розчини, які можна застосовувати і при мінусовій температурі.

Естостерил-1. У вигляді водних розчинів 0,3-0,5% надоцтової кислоти застосовують для профілактичної й вимушеної дезінфекції приміщень, вільних від тварин, при сальмонельозі, колібактеріозі, лістеріозі, туберкульозі.

Дезоксон. Діюча речовина – надоцтова кислота. Одержують при взаємодії водню перекису й оцтової кислоти. У зарубіжних аналогах АДР – 49%, у вітчизняних – 5%. При кімнатній температурі – це безбарвна або зеленуватого кольору рідина.

Використовують у 0,5%-му розчині в присутності тварин для дезінфекції приміщень, санації верхніх дихальних шляхів, обробки шкірних покривів. Містить стабілізатор. Належить до групи препаратів "холодної" стерилізації, його можна використовувати без антифризу до мінус 23°С.

У навколишньому середовищі швидко розпадається на Н₂О і О₂. Викликає сильну корозію. Руйнує гуму, пластмаси, залізо, фарби, внаслідок чого використовують рідко, лише при необхідності досягнення швидкого ефекту.

Калій перманганат (КМnО₄) – темно-фіолетові або пурпурні кристали з металевим блиском. Добре розчиняються у воді з виділенням атомарного кисню. Окислювальна здатність висока – окислення відбувається в будь-якому середовищі: кислому, нейтральному, лужному, добрий дезодорант.

Використовують у 0,5-1%-х розчинах для дезінфекції й дезодорації м'ясних лавок, прилавків, тари з-під м'яса, місць забою тварин. Ефективний як при вегетативній, так і споровій інфекціях (спори сибірки в 1%-му розчині гинуть протягом 1 год.).

Техніка безпеки. При змішуванні із сухим КМnО₄ винний спирт, гліцерин, бензол, сірководень загоряються.

Хлормісткі окислювачі

Ці препарати відщеплюють атомарний хлор, який вільно проходить через оболонки вегетативних та спорових форм мікробів і як сильний окислювач білкових молекул, викликає хлорування їх амінних груп, переводячи білки в інертний стан. Крім того, хлор вступає у реакцію з вологою клітини, утворюючи додатково бактерицидні хлористоводневу (НСl) і хлорнуватисту (НСl⁺¹О) кислоти.

Хлор – (газ) використовують для знезаражування питної води, дезінфекції вагонів, приміщень для тварин.

Хлорне вапно. Білий порошок із запахом хлору, головною складовою частиною є кальцію гіпохлорит – СаOСl₂. Одержують хлорне вапно пропусканням газоподібного хлору через сухе гашене вапно (пушонку). На відкритому повітрі хлорне вапно розкладається, перетворюючись у напіврідку або грудкувату масу. Процесу розкладу препарату сприяє сонячне світло, тепло, волога, а також каталізатори – органічні домішки (вугільний пил, мастила, тирса та метали).

Якість хлорного вапна залежить від активного хлору, якого в технічному препараті міститься 30-38%, але за Держстандартом повинно бути не менше 25%.

Антимікробна дія препарату підвищується у кислому середовищі, тому до розчину хлорного вапна рекомендують додавати технічну соляну або сірчану кислоти. Наприклад, у розчині хлорного вапна з умістом 5% активного хлору і 5% НСІ спори сибірки гинуть за 5 хв. Для дезінфекції хлорне вапно використовують у вигляді сухого порошку, освітлених розчинів чи суспензій.

Перед їх застосуванням потрібно визначити процентний уміст активного хлору у хлорному вапні. Існує кілька методів його визначення, але найбільше практичне застосування має спрощений пробірковий метод.

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ПРОЦЕНТНОГО ВМІСТУ АКТИВНОГО ХЛОРУ В СУХОМУ ХЛОРНОМУ ВАПНІ

Реактиви: 20%-й розчин соляної кислоти, калій йодистий і 0,1 н розчин гіпосульфіту.

У пробірку очною піпеткою вносять 5 крапель 20%-го розчину соляної кислоти і на кінчику скальпеля калію йодистого. Потім пробірку струшують до розчинення калію йодистого. Піпетку промивають 4 рази водою та 2 рази 1%-м освітленим розчином хлорного вапна. Далі набирають і вносять у пробірку 18 крапель 1%-го освітленого розчину досліджуваного хлорного вапна. Вміст пробірки старанно збовтують. Рідина забарвиться у колір йоду. Потім піпеткою (промитою 4 рази у воді та 2 рази в 0,1 н розчині гіпосульфіту) набирають децинормального розчину гіпосульфіту і додають краплями, рахуючи кожну, у пробірку. Після кожної краплі пробірку струшують. Розчин гіпосульфіту додають до знебарвлення рідини.

Одна крапля децинормального розчину гіпосульфіту, витраченого на титрування, відповідає 2% активного хлору у хлорному вапні. Отже, процент активного хлору в досліджуваному хлорному вапні дорівнюватиме подвоєній кількості крапель гіпосульфіту, витраченого на титрування.

Визначення активного хлору зазначеним способом повторюють кілька разів до одержання однакових показників.

Порошок (сухе хлорне вапно) малоактивний, але при наявності вологи його бактерицидна здатність підвищується. Сухе хлорне вапно з умістом 25% активного хлору використовують для знезараження вологого ґрунту, сечі, гноївки та ін. При наявності вологи відбувається бурхлива хімічна реакція з виділенням хлору й підвищенням температури об'єкта дезінфекції до 45-90^oС, яка теж діє бактерицидно.

Освітлені (відстояні) розчини готують із хлорного вапна з умістом активного хлору не менше 25%. Для приготування розчину хлорного вапна з умістом 2% активного хлору 8 кг вапна розчиняють в 98 л води. Для приготування розчину з 5% активного хлору – 20 кг вапна розчиняють у 95 л води. Розчин готують у дерев'яній бочці і відстоюють 24 год. Для дезінфекції використовують верхній (освітлений) шар.

Суспензія хлорного вапна (хлорно-вапняне молоко) – як правило, готують 10-20%-м, що при наявності у вапні 25% активного хлору відповідає 2,5% або 5% активного хлору.

Хлор, що виділяється при дезінфекції, значно подразнює слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів. Тому дезінфекція хлормісткими препаратами в присутності тварин не проводиться. У зв'язку з агресивністю препарату хлорним вапном не можна дезінфікувати бавовняні тканини та металеві вироби. Роботу з хлорним вапном проводять у спецодязі й протигазі.

Від виробника хлорне вапно надходить у герметично закритій тарі по 50, 100 і 275 л (дерев'яні бочки, вистелені поліетиленовою плівкою). Однак і в таких умовах при зберіганні протягом року кількість активного хлору зменшується вдвічі.

Техніка безпеки. Зберігати вапно насипом заборонено (можливе самозаймання й вибух). Не можна зберігати в одному складі з хлорним вапном вибухонебезпечні й легкозаймисті речовини.

Хлораміни – це хлорпохідні аміаку або органічних аміносполук, у яких атом хлору зв'язаний безпосередньо з атомом азоту. Їх одержують при дії газоподібного хлору або хлорнуватистої кислоти на органічні аміни та їх солі.

У ветеринарії частіше використовують хлорамін-Б. Це жовтуватий порошок із слабким запахом хлору, добре розчинний у воді. Порошок і його розчини стійкі, не розкладаються навіть при кип'ятінні. Бактерицидність хлораміну-Б зумовлена вмістом 25-29% активного хлору. Розчини хлораміну-Б мають слабкий запах хлору, слабо корозійні, мало псують предмети.

Використовують для дезінфекції будь-яких об'єктів при споровій і вегетативній мікрофлорі у вигляді 1-10%-х розчинів.

Кальцію гіпохлорит (Са(СlО)₂) – кальцієва сіль хлорнуватистої кислоти. Одержують пропусканням газоподібного хлору через суспензію гашеного вапна. Добре розчиняється у воді. Розчини мають високу окислювальну здатність, перевищуючи хлорне вапно в 2,2 раза. Дуже кородують метал, роз'їдають бавовну. Нараховується п'ять сортів препарату, які розрізняються за вмістом активного хлору.

Для ветеринарії надходять марка Б I і II сортів із умістом активного хлору відповідно 30 і 24%. Препарат майже повністю – на 94-95% розчиняється у воді. Рихлий осад вільно проходить через форсунки дезустановок, тому немає потреби готувати освітлені розчини. 10-12%-ні розчини використовують для побілки й дезінфекції поштукатуреної поверхні.

Використовують для дезінфекції приміщень при всіх хворобах, у тому числі туберкульозі й сибірці, а також для знезараження ґрунту при спорових інфекціях у вигляді 10%-х, а при неспоровій – 5%-х розчинів.

ДТСГК – двітретиносновна сіль кальцію гіпохлориту – білий порошок із запахом хлору. Промисловість випускає два сорти з умістом 56-58% активного хлору (термін зберігання до п'яти років) і до 47% (термін зберігання до двох років). Препарат добре розчиняється у воді, стійкий при зберіганні. Використовують, як і хлорне вапно.

Натрію гіпохлорит (NaClО). Для приготування 1 л розчину розводять у воді 200 г хлорного вапна з умістом 25% активного хлору і 200 г кальцинованої соди, яку попередньо розчиняють у підігрітій до 50°С воді. Витримують 24 год. Розчин містить 5-6% активного хлору. Для дезінфекції використовують такий розчин або розводять його до вмісту 1-2% активного хлору.

Гіпохлор. Діюча речовина –натрію гіпохлорит. Це прозора жовтувата рідина із запахом хлору. Готують промисловим способом, пропускаючи газоподібний хлор через розчин КАСПОС (відхід глиноземного виробництва, містить до 42% лугів) або через 7%-й розчин NаОН – до насичення його 2-5% хлору. Після приготування розчину в нього вносять 1,5-2% натрію метилсилікату як інгібітору корозії. На мікроби такий розчин діє як 3%-й NаОН, але має ще мийні і вибілюючі властивості та в 10-15 разів нижчу ніж у NаОН і хлорного вапна кородуючу здатність. Розчини придатні для дезінфекції тваринницьких і птахівничих приміщень, підприємств м'ясної й молочної промисловості, транспорту протягом 10 днів, якщо їх зберігати у закритому посуді.

Текстаніт – рідина, що містить 14% активного хлору у вигляді натрію гіпохлориту, пом'якшувач води, антикорозійну речовину і стабілізатор. Препарат малотоксичний. Випробовували для дезінфекції у присутності свиней. Для ветеринарних цілей промисловість випускає його в 50‑кілограмових місткостях.