1. Ін'єкційний – введення препаратів внутрішньовенно, внутрішньосинусно, внутрішньом'язово, підшкірно, у черевну порожнину й ін.
2. Скарифікаційно-нашкірний – втирання препарату в шкіру, слизові оболонки губ чи ясен.
3. Інсталяційний – краплинне введення препарату в природні порожнини тіла тварин (кон'юнктивально, клоачно, назально).
4. Дисперсійний – розпилення рідких і порошкоподібних препаратів у приміщенні, де утримують тварин (птицю).
5. Аліментарний – згодовування препаратів із кормом або водою.
6. Комбінований – одночасне, але роздільне використання двох або більше методів.
Місця ін'єкцій біопрепаратів
§ підшкірне – в ділянці шиї, за лопаткою, в кінчик хвоста, за вухом;
§ внутрішньошкірне – в ділянці шиї, лопатки, підхвостової складки, в основу шкіри вуха, у шкіру борідки, мочки, сережки, внутрішньої поверхні стегна;
§ внутрішньом'язове – в ділянку крупа, стегна, шиї, підгруддя (коні), у грудний м'яз, гомілку (птиця);
§ внутрішньовенне – у яремну, вушну, підкрильну вени;
§ у черевну порожнину.
Контрольні запитання за темою
1. Що таке специфічна профілактика?
2. Класифікація біопрепаратів.
3. Які препарати застосовують із профілактичною метою?
4. Типи вакцин.
5. Вимоги до вакцин.
6. Ад’юванти (з якою метою їх застосовують)?
7. Анатоксини.
8. Що лежить в основі виготовлення лікувально-профілактичних сироваток?
9. Які є способи одержання імуноглобулінів?
10. З якою метою використовують бактеріофаги у ветеринарній медицині?
11. Що таке інтерферон? Його застосування у ветеринарній медицині.
12. Що таке діагностичні препарати?
13. Коли вибраковують біопрепарати?
14. Зберігання й транспортування біопрепаратів.
15. Які є способи введення біопрепаратів?
ДЕЗІНФЕКЦІЯ
ДЕЗІНФЕКЦІЯ І ЇЇ РОЛЬ У СИСТЕМІ ПРОТИЕПІЗООТИЧНИХ ЗАХОДІВ. ВИДИ Й ОБ'ЄКТИ ДЕЗІНФЕКЦІЇ. МЕТОДИ Й ЗАСОБИ ДЕЗІНФЕКЦІЇ.
Мета заняття. Ознайомити студентів із поняттям "дезінфекція", метою проведення, видами та об'єктами, методами й засобами дезінфекції.
Місце проведення заняття. Лабораторія кафедри епізоотології та тваринницькі ферми.
Матеріали та обладнання. Набір дезінфектантів, таблиці, методики, посуд, апарати для проведення дезінфекції.
Методичні вказівки. Викладач ознайомлює студентів із поняттям "дезінфекція", її видами, об'єктами, детально роз'яснює методи й засоби дезінфекції.
Дезінфекція – комплекс заходів, спрямованих на видалення або знищення патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів на об’єктах навколишнього середовища.
Термін “дезінфекція” походить від французького des – усуваю і латинського іnfectio – зараження) – спосіб знезараження об’єктів навколишнього середовища, направлений на знищення в них патогенних мікроорганізмів. Тобто дія на другу ланку епізоотичного ланцюга – фактори передачі (тваринницькі приміщення, ґрунт, вода, повітря, предмети догляду, шкіра тварин, продукти тваринництва та ін.). Таким чином, ці заходи дають змогу знищити патогенні мікроорганізми в навколишньому середовищі, розриваючи епізоотичний ланцюг, зупиняють розвиток епізоотичного процесу.
Поняття дезінфекція (обеззаражування) слід відрізняти від поняття знезараження, тобто знищення не лише патогенних мікроорганізмів, а й продуктів їх життєдіяльності – токсинів, а також і від стерилізації – знищення у середовищі усього живого.
ВИДИ ДЕЗІНФЕКЦІЇ
За призначенням дезінфекцію поділяють на профілактичну та вимушену. Профілактичну дезінфекцію проводять у благополучних господарствах із метою запобігання інфекційних хвороб. Вона знижує загальне мікробне забруднення у навколишньому середовищі та запобігає нагромадженню й поширенню збудників інфекційних хвороб. У господарствах її роблять навесні після вигону тварин у літні табори та восени перед постановкою їх на зимове утримання.
У сучасному тваринництві, крім того, виділяють передпускову й технологічну дезінфекцію.
Передпускову дезінфекцію проводять перед введенням в експлуатацію тваринницького об'єкта або його частини; технологічну – залежно від технології ведення тваринництва, використовуючи так звані технологічні розриви, пов'язані з переміщенням тварин і тимчасовим повним звільненням приміщення.
Вимушену дезінфекцію проводять у господарствах при виникненні інфекційних хвороб серед тварин. Її поділяють на поточну та заключну. Поточну дезінфекцію здійснюють із моменту появи інфекційної хвороби в господарстві, та всякий раз при виділенні нових тварин, що захворіли, загибелі хворих, черговому діагностичному дослідженні, та інших випадках систематично, до її ліквідації, повторюючи у терміни, що зазначені в інструкції з ветеринарної дезінфекції.
Заключну дезінфекцію проводять після оздоровлення господарства (ліквідації інфекційної хвороби) перед зняттям карантину або обмежуючих заходів. Роблять її особливо ретельно, в усіх приміщеннях, території, що прилягає, транспорту, інвентарю і т. д. Вона направлена на повне знищення збудника в навколишньому середовищі зони епізоотичного вогнища. Значну увагу приділяють дезінфекції підлоги та ґрунту під нею. Дерев’яну підлогу знімають, ґрунт на глибину просочування сечі видаляють, знезаражують, решту ґрунту зрошують дезінфектантом, перекопують на глибину до 25 см, змішуючи з дезінфекційною речовиною, прикотковують і засипають свіжим ґрунтом до попереднього рівня.
Так само знезаражують і глинобитну підлогу. Непридатні дошки з підлоги, дерев'яні перегородки, корита спалюють.
