Класифікація і номенклатура вітамінів 4 страница

Хімічно чисті препарати групи флавонів (зокрема рутин) —це жовті кристалічні речовини без запаху і смаку, погано розчинні в холодній воді (краще в киплячій воді або спирті) і не розчинні в жирових розчинниках — хлороформі, бензині, ефірі. Флавони стійкі проти дії кислот і лугів.

Катехіни (препарат вітаміну-Р з чайного листка) —аморфні порошки сірувато-зеленого кольору, гіркуваті на смак, розчинні у воді і спирті. В сухому прохолодному місці вони зберігаються тривалий час без втрати біологічної активності.

Біологічна дія. Вивчення біологічної дії вітаміну Р ускладнюється
значним поширенням його в харчових продуктах, а тако— м, що
геморагічний діатез у людини переважно пов'язям " ^і.ахво-

рюваннями. Експериментальний Р-авіта»'". j людини_г

так і у піддослідних тварин. Він -,. порушенням про-

никності капілярів, розвитком гем -, лкі мають вигляд петехіаль-них висипів, що починаються у волосяних мішечках. Цим вони відрізняються від великих крововиливів у підшкірну тканину і м'язи, характерних для цинги. Після введення Р-вітамінних препаратів симптоми даного захворювання швидко зникають.

Експериментальні дослідження повністю підтвердили важливу роль вітаміну Р в регуляції проникності капілярів, причому більш ефективна дія вітаміну Р виявляється при його застосуванні в комплексі з іншими вітамінами (С, В,₅, К). В Київському медичному інституті Є Ф. Шамрай із співробітниками створив препарат галаскорбіи, який містить аскорбінову кислоту і гідролізований танін. До його складу входить 20 % вітаміну С, 60 поліфенолів, 15 натрію і 5 % води. Цей препарат сприяє процесам регенерації тканин і застосовується при лікуванні захворювань печінки, виразок шлунка і дванадцятипалої кишки, прискорює загоювання ран. Препарати вітаміну Р використовують при багатьох інфекційних захворюваннях, які супроводжуються ураженням стінок судин та утворенням ерозій і виразок у кишках (скарлатина, сепсис, висипний і черевний тиф, дизентерія). Застосовують препарати вітаміну Р також при ревматизмі, пневмоніях, захворюваннях крові, хірургічних втручаннях, шкірних хворобах.

Широке застосування вітаміну Р в клінічній практиці пов'язане з тим, що крім капілярозміцнюючої дії група речовин, що має Р-віта-мінні властивості, виявляє протизапальну й антиалергійну дію, сприяє розширенню судин, знижує тонус непосмугованої м'язової тканини бронхів і кишок.

Біологічна дія вітаміну Р в організмі ще недостатньо вивчена, хоч тепер існує багато різних припущень. Вважають, зокрема, що препарати вітаміну Р підвищують активність аскорбінової кислоти, оберігають ¹¹ від окислювального розщеплення, що сприяє економному використанню і нагромадженню її в організмі. Існують дані, що антиокислювальні властивості вітаміну Р не обмежуються аскорбіновою кислотою, він

може запобігати окисленню інших речовин, зокрема адреналіну. Позитивно впливає вітамін Р на функціональний стан деяких внутрішніх органів.

Поширення і потреба. Вітамін Р досить поширений у рослинних продуктах. Найбільша кількість його міститься в смородині, шипшині, цитрусових, чорноплідній горобині, листках гречки, чаю та ін.

Добова потреба у вітаміні Р точно не встановлена. Вважають, що вона коливається в межах 50—60 мг. Лікувальні дози в два-три рази більші. іґ\ (^ітамінВД біотин). у 1936 р. було встановлено, що при утриманні І ^піддослідних тварин на харчовому раціоні, який містить значну кількість сирого яєчного білка, виникає характерне захворювання, яке виявляється в ураженні шкіри (дерматитах) та порушенні функцій нервової системи. При добавлянні до харчового раціону тварин дріжджів або екстрактів печінки ознаки захворювання зникали. Враховуючи специфіку дії даного харчового фактора, а також те, що він є життє-вопеобхідним, його назвали вітаміном Н (від нім. Haupt —- шкіра), або біотином. Згодом цей вітамін було виділено в кристалічному вигляді і досліджено його будову й властивості.

Будова і фізико-хімічні властивості. За хімічною природою біотин є монокарбоновою кислотою гетероциклічної будови. До складу гете-роциклу входять оксіімідазольне кільце А і тіофенове кільце В, з'єднані уреїдним угрупованням:

. -(CHjU-COOH

Біотин

У хімічно чистому вигляді біотин — це безбарвна кристалічна речовина, добре розчинна у воді, спирті, стійка проти дії високих температур, кислот, лугів та ультрафіолетового випромінювання. Біологічна активність його знижується при нагріванні і наявності кисню.

В клітинах мікроорганізмів виявлено деякі похідні біотину, що мають високу біологічну активність. Найбільш вивченим серед них є біоцитин — сполука біотину з лізином:

Біологічна дія. Біотин має високу фізіологічну активність і широкий діапазон дії. Він необхідний для нормальної життєдіяльності не лише нижчих організмів (бактерій, дріжджів), а й для людини. У зв'язку з тим що біотин досить поширений у продуктах харчування, а також синтезується мікрофлорою кишок, за звичайних умов при збалансованому харчуванні явища абіотинозу в людини не спостерігаються. Нестача вітаміну найчастіше має місце у дітей, які вживають значну кількість сирого яєчного біка, до складу якого входить глікопротеїд аві-дин (від. лат. avis — птах), зв'язуючись з яким біотин втрачає свою біологічну активність. Комплекс біотин-авідину можна записати так:

При нагріванні до 100 °С авідин руйнується (денатурує) і втрачає здатність утворювати комплекс з біотином.

Абіотиноз може виникати також при застосуванні високих доз антибіотиків. Основними ознаками нестачі біотину є себорейні дерматити, при яких шкіра набуває темно-землистого відтінку і злущується. Спостерігається м'язова слабкість, атрофія сосочків язика, виникають порушення з боку нервової системи, в'ялість, депресія, гіперстезії, нудота, анемія.

Біологічна активність біотину зумовлена тим, що він уходить до складу простетичної групи ферментів, які беруть участь у процесах карбоксилювання, декарбоксилювання та переамінування амінокислот, у синтезі жирних кислот, пуринових і піримідинових основ та ін. Застосовують біотин для лікування дерматитів.

Поширення і потреби. Біотин міститься в багатьох продуктах тваринного і рослинного походження, багатих на вітаміни групи В. Особливо багато його в печінці і нирках. Є біотин також в яйцях, овочах і Фруктах.

Добова потреба у біотині становить 10 мкг. Вона забезпечується головним чином за рахунок повноцінного харчування та синтезу мікрофлорою кишок.

Запитання і вправи для самоконтролю

1. Які речовини називаються вітамінами?

2. Дайте визначення поняттям: гіповітаміноз, авітаміноз, поліавітаміноз, гіпервітаміноз.

3. Назвіть основні екзо- та ендогенні фактори, які зумовлюють авітамінози 1 поліавітамінози.

4. У чому полягає біологічна роль вітамінів?

5. Назвіть основні джерела вітамінів.

6. Схарактеризуйте номенклатуру та класифікацію вітамінів.

7. Вітаміни А і D, їх хімічна будова та біологічна роль.

8. Дайте характеристику вітаміну К і К-авітамінозів.

9. Напишіть структурні формули вітамінів В_г і В₂ та назвіть основні ознаки їх авітамінозів.

10. Схарактеризуйте біологічну роль вітаміну В₃.

11. Напишіть хімічну формулу і поясніть біологічну роль в організмі вітаміну В₅.

12. Яка хімічна будова та біологічна роль вітаміну В₆?

13. Напишіть структурну формулу вітаміну С та поясніть основні етапи його окислення.

14. Розкажіть про основні ознаки С-авітамінозу, поширення вітаміну С в природі та добову потребу в ньому організму людини. _ш

15. Яка біологічна роль вітаміну В_]2?

16. Які речовини називаються вітаміноподібними?