Загальноприйнятою метою у світовій теорії і практиці гуманістичного виховання був і залишається ідеал всебічно і гармонійно розвинутої особистості, який іде із глибини століть.
В Україні загальна мета виховання конкретизується через систему виховних завдань, які об'єднані в напрями. Так, інтелектуальне (розумове) виховання передбачає:
—засвоєння системи знань, яка спроектована з відповідних навчальних предметів і містить перелік смислових елементів суспільного досвіду (фактів, понять, означень, теорем, законів, положень, правил, алгоритмів діяльності тощо);
—розвиток пізнавального інтересу, творчої активності, мислення, раціональної організації навчальної праці;
—розвиток критичного мислення, здатності усвідомлю
вати та відстоювати особисту позицію;
—вироблення вміння самостійно здобувати знання;
—готовність до застосування знань, умінь в практичній діяльності;
—формування особистісного світогляду — узагальненого розуміння всього світу в цілому на ґрунті великої кількості впорядкованих поглядів, переконань, ідеалів.
Патріотичне виховання:
—виховання любові до рідної землі, родини, свого народу, Батьківщини;
—формування національної свідомості;
—культивування кращих рис української ментальності: працелюбності, індивідуальної свободи, глибокого зв'язку з природою та ін.;
—виховання бережливого ставлення до національного багатства країни: мови, культури, традицій;
—формування готовності до творчої праці на благо людей, подвигу в ім'я процвітання держави;
—формування відповідальності за долю Батьківщини;
—виховання громадянського обов'язку перед країною, суспільством;
—формування політичної культури;
—вироблення етики міжнаціональних стосунків.
Правове виховання:
—прищеплення поваги до прав та свобод людини і громадянина;
—виховання поваги до Конституції, законів України, державних символів (Герба, Прапора, Гімну);
—засвоєння основ державного, трудового, цивільного, сімейного і кримінального права;
—формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;
—виховання поваги до прав і свобод інших людей;
—формування активної протидії випадкам порушення законів.
Моральне виховання:
—формування в учнів основ загальнолюдської і народної моралі: совісності, порядності, тактовності, співчуття, милосердя, доброти, чесності, гуманності, толерантності та інших доброчинностей;
—виховання поваги до батьків, духовної єдності поколінь;
—виховання почуття власної гідності: честі, свободи,
рівності, працелюбності, самодисципліни;
—готовність будувати своє життя за принципами гуманізму;
—подвижництво у подоланні страху, насильства, жорстокості, помсти;
—виховання культури поведінки.
Художньо-естетичне виховання:
—оволодіння основами народного мистецтва, музики, архітектури, усної народної творчості, національної пісенної і танцювальної культури, побуту, ремесел, гри;
—формування системи знань про світову культуру і мистецтво;
—розвиток естетичних потреб і почуттів;
—розвиток художніх здібностей і творчої діяльності;
—готовність будувати власне життя за законами краси.
Трудове виховання:
—вироблення свідомого ставлення до праці як вищої цінності людини і суспільства;
—формування трудових навичок та умінь;
—формування уміння самостійно й ефективно працювати;
—розвиток потреби в творчій праці;
—виховання діловитості, підприємливості;
—виховання почуття господаря й господарської відповідальності;
—формування готовності до праці в умовах ринкової економіки.
Екологічне виховання:
—формування розуміння необхідної гармонії людини з
природою;
—оволодіння знаннями про природу свого краю;
—виховання почуття відповідальності за природу як національне багатство, основу життя на землі;
—формування готовності до активної екологічної діяльності;
—формування основ глобального екологічного мислення.
Фізичне виховання:
—озброєння школярів знаннями про роль фізичної куль
тури в житті людини;
—забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді;
—фізичне, духовне і психічне загартування;
—виховання відповідального ставлення до зміцнення власного здоров'я;
—формування навичок дотримування санітарно-гігієнічних норм, режиму дня та харчування;
—розвиток потреби у здоровому способі життя. Статеве виховання:
—психосексуальна підготовка;
—формування готовності вкласти шлюб і виконувати сімейні обов'язки;
—формування культури сімейних і статевих відносин.
Мета і завдання виховання, визначені суспільством, мають об'єктивний характер, оскільки випливають із об'єктивної необхідності. Без чіткої стратегії неможлива соціальна перебудова: неминуче виникнуть розмиті ідеали, фальшиві зразки життя, еталони поведінки.
Визнаючи особистість і її сутнісних наснаги в реалізації ролі провідною цінності, гуманістична педагогіка у теоретичних побудовах і технологічних розробках спирається їхньому аксиологические характеристики. Завдяки оцінним відносинам особистості відбувається створення нових цінностей або поширення раніше відкритих кордонів та визнаних (наприклад, соціальних норм, точок зору, думок, правил, заповідей і законів спільного життя та інших.). У цінностей відбувається ускладнення стимулів поведінки чоловіки й причин соціальної дії. Людина має бути вільний від втручання влади потреб, долати своє підпорядкування їм. Свобода особистості є ухиляння від влади низинних потреб, вибір найвищих вартостей й прагнення до реалізації. Ціннісні орієнтації позначаються на моральних ідеалах, що є вищим проявом цільової детермінації діяльності особистості. Ідеали є граничні мети, вищі цінності світоглядних систем. Вони завершують багатоступінчастий процес ідеалізації дійсності.Розуміння ціннісними орієнтаціями як морального ідеалу призводить до загострення протистояння між соціальним і особистим. З виниклого конфлікту виходять, зазвичай, жертвуючи одним заради іншого. Проте гуманна людина надходитиме відповідно до вимог морального ідеалу. Моральні ідеали, отже, зумовлюють досягнення цього рівня розвитку особистості, що відповідає гуманістичної сутності людини. Вони проявляється органічне єдність провідних інтересів особи й суспільства, оскільки вони концентровано висловлюють соціальні функції гуманістичного світогляду.Моральні ідеали є вищими критеріямимотивационно-ценностного відносини особистості, що характеризується усвідомленням особистістю свого боргу, відповідальності перед суспільством, добровільним рішенням поступитися своїми інтересами на користь іншу людину, не вимагаючи нічого натомість.Мотивационно-ценностное ставлення характеризує гуманістичну спрямованість особистості тому випадку, якщо вона, будучи суб'єктом діяльності, реалізує у ній свій гуманістичний спосіб життя, готовність приймати себе відповідальність за інших і поза майбутнє суспільства, надходити незалежно від приватних обставин і ситуацій, утворюють її життя, творити їх, наповнювати гуманістичним змістом, виробляти гуманістичну стратегію і перетворювати себе, немов гуманну особистість.
