Навчання, як і всякий інший процес, пов'язане з рухом. Воно, як і цілісний педагогічний процес, має задачну структуру, а отже, і рух в процесі навчання йде від рішення однієї учбової задачі до іншої, просуваючи учня по шляху пізнання: від незнання до знання, від неповного знання до повнішому і точнішому. Навчання не зводиться до механічної передачі знань, умінь і навиків. Це двосторонній процес, в якому в тісній взаємодії знаходяться педагоги і вихованці (що вчаться): викладання і учення. При цьому викладання повинне розглядатися умовно, оскільки вчитель не може обмежитися тільки викладом знань — він розвиває і виховує, тобто здійснює цілісну педагогічну діяльність.Навчання-є засобом виразу і пізнання суті явища, що вивчається, знаряддям комунікації і організації практичної пізнавальної діяльності школярів. Воно тісно пов'язане також з ціннісно-орієнтаційною діяльністю, що має своїй на меті формування особових сенсів і усвідомлення соціальної значущості предметів, процесів і явищ навколишній дійсності.
Закономірності,принципи і функції навчання
Закономірності навчання висловлюють суттєві й необхідні зв'язок між його умовами і результатом, а зумовлені ними принципи визначають загальну стратегію рішення цілей навчанняЗакономірності навчання, аналізовані як вираз дії законів у умовах, — це об'єктивні, суттєві, стійкі, повторювані зв'язок між складовими частинами, компонентами процесу навчання. Особливість поняття «закономірності» в дидактиці у тому, що це зв'язку, залежності компонентів процесу навчання мають переважновероятностно-статистический характер.. Багато закономірності навчання виявляються досвідченим, емпіричним шляхом, отже, навчання може будуватися з урахуванням досвіду, як кажуть, по здоровому глузду. Проте побудова ефективних систем навчання, ускладнення процесу навчання із включенням нових дидактичних коштів вимагає теоретичного знання про закони, якими протікає процес навчання. Виділяються зовнішні закономірності процесу навчання дітей і внутрішні. Перші характеризують залежність навчання від громадських процесів і умов: соціально-економічної, політичну ситуацію, рівня культури, потреб суспільства на певний тип особи і рівня освіти. До внутрішнім закономірностям процесу навчання ставляться зв'язок між його компонентами: між цілями, змістом, методами, засобами, формами. Існує закономірна зв'язок між навчанням і вихованням: навчальна діяльність викладача переважно носить який виховує характер.
Принципи процесу навчання
Досих пір не визначено вихідні підстави до розробки номенклатури принципів навчання; не розроблено наукові основи системи принципів навчання, їхсоподчиненности, ієрархії. Саме ця причина те, що у фундаментальних працях по дидактиці й у навчальних посібниках за курсом «Педагогіка» кількість принципів, їх формулювання значно відрізняються, а зміст надмірнопсихологизировано,логизировано і ідеологізованим. Певне, що писав свого часу видатний діяч сучасної вітчизняної педагогіки М. Н.Скаткин, це пояснюється лише тим, що навколо лише педагоги виводили принципи з досвіду навчання, інші — з філософії, теорії пізнання, треті вважали, що основою принципів повинні служити закономірності психіки дітей. Принципи навчання у цьому випадку перестають бути універсальними всім навчальних предметів і всіх ситуаціях навчання..Принципи навчання виступають на органічному єдності, створюючи деяку концепцію дидактичного процесу, що можна уявити, в розумінні системи, компонентами якої є. Численні спроби розробити систему дидактичних принципів на роботах дослідників нової доби. Їх аналіз дає можливість окреслити як основних, загальновизнаних такі принципи:
1. свідомості і активності;2. наочності;3. систематичності і послідовності;4. міцності;5. науковості;6. доступності;7. зв'язку теорії з практикою.
Функції процесу навчання
Функції навчання характеризують сутність процесу навчання, тоді як завдання є з компонентів навчання.Дидактика виділяє три функції процесу навчання: освітню, розвиваючу і виховну.Освітня функція у тому, що навчання спрямований насамперед формування знань, умінь і навиків, досвіду творчої діяльності. Знання у педагогіці окреслюється розуміння, збереження у пам'яті і відтворення фактів науки, понять, правил, законів, теорій.Аналіз освітньої функції навчання природно веде до виділення і опису тісно що з ній розвиваючої функції.Розвиваюча функція навчання позначає те що процесі навчання, засвоєння знань відбувається розвитокобучаемого. Це розвиток відбувається в всіх напрямах: розвиток мови, мислення, сенсорної і рухової сфер особистості, емоційно-вольовий іпотребностно-мотивационной області. Розвиваюча функція навчання з суті становить проблему взаємовідносини навчання дітей і розвитку – одне із найгостріших питань у з психології та сучасної дидактиці. Розвиваюча функція навчання реалізується у ряді спеціальних технологій чи методичних систем, які мають метою розвитку особистості.Воспитивающая функція проявляється у забезпеченні;усвідомлення учнем своєї навчальної діяльності як соціально значимої;формування її морально-ціннісних орієнтирів у процесі опанування змісту освіти, вміннями і навички;виховання моральних чеснот особистості;формування позитивних мотивів вчення;формування досвіду спілкування між учнями і співробітництваз вчителями у процесі;виховного впливу особистості вчителя як прикладу для наслідування.Крім пізнавальної виховної і розвиваючої функції навчання, деякі учені виділяють ще спонукальну і організуючу. Процес навчання треба будувати те щоб він підштовхувала щодо подальшихучебно-познавательним діям учнів, організовував їх у пізнання нового.
