Виробничий комплекс регіону

 

1. Визначення, принципи формування та види виробничих комплексів.

2. Склад і організаційні форми функціонування виробничого комплексу.

3. Особливості розвитку і формування виробничого комплексу в умовах ринко-вих відносин.

4. Виробничий потенціал регіону та його оцінка.

 

 

Виходячи з системного аналізу об’єктів регіональної економіки, в складі тери-торіальних соціально-економічних систем виділяється виробнича система, яку на-зивають в економічній літературі виробничим комплексом.

Виробничий комплекс – це цілісна сукупність взаємозв’язаних виробничих підприємств на відповідній території.

Такі виробничі комплекси ще називають територіально-виробничими комплек-сами (ТВК).

ТВК формується на основі розвинутих економічних виробничих зв’язків: вироб-ничо-технологічних, фінансово-комерційних і інформаційних.

 

ТВК формується на таких принципах:

- комплексного використання природно-ресурсного потенціалу;

- ефективності функціонування виробничого комплексу;

- територіальної єдності виробництва;

- взаємозв’язаності об’єктів на певній території.

 

За ознакою охоплення виробничих підприємств різної галузевої приналежності виділяються такі комплекси: інтегральні, міжгалузеві, галузеві.

Інтегральні комплекси ТВК – це досить розвинутий набір підприємств різ-них галузей і видів діяльності (спеціалізації).

Міжгалузеві ТВК – це набір підприємств не менше двох галузей виробництва.

Галузевий ТВК – це набір підприємств різних видів діяльності, які належать до певної галузі економіки.

 

За ознакою охоплюваної території ТВК поділяються на:

- локальні (виробничі вузли) – охоплюють територію від 2 до 50 км;

- регіональні ТВК, які можуть охоплювати область;

- міжрегіональні ТВК, які охоплюють декілька областей.

 

Загальна схема інтегрованого багаторівневого ТВК показана на рис. 3.

 

ТВК, як інтегральний комплекс, включає міжгалузеві та галузеві ТВК. На шляху переходу до ринкової економіки ТВК вимагають трансформації організаційних структур функціонування ТВК. Найбільш поширеними організаційними формами функціонування ТВК є:

1) територіально-виробничі об’єднання;

2) територіально-виробничі асоціації, які створюються за спільними інтереса-ми;

територіально-виробничі концерни (консорціуми), які формуються на базі об’єднання сукупності підприємств на даній території для здійснення спільної гос-подарської діяльності;

3) територіальні фінансово-виробничі групи, коли крім підприємств в об’єднан-ня включаються банки;

4) технополіси (технопарки) – об’єднання виробничих і науково-технічних під-приємств;

5) агрополіси – об’єднання агропромислових підприємств з науково-технічни-ми підприємствами.

 

 

Рис. 3. Загальна схема інтегрованого багаторівневого ТВК

 

В умовах ринкової економіки відбуваються зміни щодо формування в межах ТВК. Підприємства як суб’єкти господарювання об’єднуються у виробничі комп-лекси на добровільних засадах, виходячи з економічної діяльності, або для отри-мання максимального прибутку.

Підприємства в умовах ринку об’єднуються в ТВК на договірних засадах. Міс-це і роль підприємства в ТВК відзначаються його спеціалізацією, якістю продукції, потужністю виробництва, тощо. Відносини між підприємствами різних об’єднань регулюються на основі їх статутів і договорів.

ТВК формують виробничий потенціал регіону, який характеризується мож-ливостями виробництва максимального випуску продукції або послуг за певний термін при відповідних організаційно-економічних і технологічних умовах.

Виробничий потенціал регіону визначається за формулою:

 

де:

ВПр – виробничий потенціал регіону;

m – загальна кількість підприємств;

Пі – потужності і -го підприємства даного регіону;

НПі – недовикористані потужності і -го підприємства;

Δ ВПі – приріст виробничих потужностей і -го підприємства.

 

Для оцінки діяльності виробничого комплексу регіону використовується сукуп-ність таких показників:

 

1. Коефіцієнт використання виробничих потужностей в регіоні (Кр):

де:

Ві – випуск продукції на і -му підприємстві (фактичний обсяг продукції);

Пі – потужність і -го підприємства даного регіону (максимально можливий ви-пуск продукції).

 

2. Коефіцієнт фондовіддачі (Кфв):

де:

Ві – фактичний обсяг (вартість) продукції, виготовленої і -м підприємством;

Фі – загальний обсяг основних виробничих фондів і -го підприємства у вартіс-ному виразі.

 

3. Коефіцієнт матеріалоємності (Кмс):

де:

Mij – вартість (обсяг) матеріальних ресурсів j -го виду, який використовується на і -му підприємстві;

Ві – обсяг (вартість) продукції або послуг і -го підприємства.

 

Тема 8