1. Сутність і класифікація природних ресурсів.
2. Методи економічної оцінки природних ресурсів.
3. Визначення природно-ресурсного потенціалу регіону.
4. Основні напрямки відтворення природних ресурсів.
Для здійснення підприємницької діяльності кожному економісту-менеджеру важливо вміти визначати і оцінювати природні ресурси які можуть використовува-тись як у виробничій, так і у невиробничій діяльності у вигляді предметів і засобів економічної діяльності.
Природні ресурси – це тіла і сили природи, які на певному рівні розвитку про-дуктивних сил можуть використовуватися у формі безпосередньої участі у вироб-ництві для потреб суспільства.
Необхідно розрізняти поняття природні ресурси і природні умови. Природні умови не приймають безпосередньої участі в економічній діяльності, вони опосе-редковано впливають на економічний процес. Наприклад, кліматичні умови, сейс-мічність території – це природні фактори, які необхідно враховувати в господарсь-кій діяльності.
В залежності від тих чи інших ознак природи ресурси можуть бути виділені в певні групи:
1. За характером використання природні ресурси поділяються на:
- енергетичні (паливні);
- допоміжно-промислові (сировинно-промислові);
- їстівні;
- оздоровчі і культурно-естетичні.
2. За належністю до складу явищ природи:
- мінеральні;
- земельні;
- водні;
- лісові;
- фауністичні;
- рекреаційні (курортні);
- кліматичні.
3. За ознаками вичерпності:
- вичерпні (корисні копалини: вугілля, газ, руди, нафта);
- невичерпні (внутрішнє тепло землі, сонячна енергія, приливи та відливи).
4. За ознакою відтворення:
- відновлювальні (земельні ресурси, лісові ресурси);
- невідновлювальні (майже всі вичерпні).
5. Природні ресурси мають також економічну класифікацію. За економічною класифікацією можна виділити дві групи:
1) ресурси, які служать засобом існування людей (земля);
2) ресурси, які є джерелом засобів праці (рудні корисні копалини, паливно-енергетичні, водні ресурси).
Для ефективного використання природних ресурсів необхідно здійснити їх еко-номічну оцінку. Оцінка природних ресурсів – це діяльність, яка пов’язана з вимірю-ванням їх обсягів, якості та умов використання.
Оцінювання буває:
v технологічне, коли виявляється придатність того чи іншого природного ре-сурсу у виробничій діяльності з урахуванням технологій його використання;
v економічне – це вартісний вираз оцінки ресурсів.
Економічне оцінювання природних ресурсів характеризується впливом витрат на добування і використання природних ресурсів на загальні показники економіч-ної діяльності суб’єктів господарювання.
Для економічної оцінки застосовується два методичних підходи:
Перший: витратний – це грошова оцінка природних ресурсів, що визначаєть-ся на основі понесених витрат на їх освоєння і експлуатацію. Найчастіше цей ме-тод використовується для таких природних ресурсів, як мінерально-сировинні і паливні. Цей метод може також використовуватись при оцінці земельних, лісових і водних ресурсів.
Другий: рентний – це метод, який реалізується двома шляхами:
а) за величиною доходу, який приносить використання даного ресурсу вироб-ництва;
б) за додатковими витратами, які зв’язані з вилученням ресурсу.
Рентна оцінка здійснюється за формулою:
де:
Ri – величина рентної оцінки і -го виду ресурсу;
Вit – вартість продукції, отриманої із і -го виду ресурсу, який використовується для виготовлення цієї продукції за певний період часу;
Зit – поточні та одноремонтні витрати, які здійснюються на обробку і -го виду ресурсу;
Oit – загальний обсяг і-го природного ресурсу, спожитого за термін t.
Кожний із регіонів характеризується відповідним природно - ресурсним потен-ціалом.
Природно-ресурсний потенціал регіону – це сукупна продуктивність природних ресурсів, використаних на створення засобів виробництва і предметів споживання і яка виражена їх сукупною вартістю.
Чим більша сукупна вартість, тим вищий природно-ресурсний потенціал (ПРП) регіону.
Для характеристики ПРП регіону використовуються такі поняття:
v компонентна складова ПРП – це міжвидові та внутрівидові співвідношення природних ресурсів;
v функціональна складова – це ранжування природних ресурсів за їх здатніс-тю приймати активну участь у територіальному поділі праці;
v організаційна структура – це коли природні ресурси забезпечують самовід-творення і самоорганізацію економічного потенціалу регіону;
v територіальна структура – просторова організація природно-ресурсного по-тенціалу.
Є певна категорія ресурсів, які можуть бути відновлені в певних обсягах і в певних якісних характеристиках. Для здійснення відновлювальних заходів необ-хідно розробляти комплексні регіональні програми, в яких визначається перелік заходів, терміни їх здійснення і необхідні для цього витрати. Ці заходи здійсню-ються в межах так званої природоохоронної діяльності. В межах заходів здійсню-ється їх балансова оцінка, тобто розробляється відповідний баланс того чи іншого виду природних ресурсів. Відомі баланси водних, земельних, лісових ресурсів. Наприклад, баланс водних ресурсів складається з двох частин: перша – це за-гальний обсяг наявних водних ресурсів (Ов), і друга – це витратна частина, що охоплює витрати водних ресурсів для різного виду діяльності: – житлово-кому-нальні потреби (Q1), виробниче водоспоживання (Q2), зрошення сільськогоспо-дарських угідь (Q3), випарювання (природний збиток) (Q4).
В загальному виді баланс ресурсів можна відобразити формулою:
де:
Оів – обсяг ресурсу, що споживається в і -му виді діяльності.
Тема 6
