Територіально-виробничі і міжнародні зв’язки

Економіки регіону

 

1. Роль і значення територіально-виробничих та міжнародних зв’язків у фор-муванні та розвитку економіки регіону.

2. Види та форми здійснення економічних зв’язків.

3. Економічні показники зв’язків господарства регіону.

4. Напрямки розвитку та удосконалення міжнародних стосунків регіонів.

 

 

Для формування і розвитку економіки регіону, що розглядається як відкрита територіальна соціально-економічна система, велике значення мають різні види економічних зв’язків. Основу таких зв’язків складають територіально-виробничі зв’язки, тобто зв’язки між товаровиробниками певних територій. Під впливом цих зв’язків формуються і розвиваються територіально-виробничі комплекси, що скла-дають економічну базу відповідно регіону. Виникнення та розвиток територіально-виробничих зв’язків здійснюється на основі територіального поділу праці і таких його форм, як спеціалізація, кооперування та комбінування виробництва. Терито-ріально-виробничі зв’язки забезпечують формування галузевої, міжгалузевої та територіальної структури економіки регіону. Територіально-виробничі зв’язки без-посередньо впливають на формування галузевих, міжгалузевих і територіальних пропорцій, тобто на співвідношення між різними видами економічної діяльності.

 

Територіально-виробничі зв’язки у виробничому економічному процесі здійс-нюються у сфері обігу. Реалізація зв’язків відбувається за допомогою виробничої та ринкової інфраструктури. В зв’язку з тим, що територіально-виробничі зв’язки забезпечуються в значній мірі таким видом виробничої інфраструктури, як транс-порт, то в літературі можна зустріти заміну поняття територіально-виробничі зв’язки поняттям транспортно-економічні зв’язки. В залежності від характеру тери-торіального поділу праці територіально-виробничі зв’язки складають такі види:

- виробничо-кооперативні, тобто такі, які здійснюються за умовами кооперу-вання виробництва;

- зв’язки з комбінування виробництва;

- виробничо-технологічні зв’язки, тобто зв’язки, то здійснюються між вироб-ництвами на базі спільних технологій.

 

В залежності від форми здійснення зв’язків виділяються такі їх види:

- матеріально-речові, тобто зв’язки, що мають матеріальний і речовий (фізич-ний) вираз;

- фінансово-грошові, що реалізуються у вигляді грошових переказів, платіжних доручень:

- інформаційні зв’язки - у вигляді повідомлень про діяльність суб’єктів господа-рювання.

 

За відношенням до територіальної системи зв’язки поділяються на:

- внутрішньо регіональні, тобто такі, що здійснюються в межах даного регіону;

- міжрегіональні зв’язки – здійснюються між регіонами держави;

- міжнародні економічні зв’язки, які здійснюються між регіонами і іншими дер-жавами.

 

Основними показниками, які характеризують стан та розвиток зв’язків регіону є:

1. Обсяг міжрегіональних економічних зв’язків (О_МРЗ) який складається з:

– обсягу ввезених в регіон товарів та послуг;

– обсягу вивезених з регіону товарів і послуг.

Тоді: .

2. Обсяг міжнародних зв’язків (О_МЗ) який включає:

– обсяг імпорту товарів і послуг;

– обсяг експорту товарів та послуг.

Тоді: .

 

3. Загальний обсяг територіально-виробничих зв’язків (О₃) складається з:

О_МРЗ – обсягу міжрегіональних зв’язків

та

О_МРЗ – обсягу міжнародних зв’язків, тобто:

О_з = О_МРЗ + О_МРЗ.

 

Для оцінки рівня розвитку економічних зв’язків (Рез) використовується віднос-ний показник, що характеризує відношення загального обсягу зв’язків до обсягу внутрішнього валового продукту регіону (ВВП):

Для оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності на певній території використовують такий показник, як відношення обсягів ввозу до вивозу:

Діяльність не ефективна, якщо , і ефективна при умові, коли .

В розвитку економіки регіонів на етапі переходу до ринку досить важливе зна-чення має розвиток міжнародних економічних стосунків. Це забезпечується існую-чим законодавством України, зокрема такими законами, як «Про підприємство», «Про підприємницьку діяльність», «Про створювання і функціонування спеціаль-них (вільних) економічних зон», «Про валютне регулювання в Україні» тощо.

На сучасному етані переходу до ринкових відносин найважливішими напрям-ками розвитку міжнародних зв’язків регіонів с створення спільних підприємств (СП) та вільних економічних зон (ВЕЗ).

Спільні підприємства – це одна із ефективних форм підприємницької діяльнос-ті, в статутному капіталі якої передбачається обов’язкова участь зарубіжних парт-нерів або підприємців. На сьогоднішній день в Україні зареєстровано більше
3 500 СП.

 

Створення СП передбачає:

1. Оцінку і здійснення вибору зарубіжного партнера.

2. Укладання угоди про наміри створення СП.

3. Формування установчих документів про створення СП та державна реєстра-ція СП.

 

Вільні економічні зони – це території, обмежені за своєю площею, на якій здійснюється відповідна економічна діяльність з спеціальним фінансово-податко-вим та організаційно-правовим режимом функціонування.

На земній кулі зараз нараховується більше 2000 ВЕЗ. Серед них визначено бі-ля 30 видів ВЕЗ.

 

За площею територій, яку займає ВЕЗ, виділяють зони:

- точкові (площею до 10 км²);

- локальні (до 500 км²);

- регіональні (до 5 000 км²).

 

Найбільш поширеними в світі є точкові ВЕЗ.

 

За галузевою структурою ВЕЗ поділяються на:

- монофункціональні;

- поліфункціональні.

 

Порядок створення ВЕЗ включає такі етапи: розробка концепції ВЕЗ; підготов-ка техніко-економічного обґрунтування створення ВЕЗ, розробка та погодження нормативно-правових актів на створення ВЕЗ; підготовка та прийняття закону України про відповідну ВЕЗ.

 

Тема 12