1. Сутність та значення інвестиційно-інноваційної політики.
2. Формування регіональної інвестиційно-інноваційної політики.
3. Механізм реалізації інвестиційно-інноваційної політики.
Сьогодні темпи та сталість економічного зростання залежать від масштабів та якісного рівня інвестиційної діяльності, структурно-технологічних змін на основі ін-новацій.
Інвестиції – грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об’єк-ти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або до-сягнення соціального ефекту, капітальні вкладення в розвиток виробництва чи невиробничу сферу.
До інвестицій належать: грошові внески, пільгові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно 9 будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності); майнові права, що випливають з авторського права, ноу-хау, досвід та інші інтелектуальні цінності; право користування землею та іншими природними ресурсами, а також інші майнові права; інші цінності.
Розрізняють фінансові (вкладення капіталу в акції, облігації та інші цінні папе-ри), реальні (вкладення в основний капітал і на приріст матеріально-виробничих запасів), валові (сумарні вкладення, необхідні для відшкодування і приросту ос-новного капіталу), чисті (відповідають валовим інвестиціям за вирахуванням сум амортизації основного капіталу), приватні (фінансуються за рахунок власних дже-рел і за рахунок залучених коштів (довготермінові кредити, емісія цінних паперів), державні інвестиції (фінансуються з коштів держбюджету).
Інвестиції відіграють основну роль в економічному процесі. В економіці зрос-тання валові інвестиції перевищують амортизацію, що означає зростання об’єму капіталу. В статичній економіці валові інвестиції повністю заміщують капітал, який витрачається в процесі виробництва річного об’єму продукції. В економіці стагна-ції валових інвестицій недостатньо для заміщення капіталу, який витрачається за рік на виробництво, що призводить до скорочення об’єму капіталу в економіці.
Важливим є інвестиційний клімат в країні – ситуація з погляду іноземних під-приємців, які вкладають в її економіку свої капітали. Він складається із великої кількості факторів ризику, які можна об’єднати у такі групи:
- соціально-політична ситуація в країні та її перспективи;
- внутрішньоекономічна ситуація і перспективи її розвитку;
- зовнішньоекономічна ситуація та її перспективи.
Найважливішими чинниками, що визначають інвестиційний клімат і регіональні умови господарювання є: рівень розвитку національної економіки та її стан; рівень політичної стабільності, економічної свободи і ризику підприємницької діяльності, рівень відкритості та конкурентноздатності економіки, її світогосподарської інтег-рації; правові гарантії.
Державне регулювання інвестиційної діяльності – система взаємопов’язаних складових, які безпосередньо створюють і визначають певні умови для суб’єктів інвестиційної діяльності. Провадиться за допомогою амортизаційної, податкової та кредитної політики держави. Крім того, держава впливає на активізацію інвес-тиційної діяльності шляхом розвитку відповідних інституцій, без яких неможливе функціонування інвестиційної сфери. Сюди входить організація фондів інвести-ційного спрямування, створення мережі консультаційних фірм, державних науко-вих організацій, проведення науково-дослідних та конструкторських робіт, нала-годження роботи центрів підтримки малого та середнього бізнесу.
Інноваційна діяльність – це сукупність науково-технічної, виробничої, інвести-ційної діяльності, кінцевим результатом якої є нові чи вдосконалені продукти, реа-лізуються на ринку, новітні чи вдосконалені технології, що впроваджені у вироб-ництво нові організаційно-технічні рішення адміністративного, комерційного або іншого характеру, які використовуються у практичній діяльності.
Через обмеженість ресурсів, які суспільство і держава можуть виділити на роз-виток науки, техніки й інновацій виникає проблема визначення державних пріори-тетів у цій галузі. Для України це: інформаційні технології й електроніка, виробничі технології (лазерні, плазменні, робототехніка тощо), нові матеріали і хімічні про-дукти, технології живих систем (у т.ч. біотехнології), транспорт, паливо й енерге-тика, екологія і раціональне природокористування.
Регіональна інвестиційно-інноваційна політика – це система заходів, які вжива-ються на рівні регіону і включають мобілізацію інвестиційних ресурсів та визна-чення напрямів їх раціонального використання.
Передумови формування регіональної інвестиційної політики:
- об’єктивна оцінка специфіки і глибини інвестиційної і структурно-технологіч-ної кризи в різних регіонах;
- вжиття адекватних антикризових заходів, узгоджуючи інвестиційні програми із завданнями структурних перетворень;
- створення організаційно-економічних умов для активізації інвестиційної ді-яльності;
- забезпечення інтеграції інвестиційної й інноваційної діяльності з метою про-ведення прогресивних структурних перетворень і підвищення технологічного рів-ня виробництва.
До регіональних факторів розвитку інвестиційного процесу належать природ-ноекономічні, геополітичні, соціальні, науково-технологічні, екологічні, організацій-но-управлінські та інші умови й особливості, що визначають динаміку й ефектив-ність розвитку інвестиційного процесу в певному регіоні.
Методика визначення інвестиційної привабливості регіонів полягає у визна-ченні її основних напрямів за допомогою інтегральних коефіцієнтів, на основі яких розраховуються інтегральні індекси інвестиційної привабливості регіонів.
Таблиця
