Та формування регіональних ринків праці

 

1. Трудові ресурси як фактор розвитку економіки регіону.

2. Зайнятість населення регіону і формування регіональних ринків праці.

3. Відтворення і регулювання використання трудових ресурсів.

4. Економічна оцінка трудових ресурсів регіону.

 

 

Для ефективного функціонування об’єктів економічної діяльності поряд з інши-ми ресурсами (грошовими, матеріальними, природними тощо) важливу роль відіг-рають ресурси, що забезпечують здійснення процесу праці при виготовленні про-дукції або надання послуг. Такі ресурси називають трудовими, основу формуван-ня яких складає населення. Але не все населення, а тільки його частина, яка зна-ходиться у працездатному віці. Відповідно до законодавства України про працю до населення у працездатному віці відносяться:

v жінки – від 16 до 55 років;

v чоловіки – від 16 до 60 років.

 

Але серед населення у працездатному віці частина його не є працездатною, відноситься до категорії інвалідів. Тому чисельність трудових ресурсів (Тр) визна-чається таким чином:

де:

Нпр – населення у працездатному віці;

Іпр – інваліди у працездатному віці.

 

В економічній літературі існують різні поняття, що мають відношення до трудо-вих ресурсів – це трудовий потенціал і робоча сила. Найбільш широко використо-вується поняття «трудові ресурси». Застосування поняття «трудові ресурси» в економіці здійснюються через таку категорію, як жива праця. Головною оцінкою живої праці є заробітна плата.

 

Як і любий ресурс, трудові ресурси характеризуються певною якістю. До кате-горій, що визначають якість трудових ресурсів відносяться:

v статево-віковий склад;

v професійно-кваліфікаційний склад;

v освітній ценз (початкова, середня, середня спеціальна, вища освіта);

v стан здоров’я.

 

В залежності від співвідношення певних груп трудових ресурсів в межах озна-чених категорій трудових ресурсів визначається їхня структура:

v статево-вікова;

v професійно-кваліфікаційна;

v освітня;

v за станом здоров’я.

 

Якість трудових ресурсів визначає ряд регіональних факторів:

а) природно-кліматичні умови;

б) соціально-економічне забезпечення;

в) соціально-демографічний стан;

г) екологічні умови тощо.

 

Однією із економічних категорій, яка визначає рівень використання трудових ресурсів є зайнятість населення і зайнятість трудових ресурсів.

Зайнятість населення (Зн) визначається такою формулою:

 

де:

Тр – загальна чисельність трудових ресурсів;

Тнз – трудові ресурси, які неохоплені певними галузями економіки;

П – чисельність працюючого населення пенсійного віку;

Мнп – працююча молодь непрацездатного віку.

 

До зайнятого населення відноситься група населення, яка працює у відповід-них галузях економіки, або на об’єктах господарювання різних форм власності, зареєстрованих в державних органах управління.

Зайнятість трудових ресурсів характеризується таким показником, як рівень зайнятості трудових ресурсів:

 

де:

Зmp – рівень зайнятості трудових ресурсів;

Тз – чисельність трудових ресурсів, яка зайнята в економіці.

 

Сьогодні в Україні рівень зайнятості трудових ресурсів сягає 62%.

 

Незайняті трудові ресурси складають категорію безробітних (Бз):

 

 

Економічним показником, який характеризує стан безробіття в регіоні, є рівень безробіття (б_з):

В Україні на 1.01.1998 року рівень безробіття складав 2,4%, а за неофіційними даними біля 20% (враховуючи так зване приховане безробіття). Незайняті в еко-номіці регіону трудові ресурси формують ринок праці регіону. При цьому можливі такі відношення:

– безробіття;

– дефіцит,

де:

Пm – попит;

Прm – пропозиція трудових ресурсів.

 

Основними заходами щодо зниження рівня безробіття є:

v створення нових робочих місць в регіоні за рахунок малого і середнього бізнесу;

v перепідготовка та заміна професій у реструктуризованих виробництвах.

 

Критичний (коли виникають соціальні загострення) рівень безробіття досягає 6%.

Трудові ресурси відносяться до таких ресурсів, які можуть відтворюватися. Відтворення трудових ресурсів відбувається за рахунок природного і механічного руху. Природний рух – відтворення, зв’язане з народжуваністю і смертністю насе-лення. Механічний рух – відтворення за рахунок міграції і еміграції.

Рух трудових ресурсів характеризується коефіцієнтами їх приросту (спаду). Коефіцієнт природного приросту визначається кількістю народжених на 1 000 чо-ловік. Механічний приріст (спад) визначається чисельністю трудових ресурсів, яка прибула (вибула) на 1 000 чоловік.

Регулювання трудових ресурсів здійснюється державними і недержавними структурами. Регулювання може відбуватися за рахунок впливу на величину при-родного та механічного приросту (спаду).

 

Для регулювання використання трудових ресурсів застосовується такий мето-дичний інструмент, як баланс трудових ресурсів (БТР). БТР складається за схемою співвідношення доходної і витратної частин:

Дохідна частина

1. Трудові ресурси:

а) працездатне населення у працездатному віці.

Витратна частина

2. Зайнято в економіці:

а) в галузях матеріального виробництва;

б) в невиробничій сфері.

3. Населення, що зайняте в домашньому господарстві.

4. Учні, що навчаються в учбових закладах.

5. Безробітні.

 

Ефективність використання трудових ресурсів здійснюється на основі їх еконо-мічної оцінки. Економічна оцінка трудових ресурсів передбачає визначення здат-ності працездатного населення до корисної праці. Один із найважливіших показ-ників економічної оцінки використання трудових ресурсів є продуктивність праці. Продуктивність праці визначається обсягом продукції (послуг) певної якості, що вироблена (надана) працюючим за одиницю часу. Цей показник в економіці нази-вають показником виробітку (Вбі).

Є показник зворотній до першого і визначається величиною витрат часу пра-цівником, необхідного для виготовлення одиниці продукції (величина трудоміст-кості одиниці продукту):

де:

Оі – обсяг і -го виду продукції;

Пр – середня чисельність працюючих на даному підприємстві.

 

де:

Ті – загальний обсяг часу на виготовлення і -го виду продукції;

Тмі – трудомісткість виготовлення продукції і -го виду.

 

Тема 5