Монополістична конкуренція — це ринкова структура, на якій діє велика кіль-кість продавців, що продають диференційований продукт, і можлива поява нових продавців.
Основними ознаками монополістичної конкуренції є:
1. На ринку діє багато продавців і покупців, частка кожного з них в обсягах рин-кових продажів не є значною.
2. Продукція різних виробників диференційована. Тобто, товар (послуга) кож-ного підприємства, реалізованого на ринку, є недосконалим замінником товару, реа-лізованого іншими підприємствами. Таким чином кожний продавець має абсолютну монополію на свій власний продукт, але разом з тим зазнає конкуренції з боку більш-менш недосконалих замінників.
3. Вхід на ринок і вихід з нього є вільний. Однак вхід на ринок не настільки лег-кий, яким він є в умовах досконалої конкуренції, оскільки нові продавці часто зазна-ють труднощів через те, що їх торгівельна марка невідома споживачам. Отже, вже іс-
Розділ 17. Олігополія та ринок монополістичної конкуренції
нуючі підприємства з сталою репутацією можуть зберігати свої переваги над новими виробниками.
4. Виробники не взаємодіють між собою. Конкурентна боротьба відбувається ви-ключно методами нецінової конкуренції. Продавці на ринку не зважають на реакцію своїх суперників, коли обирають, яку встановити ціну на свої товари, або коли обира-ють орієнтири щодо обсягу річних продажів.
5. Існує повна поінформованість щодо ринкових цін, обсягів і попиту покупців.
6. На ринку є умови для вільного входу і виходу. За монополістичної конкурен-ції легко заснувати нове підприємство або покинути ринок. Вигідна кон’юнктура на ринку залучає нових продавців.
В умовах монополістичної конкуренції, на відміну від ринку досконалої конку-ренції, вплив на попит здійснюється переважно не через ціни, а методами нецінової конкуренції. Нецінова конкуренція — це боротьба між товаровиробниками за спожи-вача шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу та підвищення якості продукції, розширення її асортименту. До неї відноситься також поліпшення сервісного обслуговування споживачів шляхом надання їм цілого ряду переваг.
Підвищення якості може здійснюватися в двох основних напрямках: 1) удоскона-лення технічних, характеристик товару, 2) поліпшення пристосовності товару до по-треб споживачів. Нецінова конкуренція за допомогою вдосконалювання якості про-дукції одержала назву — конкуренція за продуктом. Цей вид конкуренції ґрунтується на прагненні захопити частину галузевого ринку шляхом випуску нових товарів, що або принципово відрізняються від старої моделі, або представляють її модернізова-ний варіант. Конкуренція, заснована на вдосконаленні якості, носить суперечливий характер. З одного боку, підвищення якості є способом прихованого зниження цін і розширення збуту; з іншого боку — якість — це суб’єктивна оцінка, що відкриває можливості «фальсифікації якості» шляхом реклами та гарного упакування.
Нецінова конкуренція шляхом удосконалення збуту продукції одержала назву — конкуренція за умовами продажу. Цей вид конкуренції ґрунтується на поліпшенні сервісу обслуговування покупців. Сюди входить вплив на споживача через рекламу, удосконалення торгівлі, встановлення пільг по обслуговуванню покупців після при-дбання товару, тобто в процесі його експлуатації.
Таким чином, фірма, що прагне максимізувати прибуток в умовах монополіс-тичної конкуренції, досягає цього переважно за рахунок удосконалення продукції та проведення рекламної кампанії.
17. Нецінова конкуренція проводиться, головним чином, через вдосконалення якості продукції та умов її продажу, «сервизации» збуту. Підвищення якості може здійснюватися за двома основними напрямками: перше-вдосконалення технічних характеристик товару, друге - поліпшення пристосовності товару до потреб споживача. Нецінова конкуренція через вдосконалення якості продукції отримала назву конкуренції по продукту.
Цей вид конкуренції грунтується на прагненні захопити частину галузевого ринку шляхом випуску нових товарів, які або принципово відрізняються від старої моделі, або представляють її модернізований варіант. Конкуренція, заснована на вдосконаленні якості, носить суперечливий характер. З одного боку, підвищення якості служить способом прихованого зниження цін і розширення збуту, з іншого - «якість» - це суб'єктивна оцінка, яка відкриває можливості фальсифікації якості шляхом реклами і гарної упаковки.
Нецінова конкуренція шляхом вдосконалення збуту продукції отримала назву конкуренції за умовами продажу. Цей вид конкуренції грунтується на поліпшення сервісу обслуговування покупця.
Сюди входить вплив на споживача через рекламу, вдосконалення торгівлі, встановлення пільг з обслуговування покупців після придбання товару, тобто в процесі його експлуатації.
При нецінової конкуренції на перший план виступають унікальні властивості товару, його технічна надійність та висока якість. Саме це, а не зниження ціни, дозволяє залучити нових покупців і підвищити конкурентноздатність товару. Основна мета нецінової конкуренції - постійне вдосконалення продукції, пошуки шляхів підвищення її якості, технічної надійності, поліпшення зовнішнього вигляду, упаковки. Таким чином, нецінова конкуренція, на відміну від цінової конкуренції, має не руйнівну, а творчу спрямованість.
Нецінова конкуренція ведеться за рахунок зниження витрат, підвищення якості продукції та послуг, надійності, поліпшення умов оплати, гарантійного та післягарантійного обслуговування, вдосконалення методів збуту.
Нецінова конкуренція мінімізує ціну як чинник споживчого попиту, виділяючи товари та послуги за допомогою просування, упаковки, постачання, сервісу, приступності й інших маркетингових чинників. Ніж унікальне пропозиція продукції, з точки зору споживачів, тим більше в маркетологів волі у встановленні цін вище, ніж у конкуруючих товарів.
Кожна з фірм, що виступають на ринку, прагне принаймні зберегти ту частку ринку, яку вона займає. Основні методи, необхідні для цієї конкурентної боротьби - ціна, технічний рівень та інші якісні показники товару, строки поставок, умови платежу, об'єм і терміни гарантій, обсяг і якість сервісу, реклама та інші заходи.
В даний час багато компаній воліють покращувати споживчі властивості свого товару при збереженні або навіть деякому підвищенні реалізаційних цін.
При відповідній рекламі така «прихована» знижка з ціни товару викликає, як правило, позитивну реакцію у сучасного споживача, який так часто пов'язує низьку ціну з незадовільною якістю товару.
Захоплення ринку за допомогою проникнення на нього на основі розробки нового фірмового товару або витіснення конкурентів, що пропонують аналогічні товари, також відбувається при нецінової конкуренції. У світі успіх нецінової конкуренції визначається (особливо в Європі, Північній Америці, Південно-Східної Азії) технічним рівнем, якістю і надійністю товару, підтверджених сертифікацією в загальноприйнятих центрах, рівнем сервісу і післяпродажного обслуговування, а не низькими цінами.
Однією зі складних проблем сучасної теорії і практики організації конкурентної діяльності учасників ринкового процесу є встановлення причин виникнення та діагностування якісних і кількісних умов переходу цінової конкуренції в конкуренцію нецінову.
Нецінова конкуренція породжує цілий спектр найважливіших проблем ринку. Серед них міжгалузевої механізм прибутків у формі проблеми входу-виходу, надлишкових потужностей, впливу на обсяг збуту нецінових факторів, переваги і вибору, конкурентоспроможності, витрат споживання.
Нецінова конкуренція - метод конкурентної боротьби, в основу якого покладено не цінове перевагу над конкурентами, а досягнення вищої якості, технічного рівня, технологічної досконалості, з більшою надійністю, більш тривалими термінами служби та іншими більш досконалими споживчими властивостями.
Істотну роль в нецінової конкуренції грають: оформлення, упаковка, подальше технічне обслуговування, реклама.
Нецінова конкуренція мінімізує ціну як чинник споживчого попиту, виділяючи товари або послуги за допомогою просування, упаковки, постачання, сервісу, приступності й інших маркетингових чинників.
Наприклад, фірма намагається залучити потенційних покупців більш гарною упаковкою або ж запропонувати споживачеві більш вигідні, порівняно з конкурентом умови. Найважливішим елементом нецінової конкуренції є реклама. Реклама може допомогти фірмі збільшити частку ринку, залучити споживачів.
При нецінової конкуренції продавці переміщають криві попиту споживачів, роблячи упор на відмінних рисах своєї продукції. Це дозволяє фірмі збільшити збут при даній ціні або продавати первинна кількість за вищою.
Ризик при цьому зв'язаний з тим, що споживачі можуть не розглядати пропозиції продавця як кращі, ніж у конкурентів. У цьому випадку вони будуть купувати більш дешеві товари, які, на їхню думку, аналогічні більш дорогим. Фірма, що базується на ціновій конкуренції, повинна знижувати ціни для збільшення збуту.
18. Ціноутровення на ринку ресурсів
Спільною рисою попиту на будь-який ресурс є його похідний характер. Однак залежно від особливостей самого ресурсу, типу ринку, ступеня державного втручання у механізми саморегулювання процес ціноутворення на ринках різних ресурсів має свою специфіку. Розглянемо детальніше, як формуються заробітна плата, економічна рента, позичковий відсоток та підприємницький доход.
Сьогодні ми спостерігаємо швидкий розвиток і беззупинний рух вперед ринкової економіки. Адже ринки є основою великого і прибуткового бізнесу, тому в даний час ринкова економіка є поширеною і важливою складовою життєдіяльноті багатох людей, що займаються підприємницькою діяльністю або є домогосподарствами. Підприємства (виробники) та домогосподарства як контрагенти ринкових відносин зустрічаються двічі: на ринку то варів де виробники є продавцями, а домогосподарства — покупцями, та на ринку ресурсів де навпаки домогосподарства є продавцями, а підприємства – покупцями. Ці два ринки тісно пов’язані між собою. По-перше, ціни на ресурси визначають грошові доходи домогосподарств, що впливає на їхній споживацький вибір. По-друге, співвідношення цін на різні види ресурсів формує струк туру доходів та відповідно структуру попиту на кінцеві товари. По-третє, для фірми рівень цін на ресурси визначає розмір їх витрат та вибір обсягу виробництва кінцевих товарів.
Аналіз функціонування ринків ресурсів здійснюється за тими ж принципами, що і ринків продукції. З урахуванням типу ринкової структури досліджується, як формується попит на ресурси (індивідуальний і ринковий), які чинники його визначають; як формується пропозиція ресурсів (індивідуальна і ринкова) і які чинники визначають цю пропозицію. Розгляд взаємодії попиту і пропозиції дозволяє дослідити проблеми ціноутворення на ресурси, а також вплив державної політики на стан цих ринків.
Проблема «Ціноутворення на ринках ресурсів» є актуальною на сьогоднішній, оскільки ринки ресурсів відіграють важливу роль в сучасній економіці.
Різні концепції формування попиту, витрат та ціни, проблеми розробки їх механізмів в умовах ринку, а також механізми аналізу максимізації прибутку виробника розглядаються в наукових працях вітчизняних вчених, а саме: І. Бубенка, С. Бубенка, Б. Буркінського, Ю, Гончарова, А. Длігача, Ю. Долгорукова, І. Єрухимовича, О. Зозулі, В. Коринєва, В. Кириленко, О. Лапко, І. Ліпсіца, В. Майорченка, С. Мочерного, М. Писарєва, О. Растяпина, В. Сергієва, В. Тарасєвича, М. Тарасюк, Д. Юровського та інших вчених.
Однак існує необхідність в дослідженні питань, пов’язаних з поняттям, сутністю, видами ресурсів виробництва та особливостями ціноутворення на ринку ресурсів.
Розрізняють три ринки ресурсів: ринок праці, ринок капіталу та ринок землі. В ринковому товарообігу ресурсів виробництва є свої особливості, хоча в цілому і тут діє механізм конкурентної рівноваги цін.
Сучасна політика ціноутворення є складовою загальної економічної та соціальної політики України і спрямована на забезпечення:
- рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій та адміністративно-територіальних регіонів держави;
- збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг,
- протидії монопольним тенденціям виробників продукції, товарів та послуг;
- об’єктивних співвідношень у цінах на промислову та сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;
- розширення сфери застосування вільних цін;
- підвищення якості продукції;
- соціальних гарантій насамперед для низькооплачуваних та малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв’язку зі зростанням цін і тарифів;
- створення необхідних економічних гарантій для виробників;
- орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень цін світового ринку.
Регулювання сучасної політики ціноутворення здійснюється за допомогою Закону України «Про ціни і ціноутворення».Відповідно до чинного законодавства державні інспекції з контролю за цінами мають, зокрема, право:
-здійснювати на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів;
- одержувати від службових осіб у письмовій формі пояснення, довідки, відомості з питань, що виникають під час перевірок;
- обстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні приміщення підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та місця їх знаходження;
- вимагати від керівників та інших службових осіб підприємств, установ, організацій усунення виявлених порушень законодавства про ціни;
- зупиняти операції підприємств за розрахунковими, валютними, іншими рахунками в банках у разі відмови у проведенні документальної перевірки та в інших передбачених законом випадках;
- накладати адміністративні штрафи на керівників та інших службових осіб підприємств, установ, організацій за порушення державної дисципліни цін.
Невирішеними залишаються проблеми, пов’язані із забезпеченням сталого, ефективного та конкурентного середовища щодо формування та розвитку ринку земель та його інфраструктури, а також до основних проблем функціонування ринку необхідно віднести: відсутність дієвих методик оцінки вартості земель; недостатність досвіду функціонування ринку землі; неефективність системи реєстрації прав власності на землю; переважання на ринку оренди землі правонаступників колективних підприємств; неефективна структура власників земельних паїв; низький рівень орендної плати; відсутність дієвих механізмів контролю за діями учасників ринку; недосконалість правової бази регулювання земельного ринку; високий рівень тінізації на ринку земель. Виходячи з вищезазначеного, стратегічними пріоритетами політики держави, спрямованої на формування повноцінного ринку земель в Україні, повинні бути: розробка та застосування методики оцінки землі, яка б враховувала не лише її природні властивості, а й ринкові фактори та специфіку землі як товару; формування заходів з метою недопущення продажу земель індивідуальними власниками за заниженими цінами та запобігання ажіотажного продажу; врегулювання ведення системи реєстрації прав власності на землю та інше нерухоме майно; розробка та впровадження правових механізмів контролю за цільовим використанням орендованих земель; удосконалення механізмів зміни цільового призначення земель; обмеження дольової участі іноземців у спільних підприємствах, що володіють землями, тощо.
Поряд з проблемами у ціноутворенні на ринку земельних ресурсів, існує цілий ряд проблем і на ринку праці. Пріоритетними напрямками реформування українського ринку праці є вдосконалення системи оплати праці, розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, соціальна підтримка окремих груп; підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили; сприяння ефективним і доцільним переміщенням працездатного населення; запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення і перерозподілу зайнятих, реструктуризації економіки і піднесення вітчизняного виробництва.
Отже, аналізуючи усе вище сказане ми можемо зробити такий висновок: по-перше ціна є економічною категорією, від якої залежить ефективність діяльності економіки держави, підприємства, добробут населення; по-друге особливого значення процес встановлення і моніторингу за ціною набуває в умовах ринкової економіки; по-третє існує велика кількість проблем на ринках ресурсів які мають свої певні шляхи вирішення і вирішити їх необхідно якнайшвидше, тому що вони впливають на ефективність ринкової економіки.
