Татари здійснювали набіги на українські землі з метою грабунку та захоплення ясиру (полоненних), продаж їх на галери або у гарем та перетворення дітей на яничарів. На протязі XY ст було 41 напад, в якому було захоплено 220 тис. бранців (при чисельності населення 3,7 млн.), уXYI ст. – 69 набігів (353 тис. ясиру). Найвідолішою полонянкою була Настя Лісовська із Рогатина, яка стала султаншою туреччини під іменем Роксолана.
Для захисту від татар українці створили особливу форму захисту – козацтво. Українське козацтво виникло в зоні Великого кордону – на межі протистояння азійського та європейського світоглядів. Формувалось козацтво на Великому Лузі – плавнях вздовж Дніпра, які були затоплені у 1954р. Каховським водосховищем. Гасло «Пугу, пугу», відзив – «Козак з Лугу». Для боротьби із татарами козаки будували укріплені поваленими деревами місця – січі.
Українська традиція воїнів-прикордонників сягає часів Київської Русі, зокрема бродники та берладники. В часи Середньовіччя на півдні України формується незаселений район – Дике поле, в яке йдуть уходники для промислів. Основу уходників складали селяни та православні бояри, які не отримали шляхетства, називали себе лицарями. Слово «козак» - тюркського походження, воно означало «вільний воїн», «вільна озброєна людина, що несе сторожову службу». Лише українські козаки стали соціальним станом та створили автономну державу.
Зараз існує декілька версій, що пояснюють походження козацтва:
1. "Автохтонна" - доводить, що козацтво як спільнота є прямим продовженням вічових громад Київської Русі.
2. "Хозарська" - ототожнює козаків з давніми народами степу "козарами" або хозарами.
3. "Бродницька" - витлумачує генетичний зв'язок козацтва зі слов'янським степовим населенням періоду Київської Русі - "бродниками", які жили у пониззі Дунаю.
4. "Уходницька" - пов'язує виникнення козацтва з утворенням на території Наддніпрянщини громад вільних озброєних людей, котрі прибували сюди на промисли за рибою, бобрами, сіллю, дикими кіньми та іншою здобиччю.
5. "Татарська" - виводить козацький родовід з татарських поселень, що виникли на Київщині за часів Володимира Ольгердовича та Вітовта, де шляхом злиття татарського елементу з місцевим населенням утворилася якісно нова верства - козацтво.
У 1489 (1492) р. – зафіксована перша письмова згадка про українських козаків, коли козаки напали на татарське судно під Тягиною на Дніпрі та звільнили бранців.
Причини виникнення козацтва: соціальні (посилення феодальної експлуатації, юридичне оформлення кріпосної залежності); економічні (нестача орної землі, необхідність колонізації вільних земель Дикого поля); політичн і (прагнення польської адміністрації залучити козацтво на службу для охорони південних кордонів від татарської загрози); національн і (спротив політиці колонізації та покатоличення українського населення);
Організаторами козацтва були старости черкаські та канівські Остап Дашкевич та Дмитро Вишневецький. У 1533 р. О. Дашкевич пропонував створити укріплення на дніпровських островах та набрати 2 тис. козаків у реєстр. У 1553р. першу земляну Запорізьку Січ на о. Мала Хортиця створює черкаський та канівський староста Дмитро Вишневецький (Байда), яку у 1557р. знищили татари. Байда потрапив у 1553р. у полон і був страчений турками.
Першу письмову згадку про Січ залишив польський хроніст М. Бельський. Запорізька Січ була обведена високими валами та ровами (до 15 м.), на яких був частокіл і зруби, що на них ставилися гармати. Між валами була широка площа, півколом розміщувались 38 куренів, будинки, де мешкали запоріжці за земляцьким принципом. Козацька залога на З. С., що звалася кошем, нараховувала кілька тисяч озброєних козаків. На площі містилася церква Святої Покрови, будинки старшини, школа та інші господарські та військові споруди. Площа біля церкви була центром суспільно-політичного життя, де відбувалися Січові ради тощо. Запорізькі козаки становили товариство - громаду, яка поділялася на курені. Найвищим органом влади на Січі була військова козацька рада, у якій брали участь усі козаки. Рада обирала кошового отамана (гетьмана), козацьку старшину, спільно вирішувала найважливіші питання. На З. С. діяв козацький військовий суд карав за вбивство товариша, крадіжки у побратимів, за приведення у Січ жінок, пияцтво під час походів, кривда жінки, зухвалість до начальства тощо. Діяло усне звичаєве право. Захист православної віри слугував потужною ідеологічною основою життя Запоріжжя.
| Місцерозсташування Запорізьких Січей | Гетьмани |
| І.Хортицька– 1553 – 1557, знищена татарами 2.Томаківська – 1564 – 1593, знищена татарами З.Базавлуцька – 1593- 1638 4.Микитинська – 1638- 1652 5.Чортомлицька – 1652- 1709, знищена росіянами 6.Кам”янська – 1709- 1711, 1730-1734 7.0лешківська – 1711-1728 8.Підпільненська (Нова, Покровська) – 1734- 1775, знищена росіянами | Дмитро Байда-Вишневецький – 1550- 1583 Богдан Ружинський – 1575 – 1576 Криштоф Косинський – 1593 Григорій Лобода – 1593 Самійло Кішка – 1600- 1602 Петро Конашевич-Сагайдачний – 1614 –1622 Михайло Дорошенко – 1623-1625,1625-1628 Жмайло – 1625 Іван Сулима – 1635 Павло Бут (Павлюк), Дмитро Гуня – 1637 Яків Остряниця – 1638 |
| 9.3адунайська Січ – 1775- 1828 у 1675 р 15 тис. яничар і 20 тис. татар напали на Січ, але були знищені (загинуло 13 тис. яничар та 50 козаків). |
Запорізька Січ оформилась як державне утворення із такими ознаками:
1. наявність території, яка поділялась на 8 паланок у часи Нової Січі (1734 – 1775) – Кодацьку, Бугогардівську, Інгульську (Перевозненську), Протовчанську, Орельську, Самарську, Кальміуську, Прогноїнську;
2. форма правління – республіка з всіма виборними посадами. Вищим законодавчим органом була Загальна рада (коло), яка скликалась обов’язково тричі на рік (вибори 1 січня або 1 жовтня – Покрови та Великдень) та за бажанням будь-якого козака;
3. Виконавча влада представлена адміністрацією (кошем) – запорізькою старшиною, до якої належали: кошовий отаман (булава), військовий суддя (печатка), військовий писар (каламар), військовий осаул, обозний, курінні отамани, довбуш (литаври, нагляд за порядком), пушкар (артилерія), товмач (перекладач), кантаржій (нагляд за вагами), шафарій (митник), хорунжий (корогва);
4. козацтво поділялося на полки чисельністю 500- 1000 осіб. Полки складалися з сотень, декілька сотень складали курінь. Усе козацьке військо очолював гетьман (з нім. - полковник), а запорожців - кошовий отаман. У військовому плані Січ складалася з 38 куренів, сформованих за принципом земляцтва. Вступ і вихід з Січі були добровільними. Прибульцеві міняли ім’я, аби приховати минуле втікача. На Січі поряд із повноправними козаками були й новаки - джури, молодики, три рокине брали участь у виборах старшини
5. Козаки користувались вольностями (привілеями): право обирати старшину, не сплачувати податків, полювати і рибалити у пониззі Дніпра, варити пиво і горілку. Для старих та немічних козаків у 1578р. відкрили Успенський монастир у Трахтемирові. Пізніше у 1672р. в Самарі (Новомосковську) відкрили Самарський Пустинно-Миколаївський військовий монастир.
Наприкінці XYI ст. козацтво поділялось на 2 типи – городові, які проживали на землях «королівщини» та низові, які жили на Запоріжжі:
1. запорожці (5-6 тис.) проживали на території Запорізької Січі і поділялись на:
а) січова залога (1 тис.) – завжди були на Січі; б) паланкові козаки – сімейні козаки, проживали на хуторах та зимівниках; в) голота (нереєстрові) – бідні, не внесені до реєстру козаки; Бідні – сірома (голота), багаті – дуки.
2. реєстрові (городові) – служили Речі Посполитій, звільнялись від податків та володіли приватно землею.
Основним завданням козацтва була боротьба з турецько-татарською агресією, де прославились гетьмаги Д. Байда-Вишневецький, Б. Ружинський, С. Кішка, П. Конашевич-Сагайдачний. Для попередження про напад козаки створили світловий телеграф, який складався із „маяків-фігур”, в бою шикувались у 3 шеренги, атакували «галасом», оборонялись табором (чотирикутне рухоме укріплення) та гуляй-городом, вміли самоокопуватись. Кіннота наступала лавою (півколом, охоплюючи фланги ворога. Козаки були озброєні мушкетами (самопалами), пістолями, луками, шаблями та келепами. Одягали шаровари, сорочку, шапки, киреї і чоботи. Харчувались соломахою, тетерею, щербою та рибою.
Козаки переносять бойові дії на територію ворога, зокрема здійснюють походи на Крим та морські походи на човнах- чайках ( 20 м. довжиною, 4м. шириною, 2,5м. висотою, 2 стерна та фальконети ). 1600-1620рр. увійшли в історію як «доба морських походів» українських козаків. Козаки нападали: у 1602р на Кілію, у 1606р. на Варну, у 1609р. на Ізмаїл та Варну, у 1614р. під керівництвом П. Конашевича-Сагайдачного на Трапезунд та Синоп, він же у 1616р. захопив Кафу. Турки у відповідь перегородили Дніпро залізним ланцюгом.
Коли слава про подвиги запоріжців у боротьбі проти Криму й Туреччини поширилася в Західній Європі, допомоги з боку Січі почали шукати уряди багатьох західноєвропейських держав. У 1594р. за дорученням австрійського імператора Рудольфа ІІ на Січ прибув посол Еріх Лясота, щоб укласти союз проти Туреччини.
Козацькі походи спровокували польсько-турецьку війну 1614-1621рр. У 1620р. під Цецорою турки знищили польську армію гетьмана С. Жолкевського. 2-28 вересня 1621р. під Хотином польсько-козацька армія розгромила турків та змусила їх укласти договір.
Реєстрове козацтво. У 1568 р. король Сигизмунд II Август універсалом прийняв на службу 300 козаків, які поіменно вносились до реєстру (компуту). У 1572 р. військо було набране під назвою Низове або Запорізьке. Реєстровим козакам була встановлена виплата з польської казни (10 злотих на рік, сукно на одяг), Запорізька Січ також формально підпорядковувалася реєстровому козацтву, але Речі Посполитій так і не вдалося взяти її під свій контроль. 16 вересня 1578 р. Стефан Баторій у «Постанові щодо низовців» збільшив реєстр до 600 козаків та визнав козацтво окремим соціальним станом з правами та обов’язками. Також надав привілеї – назву «Його королівської милості Запорізьке Військо», самостійне обрання старшини, окремий суд, право на приватне землеволодіння (але без кріпаків), звільнення від податків. Були також надані клейноди – булава, хорунгва, бунчук, печатка, литаври, значки. Центр – м. Трахтемирів.
У 1592р. збільшено реєстр до 1000 чол. За Роставицькою угодою (1619) П. Сагайдачний добився збільшення реєстру до 3 тис. чоловік.
У 1625р. за Куруківською угодою М. Дорошенка реєстр нараховував 6 тис.козаків в 6 полках з центрами у Переяславі, Корсуні, Каневі, Черкасах, Чигирині, Білій Церкві. У 1630р. за Переяславською угодою реєстр збільшено до 8 тис. козаків і сформовано ще 2 полки – Миргородський та Лубенський.
Козацько-селянські повстання. У 1590р. король отримав від сейму право роздавати магнатам землі «у пустці», тобто на Подніпров’ї, яке було заселене козаками. Це спровокувало польсько-козацькі конфлікти наприкінці XYI ст. Також цьому сприяла колоніальна політика Польщі, посилення кріпацтва, покатоличення викликали активний протест українського населення і зумовили козацько-селянські повстання, які мали антифеодальний та національно-визвольний характер, зокрема:
1591 – 1593 – Криштофа Косинського. Захопили Київ, Білу Церкву, Переяслав. Розбиті під П’яткою на Житомирщині (23-31 січня 1593) посполитим рушенням шляхти на чолі з князем В.-К. Острозьким. Загинув весною 1593р.
1593 – 96 – Северина (Семерія) Наливайка та Григорія Лободи. Повстання розпочалось як похід до Молдавії з «охотниками». Пізніше похід на Волинь та Білорусь та проголошення плану створення власної держави. До повсталих приєднались запорожці під керівництвом гетьмана Гр. Лободи та полк. Мат. Шаули. Проти повсталих виступив коронний гетьман С. Жовкевський, який розгромив їх під Білою Церквою в урочищі Гострий Камінь (січень 1596), а пізніше в урочищі Солониця (22-24 травня 1596) біля Лубен. За переговори Г.Лободу стратили козаки, а Наливайка та Шаулу стратили поляки. Запорожців позбавили привілеїв та клейнод.
1625 – Марка Жмайла. Вимагаючи виконання угод від Польщі, козаки підняли повстання. Але 30 тис. польська армія С. Конєцпольського розбила біля сіл Таборище та Крилове козаків. За Куруківською угодою (6 XI 1625) з гетьманом Мих. Дорошенком чисельність козаків зменшено з 40 до 6 тисяч реєстровців, яких зведено до 6 територіально військових полків.
1630 – Тараса Федоровича (Трясила). Нереєстровці повстали та вбили реєстрового гетьмана Г. Чорного. 15травня під Переяславом козаки вистояли в тритижневому бою з поляками та добились збільшення реєстру до 8 тисяч.
1635 - Івана Сулими Французький інженер Г. де Боплан (автор «Опису України») збудував фортецю Кодак для контролю Запоріжжя. Кошовий І. Сулима захопив Кодак та зруйнував його у серпні 1635р. Поляки стратили Сулиму, а Кодак відбудували. На питання короного гетьмана С. Конецпольського чи можна захопити таку твердиню Б. Хмельницький відповів «Manu facta manu distuo» - тобто – «Руками створене – руками руйнується».
1637- Павла Бута (Павлюка). Козацько-селянське повстання проти свавілля поляків. Розбиті під Кулейками та Боровицею (16грудня) біля Канева.
1638- Якова Остряниці. Розбили поляків під Говтвою, але були розбиті біля під Лубнами та Жовнами (травень). Повсталі відійшли на Слобожанщину, а частина під керівництвом Д. Гуні півтора місяці чинили опір в урочищі Старець біля Дніпра.
Вересень-грудень 1638 – за умовами „ Ординації Війська Запорізького реєстрового ” було скасовано привілеї козацтва, реєстр зменшено до 6 тис. козаків в 6 полках: Білоцерківському, Канівському, Корсунському, Переяславському, Черкаському, Чигиринському. Король призначав старшину, скасовано посаду гетьмана, власний суд та виборність старшини.
