Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ƒержавна геодезична ≥ н≥вел≥рна мереж≥




ѕон€тт€ про геодезичн≥ мереж≥

” процес≥ вивченн€ розм≥р≥в ≥ ф≥гури «емл≥, на њњ поверхн≥ закр≥плюютьс€ точки (пункти), положенн€ €ких обчислене в загальн≥й систем≥ координат. —укупн≥сть таких пункт≥в складаЇ геодезичну мережу.

√еодезична мережа створюЇтьс€, насамперед, на територ≥њ окремих держав, де вона Ї основою (опорою) дл€ проведенн€ топограф≥чних зйомок. “ому так≥ мереж≥ називаютьс€, також, опорними, а пункти у њњ склад≥ - опорними пунктами.

–озр≥зн€ють:

=> планов≥ геодезичн≥ мереж≥ (€кщо дл€ складових њхн≥х пункт≥в визначене планове положенн€ на земний поверхн≥);

=> висотн≥ геодезичн≥ мереж≥ (€кщо визначен≥ значенн€ висоти пункт≥в над вих≥дною поверхнею);

планово-висотн≥ геодезичн≥ мереж≥ (пункти мереж≥ мають €к планов≥, так ≥ висотн≥ координати).

—учасний розвиток науки й техн≥ки спри€Ї впровадженню нових метод≥в визначенн€ координат геодезичних пункт≥в, дозвол€Ї зв'€зува 111 в одну систему геодезичн≥ мереж≥ р≥зних материк≥в. “им самим усуваютьс€ розходженн€ в системах координат р≥зних крањн, ≥ в≥дпадаї необх≥дн≥сть переобчисленн€ координат пункт≥в з одн≥Їњ системи в ≥нш у при роботах планетарного масштабу.

 

ƒержавна геодезична мережа ”крањни

Ќа м≥сцевост≥ часто доводитьс€ бачити дерев'€н≥ чи металев≥ споруди - чотирикутн≥ п≥рам≥ди, розташован≥ на п≥дчищенн€х. ÷е опорн≥ геодезичн≥ пункти Їдиноњ ƒержавноњ геодезичноњ мереж≥ ”крањни, назван≥ так тому, що становл€ть опору (вих≥дний початок) топограф≥чних зн≥мань ≥ геодезичних вим≥рювань. ÷≥ пункти, закр≥плен≥ на м≥сцевост≥ й в≥дм≥чен≥ €к довгочасн≥ будови.

ќпорн≥ пункти геодезичноњ мереж≥ бувають трьох вид≥в: о планов≥ - з визначеними точними координатами в систем≥ географ≥чних координат (φ,λ) ≥ в систем≥ зональних пр€мокутних координат √ауса (х, у)

=> висотн≥ (репери ≥ марки) - з точними в≥дм≥тками (висотами, визначеними в≥дносно нул€  ронштадтського футштока);

=> висотно-планов≥ - з точними координатами ≥ в≥дм≥тками. ÷≥ пункти (точки) розташовують (будують) на м≥сцевост≥ за заздалег≥дь складеним планом на в≥дстан≥ 5-10-25 км один в≥д одного, залежно, в≥д класу мереж≥ ≥ закритост≥ м≥сцевост≥ (л≥сова, степова, тощо).

ƒержавна опорна геодезична мережа створюЇтьс€ методами тр≥ангул€ц≥њ, пол≥гонометр≥њ, трилатерац≥њ I, II, III ≥ IV клас≥в, €к≥ р≥зн€тьс€ м≥ж собою точн≥стю вим≥рюванн€ кут≥в ≥ л≥н≥й, довжиною стор≥н ≥ пор€дком њх розвитку.

“р≥ангул€ц≥€

“р≥ангул€ц≥€ (в≥д лат. - трикутник) - це основний метод створенн€ геодезичних пункт≥в за допомогою системи побудованих на земн≥й поверхн≥ трикутник≥в ≥з сторонами 5- 10-20-25 км, у €ких визначен≥ кути та де€к≥ ≥з стор≥н.

¬ершини трикутник≥в представлен≥ геодезичними пунктами, €к≥ закр≥плен≥ п≥дземними ≥ наземними довгостроковими знаками ≥ Ї опорними пунктами (точками) геодезичноњ мереж≥.

ƒл€ обчисленн€ координат пункт≥в тр≥ангул€ц≥њ (вершин трикутник≥в), ш≥м≥рюють з великою точн≥стю одну сторону (базис) ≥ азимут €кого- мебудь трикутника та вс≥ кути (рис. 7.1). ƒовжини стор≥н останн≥х ≥ рикутник≥в, тобто в≥дстань м≥ж опорними пунктами, визначають за тригонометричними формулами. “акий метод (в≥н називаЇтьс€ геодезичним) даЇ змогу встановити координати опорного пункту з точн≥стю до ± 0,1 м., тод≥ €к астроном≥чним методом координати точки можна визначити з точн≥стю до ± 10... 15 м.

 

 


–ис. 7.1. Ћанка тр≥ангул€ц≥њ.

 

“р≥ангул€ц≥€ буваЇ чотирьох клас≥в. ѕол≥гони ≤ класу заповнюють мережею тр≥ангул€ц≥њ II, III ≥ IV клас≥в, унасл≥док чого вс€ площа пол≥гону ≤ класу вкриваЇтьс€ суц≥льною с≥ткою тр≥ангул€ц≥њ.

ƒл€ тр≥ангул€ц≥йноњ мереж≥ кожного з клас≥в характерна певна довжина стор≥н трикутник≥в ≥ ступ≥нь (клас) точност≥ вим≥рювань кут≥в ≥ в≥дстаней.

“р≥ангул€ц≥йну мережу першого класу будують у вигл€д≥ системи пол≥гон≥в периметром 800... 1000 км. ѕол≥гони складаютьс€ з ланок- ланцюжк≥в трикутник≥в (рис. 7.2.) довжиною до 200 км уздовж мерид≥ан≥в ≥ паралелей. ‘орма трикутник≥в повинна бути близькоњ до р≥вно- стороннього з довжиною сторони не менш 20 км. „отирикутник abcd утворить базисну мережу - геодезичну будову, у €к≥й вим≥р€ний базис cd ≥ визначен≥ вс≥ кути при вершинах. ѕо кутам ≥ базису в кожному чотирикутнику визначаютьс€ довжини вих≥дних (або базисних) стор≥н (наприклад, ab). ¬они необх≥дн≥ дл€ визначенн€ вс≥х стор≥н ланцюжка трикутник≥в з контролем. Ќа к≥нц€х базисних стор≥н розташовують пункти Ћапласа, у €ких астроном≥чним шл€хом визначають широту, довготу ≥ ≥ азимут.

“рикутники другого класу (на рис.1.2, позначен≥ кружками) заповнюють суц≥льною с≥ткою пол≥гони першого класу. ƒовжини стор≥н трикутник≥в другого класу 7...20 км.

ƒержавн≥ геодезичн≥ мереж≥ третього ≥ четвертого клас≥в (вершини позначен≥ в≥дпов≥дно кружками з крапкою ≥ з≥рочками (див. рис. 7.2.), розташовують усередин≥ трикутник≥в другого класу.

ўоб видно було пункти тр≥ангул€ц≥њ, вершини трикутник≥в закр≥плюю 11 на м≥сцевост≥ геодезичними (тр≥ангул€ц≥йними) знаками, €к≥ складаютьс€ з двох основних частин: п≥дземноњ-центра пункту;зовн≥шньоњ геодезичногознака, встановленого над центром пункту.

–ис.7.2. —хема посл≥довност≥ розвитку державноњ геодезичноњ мереж≥

÷ентри геодезичних пункт≥в (знак≥в) закладають у землю нижче в≥д шару промерзанн€ ірунту. ÷е забезпечуЇ незм≥нне положенн€ самого геодезичного пункту, збереженн€ його та нерухом≥сть точок (центр≥в марок). “ипи центр≥в, €к≥ закладають у землю, залежать в≥д ф≥зико- ≥ ео граф≥чних умов району, складу ірунту та глибини його промерзанн€. ѓх виготовлюють з бетону чи металевих труб, заповнених бетонним розчином.

 

” бетонн≥ блоки чи труби закладають спец≥альн≥ чавунн≥ марки з нап≥вп≥всферичною головкою. ” њх центр≥ м≥ститьс€ отв≥р або взаЇмно ≥ ≥ер≥ ≥ендикул€рн≥ рисочки, точка перетину €ких ≥ Ї точкою, до €коњ звод€ть (прив'€зують) ус≥ кутов≥ й л≥н≥йн≥ вим≥рюванн€.  оординати њњ визначають.

” конструкц≥ю центра закладають дв≥ марки: одна в основу, друга у ≥н'| >хн≥й блок. ¬≥с≥ марок центра мають знаходитис€ на одн≥й пр€мовисн≥й л≥н≥њ.

—поруджений центр засипають землею. ўоб швидко знайти марку, зверху ставл€ть розп≥знавальний стовп загальною довжиною 70 см так, щоб в≥н п≥дн≥мавс€ над землею на 10 см.

ƒл€ взаЇмноњ видимост≥ пункт≥в тр≥ангул€ц≥њ над центром споруджують геодезичн≥ знаки трьох тип≥в:

=> прост≥ п≥рам≥ди висотою 10 м з в≥зуальним цил≥ндром зверху, на €кий навод€ть топограф≥чний прилад;

=> прост≥ сигнали висотою до 15 м, €к≥ складаютьс€ з двох п≥рам≥д. «верху на зовн≥шн≥й п≥рам≥д≥ Ї в≥зуальний цил≥ндр ≥ майданчик дл€ спостереженн€. ¬нутр≥шн€ п≥рам≥да служить штативом ≥ зверху зак≥нчуЇтьс€ столиком, на €кий встановлюють топограф≥чний прилад;

=> складн≥ сигнали висотою до 50 м дл€ зб≥льшенн€ дальност≥ видимост≥ ≥нших геодезичних знак≥в.

«агальний устр≥й геодезичного знаку та зображенн€ пункт≥в геодезичноњ мереж≥ на карт≥ подано на рис. 7.3.

 

 
 

 


–ис..7.3. (а) геодезичний знак (п≥рам≥да), (б) зображенн€ пункт≥в на картах.

 

 

Ќа закрит≥й м≥сцевост≥ (зал≥сен≥й, горист≥й) застосовують метод пол≥гонометр≥њ, тому що спорудженн€ надто високих тр≥ангул€ц≥йних знак≥в дорого коштуЇ ≥ техн≥чно важке.

ѕол≥гонометр≥€

ѕол≥гонометр≥€ - система прокладених на м≥сцевост≥ ход≥в у вигл€д≥ ламаних л≥н≥й, точки зламу €ких закр≥плен≥ ≥ Ї опорними пунктами ƒержавноњ геодезичноњ мереж≥.

—истемою пол≥гонометричних ход≥в створюютьс€ пол≥гони (багато≠кутники). ” кожному пол≥гон≥ вим≥рюють довжини стор≥н ≥ кути м≥ж ними.  оординати опорних пункт≥в (вершини пол≥гон≥в) обчислюють за вим≥р€ними величинами. Ќа м≥сцевост≥ пункти позначають знаками висотою 4...6 м ≥ п≥дземними центрами.

” великих м≥стах знаки встановлюють на дахах будинк≥в. ƒл€ згущенн€ точок зн≥мальноњ мереж≥, пол≥гонометричн≥ ходи розбивають уздовж вулиць. “ому в м≥стах, на перехрест€х дор≥г, можна побачити невелик≥ металев≥ круги. ÷е кришки п≥дземних пол≥гонометричних знак≥в. Ќа тротуарах зустр≥чаютьс€ також головки металевих стержн≥в, що виступають над поверхнею на 0,5... 1 см. “ак вигл€дають центри зн≥мальних ход≥в, прокладених в≥д пол≥гонометричних знак≥в дл€ зн≥манн€ будинк≥в, двор≥в та провулк≥в.

” 50...60-х роках 20 стор≥чч€ було розроблено нов≥ способи високоточних визначень в≥дстаней електронно-оптичними далеком≥рами, геодезичними рад≥одалеком≥рами ≥ телурометрами, завд€ки чому процес вим≥рюванн€ в≥дстаней значно спростивс€. ¬иход€чи з цього, ≥ опорн≥ геодезичн≥ мереж≥ почали створювати новим методом - трилатерац≥Їю (в≥д грецьк. trias -триЇдн≥сть ≥ лат. latus - сторона).

“рилатерац≥€

“рилатерац≥€ - метод побудови опорноњ геодезичноњ мереж≥ з трикутник≥в за схемою, €ка под≥бна до тр≥ангул€ц≥њ, але в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д нењ тим, що в трикутниках вим≥рюють геодезичними рад≥одалеком≥рами вс≥ сторони ≥ за тригонометричними формулами визначають координати вершин трикутник≥в, тобто координати пункт≥в ƒержаноњ геодезичноњ мереж≥.

¬иб≥р методу побудови мереж≥ визначаЇтьс€ економ≥чною ≥ техн≥чною доц≥льн≥стю.

ƒержавна геодезична мережа першого ≥ другого клас≥в, €кою на ≥ ≥.огодн≥ ми користуЇмос€, створена методами тр≥ангул€ц≥њ ≥ пол≥гонометр≥њ ≥ призначаЇтьс€ дл€ наукових досл≥джень, пов'€заних з визначенн€м ф≥гури ≥ розм≥р≥в «емл≥ €к планети, дл€ поширенн€ Їдиноњ системи координат на всю територ≥ю крањни. ¬она Ї основою дл€ розвитку мереж≥ нижчих клас≥в.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1137 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„то разум человека может постигнуть и во что он может поверить, того он способен достичь © Ќаполеон ’илл
==> читать все изречени€...

1514 - | 1386 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.015 с.