Прив'язка полюсних мереж до вихідних геодезичних пунктів

Полюсну мережу з успіхом використовують на площинних і витягнутих територіях. Сама схема мережі може мати будь-який вид і її побудова залежить від умов місцевості. В цьому питанні необхідно, щоб ходова лінія мережі була

замкнутою, або в місці розриву вимірюють горизонтальний кут. Наперед задатися стандартною схемою неможливо.

При прив'язці полюсної мережі до пунктів геодезичної мережі старших класів можуть мати місце випадки розглянуті на рисунках 74, 75, 76, 77 і 78.

а) б)

 

Рис. 72. Схеми полюсної мережі:

 

Рис. 75. Два пункти старших класів включені в мережу

 

p

 

Рис. 77. Спирання полюсної Рис. 78. Спирання полюсної мережі на три пункти на два пункти старших

Рис. 76. П'ять пунктів старших класів включені в мережу

старших класів класів

Економічна ефективність використання

полюсних мереж

Аналізуючи існуючі методи побудови планового знімального геодезичного обґрунтування, можна зробити висновки що:

перевагою методу полігонометрії є те, що ходи прокладають за зручно вибраному маршруту, але громіздкі та дорогі лінійні вимірювання знижують ефективність методу, чи взагалі роблять його недоцільним в складних умовах місцевості;

перевагою методу тріангуляції є те, що він практично виключає лінійні вимірювання, а недоліком вважають те, що в кожному трикутнику потрібно виміряти три кути і на більшості пунктів доводиться міряти більше трьох напрямків.

В полюсному методі запозичені ефективні принципи існуючих методів:

а) від полігонометрії - принцип ходової лінії, яку прокладають за вигідним маршрутом в конкретних фізико- географічних умовах;

б) від тріангуляції - принцип тригонометричної передачі довжин сторін ходової лінії;

в) від способу засічок - принцип вимірювання двох кутів в трикутнику і малої кількості напрямків на пункті.

Полюсний метод об'єднує переваги існуючих методів і виключає їх недоліки. Тому цей метод є прогресивним і економічно вигідним.

Камеральні роботи польових результатів

полюсної мережі

При камеральних роботах дотримуються наступної послідовності.

1. Знаходять суму виміряних кутів за формулою

 

2. Обчислюють суму теоретичних кутів:

а) якщо фігура полюсної мережі має форму центральної системи, то за формулою

(118)

б) якщо ходова лінія фігури полюсної мережі має форму більше одного витка навколо полюса, то за формулою

 

де n - кількість точок в полюсній мережі, включаючи полюс; k - кількість повних обертів навколо полюса.

Обчислюють кутову нев'язку за формулою

(120)

Обчислюють допустиму кутову нев'язку за формулою

(121)

де Шр - середня квадратична похибка вимірювання кута.

Якщо /р ^ доп/р, то fp розподіляють з оберненим знаком

на виміряні кути.

Обчислюють поправку в кожну вершину кута

Поправки округляють до 0,1' і розподіляють за наступним правилом: якщо вершина кута ходової лінії складається із суми

двох кутів, то в кожен кут додають величину Vр /2. За

виправленими кутами полюсної мережі та відомим базисом в трикутнику обчислюють сторони при допомозі формули теореми сінусів і дирекційні кути ходової лінії за формулами (103). Результати обчислень координат записують в табл.13.