Антибіотики (грец. αντι — проти, грец. βιοτικος — життєвий), органічні речовини, що синтезуються мікроорганізмами в природі для захисту від інтервенції інших видів мікроорганізмів, та володіють здатністю пригнічувати розвиток, або вбивати цих мікробів. Як правило, антибіотики виділяють з живих бактерій або грибів. Існує також велика кількість синтетичних антибіотиків, які відрізняються модифікаціями функціональних групприродніх антибіотиків. Такі модифіковані сполуки часто ефективніші, або стійкіші до нейтралізації, що виникає внаслідок набутої мікроорганізмамирезистентності.
Роль антибіотиків у природних мікробіоценозах[
Не зрозумілим є наскільки велика роль антибіотиків у конкурентних відносинах між мікроорганізмами в природних умовах. Зельман Ваксман вважав, що ця роль мінімальна, антибіотики найчастіше утворюються у чистих культурах, на багатих поживними речовинами середовищах. Згодом, однак, було виявлено, що у багатьох продуцентів активність синтезу антибіотиків зростає в присутності інших видів або ж специфічних продуктів їх метаболізму. В 1978 Л. М. Полянська на прикладі геліоміціна S. olivocinereus, який володіє світінням при впливі УФ випромінювання, показала можливість синтезу антибіотиків в ґрунтах. Ймовірно особливо важливі антибіотики в конкуренції за ресурси середовища для актиноміцетів, які повільно ростуть. Було експериментально показано, що при внесенні в ґрунт культур актиноміцетів густина популяції виду актиноміцета, що піддається дії антагоніста, падає швидше і стабілізується на нижчому рівні, ніж чисельність інших популяцій.
Фітонци́ди (від грецької phytón — рослина і лат. caedo — вбиваю) — біологічно активні речовини, що утворюються рослинами, які вбивають чи пригнічують зростання і розвиток бактерій, мікроскопічних грибів, та інші форми мікроорганізмів. Термін запропоновано Б. П. Токіним в 1928 році. Цим терміном вчені назвали речовини, які виділяються живими клітинами багатьох рослин для захисту від шкідників і хвороб.[1]
Характерними представниками фітонцидів є ефірні олії, що їх видобувають з рослинної сировини за допомогою промислових технологій.
Фітонцидами називають також секретовані рослинами фракції летких речовин, які практично неможливо зібрати в помітних кількостях. Ці фітонциди називають також «нативними антимікробними речовинами рослин». Хімічна природа фітонцидів не істотна для виконуваної функції, це може бути комплекс з'єднань —глікозидів, терпеноїдів, дублильних речовин і ін., т.з. вторинних метаболітів.
Нативні фітонциди грають важливу роль в імунітеті рослин і у взаєминах організмів в біогеоценозах. Виділення ряду фітонцидів посилюється при пошкодженні рослин. Леткі фітонциди (ЛАР) спроможні діяти на віддалі, наприклад фітонциди листя дуба, евкаліпта, сосни і багатьох інших. Потужність і спектр антимікробної дії фітонцидів різноманітні. Фітонциди часнику, цибулі, хрону вбивають багато видів простих бактерій (інфузорій) і нижчих грибів в перші хвилини і навіть секунди; комах — за короткий час (година-хвилина). Фітонциди — один з чинників природного імунітету рослин (рослини стерилізуються своїми продуктами життєдіяльності).
Захисна роль фітонцидів виявляється не тільки в знищенні мікроорганізмів, але і в придушенні їх розмноження, в негативному хемотаксисі рухомих форм мікроорганізмів, в стимулюванні життєдіяльності мікроорганізмів, патогенних форм, що є антагоністами, для даної рослини, у відлякуванні комах тощо Гектар соснового бору виділяє в атмосферу близько 5 кг/добу летких фітонцидів, ялівцевого лісу — близько 30 кг/добу, знижуючи кількість мікрофлори в повітрі. Тому в хвойних лісах (особливо в молодому сосновому бору), повітря практично стерильне (містить лише близько 200—300 бактерійальних кліток на 1 м3), що викликає зацікавлення гігієністів, озеленювачів тощо.
Вопрос 40:Антисептики
Антисептики (від грец. Άντί - проти і σηπτικός - гноїстий) - протигнильні засоби, призначені для попередження процесів розкладання на поверхні відкритих ран, наприклад, в ранах, що утворюються після великих операцій або ударів, або для затримання змін в крові, що вже почалися. Антисептики застосовуються для обробки рук хірургів і медичного персоналу перед контактом із пацієнтами.
Деякі антисептики є дійсно герміцидними, здатними знищувати мікробів, в той час, як інші є бактеріостатичними і тільки запобігають або пригнічують їх ріст.
Антибактеріальними препаратами є антисептики, чия здатність діяти проти бактерій була доведена. Мікробіциди, які руйнують вірусні частки, прийнято називати противірусними препаратами.
Антисептики знайшли застосування в харчовій промисловості. Зокрема, багато консервантів базуються на антисептичних властивостях, що пригнічують розвиток мікрофлори в законсервованих продуктах. Наприклад, окис етилену використовується як для дезинфекції медичної апаратури (в даний час - в першу чергу чутливою до нагрівання), так і в якості складової частини «банан-газу» (суміш з аргоном, зазвичай з 10-20-процентним вмістом окису етилену). Банан-газ використовується для «консервування» свіжих фруктів, без зміни їх харчових властивостей.
Лакофарбові матеріали з антисептичними властивостями застосовуються в будівництві для захисту матеріалів з дерева від сапрофітичної мікрофлори.
Деревні антисептики допомагають захистити деревину від гниття, цвілі, синяви, комах, вологи, загоряння і горіння, зберігають свежеспіленних деревину на період транспортування. Антисептики входять до складу миючих засобів, що застосовуються в побуті, на підприємствах громадського харчування, промислових підприємствах та інших установах.
Антисептики для рук - дезінфікуючі засоби для гігієни на основі спирту. Цей тип дезинфікуючого засобу використовується в побуті і на виробництві для запобігання передачі патогенних мікроорганізмів, а також для дотримання елементарних правил гігієни рук в місцях громадського користування.
