Закон ритму виробничого циклу виготовлення виробу

Закон ритму виробничого циклу виготовлення виробу виявляється щораз, коли в процесі виготовлення окремого виробу або його частин формується або фіксується щодо їхніх виробничих циклів (часу їхнього виробництва) нерівномірність споживання ресурсів робочого часу робітників і устаткування.

Закон ритму виробничого циклу виготовлення виробу – це об'єктивно існуюча сукупність істотних причинно - наслідкових зв'язків між параметрами виробничої програми підприємства (тобто складом, термінами, пріоритетами, пропорціями об'єктів виробництва і їхньої структурної трудомісткості), з одного боку, і структурою елементів виробництва (наприклад, структурою ресурсів робочого часу різних робочих місць основного виробництва), споживаних у виробництві- з іншої.

Закон ритму виробничого циклу виготовлення виробу - це істотні зв'язки, що:

ü виявляються при узгодженні і гармонізації кількісних організаційно-технологічних пропорцій елементів процесу, що сполучаються, виробництва (предметів праці, працівників і робочих місць) у просторі і часі;

ü залежать від параметрів виробничої програми і від особливостей організації виробництва на підприємстві і на кожній ділянці виробництва.

Загальновідомо, що узгодження робіт тільки по термінах - недостатня гарантія своєчасного виконання замовлення. Роботи повинні бути взаємозалежні як по термінах, так і по обсягах і структурі використаних ресурсів у часі і просторі.

Нерівномірність споживання матеріальних і трудових ресурсів протягом виробничого циклу виготовлення виробу була помічена вже давно. Так, ще на початку 1930-х років пропонувалося шляхом календарного перерозподілу процесів виготовлення деталей виробу організувати рівномірний розподіл усієї «виробничої роботи» по виробу протягом його виробничого циклу. Однак практично навіть при ретельному проробленні календарних графіків виготовлення виробів неможливо одержати рівномірну по величині „виробничу потужність процесу”.

Нерівномірність трудових витрат по величині і структурі протягом виробничого циклу виготовлення виробу обумовлюється технологією виробництва (визначеною послідовністю технологічних операцій), що викликають, наприклад, різкі зміни величини і структури трудових витрат у моменти завершення технологічних операцій над комплектом деталей виробу. Так, у момент запуску ведучих деталей кількість робочих місць, на яких виконуються перші операції над деталями комплекту розглянутого виробу, обмежено в порівнянні з кількістю деталей комплекту.

Число робочих місць, на яких виконуються перші операції технологічного процесу, набагато менше загального числа робочих місць, що беруть участь у виробництві; з іншого боку, не всі робочі місця, на яких виконуються перші операції, можуть бути зайняті виготовленням деталей комплекту розглянутого виробу, тому що одночасно з деталями даного виробу запускаються деталі інших виробів.

Тому в момент запуску ведучих деталей на механообробній ділянці фронт робочих місць, що одночасно беруть участь у виготовленні деталей розглянутого комплекту, незначний і набагато менше середнього розрахункового числа робочих місць, що безупинно протягом виробничого циклу виготовлення виробу повинні брати участь у виготовленні деталей комплекту даного виробу.

Після проходження ведучими деталями комплекту перших технологічних операцій у роботу поступово запускаються, всі інші деталі комплекту. З моменту запуску першої деталі комплекту на першу операцію процесу і до моменту запуску першої деталі комплекту на останню операцію процесу розгортається процес виготовлення комплекту деталей. Фронт робочих місць, одночасно зайнятих виготовленням деталей даного комплекту, з моменту запуску починає зростати і досягає свого максимумув момент завершення першої операції процесу (у момент завершення обробки деталей комплекту на першій операції типового технологічного маршруту).

Якщо досягнуто найкращу організованість виробничого процесу в часі і просторі, то діє правило «золотого перетину»: у момент, що відповідає крапці «золотого перетину», виробничий цикл виготовлення розглянутого комплекту деталей поділяється на дві частини; причому виробничий цикл виготовлення комплекту так відноситься до своєї більшої частини, як ця велика частина циклу відноситься до меншої.

У точці „золотого перетину” кількість робочих місць, притягнутих до виготовлення деталей комплекту, як правило, у два рази перевищує середню кількість робочих місць, виділених у плані для виготовлення розглянутого комплекту деталей. Для оптимального процесу виготовлення комплекту деталей точка „ золотого перетину” повинна знаходитися між ²/₃ і ¹/₄ тривалості циклу механообробки розглянутого комплекту деталей. У цей момент у виготовленні деталей даного комплекту одночасно беруть участь робочі місця, на яких виконуються проміжні і фінішні операції технологічного маршруту виготовлення комплекту деталей.

З моменту завершення обробки комплекту деталей на першій операції процес виготовлення розглянутого комплекту деталей починає згортатися. Фронт робочих місць поступово скорочується. В міру завершення виготовлення усе більшої частини деталей розглянутого комплекту число одночасно працюючих проміжних робочих місць сильно скорочується. Наприкінці циклу виготовлення розглянутого комплекту деталей працюють тільки фінішні робочі місця.

З вищевикладеного можна зробити наступний висновок: протягом циклу механообробки комплекту деталей виробу в одному підрозділі фронт робочих місць сильно змінюється по числу і по складу.

Ритм виробничого циклу виготовлення виробу являє собою закономірне сполучення процесів розгортання і згортання виготовлення комплектів заготівель, деталей, складальних одиниць виробу по стадіях виробництва і виробничих ділянок, а в кожному виробничому підрозділі — закономірна зміна обсягу і складу виконуваних робіт над кожним комплектом предметів праці даного виробу щодо виробничого циклу виготовлення комплекту деталей у даному підрозділі. При цьому зміна тривалості циклу виконання робіт над комплектом предметів праці даного виробу в будь-якому виробничому підрозділі не змінює внутрішніх пропорцій розподілу обсягу і складу цих робіт щодо тих самих часток виробничого циклу розглянутого комплекту предметів праці. Подовження виробничого циклу виготовлення комплекту предметів праці, як правило, зв'язано зі зменшенням кількості робочих місць, виділених для виготовлення цього комплекту.

Існують три можливих методи моделювання ритму виробничого циклу виготовлення виробу: статистичний, статичний і динамічний.

Статистичний метод використовує статистичне моделювання процесу виготовлення виробу і на цій основі розробляється норматив календарного розподілу трудомісткості виробу щодо його виробничого циклу.

Статичний метод моделювання ритму виробничого циклу виготовлення виробу припускає попередню побудову статичної моделі процесу виробництва. Такою моделлю рекомендується поопераційна схема входження у виріб складальних одиниць, деталей, заготівель, напівфабрикатів і т.д. За календарну тривалість кожної операції в цій схемі звичайно приймають одну зміну.

Статистична модель відображення ритму виробничого циклу виготовлення виробу з похибкою в 40%, а статична з похибкою в 30% прогнозують характер зміни потужності процесу виготовлення виробу по фазах виробничого процесу.

На відміну від статистичної і статичної моделі динамічна модель ритму виробничого циклу виготовлення виробу дозволяє з більшою вірогідністю встановлювати граничні ймовірнісні (самі пізні) терміни виконання робіт.

Динамічна модель формування ритму виробничого циклу виготовлення виробу будується на основі підвищення організованості протікання виробничого процесу й у цілому сприяє надійному визначенню тривалості виробничого циклу виготовлення кожного виробу, забезпечуючи раціональне використання виробничих ресурсів.