Розділ 16 Організація логістичного управління

Лекція 16.1. Функції та форми організації логістичного управління

План лекції: 1) Функції логістичного управління. 2) Форми організації логістичного управління.

Рекомендована література: [ 3, 8-11, 22-23, 33 ]

В умовах ринку жоден товаровиробник не може заздалегідь бути цілком упевнений у тім, що, починаючи виробництво і реалізацію якої-небудь продукції, він окупить усі свої витрати. Динамічність ситуації і невизначеність перспективи жадають від підприємства високого ступеня готовності до постачань і швидкої реакції на зміну попиту.

При відсутності дефіциту на товарному ринку і наявності широких можливостей вибору товарів відповідної якості на передній план у рейтингу мотивацій виступає термін постачання. Споживач повинен одержати потрібну йому продукцію в точно визначений час, інакше він може звернутися до постачальника-конкурента, що у стані виконати дану вимогу.

Шкідливим є відставання в удосконаленні асортименту продукції, що випускається. Виробництво повинне бути організоване таким чином, щоб можна було в самий останній момент внести потрібні зміни у виріб, реалізувати наявні в даний час досягнення в техніці, технології, дизайні.

Ринкові відносини заохочують здатність продуцента розвивати одночасне виробництво великого асортименту виробів. Недолік у пропозиції товарів при наявності платоспроможності споживачів веде до зменшення попиту на продукцію товаровиробника.

В остаточному підсумку задача продуцента зводиться до наступного:

ü без участі централізованих планових органів знати, що потрібно покупцю;

ü організувати відповідне виробництво й у такий спосіб регулювати його, щоб воно було максимально ефективним не тільки з погляду рентабельності, але і відповідності потенційних можливостей кон'юнктурі ринку;

ü створити систему забезпечення і реалізації, синхронізовану по всіх параметрах виробничо-господарської діяльності;

ü забезпечити доставку продукції потрібної якості в потрібний час і в потрібне місце при мінімальних сукупних витратах.

Незалежність товаровиробників коштує дорого, якщо врахувати, що продуценту необхідно самостійно виконати безліч функцій не тільки в сфері виробництва, але й у сфері звертання, особливо при збуті продукції:

ü формування і стимулювання попиту;

ü пошук і одержання замовлень на продукцію, що випускається, їх постійна і якісна обробка;

ü планування, організація і контроль товарообігу;

ü здійснення робіт, що транспортно переміщаються;

ü виконання складських робіт і операцій по підготовці продукції до виробничого споживання;

ü комплектування й упакування продукції;

ü формування і розвиток системи післяпродажного сервісу і т.д.

Якщо взяти до уваги, що все це виражається в натуральних одиницях: штуках, тоннах, метрах, грошових одиницях, кілометрах пробігу, літрах, площах і тимчасових інтервалах, а також врахувати абстрактні критерії: добре, погано, надійно, красиво, доцільно, раціонально і т.д. і що при цьому всі категорії оцінок повинні бути оптимально погоджені, то можна прийти до висновку, що для стійкості положення і повних гарантій кожному підприємству варто мати власний інститут планування, щоб забезпечити відповідність виробничо-господарської і комерційної діяльності попиту і перспективам розвитку.

У зв'язку з цим варто помітити, що якщо здійснювати функції матеріально-технічного забезпечення, виробництва, збуту і постачань відособлено один від одного, то потрібно докладати величезних зусиль, щоб підтримати ефективність усебічної діяльності підприємства на належному рівні. Вихід у тому, щоб інтегрувати численні матеріальні, інформаційні і грошові потоки, керувати ними з одного координаційного центра. У цьому випадку, і практика це доводить, ринкова ефективність виробництва різко зростає, підвищується якість продукції, удосконалюється сервіс, наданий покупцям.

Виходячи з цього можна стверджувати, що підрозділ логістики, створений на підприємстві, стає аналітичною й управлінською структурою, що вивчає, розраховує, оптимізує і планує потокові процеси на всіх рівнях. Дана структура дозволяє організувати рух матеріалів, грошей, інформації, товарів, енергії і людей як єдиний процес, знижуючи збої і витрати виробничо-господарської і комерційної діяльності до мінімуму.

Функціональна роль структурного підрозділу підприємства, що курирує логістику, складається в плануванні, керуванні і контролі матеріальних і інших потоків не тільки в рамках підприємства, але і за його межами.

Організувати по установлених вимогах матеріально-технічне забезпечення, збут і роботи, що транспортно-переміщаються, як єдиний комплекс, по значимості не уступає виробництву, цей підрозділ об'єктивно виправдовує своє існування не тільки в оперативній діяльності, але й у стратегічних стремліннях підприємства.

Щоб прискорити впровадження концепції логістики у виробничо-господарську діяльність суб'єктів мікро- і макроекономіки, в останні роки в багатьох країнах по даній проблемі стали створюватися спеціалізовані консультативні ради. Звичайно такі ради працюють по замовленнях підприємств, зосереджуючись над удосконаленням діяльності одного чи декількох ключових ланок логістичного ланцюга.

Однак розробка рекомендацій здійснюється в тісному ув'язуванні з усією сукупністю інших елементів логістичної системи. Консультації виявляються на основі комплексних досліджень особливостей замовника і наявних апробованих типових моделей управління потоковими процесами.

Керівництво господарських структур і органів управління звертається в незалежні консультативні ради для одержання об'єктивного діагнозу логістики в діючій системі. Останні не тільки проводять дослідження в області логістики і розробляють конкретні пропозиції по її удосконаленню, але також здійснюють навчання і заходи щодо підвищення кваліфікації працівників логістичних підрозділів фірми, акумулюють, обробляють і поширюють досвід інших підприємств і регіонів.

У великих логістичних системах створюються свої автономні консультативні ради, покликані забезпечити правильність рішень, прийнятих управлінським персоналом логістичних систем і окремих підрозділів. Число задач і перелік питань, якими займаються незалежні й автономні консультативні ради, досить велика. У тому числі вони здійснюють:

ü Визначення стратегічних аспектів логістики.

ü Розробку оперативних аспектів логістики.

ü Консультування і дослідження з технічних і технологічних аспектів

(розробка технологічних карт, рекомендації з упровадження методів „точно в строк” і інших, питання реалізації нових автоматизованих систем складування, транспортування, підготовки продукції до виробничого споживання).

ü Оптимізацію нормативно-правового й інформаційного забезпечення.

ü Комплексне планування робіт, що транспортно-переміщаються.

ü Розробку рекомендацій з кадрової політики.

Тобто може бути зроблена допомога в доборі і розміщенні кадрів, навчанні і перепідготовці персоналу, удосконаленні кадрового менеджменту.

Перш ніж розглянути форми організації логістичного управління, необхідно максимально повно формалізувати функціональне призначення відповідних структур.

Очевидно, організаційна структура, що керує логістичною системою, повинна виконувати ряд наступних обов'язкових функцій.

ü Формувати і розвивати систему логістики, строго дотримуючись концептуальних принципів і положень (у результаті виробничо-господарської діяльності періодично виникає необхідність перетворень у діючій на підприємстві системі логістики, здійснюється локальна чи загальна реорганізація всієї логістичної системи).

ü Розробляти і реалізовувати стратегію логістики в відповідності з ринковою стратегією фірми (дієздатність логістичної системи визначається стратегічною і тактичною політикою в області виробництва, продажів, інвестицій, кадрів, технологій, на посадових осіб, зв'язаних з управлінням логістикою, покладена подвійна відповідальність).

ü Комплексно керувати логістичною системою з метою раціоналізації потокових процесів: управління зовнішнім транспортом; управління внутрішнім транспортом; планування і контроль за процесом виробництва; планування, організацію і контроль за станом усіх видів запасів, включаючи сировинні, матеріальні, товарні; планування, організацію і контроль усіх процесів і операцій складської переробки ресурсів; керівництво відвантаженням з технологічних ліній; організацію відвантаження і доставки продукції по логістичних ланцюгах; організацію і контроль системи логістичного документообігу; планування, організацію і контроль за реалізацією замовлень; діяльність по управлінню інформаційними потоками; організацію нормативно-правового забезпечення.

ü Координувати взаємозалежні функції управління: практично всі управлінські підрозділи в господарських структурах так чи інакше зв'язані з логістикою.

ü Вирішувати проблеми специфіки й індивідуальності підприємств, розглянути процеси, структуру і склад фізичного переміщення ресурсів на підприємствах машинобудівних галузей.

Крім особливостей, обумовлених приналежністю підприємства до визначеної частини економіки, управління і соціальної сфери, найважливіше значення при розробці й у управлінні логістичними системами мають індивідуальні особливості господарських структур. Вони відіграють подвійну роль: не дозволяють цілком уніфікувати логістичний інструментарій, що урізноманітнює практичний досвід логістики а також вимагають глибокого, постійного і комплексного вивчення потенціалу, стану й умов діяльності підприємств, що позитивно відбивається на якості виконуваних робіт і допомагає вчасно адаптуватися до навколишнього середовища.

Відповідно до особливостей підприємства й обумовлених функцій діє різна організація управління логістикою. Принципово вона може мати централізований і децентралізований характер, коли управління реалізується на рівні окремих підрозділів. Виходячи з цього управлінська відповідальність розподіляється між різними структурними ланками чи концентрується в єдиному координуючому центрі.

У процесі розвитку логістичної концепції, усе більше виявляється тенденція до угрупування і централізації управління логістичними системами. Системний підхід, що виражається через централізацію в логістиці, допомагає ефективно використовувати механізм внутріфункціональної кооперації в організаційній структурі, що допомагає уникнути багатьох конфліктних ситуацій і протиріч.

Централізоване керівництво забезпечує максимальну ефективність витрат логістики, погодженість цілей і задач, синхронність дій і додатковий синергічний потенціал.

Підходи до угрупування і ступеня централізації залежать від багатьох факторів. У першу чергу від ринкового середовища, виду й асортименту предмету управління логістики (товарів, коштів, інформації), а також особливостей суб'єктів логістичної системи.

Так, одні підприємства, що реалізують розгорнутий асортимент продукції на широкому товарному ринку по відрегульованих каналах розподілу, прагнуть згрупувати усі види діяльності по обслуговуванню ринку і централізувати управління ними.

Іншим, навпаки, невигідно централізувати управління логістичною діяльністю в зв'язку з придбанням чи збутом обмеженої номенклатури продукції на обмежених сегментах ринку. Для цих підприємств більш характерна тенденція до впровадження елементів системи логістики в децентралізовану структуру управління ресурсними підрозділами.

Варто помітити, що менеджери по логістиці відповідають не тільки за транспорт, систему переміщення і доставки продукції, але також керують роботою складського господарства, регулюють розвиток виробничої інфраструктури, контролюють виробничі плани і програми, керують запасами, коректують діяльність із продажу товарів і виконання замовлень. Крім цього, у їхні обов'язки входить координація логістичних процесів у внесистемних структурах, проведення досліджень в області логістики, діяльність по удосконаленню логістичної системи, керування матеріально-технічним забезпеченням, формування господарських зв'язків, аналіз інформації, що надходить, і багато чого іншого.

В даний час серед промислових підприємств, кредитно-фінансових установ, організацій соціальної сфери і посередницьких структур переважає централізована форма управління логістикою.

Однак навіть у цьому випадку організаційна побудова логістичних систем може бути різною. Вона залежить від розмірів підприємств, масштабів їхньої діяльності, концепції управління, галузі економіки, ринкової ситуації, рівня внутрісистемної і міжсистемної інтеграції й інших факторів.

Якість самого процесу управління залежить від двох найважливіших факторів:

ü стану інформаційної підсистеми;

ü стану матеріально-технічної бази логістики.

Перший впливає на якість планування, організації контролю за інформаційним потоком, що забезпечує свідомість наступних дій. Другий впливає на якість виконання самих робіт і операцій.

Відповідно до концепції логістики при організації виробничо-господарської діяльності підприємства варто керуватися в першу чергу інтересами замовників (покупців). Виходячи з цього побудова і розвиток будь-якої організаційної структури логістичної системи повинна базуватися на аналізі маркетингової інформації.

На основі даних про потреби контрагентів (бажаного часу, періодичності постачань, розмірів партій, виду упакування й інших вимог) розробляється оптимальна модель логістичної системи управління, починаючи з операції по обробці замовлень покупців і закінчуючи формуванням господарських зв'язків з постачальниками для матеріально-технічного забезпечення власного виробництва.

У логістичній системі повинно бути досягнуто оптимальне співвідношення в задоволенні суперечливих інтересів різних структурних підрозділів: маркетингових, виробничих, транспортних, складських і ін.

Об'єктивно, в основі діяльності різних служб лежать принципово різні прагнення. Поняття раціональності й оптимальності виконуваних робіт з погляду „місницьких” інтересів також істотно відрізняються.

Принципи маркетингу є відображенням інтересів споживача і припускають високу ритмічність, надійність і регулярність постачань необхідної покупцям якості товару, а також відповідність асортименту попиту і випуску продукції, що, у кінцевому рахунку веде до диверсифікованості виробничо-господарської діяльності підприємства, зниження запасів і розширення асортименту.

Інтереси виробничих структур підприємства й оперативно-виробниче планування виходять із принципів зниження виробничих витрат. Найбільш простий шлях для досягнення цієї мети - збільшення розмірів партій виробів і максимальне скорочення числа переналагоджень у технологічному процесі. А це веде до збільшення запасів і звуження асортименту продукції, що випускається.

З іншого боку, управління транспортом вимагає максимального збільшення обсягу вантажів, що поставляються одночасно. Це відбивається зниженням ритму постачань, збільшенням складських запасів як у постачальників, так і в окремих споживачів.

Складське господарство на стадії збуту суб'єктивно прагне до мінімізації складських витрат, зв'язаних зі збереженням і переробкою готової продукції, що в кінцевому рахунку веде до зменшення складських запасів у продуцента і збільшенню їх у покупців.

Усе це значно знижує ступінь надійності функціонування всієї системи збуту продуцента. Конкурентні позиції підприємства на ринку погіршуються.

Відсутність на підприємстві єдиної логістичної концепції по врегулюванню потокових процесів виявляється в роз'єднаності дій функціональних відділів фірми.

На практиці часто замість об'єднаних зусиль для досягнення загальних цілей між підрозділами підприємства виникає своєрідна конкуренція. Положення збільшується тим, що позиції відділів і підрозділів у фірмі можуть мінятися по відношенню один до одного в залежності від проведеної продуцентом на ринку товарної стратегії.

Наприклад, відділ закупівель (постачання) прагне зберегти і підтримати високий рівень запасів, щоб забезпечити безперебійність подачі матеріальних ресурсів виробництву. У той же час виробничі відділи, не покладаючись на служби постачання, часто самостійно прагнуть мати підготовчий і страховий запаси. Для них забезпечення безперервності виробничих процесів важливіше витрат, що потім перекладаються на собівартість готової продукції.

У результаті на підприємстві підвищується загальний рівень виробничих запасів, а конкуренція між постачальницькими підрозділами веде до непогодженості дій, що, як показує практика, негативно позначається на ритмічності завантаження виробничих потужностей.

Протиріччя у функціональній діяльності найбільш наочні в системі збутових служб. На етапі реалізації на відміну від складського господарства, що прагне зменшити запаси, відділ збуту й інші маркетингові служби підтримують відповідний кількісний і асортиментний рівень запасів готової продукції, щоб забезпечити готовність підприємства до швидкого реагування на кон'юнктуру попиту.

Щоб скорегувати й об'єднати зусилля функціональних підрозділів постачання, виробництва і збуту, підприємство необхідно розглядати як систему, у якій потокові процеси повинні проходити не автономно, а мати наскрізну спрямованість. Для цього на основі стратегічних цілей політики, що обирається, яка динамічна і залежить від впливу зовнішніх факторів, а також виходячи з потенціалу підприємства необхідно розробити відповідну логістичну концепцію.

Виходячи з ринкової стратегії господарської структури і її задач, що відбивають, логістика допомагає структурним, функціональним підрозділам постачання, виробництва, збуту і управління вирішити проблеми цих підрозділів у питаннях управління матеріальними й інформаційними потоками. Для цього якісним критерієм оцінки дієздатності логістичної системи виступає рівень обслуговування вузлових служб підприємства. Ці служби критично контролюють логістичні послуги і допомагають розкрити слабкі сторони діючої системи.

Одночасно зі своєї сторони логістика контролює діяльність більшості служб і підрозділів і розкриває потенційні можливості для раціоналізації їхніх функцій на підприємстві.

Створення централізованих структур логістики допомагає окремим функціональним підрозділам піднятися вище своїх вузьких інтересів, перебороти конфліктності цілей. Незалежно від особливостей суб'єкта господарювання в основі логістичного управління повинні лежати гнучкі організаційні структури, що забезпечували б ліквідацію, а надалі перешкоджали виникненню штучних границь між відділами і службами підприємства.

Вимога централізації логістичного управління може бути реалізована не тільки шляхом створення самостійного відділу логістики. На малих і близьких до них середніх підприємствах досить сформувати групу логістичного управління, наділену відповідними повноваженнями.

Природа логістики допускає існування типових логістичних моделей, що відповідають загальним характерним ознакам якої-небудь групи підприємств. Однак розробити універсальну в застосуванні типову логістичну концепцію мікроекономічного характеру по всіх параметрах практично неможливо. У кожному конкретному випадку вона повинна відбивати всі дрібні особливості окремих господарських структур. Тільки тоді може бути отриманий максимальний ефект і досягнутий вищий ступінь спряженості зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на адаптацію підприємства до ринкових змін.

Реалізація логістичної концепції часто вимагає не тільки зміни традиційної структури і способів управління на підприємстві (групі підприємств), але і відповідного рівня професійної підготовки фахівців. Від керівників підрозділів і персоналу потрібно уміння аналізувати виникаючі ситуації з погляду причетності до одержання синергического ефекту. Вони повинні бачити перспективи розвитку з урахуванням динаміки ринку, взаємозв'язку і взаємозалежності виробництва, постачання, маркетингу, збуту, розподілу, транспорту, засобів комунікації і т.д. Такий світогляд вимагає перепідготовки кадрів, що спеціалізуються на питаннях, що відносяться до сфери логістики.